Постановление БП-ВС о юрисдикции споров об освобождение имущества из под ареста в исполнительном производстве

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 335/12096/15-ц

Провадження N 14-115 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянуласправу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - позичальник), Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС) у Запорізькій області, за участю третіх осіб без самостійних вимог - Запорізької філії Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції, про звільнення майна з під-арешту

за касаційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року, ухвалене суддею Гашук К.В., й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: Крилової О.В., Дзярука М.П., Трофимової Д.А.

Учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк";

відповідачі: ОСОБА_3, ГУ ДФС у Запорізькій області;

треті особи без самостійних вимог: Запорізька філія Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, Відділ державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Мотивував тим, що 18 січня 2008 року уклав з позичальником кредитний договір N 2669 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 422 685 грн. Для забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором його сторони уклали договір застави майна від 18 січня 2008 року, відповідно до якого позичальник передав у заставу позивачеві автомобіль "Mercedes Benz ML 350" 2008 року випуску з реєстраційним номером НОМЕР_1 (далі - автомобіль).

2. 16 грудня 2008 року на підставі договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна був внесений запис про накладення заборони на відчуження заставлено майна.

3. 6 липня 2009 року через неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника заборгованості у розмірі 367 307 грн 70 коп.

4. 30 березня 2010 року Апеляційний суд Запорізької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

5. 11 червня 2010 року виконавчі листи направлені на примусове виконання рішення суду.

6. 24 листопада 2010 року державний виконавець наклав арешт на автомобіль.

7. 9 листопада 2015 року начальник відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції листом повідомив про неможливість реалізації автомобіля у зв'язку з арештом, накладеним на підставі постанови слідчого ОВС ПМ ДПА в Запорізькій області від 16 січня 2012 року.

8. Позивач просив зняти арешт із автомобіля та виключити з відповідного державного реєстру запис N 12120430 від 1 лютого 2012 року про накладення заборони відчуження на вказаний об'єкт рухомого майна (далі - запис про накладення заборони відчуження).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. 1 квітня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким позов задовольнив: зняв арешт з автомобіля, накладений на підставі постанови слідчого з ОВС ПМ ДПА в Запорізькій області від 16 січня 2012 року; виключив з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про накладення заборони відчуження на автомобіль.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що запис про обтяження автомобіля на підставі постанови слідчого внесено пізніше, ніж запис про заставу рухомого майна згідно з договором застави. Вказаний запис про обтяження автомобіля на підставі постанови слідчого унеможливлює подальшу реалізацію транспортного засобу в межах виконавчого провадження, відкритого в інтересах позивача, який не може реалізувати своє переважне право перед іншими кредиторами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. 18 травня 2016 року Апеляційний суд Запорізької області ухвалою залишив без змін рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року.

12. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які мали бути застосовані, повно та всебічно дослідив докази у справі і надав їм належну оцінку. Апеляційний суд вказав, що позивач має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення вимог за рахунок предмета застави. А тому накладення арешту та заборона відчуження автомобіля є перешкодою для реалізації предмета застави позивачем і порушенням його майнових прав та інтересів.

13. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку, що питання, які стосуються майнових зобов'язань позичальника, зокрема пов'язаних з реалізацією його майна, можуть бути вирішені шляхом зняття заборони на відчуження майна з урахуванням судового рішення про підтвердження прав кредитора на кошти, забезпечені заставним майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У червні 2016 року ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, вважаючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

15. У касаційній скарзі ГУ ДФС у Запорізькій області просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року, а також ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

16. 6 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

17. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржує рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року, зокрема з підстав порушення останнім правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. ГУ ДФС у Запорізькій області вважає, що суди не врахували всі обставини справи, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду, зокрема те, що 29 листопада 2012 року стосовно позичальника складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України й оголошено у розшук. Арешт на автомобіль позичальника був накладений у межах кримінального провадження, а тому він може бути знятий лише у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Метою цього арешту є забезпечення кримінального провадження, цивільного позову у кримінальному провадженні, а також конфіскації або спеціальної конфіскації.

19. ГУ ДФС у Запорізькій області зауважує, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше був накладений арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі ухвала слідчого судді (суду) про накладення арешту на майно має бути виконаною. А тому відсутні підстави для зняття з автомобіля арешту, накладеного на підставі постанови слідчого від 16 січня 2012 року, яка не є єдиним актом, на підставі якого накладене обтяження на автомобіль.

20. Крім того, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не поширюється на правовідносини, пов'язані з діяльністю слідчого під час виконання ним повноважень з розслідування кримінальної справи, оскільки згідно зі статтею 40 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України 2012 року слідчий, здійснюючи повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у процесуальній діяльності. Суди не врахували, що правовідносини між ГУ ДФС у Запорізькій області та позичальником не є цивільно-правовими, а арешт майна, накладений слідчим ГУ СВ ПМ ДПА в Запорізькій області, може бути знятий тільки відповідно до вимог КПК України.

(2) Позиції інших учасників справи

21. Позивач, інший відповідач та треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

22. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

23. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що для забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором його сторони уклали договір застави майна від 18 січня 2008 року, відповідно до якого позичальник передав у заставу позивачеві автомобіль.

24. Крім того, суди встановили, що 16 січня 2012 року слідчий Ткаченко С.П., керуючись КПК України 1960 року в редакції, яка діяла на час вчинення процесуальної дії, виніс постанову про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема і на автомобіль.

25. Позивач у порядку примусового стягнення заборгованості за кредитним договором просив зняти накладений слідчим арешт із автомобіля та виключити з відповідного державного реєстру запис про накладення заборони відчуження на вказаний об'єкт рухомого майна.

26. Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

27. Відповідно до пункту 9 Розділу XI "Перехідних положень" КПК України 2012 року арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим кодексом, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом.

28. У частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Аналогічний припис закріплений у частині третій статті 3 ЦПК України, чинного на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

29. Отже, ухвалюючи оскаржені рішення, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про можливість розгляду позовних вимог про зняття арешту з автомобіля з порушенням вимог КПК України 1960 року, тобто всупереч процесуальному порядку, в якому його було накладено.

30. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок судів першої й апеляційної інстанцій про необхідність розгляду цього спору за правилами цивільного судочинства.

31. Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами ГУ ДФС у Запорізькій області та доходить висновку, що справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

32. Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 24 квітня 2018 року у справі N 202/5044/17.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

33. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

34. Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

35. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області є обґрунтованою. Тому рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

(2.2) Щодо судових витрат

36. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції підлягають частковому відшкодуванню позивачем на користь ГУ ДФС у Запорізькій області у сумі 1 400,70 грн.

На підставі наведеного, керуючись частиною першою статті 400, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (адреса місцезнаходження: вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, місто Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи: 00032129) в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (адреса місцезнаходження: проспект Соборний, 48, місто Запоріжжя, 69063; ідентифікаційний код юридичної особи: 02760363) на користь Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (адреса місцезнаходження: проспект Соборний, 166, місто Запоріжжя, 69107; ідентифікаційний код юридичної особи: 39396146) 1 400,70 грнвідшкодування судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А. Гудима Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. ЯновськаПовний текст постанови підписаний 27 червня 2018 року.

[ANTIRAID]

Державний герб України
У Х В А Л А

3 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 335/12096/15-ц

Провадження № 14-115 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д. А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула питання про виправлення описки у постанові від 15 травня 2018 року, ухваленій у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - позичальник), Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС) у Запорізькій області, за участю третіх осіб без самостійних вимог - Запорізької філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції, про звільнення майна з під-арешту за касаційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року та

в с т а н о в и л а:

у листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зняти арешт із автомобіля та виключити з відповідного державного реєстру запис № 12120430 від 1 лютого 2012 року про накладення заборони відчуження на вказаний об'єкт рухомого майна (далі - запис про накладення заборони відчуження).

1 квітня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким позов задовольнив : зняв арешт з автомобіля, накладений на підставі постанови слідчого з ОВС ПМ ДПА в Запорізькій області від 16 січня 2012 року; виключив з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про накладення заборони відчуження на автомобіль.

18 травня 2016 року Апеляційний суд Запорізької області ухвалою залишив без змін рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року.

У червні 2016 року ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій вказувало, що правовідносини між ГУ ДФС у Запорізькій області та позичальником не є цивільно-правовими, а арешт майна, накладений слідчим ГУ СВ ПМ ДПА в Запорізькій області, може бути знятий тільки відповідно до вимог КПК України.

6 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Обґрунтував тим, що ГУ ДФС у Запорізькій області оскаржує рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

15 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду постановою задовольнила касаційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області: рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року скасувала, а провадження у справі закрила.

У пункті 31 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду виявила описку: зазначення про розгляд справи за правилами господарського судочинства.

Суд може з власної ініціативи виправити допущені в рішенні описки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала (частини перша та друга статті 269 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Велика Палата Верховного Суду вирішує питання про внесення виправлень у пункт 31 постанови від 15 травня 2018 року без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання і вважає за необхідне виправити допущену описку, оскільки за змістом вказаної постанови суд дійшов висновку про необхідність розгляду спору за правилами кримінального судочинства.

Так, у постанові від 15 травня 2018 року вказано про необґрунтованість висновків судів першої й апеляційної інстанцій про розгляд цього спору за правилами цивільного судочинства, тобто всупереч процесуальному порядку, в якому арешт було накладено згідно з КПК України 1960 року (пункти 29-30 постанови).

У пункті 31 постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що погоджується з аргументами ГУ ДФС у Запорізькій області, які за змістом пунктів 18-20 постанови зводяться до необхідності розгляду цього спору за правилами кримінального судочинства.

Крім того, у пункті 32 постанови вказано про те, що аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №202/5044/17. В останній зазначено, що порядок скасування арешту майна, який накладений в межах кримінального провадження, встановлюється нормами КПК України, а тому справа про таке оскарження має розглядатися за правилами кримінального судочинства.

Отже, зазначення у пункті 31 постанови від 15 травня 2018 року про необхідність розгляду справи за правилами господарського судочинства є опискою, що не відповідає змісту цієї постанови. А тому таку описку слід виправити, зазначивши, що справа має розглядатися за правилами кримінального судочинства.

Керуючись статтями 261, 269 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Виправити описку, допущену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року, виклавши пункт 31 у такій редакції: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з аргументами ГУ ДФС у Запорізькій області та доходить висновку, що справа має розглядатися за правилами кримінального судочинства».

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75068853

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что арест наложенный в рамках уголовного производства еще следователем на залоговое имущество, может быть оспорен только по правилам уголовного судопроизводства.