Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора с регистратором даже при наличии уже спора в гражданском суде о праве собственности

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року

м. Київ

Справа N 826/27224/15
Провадження N 11-534апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гімарі Н.В.,

представника позивача - Рупінського О.В.,

представника відповідача - Єлісєєва О.А.,

представника Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" - Лук'яненка К. Г.,

представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (у складі колегії суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., Желтобрюх І.Л.) у справі N 826/27224/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" (далі - ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення") до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської ТетяниАнатоліївни (далі - приватний нотаріус Скульська Т.А.), треті особи: ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Український інноваційний банк"), про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Скульської Т.А. щодо прийняття рішень від 29 жовтня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- визнати нечинними та скасувати рішення приватного нотаріуса Скульської Т.А. від 29 жовтня 2015 року N 25694497; N 25700217 N 25702216, N 25703199 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6;

- зобов'язати приватного нотаріуса Скульську Т.А. вилучити всі записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон, внесених на підставі зазначених вище рішень від 29 жовтня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував рішення приватного нотаріуса Скульської Т.А. від 29 жовтня 2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: N 25694497, N 25700217, N 25702216, N 25703199. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що відповідачем було порушено процедуру здійснення державної реєстрації права власності, яка передбачена Законом України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV), оскільки зареєстроване за третьою особою право власності на нерухоме майно здійснено за наявності обтяжень, що призвело до прийняття приватним нотаріусом протиправних рішень про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна.

Саме порушення приватним нотаріусом, як державним реєстратором, процедури здійснення державної реєстрації права власності, що передбачена Законом N 1952-IV, обумовило визначення цього спору адміністративній юрисдикції.

У жовтні 2016 року приватний нотаріус Скульська Т.А. звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

13 лютого 2017 року в додаток до цієї касаційної скарги приватний нотаріус подала додаткові пояснення, у яких звертає увагу на порушення судами правил предметної юрисдикції, оскільки правовідносини у цій справі виникли із виконання умов цивільно-правового договору, а тому спір не є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за зазначеною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 травня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення, зокрема з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2012 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (банк) та ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" (позичальник) укладено кредитний договір N 7/12/Ю, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором.

На забезпечення виконання кредитного договору від 23 серпня 2012 року N 7/12/Ю ПАТ "Брокбізнесбанк" того ж числа уклало з ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав в іпотеку ПАТ "Брокбізнесбанк" належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: будівлю лікувального корпусу літера "А-2" загальною площею 377,8 кв. м; будівлю спального корпусу літера "В-3" загальною площею 1916 кв. м; приміщення їдальні літера "Б-1" загальною площею 642,9 кв. м; приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод літера "Б-1" загальною площею 358,7 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1:

03 липня 2015 року ПАТ "Брокбізнесбанк" (первісний кредитор) та ПАТ "Український інноваційний банк" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги N 21, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору своє право вимоги за кредитним договором від 23 серпня 2012 року N 7/12/Ю з усіма додатковими угодами до нього.

09 липня 2015 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (первісний іпотекодержатель) та ПАТ "Український інноваційний банк" (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю право вимоги за іпотечним договором від 23 серпня 2012 року.

10 липня 2015 року ПАТ "Український інноваційний банк" повідомив ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" про укладання договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, вимагав погашення заборгованості за кредитним договором в 30 денний строк та попередив, що в разі непогашення заборгованості в указаний строк має намір укласти з третьою особою договір купівлі-продажу на іпотечне майно.

Ржищівський міський суд Київської області ухвалою від 05 серпня 2015 року у цивільній справі N 374/326/15-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 та ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі "Центр реабілітації та оздоровлення" про захист прав позивача і стягнення коштів наклав арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" та заборонив ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" вчиняти дії, спрямовані на відчуження належного йому нерухомого майна.

10 серпня 2015 року на підставі цієї ухвали суду державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області виніс постанову ВП N 48401746 про арешт майна ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" й оголошення заборони на його відчуження.

28 жовтня 2015 року на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року по справі N 574/8346/15-ц державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Храбан С.І. припинив обтяження - скасував арешт вищезазначеного майна ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" та вніс відповідні зміни до Державного реєстру речових прав щодо припинення обтяження.

29 жовтня 2015 року, коли обтяження майна було вже припинено, між ПАТ "Український інноваційний банк" та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу N 7029, на підставі якого приватний нотаріус Скульська Т.А. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо реєстрації за ОСОБА_6 права власності на майно, а саме: будівлю лікувального корпусу літера "А-2" загальною площею 377,8 кв. м (рішення N 11817499); будівлю спального корпусу літера "В-3" загальною площею 1916 кв.м (рішення N 11818829); приміщення їдальні літера "Б-1" загальною площею 642,9 кв. м (рішення N 11819905); приміщення холу, кінозалу, бювету мінеральних вод літера "Б-1" загальною площею 358,7 кв. м (рішення N 11820470), що розташоване на АДРЕСА_1:

Вважаючи рішення приватного нотаріуса Скульської Т.А. від 29 жовтня 2015 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 протиправним і таким, що прийнято з порушенням вимог Закону N 1952-IV за відсутності підстави для оформлення права власності, ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції та надані на противагу їм аргументи позивача та представників третіх осіб, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями ст. 2, 4, 19 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Позовні вимоги ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення" ґрунтуються на протиправності дій приватного нотаріуса Скульської Т.А., як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону N 1952-IV, оскільки на момент реєстрації за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно була чинною ухвала Ржищівського міського суду Київської області від 05 серпня 2015 року про накладення арешту на нерухоме майно, що належить позивачу.

Проте, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказане обтяження щодо об'єктів нерухомого майна припинено 28 жовтня 2015 року на підставі ухвали Апеляційного суду Львівської області від 29 вересня 2015 року по справі N 574/8346/15-ц, а реєстрацію права власності на об'єкти спірного нерухомого майна за ОСОБА_6 приватний нотаріус здійснила 29 жовтня 2015 року, тобто в період зняття обтяження у вигляді арешту.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи частково позов, виходили з того, що приватним нотаріусом, як спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора відповідно до Закону N 1952-IV порушено процедуру реєстрації прав на нерухоме майно.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки процедура реєстрації права власності за третьою особою відбулась на підставі договору купівлі-продажу та на наступний день після зняття арешту на спірне нерухоме майно, а тому у приватного нотаріуса відповідно до вимог Закону N 1952-ІV були відсутні підстави для відмови у здійсненні реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Вимоги про скасування рішень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_6 фактично покликані на відновлення прав позивача в зв'язку з незаконним, на його думку, заволодінням нерухомим майном унаслідок реєстрації права власності за третьою особою на виконання цивільно-правових угод та пов'язано із намаганням відновити своє порушене право власника на це майно.

Отже, метою позову є захист права позивача на поновлення у державному реєстрі відомостей про нього, як про власника нерухомого майна. Здійснення такого захисту судом напряму залежить від вирішення питання про те, кому саме належить право власності на спірне нерухоме майно, і відповідно правомірності набуття такого права шляхом укладення договору купівлі-продажу цього майна.

Вирішення питання правомірності набуття третьою особою - ОСОБА_6 права власності на спірне нерухоме майно внаслідок укладання правочину з ПАТ "Український інноваційний банк" виходить за межі компетенції суду адміністративної юрисдикції.

До того ж, у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться цивільна справа N 442/4416/16-ц за позовом ТОВ "Санаторій "Карпатські зорі" Центр реабілітації та оздоровлення" до ОСОБА_6, ПАТ "Укрінком", третя особа приватний нотаріус Скульська Т.А., про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна.

За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення приватного нотаріуса, як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Оскільки у цій справі існує невирішений спір про право, то подальше оспорювання правомірності набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна. Такий спір, з урахуванням суб'єктного складу учасників справи, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник з договірних відносин, а тому має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 та ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) ухвалені в цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження закриттю у зв'язку з неналежністю розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 238, 239, 344, 349, 354 - 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Карпатські зорі" "Центр реабілітації та оздоровлення" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, треті особи: ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Это решение Большой палаты демонстрирует, как некоторые ее судьи окончательно запутались в юрисдикции и принимают прямо противоположные решения приводя аргументы о несоответствии юрисдикции просто с потолка. С таким обоснованием административные суды нужно просто ликвидировать за ненадобностью.

Большая палата указала, что по ее мнению, в противоречие тому, что написано в иске, предметом судебного разбирательства по этому делу является не столько действия и решения частного нотариуса, как субъекта, наделенного властно-управленческими функциями, сколько восстановление права собственности истца на недвижимое имущество, что свидетельствует о частноправовой, а не публично-правовом характере спорных правоотношений.

Поскольку в этом деле существует нерешенный спор о праве, то дальнейшее оспаривание правомерности приобретения лицом этого права не может осуществляться по правилам административного судопроизводства в связи с тем, что административный суд лишен правовых (законодательных) возможностей устанавливать (признавать) принадлежность права собственности на объект недвижимого имущества. Спор, с учетом субъектного состава участников дела, должен решаться судами по правилам гражданского судопроизводства.

[babaika]

9 часов назад, ANTIRAID сказал:

Это решение Большой палаты демонстрирует, как некоторые ее судьи окончательно запутались в юрисдикции и принимают прямо противоположные решения приводя аргументы о несоответствии юрисдикции просто с потолка. С таким обоснованием административные суды нужно просто ликвидировать за ненадобностью.

То что судьи запутались в юрисдикции идя на поводу системы в реализации "реформ" при этом не осознавая смысл своих постановлений это очевидно.

Однако, на мой взгляд , данное постановление "имеет право на жизнь".