Постановление БП-ВС о невозможности в судебном порядке обязать сторону подписать и передать акт приема-передачи


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа N 905/1926/16

Провадження N 12-187гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Кібенко O. Р.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.

та представників учасників справи:

Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" - Житченко О.В., Боєнко О.В.

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" - Козак Т.В., Кравчик С.М.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля")

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 лютого 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Попкова Д.О., Чернота Л.Ф., Зубченко І.В.

у справі Господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (далі - ПАТ "Донбасенерго")

до ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля"

про зобов'язання вчинити дії.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У червні 2016 року ПАТ "Донбасенерго" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 липня 2016 року) до ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" про зобов'язання останнього виконати умови укладеного з ПАТ "Донбасенерго" договору N АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року, а саме: прийняти виконання зобов'язань ПАТ "Донбасенерго" за договором N АУП-20-07/0003 від 20 липня 2015 року шляхом надання ПАТ "Донбасенерго" актів приймання-передачі електроенергії за наступні періоди, на таку кількість і вартість електроенергії:

- за травень 2015 року в кількості 24 221 290 кВт/г на суму 20 345 883,60 грн,

- за червень 2015 року в кількості 21 391 058 кВт/г на суму 17 968 488,72 грн,

- за липень 2015 року в кількості 10 882 461 кВт/г на суму 11 100 110,22 грн,

- за серпень 2015 року в кількості 0 кВт/г на суму 0,00 грн,

- за вересень 2015 року в кількості 14 934 099 кВт/г на суму 16 284 738,91 грн,

- за жовтень 2015 року в кількості 19 353 654 кВт/г на суму 16 675 108,28 грн,

- за листопад 2015 року в кількості 20 830 068 кВт/г на суму 19 204 489,49 грн,

- за грудень 2015 року в кількості 21 600 555 кВт/г на суму 20 873 912,33 грн,

- за січень 2016 року в кількості 20 766 613 кВт/г на суму 20 765 782,33 грн,

- за лютий 2016 року в кількості 20 563 932 кВт/г на суму 20 456 999,56 грн,

- за березень 2016 року в кількості 20 682 703 кВт/г на суму 21 667 199,66 грн,

- за квітень 2016 року в кількості 15 177 484 кВт/г на суму 16 114 845,41 грн.

Всі суми з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ).

2. Позов мотивовано тим, що ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" своєчасно не підготовлено, не підписано та не передано ПАТ "Донбасенерго" акти приймання-передачі електричної енергії за період з травня 2015 року по квітень 2016 року, чим порушено права та охоронювані законом інтереси ПАТ "Донбасенерго" як виробника за договором. Зазначена бездіяльність ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" створює перешкоди у здійсненні ПАТ "Донбасенерго" бухгалтерського обліку господарських операцій з продажу електроенергії, розрахунків податкових зобов'язань ПАТ "Донбасенерго" перед бюджетом, порушує майнові інтереси останнього, а тому заявлені позовні вимоги є ефективним способом захисту порушеного права ПАТ "Донбасенерго".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 11 червня 2015 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України N 263 від 07 травня 2015 року було укладено Багатосторонній договір між учасниками ринку електричної енергії з додатками (далі - Багатосторонній договір). Відповідно до Преамбули зазначеного договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення їх підписів печатками і згідно з частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) його умови застосовуються до відносин між Сторонами, що виникли з 01 травня 2015 року.

4. Сторонами цього договору є: (А) суб'єкти електроенергетики, які здійснюють діяльність по виробництву, передачі, розподілу та постачанню електричної енергії на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (неконтрольована територія), які підписали Договір і/або приєдналися до нього; (Б) суб'єкт електроенергетики (його відокремлений підрозділ), який здійснюють диспетчерське (оперативно-технологічне) управління на неконтрольованій території.

5. Метою Багатостороннього договору, згідно з п. 2.1. цього договору, є врегулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, придбанням, продажем і споживанням електричної енергії на неконтрольованій території. Багатосторонній договір визначає права, обов'язки і відповідальність сторін цього договору, Загальних зборів та Координаційного центру на неконтрольованій території (п. 2.2. договору).

6. Позивач і відповідач у цій справі є учасниками ринку електричної енергії і сторонами Багатостороннього договору, які надали свою згоду визнавати і виконувати всі умови цього договору, Правил ринку і інших додатків до Багатостороннього договору (п. 3.1.).

7. За змістом підпункту 2.5.1. п. 2.5. Багатостороннього договору сторони зобов'язані продавати всю електричну енергію, що виробляється на ринку електричної енергії відповідно до умов договору та прямих двосторонніх договорів, укладених відповідно до нього.

8. 20 липня 2015 року між ПАТ "Донбасенерго" (Виробник) та ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії N АУП-20-07/0003 (далі - Договір купівлі-продажу електроенергії, Договір N АУП-20-07/0003), відповідно до п. 1.1. якого Виробник взяв на себе зобов'язання продавати електричну енергію, вироблену на Старобешівській ТЕС, Постачальнику, що здійснює діяльність з поставки електричної енергії за регульованим тарифом на території Донецької області, в місячних обсягах електроенергії, заданих (визначених) Розрахунковим центром виходячи з місячного балансу електроенергії.

9. Згідно з п. 1.2. Договору N АУП-20-07/0003, Постачальник зобов'язався купувати електричну енергію і здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору. Відповідно до п. 2.1. цього договору Виробник продає електричну енергію Постачальнику в точці (точках) продажу електричної енергії, а Постачальник оплачує Виробнику вартість придбаної електроенергії і здійснює інші платежі відповідно до умов договору.

10. Як було встановлено у п. 2.3. Договору N АУП-20-07/0003, розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з п. 2.4. цього договору вартість продажу в кожному розрахунковому періоді визначається як добуток обсягу відпущеної електричної енергії на діючий тариф Виробника, затверджений Координаційним центром.

11. Відповідно до підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Договору N АУП-20-07/0003, Виробник має право здійснювати виробництво і продаж електричної енергії в обсязі і з дотриманням графіку навантаження електростанції, заданого Системним оператором. У свою чергу згідно з підпунктом 3.2.2. п. 3.2. цього договору Виробник зобов'язався постачати Постачальнику електричну енергію в обсягах, визначених Системним оператором.

12. Положеннями підпунктів 3.4.3., 3.4.4. п. 3.4. Договору N АУП-20-07/0003 передбачено, що Постачальник зобов'язався оплачувати згідно з Алгоритмом розподілу грошових коштів Виробнику вартість фактично придбаної у Виробника електричної енергії в порядку, встановленому Багатостороннім договором, і за рахунок коштів, зібраних Постачальником від Споживачів, здійснювати своєчасне підготування, підписання та передачу Виробнику акта приймання-передачі електричної енергії та акта звірки взаємних розрахунків за продану електричну енергію у розрахунковому місяці.

13. Згідно з п. 4.1. Договору N АУП-20-07/0003 обсяг фактично проданої Виробником і придбаної Постачальником електричної енергії в розрахунковому місяці визначається Розрахунковим центром при Координаційному центрі в порядку, визначеному Багатостороннім договором між учасниками ринку електричної енергії.

14. За приписом п. 4.2. Договору N АУП-20-07/0003 не пізніше 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник оформлює та підписує зі свого боку і направляє Виробнику два примірники акта приймання-передачі електричної енергії, форма акта приймання-передачі наведена у додатку N 1 до цього договору.

15. У свою чергу, відповідно до п. 4.3. Договору N АУП-20-07/0003, протягом двох днів після отримання 2-х примірників актів приймання-передачі Виробник перевіряє ці акти і, у разі відсутності зауважень, підписує їх та направляє Постачальнику один примірник акта.

16. Відповідно до п. 9.1. зазначеного договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01 травня 2015 року. Договір діє протягом строку дії постанови Кабінету Міністрів України N 263 від 07 травня 2015 року.

17. Суд апеляційної інстанції встановив, що, як убачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження позовних вимог було надано до суду акти приймання-передачі електричної енергії, що були підписані лише Позивачем за період з травня 2015 року по квітень 2016 року (а. с. а. с. 225 - 236 т. 2), фізичний баланс електроенергії по Донецькій області (НКТ) за період з травня 2015 року по квітень 2016 року (а. с. а. с. 6 - 12 т. 2), що був отриманий від Відокремленого підрозділу "Донбаська електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", та фактичні об'єми корисного відпуску електричної енергії ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" з травня 2015 року по квітень 2016 року (а. с. а. с. 87 - 97 т. 1, 172 - 194 т. 3) з доказами направлення електронною поштою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

18. Рішенням Господарського суду Донецької області від 09 листопада 2017 року позов задоволено частково, а саме, зобов'язано ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" виконати умови Договору N АУП-20-07/0003 шляхом надання ПАТ "Донбасенерго" актів приймання-передачі електроенергії за період з травня 2015 року по квітень 2016 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

19. Судове рішення мотивоване бездіяльністю ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", внаслідок чого ним порушено умови Договору N АУП-20-07/0003 в частині виконання зобов'язань з надання актів приймання-передачі електроенергії за означений вище період. Частковість задоволення позову зумовлена тим, що положеннями договору N АУП-20-07/0003 не передбачено обов'язку відповідача надати позивачу спірні акти за вказаний вище період саме з тими показниками, що були визначені позивачем.

20. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відхилених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено повністю.

21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" не мало підстав для ухилення від виконання обов'язку з надання ПАТ "Донбасенерго" актів приймання-передачі електроенергії з конкретно визначеними показниками за спірний період за Договором АУП-20-07/0003, оскільки за змістом пункту 1.1 цього договору ПАТ "Донбасенерго" здійснює продаж електроенергії, а ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" купує її в обсягах, визначених розрахунковим центром, виходячи з місячних балансів електроенергії.

22. Спонукання ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" до оформлення актів приймання-передачі електричної енергії без вирішення питання щодо конкретних параметрів таких актів знецінюють значення часткового задоволення позовних вимог, адже спір у такий спосіб не вирішено по суті та порушені суб'єктивні права/інтереси ПАТ "Донбасенерго" фактично не відновлені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У березні 2018 року ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Рух касаційної скарги

24. 30 березня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою на підставі статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відкрив касаційне провадження та ухвалою від 20 червня 2018 року передав справу разом із касаційною скаргою ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

25. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про необхідність відступити від висновку щодо застосування статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі N 914/1128/16.

26. Ухвалою від 02 липня 2018 року справа прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду. За клопотанням ПАТ "Донбасенерго" справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27. Мотивуючи касаційну скаргу, ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, а саме зобов'язавши відповідача надати позивачеві не просто акт приймання-передачі електроенергії, а саме з тими показниками, що були визначені позивачем. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції, зобов'язуючи відповідача надати акти приймання-передачі електроенергії за визначеними позивачем показниками, тим самим порушив принцип змагальності сторін, та, як наслідок, прийняв необґрунтоване рішення.

Доводи інших учасників справи

28. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Донбасенерго" заперечує доводи, викладені в касаційній скарзі, та стверджує, що він не впливає на загальну вартість електроенергії, яка повинна бути відображена в спірних актах приймання-передачі. Обсяги фактично виробленої електроенергії та обсяги фактично отриманої електроенергії кожним із постачальників фіксуються Системним оператором та відображаються в щомісячних фактичних фізичних балансах електроенергії, які Системний адміністратор складає на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2015 року N 263. Саме на підставі цих даних позивачем були визначені обсяги електроенергії в спірних актах приймання-передачі електроенергії.

29. Позивач зазначає, що задоволення позовних вимог в частині - зобов'язання відповідача надати акти приймання-передачі але без зазначення обсягів та вартості електроенергії, не відповідає вимогам ефективності захисту порушених прав позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

30. Розглядаючи правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у раніше прийнятому ним рішенні від 04 жовтня 2017 року у справі N 914/1128/16, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

31. У вказаній справі предметом спору було зобов'язання відповідача прийняти товар шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля у зазначеній кількості. Верховний Суд України не погодився із висновками Вищого господарського суду України у цій справі про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав - підписання акта приймання-передачі товару не передбачений законодавством. Верховний Суд України скасував рішення суду касаційної інстанції, яким припинено провадження, та направив справу на новий розгляд. Мотивував своє рішення, зокрема, тим, що згідно з приписами статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

32. Як вже зазначено вище, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивував своє рішення необхідністю відійти від зазначеного вище висновку Верховного Суду України щодо застосування статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України у подібних правовідносинах.

33. Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що у вирішенні спорів про зобов'язання вчинити дії шляхом оформлення та підписання акта приймання-передачі товару позивач прагне не лише домогтися вчинення дій з боку відповідача щодо документального оформлення факту прийняття товару, але й одночасно вирішити спір щодо обсягів та вартості прийнятого товару, що, на думку колегії суддів, виходить за межі заявленого предмета позову (про зобов'язання вчинити дії). Задоволення позову про оформлення чи підписання акта з визначенням в ньому обсягу та вартості товару є нічим іншим, як встановленням юридичного факту, який входить до підстав позову, що саме по собі не захищає порушене право на отримання плати за переданий товар. Ініціювання розгляду таких справ має на меті встановлення преюдиціальних обставин (фактів) для подальшого пред'явлення позову про стягнення заборгованості за поставлений товар. Такий спосіб захисту права не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.

34. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду мотивує свої висновки також тим, що під час розгляду справ у подібних правовідносинах склалася судова практика (постанови Вищого господарського суду України від 27 січня 2011 року у справі N 42/231, від 09 жовтня 2013 року у справі N 922/1358/13, від 11 вересня 2014 року у справі N 910/2980/14, від 03 лютого 2016 року у справі N 910/20542/15), аналіз якої дає підстави вважати, що вимоги про оформлення та підписання акта приймання-передачі товару касаційна інстанція визначала як неналежний спосіб захисту, оскільки продавець (постачальник) товару має право пред'явити позов про стягнення заборгованості за поставлений товар і в спорі про стягнення належними та допустимими доказами довести факт поставки товару відповідного обсягу та вартості. Водночас Верховний Суд України скасовував такі рішення господарських судів і припиняв провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), посилаючись на те, що вимога про зобов'язання підписати акт приймання-передачі товару за договором не може бути предметом позову, оскільки такий акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення (постанови Верховного Суду України від 02 червня 2009 року у справі N 3-1971к09 та від 30 вересня 2008 у справі N 3-3959к08). Таку ж позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 24 січня 2012 року у справі N 05-6-42/302.

35. Лише в одному випадку Вищий господарський суд України (постанова від 30 листопада 2010 року у справі N 7/118) дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту (зобов'язати відповідача прийняти відвантажену продукцію за тими показниками якості, які зазначені в супровідних документах) відповідає вимогам закону, пославшись на статтю 712 ЦК України, за приписами якої до змісту зобов'язання покупця за договором поставки входить як прийняття товару, так і сплата за нього певної грошової суми.

36. Велика Палата Верховного Суду підтримує наведену вище правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про необхідність відступити у цій справі від висновків Верховного Суду України, викладених у раніше прийнятому ним рішенні від 04 жовтня 2017 року у справі N 914/1128/16, виходячи з такого.

37. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

38. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

39. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

40. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

41. Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

42. В силу приписів статті 1 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

43. Згідно з статтею 2 цього ж Кодексу господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

44. Відповідно до положень статей 12, 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

45. За змістом положень вказаних норм правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

46. Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

47. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

48. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення позивача із вимогою до ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" вчинити дії, а саме прийняти виконання зобов'язання позивача за Договором N АУП-20-07/0003 шляхом надання позивачеві актів приймання-передачі електроенергії за певний період, є належним способом захисту прав позивача.

49. Проте вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов'язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов'язок щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.

50. Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов'язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. В цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду підтримує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20 червня 2018 року, про те, що ініціювання розгляду справ про зобов'язання підписати акт приймання-передачі товару може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред'явлення позову про стягнення заборгованості за поставлений товар. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків, зокрема, виходячи з того, що між сторонами цього спору одночасно вирішується спір в іншій справі N 905/819/17 Господарського суду Донецької області за позовом ПАТ "Донбасенерго" до ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" про стягнення заборгованості за тим же Договором N АУП-20-07/0003 (який є підставою позову в зазначеній справі) за період травень 2015 року - лютий 2017 року, тобто за період, який охоплює і період, зазначений у цій справі N 905/1926/16 (травень 2015 року - квітень 2016 року).

51. Отже Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

52. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

53. Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов'язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

54. З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що вимога позивача у цій справі про зобов'язання надати акт приймання-передачі електроенергії не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача. За таких обставин суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про можливість розгляду таких вимог у господарському суді. Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

55. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 12 цього ж Кодексу).

57. Також Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори про зобов'язання надати чи підписати акт приймання-передачі товару не можуть бути розглянуті й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

58. Пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

59. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

60. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу (частина перша статті 313 ГПК України).

61. Оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права під час розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПрАТ "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", скасування судових рішень попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 306, 308, 313, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 09 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07 лютого 2018 року у справі N 905/1926/16 скасувати.

3. Провадження у справі N 905/1926/16 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Князєв В.С.

Суддя-доповідач О.Р. Кібенко

Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко

С.В. Бакуліна Л.І. Рогач

В.В. Британчук О.М. Ситнік

Д.А. Гудима О.С. Ткачук

В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

Лобойко Л.М.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Большая палата указала, что заявленное истцом в этом деле требование об обязательстве ответчика предоставить акт приема-передачи электроэнергии по договору купли-продажи не приводит к восстановлению нарушенного права истца и, в случае ее удовлетворения, не может быть выполнено в принудительном порядке, поскольку отсутствует механизм выполнения такого решения.

Суд отмечает, что требование истца в этом деле об обязательстве предоставить акт приема-передачи электроэнергии не соответствует способам защиты прав, установленным действующим законодательством, и, как следствие, не приводит к восстановлению нарушенного права истца. При таких обстоятельствах суды первой и апелляционной инстанций пришли к необоснованным выводам о возможности рассмотрения таких требований в суде.

Также Большая Палата отмечает, что споры об обязательстве предоставить или подписать акт приема-передачи товара не могут быть рассмотрены и в порядке другого (чем хозяйственное) судопроизводства.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...