Постановление ВС-КГС о возмещении причиненного залитием квартиры ущерба и возможности не привлекать третьих лиц - совладельцев залитой квартиры

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

16 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 638/12738/16-ц
провадження № 61-829 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкову у складі судді Шишкіна О. В. від 12 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області у складі суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В. від 29 листопада 2017 року та касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 рокув справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Позовна заява мотивована тим, що вона живе на 6-му поверсі у квартирі АДРЕСА_1. Через порушення відповідачем організаційних та технічних вимог безпечної, надійної установки та експлуатації бойлеру відбулося залиття житлової квартири позивача. Зокрема, залито стелю у коридорі, стелю та стіни у трьох кімнатах, стелю у санвузлі, також залито підлогу та вікна у двох кімнатах, пошкоджено електропроводку. Зазначає, що залиття відбулося через падіння бойлеру у житловій квартирі відповідача, про що складено відповідний акт. Внаслідок залиття квартири житлова площа позивача потребує проведення ремонтно-відновлювальних робіт, вартість яких складає 77 915,00 грн.

Спричинення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що вказаними діями відповідача їй спричинено незручності у використанні власної квартири для належного проживання, постійна сирість, пліснява, відсутність освітлення завдавали не лише побутових незручностей, а й призвело до стану постійної збентеженості, перебування у стані переживання, хвилювання, емоційному неспокої, і як наслідок, призвело до об'єктивної неможливості продовжувати свій звичний спосіб і режим існування. Розмір шкоди позивачем визначений у 50 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини просила стягнути із відповідача матеріальну шкоду у розмірі 77 915,00 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн, завдану залиттям квартири.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 77 915,00 грн в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 50 000,00 грн в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди внаслідок залиття квартири; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між діями відповідача та спричиненням шкоди позивачу існує причинно-наслідковий зв'язок, а тому позов підлягає задоволенню.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2017 року змінено; зменшено розмірстягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - до 62 332,00 грн, а в рахунок відшкодування моральної шкоди - до 10 000,00 грн; в іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції вимогам закону у повній мірі не відповідають, тому рішення слід змінити в частині стягуваної суми моральної та матеріальної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про зменшення розміру відшкодування, оскільки ним не наведено мотивів зменшення розміру моральної шкоди та неправильно обраховано матеріальну шкоду.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки судами порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд до Верховного Суду.

Сторони не скористалися правом на подання відзиву на касаційні скарги.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 10 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) визначено, що громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Відповідно до статті 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати і порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна (пункт 3 частини 2 статті 23 ЦК України).

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судами установлено, що ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_2.

24 липня 2016 року відбулося залиття квартири позивача з квартири 2-ма поверхами вище - АДРЕСА_4, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6

Згідно акту обстеження від 25 липня 2016 року № 152, складеного інженером дільниці №5 ОСОБА_7 та бухгалтером дільниці № 5 ОСОБА_8, затвердженого начальником дільниці № 5 комунального підприємства «Жилкомсервіс» ОСОБА_9, зафіксовано, що залив квартири АДРЕСА_1 відбувся 24 липня 2016 року з квартири НОМЕР_1. У телефонному режимі зі слів мешканця квартири НОМЕР_1 - впав бойлер та пошкодив стояк гарячого водопостачання. Була викликана аварійна служба - заявка 15-62 (№5939922, 5939926) код 13.3.1- гаряче водопостачання. Аварійну ситуацію мешканці квартири НОМЕР_1 усунули власними силами.

Відповідно до висновку спеціаліста з визначення вартості ремонтно-будівельних робіт, складеного 01 березня 2017 року, вартість ремонтно-будівельних робіт, пошкодженої внаслідок залиття від 25 липня 2016 року квартири АДРЕСА_3 станом на 01 березня 2017 року, з урахуванням НДС становить 77 915,00 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову, оскільки встановлено, що з вини відповідача відбулося залиття квартири позивача, внаслідок чого пошкоджено майно, тобто установлено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та шкодою завданою ОСОБА_4 При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру відшкодування з урахуванням 20 % ПДВ та того, що протиправна поведінка позивача не мала умисного характеру.

Доводи касаційних скарг вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку зменшення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо обрахунку шкоди. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанцій надав належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшов висновку про те, що 20 % податок на ПДВ у даному випадку не повинний нараховуватися, оскільки ремонт не був проведений організацією - платником цього податку. Крім того, позивач посилається на те, що апеляційний суд не навів мотивів зменшення розміру моральної шкоди. Обгрунтовуючи зменшення розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції виходив з того, що протиправна поведінка відповідача, яка спричинила моральну шкоду позивача не мала умисного характеру та такий обрахунок проведено виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не було залучено до справи третіх осіб - співвласників квартири позивача, що призведе до можливості пред'явити відповідачу аналогічні вимоги немайнового характеру. Крім того, вказує на те, що акт від 25 липня 2016 року складено з порушенням норм законодавства. Слід зазначити, що суд апеляційної інстанцій надав належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням досліджених у справі доказів та вимог законодавства.

Інші доводи касаційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкову від 12 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційних скарг покласти на ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк
В.С. Висоцька
І.М. Фаловська
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75945720

[ANTIRAID]

Верховный суд указал, что суды предыдущих инстанций пришли к правильному выводу об удовлетворении иска, поскольку установлено, что по вине ответчика произошло затопление квартиры истца, в результате чего повреждено имущество, то есть установлено причинно-следственная связь между действиями ответчика и ущербом нанесенным истцу. При этом, суд апелляционной инстанции пришел к обоснованному выводу об уменьшении размера возмещения с учетом 20% НДС и того, что противоправное поведение истца не было умышленного характера.