Постановление ВС-КХС об отсутствии одинаковых сторон спора и неправомерности закрытия производства по взысканию долга с ФЛП

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 917/100/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду колегія суддів у складі: Шевель О.В., Крестьянінов О.О., Фоміна В.О. від 18.04.2018 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до Фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) фізична особа ОСОБА_8; 2) фізична особа ОСОБА_9 про стягнення 12 125 137,95 грн.

за участю представників:

позивача - Кузнець О.М., адвокат;

відповідача - не з'явилися;

третьої особи-1 - не з'явилися;

третьої особи-2 - не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Калуцького Олександра Вікторовича (далі - ФОП Калуцький О.В.), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) фізична особа ОСОБА_8; 2) фізична особа ОСОБА_9 про стягнення 12 125 137,95 грн. з яких: 8 688 949,88 грн - заборгованість за кредитом та 3 436 188,07 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом.

1.2. В обґрунтування своїх вимог ПАТ "Марфін Банк" посилалося на неналежне виконання ФОП Калуцьким О.В. своїх грошових зобов'язань за кредитним договором від 02.06.2008 N 00308/Р.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 02.06.2008 між ВАТ "Морський Транспортний Банк" (правоноаступником якого є ПАТ "Марфін Банк"; банк) та ФОП Калуцьким О.В. (позичальник) було укладено кредитний договір N 00308/Р (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 1 444 620 доларів США строком із 02.06.2008 по 29.05.2009, із процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13 % річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом; а позичальник - повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачено умовами цього договору.

2.2. Між банком та позичальником були укладені договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 23.04.2009 N 1, від 29.12.2009 N 2, від 01.09.2010 N 3, від 18.11.2011 N 4, від 20.09.2012 N 5 та від 17.10.2013 N 6 в частині зміни графіку та валюти кредитування замість доларів США на національну валюту - гривню в сумі 20 917 839,49 грн.

2.3. На виконання умов кредитного договору банк за меморіальним валютним ордером від 03.06.2008 N 12 та платіжним дорученням від 20.09.2012 N 84 перерахував позичальнику кредитні кошти в сумі 9 082 581,18 грн.

2.4. Кінцевим терміном погашення кредиту є 31.05.2016 (пункт 4 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 17.10.2013 N 6).

2.5. Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом основна заборгованість відповідача за кредитним договором становить 8 688 949,88 грн.

2.6. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 у справі N 554/5323/14-ц за позовом ПАТ "Марфін Банк" до ФОП Калуцького О.В. та ОСОБА_8 (поручителя ФОП Калуцького О.В.) про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 11 658 187,15 грн заборгованості за кредитним договором від 02.06.2008 N 00308/Р, укладеним між ВАТ "Морський Транспортний Банк" (правоноаступником якого є ПАТ "Марфін Банк") та ФОП Калуцьким О.В.

2.7. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 у справі N 554/5323/14-ц зазначене рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ "Марфін Банк" 8 688 949,88 грн заборгованості за кредитом, 2 243 983,80 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та 703 248,40 грн пені, а всього - 11 636 182,08 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Марфін банк" до ФОП Калуцького О.В. закрито у зв'язку з непідвідомчістю позовних вимог банку судам загальної юрисдикції.

2.8. На час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість ФОП Калуцького О.В. за кредитним договором не погашена.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.02.2017 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП Калуцького О.В. на користь ПАТ "Марфін Банк" 8 688 949,88 грн заборгованості за кредитом та 3 436 188,07 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

3.2. Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем встановлених кредитним договором строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, а також тим, що погашення заборгованості відповідача на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 у справі N 554/5323/14-ц не відбулося, що є підставою для задоволення позовних вимог банку.

3.3 Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 рішення скасовано, позов залишено без розгляду.

3.4. Постанову обґрунтовано тим, що на момент звернення ПАТ "Марфін Банк" із позовом до суду у даній справі, на момент ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення від 27.02.2017 та його апеляційного перегляду, у провадженні іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (цивільна справа N 554/5323/14-ц), що на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підставою для залишення позову без розгляду.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі ПАТ "Марфін банк" посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України та зазначає, що у даній справі та у цивільній справі N 554/5323/14-ц сторони, предмет та підстави є різними. Також скаржник наголошує, що поновивши строк на апеляційне оскарження, судом апеляційної інстанції було порушено принцип правової визначеності та не враховано позицію Європейського Суду з прав людини, наведену у рішеннях "Устименко проти України" та "Пономарьов проти України".

4.2. У касаційній скарзі ПАТ "Марфін банк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Калуцький О.В. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін з підстав її законності та обґрунтованості. При цьому ФОП Калуцький О.В. зазначає про те, що правомірність позиції, наведеної судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, підтверджується практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.03.2018 у справі N 415/2542/15-ц, від 21.03.2018 у справі N 14-41цс18, від 25.04.2018 у справі N 14-74цс18 та від 30.05.2018 у справі N 569/2749/15-ц, в яких суд зазначив про те, що вирішення за правилами господарського судочинства спору в частині позовних вимог до боржника й одного поручителя, які є юридичними особами, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до поручителів, які є фізичними особами та несуть солідарну з боржником відповідальність, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного й того ж предмету та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій. Велика Палата вважає, що захист прав кредитора за його позовом до боржника і поручителя в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.

Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та треті особи не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

На електронну пошту Верховного Суду від ФОП Калуцького О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні, а від представника ФОП Калуцького О.В. надійшло електронне повідомлення та телефонограма з клопотанням про відкладення 08.08.2018 розгляду справи N 917/100/17 у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні та за сімейними обставинами, у задоволенні яких колегія суддів відмовляє, оскільки участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов'язковою, а направлені на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи, лист, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2018 у справі N 816/1544/18 та повістка про виклик на 08.08.2018 у цій справі, а також ордер ПТ N 063771 на надання правової допомоги, не підписані електронним цифровим підписом, що суперечить вимогам частини 1 статті 3, частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", в зв'язку з чим не може бути ідентифіковано їх підписання зазначеними особами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. На час звернення позивача до суду з даним позовом право на звернення до господарського суду регулювалося приписами статті 1 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно частини 1 якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.4. Як уже було зазначено вище, судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 у справі N 554/5323/14-ц рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01.09.2015 у цій справі скасовано та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ "Марфін Банк" 8 688 949,88 грн заборгованості за кредитом, 2 243 983,80 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом та 703 248,40 грн пені, а всього - 11 636 182,08 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ "Марфін банк" до ФОП Калуцького О.В. закрито у зв'язку з непідвідомчістю позовних вимог банку судам загальної юрисдикції.

6.5. Відповідно до приписів статті 319 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення рішення у справі N 554/5323/14-ц) рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

6.6. Згідно з вимогами частини 3 статті 35 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

6.7. Таким чином, станом на час звернення ПАТ "Марфін Банк" до суду з даним позовом суб'єктний склад сторін відповідав вимогам частини 1 статті 1 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 у справі N 554/5323/14-ц набрало законної сили, а вимоги ПАТ "Марфін банк" саме до ФОП Калуцького О.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.06.2008 N 00308/Р не були розглянуті по суті з прийняттям відповідного судового рішення, тому у місцевого господарського суду були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду, в зв'язку з чим судом було обґрунтовано розглянуто спір по суті.

6.8. Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 81 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

6.9. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017, тобто станом на час розгляду справи апеляційним господарським судом) суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

6.10. Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновків про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 226 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) помилково вважав, що предмет та суб'єктний склад сторін у даній господарській справі та у цивільній справі N 554/5323/14-ц є однаковими, оскільки предметом спору у справі N 917/100/17 є стягнення 12 125 137,95 грн заборгованості за кредитним договором від 02.06.2008 N 00308/Р лише із ФОП Калуцького О.В., як боржника, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа ОСОБА_8 та фізична особа ОСОБА_9, тоді як предметом спору у цивільній справі N 554/5323/14-ц є стягнення 11 658 187,15 грн заборгованості за кредитним договором від 02.06.2008 N 00308/Р із ФОП Калуцького О.В. та ОСОБА_8, як боржника та поручителя, тобто у зазначених справах однаковою є лише підстава позовів.

6.11. Європейський суд з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдінг проти України" та Україна-Тюмень проти України" вказав, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певненості, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

6.12. Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 у справі N 554/5323/14-ц на час звернення ПАТ "Марфін банк" до суду з позовом та на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови набрало законної сили, а вимоги ПАТ "Марфін банк" до ФОП Калуцького О.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.06.2008 N 00308/Р не були розглянуті по суті з посиланнями на їх непідсудність цивільному суду, тому у позивача не було іншої можливості захисту своїх прав, окрім звернення з відповідним позовом до господарського суду. При цьому ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі N 554/5323/14-ц зупинено виконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2016 лише в частині стягнення заборгованості, а не в частині дії рішення суду апеляційної інстанції, що вказує на чинність цього рішення в частині припинення провадження щодо ФОП Калуцького О.В. та передчасність висновків апеляційного господарського суду про залишення позову без розгляду з наведених підстав.

6.13. Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

6.14. Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 42 (Рівність перед законом і судом) та 43 (Змагальність) ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

6.15. Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

6.16. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

6.17. Рішення Конституційного Суду України N 15-рп/2004 від 02.11.2004 "У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання)" містить тлумачення принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом.

6.18. Щодо посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 13.03.2018 у справі N 415/2542/15-ц, слід зазначити наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові вказала на те, що позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов'язку, та до боржника за основним зобов'язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, подані до суду до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 N 2147-VIII, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, боржником за основним зобов'язанням і поручителями, частина з яких є фізичними особами. Натомість, ЦПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не містила обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.

Таким чином, посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 13.03.2018 у справі N 415/2542/15-ц, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суб'єктний склад сторін у зазначеній справі та у даній справі є різним, а зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду не стосується спірних правовідносин сторін.

6.19. З цих же підстав відхиляються посилання ФОП Калуцького О.В. у відзиві на касаційну скаргу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у перелічених вище постановах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. З огляду на викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а оскільки рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом по суті не переглянуто, то справу слід направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

7.2. Згідно з частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

8. Судові витрати

8.1. У зв'язку із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції і передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі N 917/100/17 скасувати.

3. Справу N 917/100/17 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір

[ANTIRAID]

Верховный суд отменяя постановление апелляционного суда указал на противоправность закрытия производства в отношении взыскания задолженности с ФЛП в связи с тем, что в ранее рассматриваемом деле кроме предмета спора, стороны спора не совпали. Кроме того в гражданском процессе требования к ФЛП так и не были рассмотрены, а остановка решения суда Верховным судом касалось только взыскания задолженности, а не в целом решения.