Постановление БП-ВС о порядке установления факта имеющего юридическое значение

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 761/16799/15-ц

Провадження N 14-139цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року (суддя Маліновська В.М.) та рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2016 року (судді Чобіток А.О., Немировська О.В., Ящук Т.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС України в м. Києві) про встановлення факту, що має юридичне значення, і просив встановити факт загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_2 року його доньки - слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві лейтенанта міліції ОСОБА_4 (далі - слідчий ОСОБА_4.), ІНФОРМАЦІЯ_1, у період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання службових обов'язків.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилався на те, що його донька ОСОБА_4 у період з 1 вересня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року проходила службу в органах внутрішніх справ України. З 20 червня 2009 року вона працювала слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, слідчого відділу Шевченківського районного управління ГУ МВС України в м. Києві та мала спеціальне звання - лейтенант міліції.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 21 год. у лісопарковій зоні "Сирецький гай" поблизу будинку N 43а на вулиці Тираспольській у місті Києві, повертаючись з роботи додому, вона була вбита невідомим злочинцем, який наніс їй чотири проникаючі колото-різані поранення лівої частини грудей.

Згідно з висновком службового розслідування за фактом її загибелі, затвердженим заступником начальника ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_5 28 травня 2010 року, смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року у період проходження служби в органах внутрішніх справ при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Посилаючись на невідповідність зазначеного висновку дійсності і нормам чинного законодавства України, якими регламентовані поняття "проходження служби в органах внутрішніх справ" та "виконання службових обов'язків", ОСОБА_3 просив установити факт, що має юридичне значення, а саме що смерть його доньки сталася у період проходження служби в органах внутрішніх справ під час виконання нею службових обов'язків.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_2 року слідчого ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, у період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання нею службових обов'язків.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2016 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року змінено та викладено в такій редакції. Висновок комісії, який міститься в акті за формою Н-5, складеному за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився зі слідчим ОСОБА_4., слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, слідчого відділу Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, визнано незаконним. Зобов'язано ГУ МВС України в місті Києві скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, що трапився у період проходження служби при виконанні службових обов'язків лейтенантом міліції ОСОБА_4, слідчим відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи, слідчого відділу Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У лютому 2016 року ГУ МВС України в м. Києві подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог або закрити провадження в справі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, захистив права позивача в інший спосіб ніж було заявлено. При цьому не звернув уваги, що оскарження акту по формі Н-1 відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи, а ухвалою цього ж суду від 11 липня 2017 року справу призначено до розгляду.

У березні 2016 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу. Позивач зазначав, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 326 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції чинній на час розгляду справи судами, щодо зазначення в ній, у чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. А тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в справі - без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України вредакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 січня 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 4 квітня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII) підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону України N 2147-VIII) та врахувавши наведені доводи в запереченнях на касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 1 вересня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року проходила службу в органах внутрішніх справ України. З 20 червня 2009 року працювала слідчим відділення розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи слідчого відділення Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та мала спеціальне звання лейтенанта міліції.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 21-ї години, у лісопарковій зоні "Сирецький гай" поблизу будинку N 43а на вулиці Тираспольській у м. Києві повертаючись із роботи додому, ОСОБА_4 була вбита невідомою особою, яка нанесла їй чотири проникаючі колото-різані поранення лівої частини грудей.

За результатами спеціального розслідування комісією ГУ МВС України в м. Києві 9 червня 2010 року складено акт розслідування нещасного випадку, який трапився зі слідчим ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 року за формою Н-5, за висновком комісії якого нещасний випадок стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

При цьому встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок: ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 21 годині 35 хвилин по спецлінії "102" до чергової частини ГУ МВС України в м. Києві від громадянина ОСОБА_6 надійшло повідомлення про те, що на території парку "Дубки" на вул. Стеценка в місті Києві виявлено мертву жінку з ножовим пораненням в області грудей. Під час огляду трупа виявлено службове посвідчення працівника міліції, видане на ім'я слідчого ОСОБА_4. відділення розслідування злочинів скоєних проти життя, здоров'я, статевої свободи та статевої недоторканості особи. На місце події направлено слідчо-оперативні групи Головного та Подільського районного управлінь МВС України в м. Києві. Під час огляду трупа ОСОБА_4 судово-медичним експертом виявлено три колото-різані рани лівої частини грудної клітини. Крім того, на долонній поверхні правої кисті на рівні п'ястно-фалангового суглоба розташована одна різана рана. Цього ж дня за вказаним фактом слідчим відділом Подільського ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу N 07-10583 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною1 статті 155 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Згідно з актом розслідування нещасного випадку від ІНФОРМАЦІЯ_2 року за формою Н-5 нещасний випадок (смерть ОСОБА_4.) стався в період проходження служби в органах внутрішніх справ і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, за результатами його розслідування складено акт за формою НТ.

28 травня 2010 року складено висновок службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_4., затверджений заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_5, згідно з яким смерть слідчого ОСОБА_4 настала при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

10 червня 2010 року складено відповідний акт за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру, затверджений начальником ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_7 з зазначенням його обставин, викладених в акті від ІНФОРМАЦІЯ_2 року за формою Н-5.

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту загибелі ОСОБА_4 при виконанні службових обов'язків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2011 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа - ГУ МВС України в м. Києві, про встановлення факту загибелі ОСОБА_4 при виконанні службових обов'язків, оскільки із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається наявність спору про право. Крім того, в ухвалі зазначено, що фактично оспорюється висновок комісії щодо розслідування факту загибелі ОСОБА_4 при виконанні службових обов'язків, а такий спір не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до ГУ МВС України в м. Києві про визнання факту загибелі слідчого ОСОБА_4. у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків та про визнання недійсним висновку службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_4 від 28 травня 2010 року, на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у вищезазначеній справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року відкрито провадження у цій справі в частині вимог про визнання недійсним висновку службового розслідування від 28 травня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ГУ МВС України в м. Києві про визнання недійсним висновку службового розслідування від 28 травня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано з дати затвердження висновок службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_4., затверджений заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві 28 травня 2010 року, в частині визначення, що смерть слідчого ОСОБА_4. настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року у період проходження служби в органах внутрішніх справ при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків; зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві внести зміни до висновку службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_4., затвердженого заступником начальника ГУ МВС України в м. Києві 28 травня 2010 року, зазначити у висновку та враховувати, що смерть слідчого ОСОБА_4. настала 20 травня 2010 року у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2014 року апеляційну скаргу ГУ МВС України в м. Києві задоволено частково. Провадження в справі в частині позовних вимог щодо встановлення факту загибелі слідчого ОСОБА_4. у період проходження служби та при виконанні службового обов'язку закрито. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 березня 2014 року в частині зобов'язання ГУ МВС України в м. Києві внести зміни до висновку службового розслідування за фактом загибелі слідчого ОСОБА_4. від 28 травня 2010 року скасовано та прийнято в цій частині нову постанову - зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві провести повторне службове розслідування за фактом загибелі ОСОБА_4 з урахуванням висновків судового рішення, постановленого в рамках кримінального провадження, порушеного відносно ОСОБА_8 за скоєння злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 та пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 липня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України.

Згідно з листом ГУ МВС України в м. Києві N 12/5-3/3 від 5 березня 2015 року встановлено, що у кримінальному провадженні N 120131110000001152 за фактом умисного вбивства ОСОБА_4 триває досудове розслідування. На відпрацювання висунутих версій проводяться заплановані слідчі та негласно розшукові слідчі дії, долучено висновки проведених судово-медичних та психологічних експертиз. Об'єктивних доказів вини особи, яка відпрацьовується на причетність до вчинення вказаного злочину, недостатньо для пред'явлення їй підозри. 24 січня 2014 року ОСОБА_8 було допитано як свідка. А його вина в інкримінованому йому раніше вбивстві ОСОБА_4 не підтверджується.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2015 року заяву ОСОБА_3, заінтересована особа ГУ МВС України в м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі частини 6 статті 235 ЦПК України залишено без розгляду, оскільки між сторонами наявний спір про право, та роз'яснено заявнику його право подати позов на загальних підставах.

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення, і просив встановити факт загибелі (смерті) ІНФОРМАЦІЯ_2 року його доньки - слідчого ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, у період проходження служби в органах внутрішніх справ України під час виконання службових обов'язків, який задоволено рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року.

Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено главою 6 розділу IV ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Згідно з положеннями ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно зі статтями 234, 235 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Разом з тим частиною 6 статті 235 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Аналогічна норма закріплена у статті 315 ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII.

З метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, який затверджений наказом МВС України від 27 грудня 2002 N 1346 (далі - Порядок).

Пунктом 3.9 вказаного Порядкувизначено перелік нещасних випадків, які визнаються такими, що трапились при виконанні службових обов'язків, серед яких і припинення або запобігання злочинам або правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Проте зазначені вимоги закону залишились поза увагою суду.

Рішення апеляційного суду взагалі не містить будь-яких висновків щодо законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах вищезазначених вимог заявлених ОСОБА_3

Судом не перевірено чи дотримано порядок розгляду справи про встановлення факту, що має юридичне значення, визначений главою 6 розділу IV ЦПК України, чи не передбачено іншого порядку його встановлення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, в порушення вищезазначених вимог процесуального закону, суд вийшов за межі вимог, заявлених позивачем та визначив їх на власний розсуд. При цьому залишив поза увагою той факт, що оскарження висновку службового розслідування за фактом загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 року слідчого ОСОБА_4. вже було предметом розгляду суду і 7 травня 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом міста Києва ухвалено відповідне рішення, яке набрало чинності.

З огляду на викладене, рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього ж апеляційного суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Это решение можно считать примером издевательства над отцом убитой. Большая палата принимая за частую решения и указывая в них о справедливости, даже при грубейших нарушениях в этом деле превзошла сама себя.

Защищая не закон, а интересы государственного органа, по формальным основаниям не руководствуясь принципами верховенства права указала на формальные основания для отмены решения суда апелляционной инстанции указав, что суд не исследовал собранные по делу доказательства; или суд необоснованно отклонил ходатайство об истребовании, исследования или обзор доказательств, или другое ходатайство (заявление) участника дела по установлению обстоятельств, имеющих значение для правильного разрешения дела; или суд установил обстоятельства, имеющие существенное значение, на основании недопустимых доказательств.

А все потому, что они не видели глаза отца убитой дочери. Вот так судьи высших судов, изолировав себя от граждан и отрываются от жизни, вот именно за такие решения их начинают ненавидеть.