Постановление БП-ВС по пересмотру об отсутствии неодинакового применения в деле установившем бездеятельность КМУ по приведению ЖК УССР в соответствие с законом о кооперации

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 826/15758/16

Провадження N 11-453ас18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року у справі N 826/15758/16 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Поляна" (далі - ОК "ЖБК", ОК "ЖБК "Поляна" відповідно) до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОК "ЖБК "Калина", ОК "ЖБК "Квантум", ОК "ЖБК "Резиденція", ОК "ЖБК "Сонячне містечко", ОК "ЖБК "Слайс", ОК "ЖБК "Спартак", ОК "ЖБК "Вправний господар", ОК "ЖБК "Фортеця", ОК "ЖБК "Еревія", ОК "ЖБК "Батумський", про визнання бездіяльності протиправною й зобов'язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОК "ЖБК "Поляна" звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно непідготування та неподання на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення Житлового кодексу Української PCP від 30 червня 1983 року N 5464-Х (далі - ЖК УРСР) у відповідність до Закону України від 10 липня 2003 року N 1087-IV "Про кооперацію" (далі - Закон N 1087-IV), а також приведення Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 30 квітня 1985 року N 186 (далі - Примірний статут), у відповідність до цього ж Закону;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України підготувати та подати на розгляд до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення ЖК УPCP у відповідність до Закону N 1087-IV;

- зобов'язати відповідача привести Примірний статут у відповідність до Закону N 1087-IV.

На обґрунтування позовних вимог ОК "ЖБК "Поляна" зазначив про невідповідність вимог ЖК УPCP та Примірного статуту приписам Закону N 1087-IV, який набрав чинності пізніше від указаних нормативно-правових актів, та невиконання відповідачем передбаченого цим Законом обов'язку щодо приведення ЖК УPCP та Примірного статуту у відповідність із цим Законом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, адміністративний позов ОК "ЖБК "Поляна" задовольнив повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 липня 2017 року касаційні скарги ОК "ЖБК "Поляна", Кабінету Міністрів України та Прокуратури м. Києва відхилив, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року залишив без змін.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України зазначив, що Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок щодо приведення нормативно-правових актів у відповідність із Законом N 1087-IV, в тому числі обов'язок підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо законодавчих змін. Проте Кабінет Міністрів України не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання норм пункту 4 статті 41 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону N 1087-IV у частині приведення ЖК УPCP та Примірного статуту у відповідність до цього Закону.

18 вересня 2017 року Генеральна прокуратура України звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Підставою для звернення із цією заявою Генеральна прокуратура України зазначила неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а саме Закону N 1087-IV, ЖК УPCP, Примірного статуту, статей 99 та 100 КАС України.

На підтвердження доводів, наведених у заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, Генеральна прокуратура України надала постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року N 922/1657/15, від 22 листопада 2016 року N 922/4909/15, від 28 березня 2017 року N 922/4689/15, від 13 червня 2017 року N 922/2696/15, постанову Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року N К/800/7491/14, а також ухвали цього ж суду від 31 травня 2017 року N К/800/36447/16, від 02 та 09 серпня 2017 року N К/800/27897/16 та N К/800/28786/16, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права.

У заяві також зазначається, що, зобов'язавши Кабінет Міністрів України привести положення ЖК УPCP та Примірного статуту у відповідність із Законом N 1087-IV, суди втрутилися у дискреційні повноваження уряду, а це є неприпустимим, як викладено в постановах Верховного Суду України від 30 травня 2017 року у справі N 21-3801а16 та від 10 травня 2016 року у справі N 21-655а16.

У зв'язку з викладеним у заяві Генеральна прокуратура України просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 02 жовтня 2017 року відкрив провадження у справі за заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року в цій справі та витребував справу N 826/15758/16 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII)установлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У підпункті 7 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у вказаній редакції) закріплено, що заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3-6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 січня 2018 року заяву Генеральної прокуратури України було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За приписами підпункту 2 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) якщо адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 квітня 2018 року заяву Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року передав до Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 травня 2018 року прийняла до розгляду заяву Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року та призначила справу до розгляду без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Генеральної прокуратури України доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року з огляду на таке.

Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) заява Генеральної прокуратури України, яка подана до набрання чинності цією редакцією Кодексу, підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами, що діяли до набрання чинності згаданою редакцією Кодексу.

Пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачено можливість перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійде (дійдуть) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як зазначено вище, на обґрунтування підстав для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року Генеральна прокуратура України надала такі рішення:

- постанову Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року та рішення Господарського суду Харківської області від 15 грудня 2015 року у справі N 922/1657/15 за позовом прокурора Ленінського району м. Харкова до Харківської міської ради, ОК "ЖБК "Поляна", управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії;

- постанову Вищого господарського суду України від 22 листопада 2016 року про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2016 року у справі N 922/4909/15 за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова до Харківської міської ради, ОК "ЖБК "Самшит" про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, зобов'язання передати земельну ділянку;

- постанову Вищого господарського суду України від 28 березня 2017 року про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11 січня 2017 року у справі N 922/4689/15 за позовом заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова до Харківської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення міської ради;

- постанову Вищого господарського суду України від 13 червня 2017 року про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від

13 березня 2017 року у справі N 922/2696/15 за позовом заступника прокурора Харківської області до Харківської міської ради, ОК "ЖБК "Дварім", Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора, зобов'язання вчинити певні дії;

- постанову Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у справі N К/800/7491/14 за позовом заступника прокурора Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, третя особа - ОК ЖБК "Біличанка" про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради про надання дозволу цьому кооперативу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва й обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд членів кооперативу.

Натомість у справі, яка переглядається, позивачем є ОК "ЖБК "Поляна", відповідачем - Кабінет Міністрів України, а предметом позову є визнання бездіяльності протиправною й зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, аналіз рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішень, наданих для порівняння, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, оскількиу справах, рішення у яких надані Генеральною прокуратурою України, та у справі, що розглядається, сторони у справах, предмети і підстави позовів різняться, а отже, ці судові рішення не є підтвердженням неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що доводи, викладені в заяві про перегляд судового рішення, не підтверджують неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки предметом позову в цій справі є бездіяльність Кабінету Міністрів України, а саме невиконання відповідачем дій, покладених на нього Верховною Радою України, на відміну від наданих для порівняння судових рішень у справах, у кожній з яких позовні вимоги заявлені до органу місцевого самоврядування про скасування його рішення.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 237 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

На обґрунтування перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої статті 237 КАС України, Генеральна прокуратура України надала ухвали Вищого адміністративного суду України, зокрема:

- ухвалу від 31 травня 2017 року про залишення без змін рішень судів попередніх інстанцій у справі N К/800/36447/16, у якій суд висловив правову позицію про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а також щодо відсутності достатніх і обґрунтованих підстав для визнання причин такого пропуску поважними;

- ухвалу від 02 серпня 2017 року про скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи N К/800/27897/16 до суду першої інстанції для продовження розгляду, у якій суд зазначив, що під час розгляду цієї справи суди мають керуватися нормами статей 99, 100 КАС України щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права;

- ухвалу від 09 серпня 2017 року про залишення без змін рішень судів попередніх інстанцій у справі N К/800/28786/16, у якій суд указав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі частини другої статті 99 КАС України.

Натомість у справі, яка переглядається, виходячи із установлених судами попередніх інстанцій обставин, Вищий адміністративний суд України зазначив, що позивач не пропустив визначеного статтею 99 КАС України шестимісячного строку, про що правильно вказано судом першої інстанції.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами Генеральної прокуратури України про те, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 20 липня 2017 року по-іншому ніж цей же суд в ухвалах, наданих на порівняння, застосував норми процесуального права.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість поданої Генеральною прокуратурою України заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року у справі N 826/15758/16, оскільки аналіз рішення, про перегляд якого подано заяву, та рішень, наданих для порівняння, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами у справах, які були встановлені під час їх розгляду, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду.

Частиною першою статті 242 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) визначено, що за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається постанова, зокрема, про відмову в задоволенні заяви.

Згідно із частиною першою статті 244 КАС України (у вказаній редакції) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися або норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 241, 242, 244 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні заяви Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року у справі N 826/15758/16.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.Р. Кібенко О.С. Ткачук

В.С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Это очень интересное решение, где в отличии от дел с ВККСУ Большая палата отошла от безграничной дискреции  исполнительной ветви власти и не нашла неодинакового применения в деле, где суды низших инстанций удовлетворили иск касающийся признания противоправной бездеятельность КМУ относительно не подготовки и непредставление на рассмотрение Верховной Рады Украины предложения по приведению Жилищного кодекса Украинской PCP от 30 июня 1983 N 5464-Х (далее - ЖК УРСР) в соответствие с Законом Украины от 10 июля 2003 года N 1087-IV "О кооперации" (далее - Закон N 1087-IV), а также приведение Примерного устава жилищно-строительного кооператива, утвержденного постановлением Совета Министров Украинской PCP от 30 апреля 1985 N 186 (далее - Примерный устав), в соответствие с этим же Законом.

Также было обязано Кабинет Министров Украины подготовить и представить на рассмотрение в Верховную Раду Украины предложения по приведению ЖК УPCP в соответствие с Законом N 1087-IV и обязано ответчика привести Примерный устав в соответствие с Законом N 1087-IV.