Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора касающегося бездеятельности райадминистрации в части приватизации жилого помещения в общежитии

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 826/13571/17 (К/9901/18191/18)

Провадження N 11-631апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Власенкова О.О.) від 13 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) від 21 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення про передачу йому у власність жилого приміщення НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 в термін, визначений п. 3 ст. 8 Закону України від 19 червня 1992 року N 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон N 2482-XII).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, закрито провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суди зазначили, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

07 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року і постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

29 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 травня 2018 року вказану вище справу передав на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи тим, що в касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

06 квітня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою щодо приватизації кімнати НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1.

Листом від 19 квітня 2017 року N 102102/32-3330 Деснянська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила позивача, що відділом приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації його заяву та додані до неї довідки залишено без розгляду.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено судом, предметом розгляду у цій справі є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відділу приватизації державного житлового фонду та створення ОСББ управління житлово-комунального господарства Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у неприйнятті рішення про передачу ОСОБА_3 у власність жилого приміщення НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1.

Органи місцевого самоврядування можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема прав на користування жилим приміщенням, його приватизацію, тобто із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє власника майна житлового фонду. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із житлових правовідносин.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що відповідачем є Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2008 року у справі N 21-1540во06, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цього висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року (справа N 21-6551а15) та від 02 березня 2016 року (справа N 6-14цс16), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав та мотивів для відступлення від цих висновків.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами ЦПК України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Відповідно до.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 242, 243, 250, 266, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

Князєв В.С.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что по данному делу спор связан с реализацией жилищных прав лица, в частности прав на пользование жилым помещением, его приватизацию, то есть с гражданским правом. Ответчик в таких отношениях властных управленческих функций в отношении истца не осуществляет, а является лицом, которое представляет владельца имущества жилого фонда. Права, для защиты которых обратился в суд истец, возникающие из жилищных правоотношений.

Спор о защите права конкретного физического лица на жилье не является публичным, а является частноправовым. Государство, юридические лица публичного права могут быть участниками гражданских отношений, а рассмотрение такого спора между ними проводится по правилам гражданского судопроизводства.