Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора связанной выплатой дивидендов и отменной решений о передаче имущества предприятия

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м. Київ

Справа N 318/2079/14-ц

Провадження N 14-279цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод" (далі - ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року у складі судді Яковлєвої М.С. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2017 року у складі колегії суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В., Гончар М.С.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про стягнення дивідендів,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод" про стягнення дивідендів.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є акціонером ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод". На її думку, керівництво товариством захопила сім'я ОСОБА_5, які не виплачують їй дивіденди та не проводять збори акціонерів.

ОСОБА_3 вказувала, що відповідач у добровільному порядку не виконує її вимог, викладених у відповідних письмових заявах, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь дивіденди за 20 років у розмірі 200 тис. грн. передати їй у користування частину майна акціонерного товариства, а саме: сторожку і один цех під цифрами 7 і 8 схеми; скасувати рішення загальних зборів, яким передано ОСОБА_5 у власність об'єкти нерухомості, а саме: торговий комплекс літера "О", сарай літера "Р", паркан літера N 2, котельня літера "П"; зобов'язати відповідача викупити у неї акції на суму 500 тис. грн та провести загальні збори щодо ліквідації ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод".

Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачка є акціонером ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод", тому всі її майнові спори з відповідачем мають розглядатися господарським судом.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2017 року ухвалу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року залишено без змін.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають у спорах між учасником господарського товариства та самим товариством, за наявності у такому спорі ознак корпоративних відносин; у цій справі спір виник саме з корпоративних відносин.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи, наведені у касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що після постановлення ухвали Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області від 04 листопада 2014 року позивач звернулася із позовом до відповідача в порядку господарського судочинства, як їй було роз'яснено судом, однак постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року у справі N 908/184/16 провадження у справі припинено з тих підстав, що правовідносини між сторонами не є корпоративними і такий спір не підлягає розгляду у господарському суді. На думку ОСОБА_3, спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 червня 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне, між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Як убачається з матеріалів справи, у липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод", у якому зазначала, що вона є власником простих іменних акцій, тобто акціонером вказаного товариства, у зв'язку з чим просила суд стягнути з відповідача на її користь дивіденди; передати їй у користування частину майна товариства; скасувати рішення загальних зборів, яким передано ОСОБА_5 у власність об'єкти нерухомості; зобов'язати відповідача викупити у неї акції на суму 500 тис. грн та провести загальні збори щодо ліквідації ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод".

Відповідно до статті 4 Господарського процесуальнго кодексу україни (далі - ГПК України) у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У частинах першій та третій статті 2 ЦПК України у редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право". Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Велика Палата Верховного Суду при перегляді судових рішень застосовує зазначене правило дії процесуальної норми у часі, відповідно до якої застосовується закон, чинний на час вчинення окремих процесуальних дій.

ГПКУкраїни у пункті 4 частини першої статті 12 передбачав, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини перша, третя статті 167 ГПК України).

ЦПК України у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У разі відкриття провадження у справі без врахування вимог щодо юрисдикційності спору ЦПК України у пункті 1 частини першої статті 205 передбачав можливість закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Визначення юрисдикції, у порядку якої має розглядатися спір, вирішується судом першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що між сторонами існує спір, який виник із корпоративних відносин, оскільки позовні вимоги стосуються захисту права на участь позивачки в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та його активів, а тому підлягає розгляду в суді у порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позовна заява ОСОБА_3 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідає вимогам як статті 15 ЦПК України, так і статті 12 ГПК України у редакціях, чинних на час подання позову, з огляду на суб'єктний склад та зміст правовідносин. У цьому випадку спір виник з корпоративних відносин між юридичною особою - ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод" та її акціонером - ОСОБА_3і належить до господарської юрисдикції;підстав для визначення спору як цивільного не вбачається.

В Конституції України у статті 1 Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. United Kingdom)).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Безімянная проти Росії" (Bezymyannaya v. Russia) (заява N 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення "самої суті права заявника на доступ до суду", а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що "заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони".

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" (Bellet v. France)).

Згідно з даними з Єдиного реєстру судових рішень постановою від 03 липня 2017 року Донецького апеляційного господарського суду (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67583704) провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод" та до фізичної особи про стягнення дивідендів було припинено з двох підстав.

По-перше, у частині позовних вимог до ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод" на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України - у зв'язку з припиненням діяльності суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносинини не допускають правонаступництва, оскільки постановою Господарського суду Запорізької області від 29 грудня 2005 року у справі N 13/634-АП скасовано державну реєстрацію ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод".

По-друге, у частині позовних вимог до фізичної особи? за пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки як позивач, так і відповідач на день звернення до суду та розгляду справи не є учасниками ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод" у розумінні статті 114 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII "Про господарські товариства".

Отже, апеляційним господарським судом прийнято рішення про припинення провадження з інших підстав, ніж підстави, зазначені в ухвалах, що переглядаються.

Таким чином, безпідставним є посилання заявника в касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року у справі N 908/184/16, у якій, на думку ОСОБА_3, провадження у справі за її позовом до ВАТ "Кам'янсько-Дніпровський молокозавод" припинено, оскільки у цьому випадку суди вирішували питання юрисдикційності спору і не торкалися інших обставин, які є підставою для закриття провадження саме компетентним судом, яким у цьому випадку є господарський суд, що не порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

За статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ОСОБА_3 є інвалідом II групи, тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" вона звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Керуючись статтями 259, 268, 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима О.С. Ткачук В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич О.С. Золотніков О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата согласилась с судами низших инстанций, которые закрывая производство по делу исходили из того, что дело не подлежит рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства, поскольку истица является акционером ОАО "Каменско-Днепровский молокозавод", поэтому все ее имущественные споры с ответчиком должны рассматриваться хозяйственным судом.