Постановление БП-ВС о включении стажа работы секретаря судебного заседания и специалиста отдела судебной статистики суда в стаж работы в сфере права

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року 

м. Київ 

Справа № 800/540/17

Провадження № 11-321асі18 

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Мамонової І. В.,

позивача ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф.) у справі № 800/540/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП) про визнання незаконним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

27 листопада 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до КДКП про визнання незаконним і скасування рішення відповідача від 24 жовтня 2017 року № 49вд-17 про відмову ОСОБА_3 у допуску до кваліфікаційного іспиту.

На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що 24 жовтня 2017 року КДКП було прийнято рішення № 49вд-17 про відмову йому в допуску до кваліфікаційного іспиту в межах добору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури. Підставою прийняття такого рішення стало те, що позивач на дату звернення із заявою про допуск до участі в доборі не відповідав вимогам, установленим частиною першою статті 27 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), а саме: не мав стажу роботи в галузі права не менше двох років. На думку позивача, вказане рішення КДКП є необґрунтованим і суперечить нормам чинного законодавства.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 30 листопада 2017 року відкрив провадження в цій справі.

До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_3 цим судом не закінчено.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із постановленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначив, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та не відповідає засадам верховенства права. На думку скаржника, на час звернення до відповідача із заявою про участь у доборі на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури позивач мав стаж роботи в галузі права більше двох років, оскільки його посадові інструкції на посаді секретаря судового засідання вимагали від претендента на цю посаду наявність освіти за спеціальністю «Правознавство». Крім того, позивач надав до суду посадову інструкцію головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи Рівненського окружного адміністративного суду. Стаж роботи ОСОБА_3 на цій посаді складає 2 роки 10 днів, що спростовує інформацію, зазначену в рішенні відповідача про те, що жодна з посадових інструкцій позивача не вимагає від нього наявності вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу КДКП зазначила, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме частину першу статті 27 Закону № 1697-VII. Крім того, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, повністю відповідають обставинам справи. На підставі викладеного КДКП просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній мотивів.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи КДКП, заслухавши суддю-доповідача, виступ позивача на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_3 отримав вищу юридичну освіту (диплом магістра за спеціальністю «Правознавство») 30 червня 2010 року.

Після здобуття вищої юридичної освіти ОСОБА_3 працював у Рівненському окружному адміністративному суді на посадах: секретаря судового засідання - 2 роки 5 місяців 10 днів; старшого судового розпорядника - 2 роки 8 місяців 9 днів; головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи цього ж суду - 2 роки 10 днів.

29 серпня 2017 року ОСОБА_3 направив до КДКП заяву про допуск до участі у доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури.

Посилаючись на положення типових посадових інструкцій секретаря судового засідання, старшого судового розпорядника, головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової роботи та аналітично-статистичної роботи Окружного адміністративного суду, КДКП зазначила, що для зайняття цих посад не вимагається від працівника наявності вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра. Службові обов'язки на цих посадах є суто технічними та не передбачають реалізації повноважень, пов'язаних з правоохоронними, правовиконавчими та правоустановчими функціями. Отже, період роботи на зазначених посадах не підлягає зарахуванню до стажу роботи в галузі права.

Таким чином, КДКП дійшла висновку, що ОСОБА_3 на час подання заяви про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури не мав стажу роботи в галузі права, необхідного для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, тому не відповідає вимогам до кандидатів на посаду прокурора, установленим частиною першою статті 27 Закону № 1697-VII.

Відповідач прийняв рішення від 24 жовтня 2017 року № 49вд-17 про відмову ОСОБА_3 у допуску до кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду прокурора місцевої прокуратури.

Правовими підставами для такої відмови КДКП у рішенні вказала статті 27, 28, 30 Закону № 1697-VII, пункти 61-63, 76-80 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, пункт 8 розділу ІІІ, пункт 1 розділу X Положення про порядок розгляду питань та підготовки матеріалів щодо проведення добору кандидатів на вакантну (тимчасово вакантну) посаду прокурора місцевої прокуратури, затвердженого рішенням КДКП від 07 червня 2017 року № 6зп-17.

Установлених судом першої інстанції обставин справи її учасники не оспорюють.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що КДКП правильно встановила невідповідність позивача вимогам до кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури, визначеним у частині першій статті 27 Закону № 1697-VII. При цьому рішення про відмову в допуску до кваліфікаційного іспиту кандидата на посаду прокурора ґрунтується на перевіреній і достовірній інформації.

За висновками суду першої інстанції, стаж роботи позивача на посаді секретаря судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду не підлягає зарахуванню до стажу роботи в галузі права, оскільки більшість службових обов'язків секретаря судового засідання є суто технічними, не пов'язаними з розробленням або застосуванням норм права, а кваліфікаційні вимоги до посади секретаря судового засідання не передбачають наявності вищої юридичної освіти із присвоєнням кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста.

Крім того, на думку суду першої інстанції, доводи позивача щодо помилковості висновків КДКП про те, що для зайняття посади головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи окружного адміністративного суду не вимагається наявності вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, не впливають на правильність спірного рішення про відмову в допуску позивача до кваліфікаційного іспиту, оскільки стаж роботи позивача на цій посаді складає 8 місяців 12 днів (з 19 серпня 2015 року по 01 травня 2016 року), що менше, ніж визначено у частині першій статті 27 Закону № 1697-VII.

ВеликаПалата Верховного Суду вважає помилковими ці висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон № 1697-VII.

Відповідно до статті 28 вказаного Закону добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п'ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до КДКП із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.

Згідно із частиною першою статті 29 Закону № 1697-VII добір кандидатів та їх призначення на посаду прокурора здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає, зокрема:

- прийняття КДКП рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора, що розміщується на офіційному веб-сайті КДКП та повинне містити виклад передбачених цим Законом вимог, яким має відповідати кандидат на посаду прокурора, а також перелік документів, що подаються до КДКП, і кінцевий термін їх подання;

- подання особами, які виявили бажання стати прокурором, до КДКП відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

- здійснення КДКП на основі поданих кандидатами на посаду прокурора документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора.

На підставі частини першої статті 27 Закону № 1697-VII прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою.

Для цілей цього Закону:

1) вищою юридичною освітою є освіта, здобута в Україні (або на території колишнього СРСР до 1 грудня 1991 року) за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

2) стажем роботи в галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Отже, з огляду на наведені положення Закону № 1697-VII добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіють державною мовою. При цьому стажем роботи в галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Матеріалами справи установлено, що 29 серпня 2017 року ОСОБА_3 направив до КДКП заяву про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури, до якої долучив, зокрема, копії диплома магістра за спеціальністю «Правознавство» від 30 червня 2010 року (ВК № 39730194) та трудової книжки (АХ № 130509).

КДКП рішенням від 24 жовтня 2017 року № 49вд-17 відмовила кандидату на посаду прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_3 в допуску до кваліфікаційного іспиту.

Вказане рішення мотивовано тим, що на час подання заяви про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_3 не мав стажу роботи в галузі права, необхідного для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, тобто позивач не відповідає вимогам до кандидатів на посаду прокурора, установленим частиною першої статті 27 Закону № 1697-VII.

Водночас, як убачається з трудової книжки позивача, ОСОБА_3 після здобуття вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра працював у Рівненському окружному адміністративному суді на посадах:

- секретаря судового засідання - 2 роки 5 місяців 10 днів;

- старшого судового розпорядника - 2 роки 8 місяців 9 днів;

- головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи - 8 місяців 12 днів;

- головного спеціаліста із судової статистики (до моменту звернення до КДКП з указаною вище заявою від 29 серпня 2017 року) - 1 рік 3 місяці 28 днів.

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 посадової інструкції секретаря судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду (далі - Інструкція), затвердженої наказом Рівненського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2009 року № 14, на посаду секретаря судового засідання призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Згідно з пунктом 1.7 розділу 1 Інструкції секретар судового засідання у своїй роботі керується Конституцією України, КАС України та іншими кодексами України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «;Про державну службу», «;Про боротьбу з корупцією» та іншими законами України, рішеннями Конституційного Суду України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, актами законодавства та нормативними документами, що регламентують діяльність судових органів, постановами колегії, наказами, інструкціями та рекомендаціями Вищого адміністративного суду України, Державної судової адміністрації України, іншими нормативно-правовими актами та цією Інструкцією.

Розділом 2 Інструкції передбачено, що секретар судового засідання:

- здійснює судові виклики і повідомлення у справах, які знаходяться у провадженні судді відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) від 03 грудня 2009 року № 129;

- виписує повістки, адресує конверти та повідомлення про їх вручення й передає для здійснення відправки до відділу документального забезпечення суду;

- здійснює оформлення та розміщення списків справ, призначених до розгляду;

- у разі відсутності у судовому засіданні судового розпорядника виконує його функції;

- перевіряє наявність і з'ясовує причини відсутності осіб, яких викликано до суду, і доповідає про це головуючому судді;

- здійснює перевірку осіб, які викликані в судове засідання, та зазначає на повістках час перебування в суді;

- забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами згідно з Інструкцією про порядок фіксування судового процесу технічними засобами в загальних судах України, затвердженою наказом ДСА України від 21 липня 2005 року № 84;

- веде журнал судового засідання, у необхідних випадках складає протокол судового засідання;

- виписує та видає виконавчі листи у справах, рішення в яких підлягають негайному виконанню, за заявою осіб, на користь яких це рішення ухвалено;

- надсилає копії судових рішень сторонам відповідно до пункту 3 статті 167 КАС України;

- за розпорядженням головуючого судді здійснює відтворення технічного запису судового засідання;

- формує судові справи (матеріали) відповідно до вимог Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом ДСА України від 05 грудня 2006 року № 155 у редакції наказу ДСА України від 15 грудня 2008 року № 134, та здійснює передачу справ до відділу документального забезпечення суду після закінчення їх розгляду по суті;

- за дорученням судді, головуючого у справі, здійснює ознайомлення учасників судового процесу з матеріалами справ;

- не пізніше наступного дня після постановлення судом передає копію окремої ухвали начальнику відділу документального забезпечення суду для надіслання її відповідним суб'єктам владних повноважень;

- виконує інші доручення голови суду, головуючого судді, керівника апарату суду.

Аналогічні загальні положення, завдання та обов'язки секретаря судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду передбачені також посадовими інструкціями, затвердженими наказами цього суду від 21 серпня 2010 року № 10 та від 11 липня 2011 року № 10.

Аналізуючи зазначені положення посадових інструкцій секретаря судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду у взаємозв'язку із законодавчим визначенням поняття «стаж роботи у галузі права», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що незважаючи на те, що на посаду секретаря судового засідання призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, робота на посаді секретаря судового засідання з моменту здобуття особою вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра підлягає зарахуванню до стажу роботи в галузі права.

При цьому характер виконуваних посадових обов'язків («суто технічні», «не пов'язані з розробленням або застосуванням норм права»), аналіз яких міститься в оскаржуваному рішенні відповідача та в рішенні суду першої інстанції, з огляду на положення частини першої статті 27 Закону № 1697-VII за умови наявності в особи, яка працює за спеціальністю «Правознавство», вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, не впливає на необхідність зарахування стажу роботи особи на такій посаді до стажу роботи в галузі права.

Отже, стаж роботи ОСОБА_3 на посаді секретаря судового засідання Рівненського окружного адміністративного суду з 30 червня 2010 року (дата отримання диплома про повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації магістра права) по 09 грудня 2012 року, що в сукупності становить 2 роки 5 місяців 10 днів, підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача в галузі права.

Крім того, правильно зазначивши серед установлених обставин справи факт роботи ОСОБА_3 у Рівненському окружному адміністративному суді на посаді головного спеціаліста із судової статистики протягом 2 років 10 місяців, суд першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення указав на те, що стаж роботи позивача на цій посаді складає 8 місяців 12 днів (з 19 серпня 2015 року по 01 травня 2016 року).

Так, згідно з трудовою книжкою позивача 19 серпня 2015 року ОСОБА_3 був переведений на посаду головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи, а 01 травня 2016 року переведений на посаду головного спеціаліста із судової статистики.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснив указане переведення реорганізацією структурних підрозділів Рівненського окружного адміністративного суду. При цьому з огляду на пояснення ОСОБА_3 це переведення не вплинуло на обсяг його посадових обов'язків як головного спеціаліста із судової статистики.

Згідно з пунктом 1.4 розділу 1 посадової інструкції головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи Рівненського окружного адміністративного суду, затвердженої наказом цього суду від 05 січня 2015 року № 2, на посаду головного спеціаліста із судової статистики відділу призначається особа, яка має вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра (для кандидатів, які здобули вищу освіту до набрання чинності Законом України від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту») або відповідного рівня вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним ступенем магістра (для кандидатів, які здобули вищу освіту після набрання чинності зазначеним Законом) та стаж роботи за фахом на державній службі в органах судової влади не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше 4 років.

Оскільки посадова інструкція головного спеціаліста із судової статистики передбачає можливість призначення на цю посаду особи, яка має вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» з освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра, стаж роботи ОСОБА_3 на посадах головного спеціаліста із судової статистики відділу кадрової та аналітично-статистичної роботи (8 місяців 12 днів) та головного спеціаліста із судової статистики (до моменту звернення до КДКП із заявою від 29 серпня 2017 року - 1 рік 3 місяці 28 днів), що разом становить 2 роки 10 днів, також підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача в галузі права.

З огляду на викладе вище та встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на момент звернення до КДКП із заявою від 29 серпня 2017 року про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_3 мав стаж роботи в галузі права більше двох років, з яких 2 роки 5 місяців 10 днів - на посаді секретаря судового засідання та 2 роки 10 днів - на посаді головного спеціаліста із судової статистики окружного адміністративного суду, що свідчить про помилковість висновків відповідача та суду першої інстанції про відсутність у позивача стажу роботи в галузі права, визначеного частиною першою статті 27 Закону № 1697-VII.

Таким чином, рішення КДКП від 24 жовтня 2017 року № 49вд-17 «Про відмову у допуску до кваліфікаційного іспиту», яким відмовлено кандидату ОСОБА_3 у допуску до кваліфікаційного іспиту на посаду прокурора місцевої прокуратури у зв'язку з відсутністю у позивача стажу роботи в галузі права, необхідного для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи те, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи і що судом порушено норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити повністю.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 24 жовтня 2017 року № 49вд-17 «Про відмову у допуску до кваліфікаційного іспиту».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв
Суддя-доповідач О.С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко
С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л.І. Рогач
Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
В. І. Данішевська О.С. Ткачук
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О.Г. Яновська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76673343

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что анализируя положения должностных инструкций секретаря судебного заседания Ровенского окружного административного суда во взаимосвязи с законодательным определением понятия «стаж работы в области права», суд пришел к выводу, что несмотря на то, что на должность секретаря судебного заседания назначаются лица, которые имеют высшее образование по специальности «Правоведение» по образовательно-квалификационному уровню младшего специалиста, работа на должности секретаря судебного заседания с момента получения лицом высшего юридического образования по образовательно-квалификационному уровню специалиста или магистра подлежит зачислению в стаж работы в области права.

Кроме того, поскольку должностная инструкция главного специалиста по судебной статистике предусматривает возможность назначения на эту должность лица, имеющего высшее образование по специальности «Правоведение» образовательно-квалификационному уровню специалиста или магистра, стаж работы истца на должностях главного специалиста по судебной статистике отдела кадровой и аналитически-статистической работы и специалиста по судебной статистике, также подлежит зачислению в стаж работы истца в области права.