Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по снятию ареста с предмета ипотеки наложенного в рамках исполнительных производств

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 757/21143/15-ц

Провадження N 14-112 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) "Юридична консалтингова служба" (далі також - позивач) до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна та виключення з реєстру записів про обтяження

за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року, ухвалене суддею Цокол Л.І., й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, постановлену колегією суддів у складі: Рубан С.М., Кабанченко О.А., Желепа О.В.

Учасники справи:

позивач: ТзОВ "Юридична консалтингова служба",

відповідачі: Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Міністерство юстиції України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Мотивував тим, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року до позивача перейшли права іпотекодержателя за іпотечним договором від 18 червня 2007 року (далі - іпотечний договір). Предметом іпотеки за цим договором є (далі - предмет іпотеки): нежилі приміщення з N 1 по N 31 (група приміщень N 149, літ. А), нежилі приміщення з N 1 по N 25, N І (група приміщень N 150, літ. А) і нежилі приміщення з N 1 по N 20, N І (група приміщень N 151, літ. А), розташовані на вул. А. Барбюса, 5-в у м. Києві.

2. 27 лютого 2013 року Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у справі N 27/12, яким звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

3. 11 лютого 2015 року іпотека вказаних приміщень була зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем. Тобто, позивач набув право у разі невиконання забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення його вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" (далі - боржник).

4. Враховуючи іпотечне застереження в іпотечному договорі, позивач має право набути у власність предмет іпотеки. Проте позбавлений можливості реалізувати вказане право, оскільки згідно з відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна предмет іпотеки перебуває під арештом та забороною його відчуження.

5. Так, щодо предмета іпотеки зареєстровані такі обтяження: 1) запис про обтяження, внесений 11 грудня 2013 року N 3797981 (спеціальний розділ); 2) запис про обтяження, внесений 12 грудня 2013 року N 3803812 (спеціальний розділ); 3) запис про обтяження, внесений 12 грудня 2013 року N 3804414 (спеціальний розділ); 4) запис про обтяження, внесений 17 квітня 2014 року N 5393777 (спеціальний розділ).

6. Тому позивач просить зняти арешт з предмета іпотеки та виключити з відповідного реєстру вказані записи про обтяження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. 25 серпня 2015 року Печерський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив:

- зняв арешт з нежитлових приміщень з N 1 по N 31 (групи приміщень N 149), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-в, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: 41142222) від 10 грудня 2013 року, запис про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 грудня 2013 року за N 3804414 (спеціальний розділ);

- зняв арешт з нежитлових приміщень з N 1 по N 25, N І (групи приміщень N 150, літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-в, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: 41142222) від 10 грудня 2013 року, запис про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 грудня 2013 року за N 3803812 (спеціальний розділ);

- зняв арешт з нежитлових приміщень з N 1 по N 20, N І (групи приміщень N 151, літ. А), що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-в, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: 41142222) від 10 грудня 2013 року, запис про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11 грудня 2013 року за N 3797981 (спеціальний розділ);

- зняв арешт з нежитлових приміщень загальною площею 1 769,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-в і складаються з: нежитлових приміщень з N 1 по N 20, N І (групи приміщень N 151, літ. А) - офіс загальною площею 572,20 кв. м; нежитлових приміщень з N 1 по N 25, N І (групи приміщень N 150, літ. А) - офіс загальною площею 597,40 кв. м; нежитлових приміщень з N 1 по N 31 (групи приміщень N 149, літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв. м, накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія та номер: 42970312) від 16 квітня 2014 року, запис про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17 квітня 2014 року за N 5393777 (спеціальний розділ);

- зобов'язав Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації скасувати (виключити) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження з усіма відомостями, що внесені за N 3797981 від 11 грудня 2013 року, за N 3803812 від 12 грудня 2013 року, за N 3804414 від 12 грудня 2013 року та за N 5393777 від 17 квітня 2014 року.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має переважне право перед усіма іншими можливими кредиторами на звернення стягнення на предмет іпотеки. Це право було порушене, а тому підлягає захисту.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. 10 грудня 2015 року Апеляційний суд м. Києва ухвалою залишив без змін рішення суду першої інстанції, встановивши, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право позивача було порушене та підлягає захисту.

10. Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що позивач як іпотекодержатель має переважне права перед усіма іншими можливими кредиторами на звернення стягнення на нежилі приміщення на підставі положень частини третьої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", а наявність арешту на вказане майно порушує права позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11. У січні 2016 року ПАТ "Дельта Банк" як стягувач у виконавчому провадженні, в якому державний виконавець наклав арешт на предмет іпотеки, подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, а провадження у справі закрити.

12. У березні 2016 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

13. 6 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

14. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що ПАТ "Дельта Банк" оскаржує рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги

(1.1) Доводи ПАТ "Дельта Банк"

15. ПАТ "Дельта Банк" вважає, що позов має розглядатися за правилами господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад учасників справи. Стверджує, що 27 липня 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесла до категорії нікчемних укладений 4 лютого 2015 року договір відступлення права вимоги від ПАТ "Дельта Банк" до ТзОВ "Компанія з управління активами "Скай кепітал менеджмент", яке 11 лютого 2015 року за іншим договором відступило це право вимоги позивачу. Крім того, права іпотекодержателя у позивача виникли 11 лютого 2015 року, тоді як арешт на предмет іпотеки накладений у квітні 2014 року. Тому вирішення позову порушує права ПАТ "Дельта Банк", яке не було залучене до участі у справі.

(1.2) Доводи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

16. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що у судовому порядку вирішується питання про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні N 42970312 (щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за наказом N 27/12 від 4 березня 2014 року, виданим Господарським судом міста Києва). А тому рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року є передчасним. Крім того, публічне обтяження Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України від 17 квітня 2014 року за N 539377 зареєстроване раніше приватного обтяження від 11 лютого 2015 року N 8686535. А тому публічне обтяження, зареєстроване раніше, має пріоритет щодо обтяження приватного. Відтак, право на звернення стягнення на майно у процедурі виконавчого провадження має Відділ примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби України відповідно до статті 39 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

(2) Позиції інших учасників справи

17. Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

18. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

19. Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час вирішення спору судами першої й апеляційної інстанцій) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.

20. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивач звернувся з позовом до відповідачів, вважаючи порушеним право іпотекодержателя щодо набуття у власність предмета іпотеки. Суди задовольнили вимоги позивача та зняли арешт з майна, яке є предметом іпотеки, розглянувши справу за правилами цивільного судочинства.

21. Учасниками цієї справи є юридичні особи: іпотекодержатель (позивач), а також Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та Міністерство юстиції України. Тому незалежно від підстав арешту майна, враховуючи характер спору, позов про зняття арешту з нерухомого майна згідно зі статтею 15 ЦПК України, статтями 1 і 12 ГПК України в редакції, чинній на час вирішення спору судами першої й апеляційної інстанцій, мав розглядатися за правилами господарського судочинства.

22. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами ПАТ "Дельта Банк" про наявність юрисдикції господарського суду для розгляду цієї справи та вважає необґрунтованими висновки судів про необхідність його розгляду за правилами цивільного судочинства.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

23. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

24. Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" є обґрунтованою, а касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - частково обґрунтованою. Тому рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

(2.2) Щодо судових витрат

26. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

27. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають відшкодуванню позивачем у сумі 1 169,28 грн.

На підставі наведеного, керуючись частиною першою статті 400, пунктом 5 частини першої статті 409, частиною першою та другою статті 414, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити повністю, а касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 серпня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року скасувати; провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" (адреса місцезнаходження: вулиця Симиренка, 36, місто Київ, 03134; ідентифікаційний код юридичної особи: 38364899) на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: вулиця Городецького, 13, місто Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи: 02760363) 1 169,28 грн відшкодування судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А. Гудима Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. ЯновськаПовний текст постанови підписаний 27 червня 2018 року.

[ANTIRAID]

Очередное решение Большой палаты демонстрирующее циничное нарушение прав истца в интересах банка и без объяснения того, чем будет отличаться решение суда принятого "не той юрисдикцией", по мнению судей большой палаты. Кроме того, само решение противоречит законодательству и практике действующим на момент рассмотрения спора.

Суд указал, что истец обратился с иском, считая нарушенным право ипотекодержателя по приобретению в собственность предмета ипотеки. Суды удовлетворили требования истца и сняли арест с имущества, которое является предметом ипотеки, рассмотрев дело по правилам гражданского судопроизводства. Участниками этого дела являются юридические лица: ипотекодержатель (истец), а также Отдел государственной исполнительной службы Голосеевского районного управления юстиции в г.. Киеве и Министерство юстиции Украины.

Поэтому независимо от оснований ареста имущества, учитывая характер спора, иск о снятии ареста с недвижимого имущества в соответствии со статьей 15 ГПК Украины, статьями 1 и 12 ХПК Украины в редакции, действующей на момент разрешения спора судами первой и апелляционной инстанций, должен был рассматриваться по правилам хозяйственного судопроизводства.