d_tolik

Правові позиції вищих судів з питання звільнення під час випробування

Recommended Posts

Фахівці! Прошу допомоги.
Програв в першій інстанції спір за позовом про визнання розпорядження міського голови про звільнення з посади неправомірним, з поновленням на роботі в органі місцевого самоврядування. Для обгрунтування апеляційної скарги хочу підкріпити свою правову позицію з посиланням на правові висновки вищих судів та/або Конституційного суду.
Отже, якщо хтось з вас має досвід та може поділитися джерелами, прошу допомогти віднайти:
- рішення, якими обгрунтовано недійсність встановлення в трудовому договорі умови випробування для категорій осіб, які зазначені в ч.3 ст.26 КЗпП Україна (в моєму випадку - внутрішньо переміщена особа, переможець конкурсу) та інших умов в розумінні ст.9 КЗпП;
- рішення, якими визначається юридично значима подія (факт), з яким пов'язуються наслідки закінчення перебігу строку винесення попередження про звільнення (в розумінні ч.2 ст.28 КЗпП та ч.6 ст.35 Закону України "Про державну службу");
- рішення, якими визначаються наслідки невидачі при звільненні працівника за ініціативою роботодавця копії наказу (розпорядження) про звільнення (в розумінні ч.2 ст.47 КЗпП та ч.7 ст.35 ЗУ "Про держслужбу");
- рішення, якими обгрунтовано необхідність документального підтвердження рішення роботодавця (органу місцевого самоврядування) про встановлення невідповідності займаній посаді працівника під час випробування.
Можливо, хтось має свіжі НПК до КЗпП та ЗУ "Про держслужбу". Прошу поділитися.
Завчасно дякую!

Рішення суду (що оскаржується): http://reyestr.court.gov.ua/Review/76438797 (многобукв)
В позові я застосовував Закон "Про службу в органах місцевого самоврядування", який відправляє в питаннях конкурсу, стажування та випробування до ст.35 Закону "Про держслужбу"
. 
Я посилався у позові на нікчемність звільнення в силу недійсності умови випробування для мене, як внутрішньо переміщено особи (ст.9 та ч.3 ст.26 КЗпП). Крім того, на порушення процедури звільнення (невидача копії розпорядження в день звільнення, винесення попередження не тією особою, а саме - не суб'єктом призначення, та з недотриманням строків - ч.2 ст.47 КЗпП та ч.ч.6 та 7 ст. 35 ЗУ "Про держслужбу"). Крім того, прохав суд здійснити перевірку розпорядження про звільнення на відповідність до критеріїв, встановлених в ч.2 ст.2 КАС Україна.

P.S. До речі, ANTIRAID, на вашому ресурсі раніше були розміщені коментовані кодекси. Чи вони є (я не знайшов)?

Share this post


Link to post
Share on other sites
Свіжий НПК до закону "Про держслужбу" віднайшов (2017 р.). Всім дякую.
НПК до КЗпП поки що лише старі (до 2014 року) трапляються. Допоможіть, будь ласка.
Цікавлять коментарі до окремих положень вказаних законів:
ст.ст. 9, 26-29, 32, 40, 47 КЗпП;
ст.ст. 35 та 87 ЗУ "Про держслужбу".
 
  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites
В 04.10.2018 в 02:11, d_tolik сказал:

Фахівці! Прошу допомоги.
Програв в першій інстанції спір за позовом про визнання розпорядження міського голови про звільнення з посади неправомірним, з поновленням на роботі в органі місцевого самоврядування. Для обгрунтування апеляційної скарги хочу підкріпити свою правову позицію з посиланням на правові висновки вищих судів та/або Конституційного суду.
Отже, якщо хтось з вас має досвід та може поділитися джерелами, прошу допомогти віднайти:
- рішення, якими обгрунтовано недійсність встановлення в трудовому договорі умови випробування для категорій осіб, які зазначені в ч.3 ст.26 КЗпП Україна (в моєму випадку - внутрішньо переміщена особа, переможець конкурсу) та інших умов в розумінні ст.9 КЗпП;
- рішення, якими визначається юридично значима подія (факт), з яким пов'язуються наслідки закінчення перебігу строку винесення попередження про звільнення (в розумінні ч.2 ст.28 КЗпП та ч.6 ст.35 Закону України "Про державну службу");
- рішення, якими визначаються наслідки невидачі при звільненні працівника за ініціативою роботодавця копії наказу (розпорядження) про звільнення (в розумінні ч.2 ст.47 КЗпП та ч.7 ст.35 ЗУ "Про держслужбу");
- рішення, якими обгрунтовано необхідність документального підтвердження рішення роботодавця (органу місцевого самоврядування) про встановлення невідповідності займаній посаді працівника під час випробування.
Можливо, хтось має свіжі НПК до КЗпП та ЗУ "Про держслужбу". Прошу поділитися.
Завчасно дякую!

Рішення суду (що оскаржується): http://reyestr.court.gov.ua/Review/76438797 (многобукв)
В позові я застосовував Закон "Про службу в органах місцевого самоврядування", який відправляє в питаннях конкурсу, стажування та випробування до ст.35 Закону "Про держслужбу"
. 
Я посилався у позові на нікчемність звільнення в силу недійсності умови випробування для мене, як внутрішньо переміщено особи (ст.9 та ч.3 ст.26 КЗпП). Крім того, на порушення процедури звільнення (невидача копії розпорядження в день звільнення, винесення попередження не тією особою, а саме - не суб'єктом призначення, та з недотриманням строків - ч.2 ст.47 КЗпП та ч.ч.6 та 7 ст. 35 ЗУ "Про держслужбу"). Крім того, прохав суд здійснити перевірку розпорядження про звільнення на відповідність до критеріїв, встановлених в ч.2 ст.2 КАС Україна.

P.S. До речі, ANTIRAID, на вашому ресурсі раніше були розміщені коментовані кодекси. Чи вони є (я не знайшов)?

Комментированных кодексов не было. Просто разбираем конкретную ситуацию.

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

Добродії, прошу поділитися досвідом та надати допомогу в складанні конституційної скарги до Конституційного суду України. В мене визріла така необхідність, оскількі інші засоби національного захисту не дали справедливого та законного результату.
У 2017 році я був призначений, а через три місяці звільнений з посади службовця органу місцевого самоврядування за ініціативою роботодавця за п.11 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Безпідставність звільнення оскаржив до адміністративного суду, посилаючись на недійсність умови випробування в трудовому договорі (ст.9 та ч.3 ст.26 КЗпП імперативно заборонено встановлювати випробування для внутрішньо переміщених осіб та переможців конкурса при вступі на вакансію, а тому звільнити мене з-за невідповідності посаді під час випробування не можна).
Суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні мого позову, не прийнявши до уваги мої грунтовні доводи. КАС ВС нещодавно відмовив у відкритті провадження з-за малозначності справи.
Рішення судів по справі № 640/11921/17:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/76438797 (постанова суду першої інстанції);
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81018049 таhttp://reyestr.court.gov.ua/Review/81239127 (постанова апеляційної інстанції з виправленням описки, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін);
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81691505 (ухвала касаційного суду про відмову у відкритті провадження).
Заздалегідь відзначу, що справа містить виключну правову проблему, яка існує з 2016 року та стосується великої кількості працівників з числа переселенців та усіх тих осіб, хто приймає участь у конкурсах при вступі на посаду. В державному секторі вказані негаразди вже помічені, переведені в публічну площину та активно обговорюються в експертному середовищі: https://blog.liga.net/user/ogranit/article/33082…

ПРОШУ допомогти скласти звернення до КСУ. Гранічний термін для направлення скарги до суду - 03.07.19 р.
Питань може бути багато, але спочатку - основне: формулювання предмета звернення. В мене поки що складається лише так (не зовсім зрозуміло, здається):
СКАРГА до Конституційного Суду України з метою перевірки на відповідність Конституції положень ч.ч. 2, 4 та 6 ст.35 Закону України "Про державну службу" про обов’язковість встановлення випробування, про наслідки відмови від його встановлення та про наявність підстав для звільнення за ініціативою власника під час випробування у взаємозв’язку із імперативною забороною встановлення випробування для переможців конкурсного відбору на зайняття вакантної посади та для внутрішньо переміщених осіб відповідно до положень ст.9 та ч.3 ст.26 Кодексу законів про працю України разом із наявністю підстав для звільнення таких осіб за невідповідність займаній посаді під час випробування згідно з п.11 ч.1 ст.40 КЗпП України (при встановленні випробування за ініціативою роботодавця або за згодою сторін).

В моєму випадку є підстава для відмови у прийнятті судом скарги, оскільки: "В остаточному судовому рішенні відсутнє чітке посилання на норму закону, неконституційність якої автор оскаржує..."
Так, суди всіх інстанц
ій не вказують чітко на норму закону (ч.2 ст.35 ЗУ "Про державну службу", яка суперечить Конституції), оскільки цими судами не встановлювався зв'язок між умовами прийняття на роботу (недійсністю випробування) та умовами звільнення (під час випробування). Але ж це було підставами для задоволення позовних вимог, якими суди ігнорували. І що робити тепер? Чи є вихід?

Завчасно дякую.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Подано конституційну скаргу для перевірки на відповідність Конституції ч.ч. 2, 3 та 4 ст.35 Закону України "Про державну службу"...

Дякую за прочитання монологів.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...