Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора касательно обязательства регистратора провести регистрацию недвижимости по договору купли-продажи за физлицом

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа N 13/320-АП-07 (К/9901/49855/18)

Провадження N 11-804апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) від 27 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, особа, яка бере участь у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсоноптторг" (далі - ТОВ "Херсоноптторг"), про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Херсонської області, як адміністративного суду, з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на цілісний майновий комплекс у складі: адміністративної будівлі - літера "А", площею 559, 4 кв. м; побутового приміщення - літера "Б", площею 40 кв. м; частини під'їзної залізничної колії з технологічним обладнанням, в тому числі з перевідною стрілкою, довжиною 121 м; асфальтного майданчика з огорожею, площею 2600 кв. м, присвоївши адресу: м. Херсон, АДРЕСА_1, та зобов'язати Херсонське державне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2007 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського, а не адміністративного судочинства.

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 червня 2018 року передав на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду вказану вище справу на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2007 року постановою Господарського суду Херсонської області, як адміністративного суду, визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) право власності на цілісний майновий комплекс у складі: адміністративної будівлі - літера "А", площею 559, 4 кв. м; побутового приміщення - літера "Б", площею 40 кв. м; частини під'їзної залізничної колії з технологічним обладнанням, в тому числі з перевідною стрілкою, довжиною 121 м; асфальтного майданчика з огорожею, площею 2600 кв. м, присвоївши адресу: м. Херсон, АДРЕСА_1, та зобов'язано Херсонське державне бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності на зазначене майно.

Підставою для прийняття такого рішення слугували: договір купівлі-продажу від 05 вересня 2006 року, договір 09/10 від 09 жовтня 2006 року, додаткова угода N 1 до цього договору та акти приймання-передачі від 10 та 11 жовтня 2006 року, згідно яких ФОП ОСОБА_3 начебто придбав у власність цілісний майновий комплекс: адміністративну будівлю - літера А, площею 559,40 кв. м, санвузол - літера Б, площею 40 кв. м, частину під'їзної залізничної колії з технологічним обладнанням, в тому числі з перевідною стрілкою, довжиною 121 м, асфальтний майданчик з огорожею, площею 2600 кв. м, котрі розташовані у м. Херсоні, АДРЕСА_1.

На підставі постанови Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2007 року Херсонське державне бюро технічної інвентаризації здійснило державну реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_3

В подальшому ТОВ "Херсоноптторг" звернулося до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2007 року, оскільки вважає, що вказане судове рішення безпосередньо стосується прав та інтересів товариства, як власника майна та користувача земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно. ТОВ "Херсоноптторг" зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 05 вересня 2006 року ФОП ОСОБА_4 придбав у власність лише окремі об'єкти майнового комплексу, а саме: адміністративну будівлю - літера А, площею 559,40 кв. м, санвузол - літера Б, площею 40 кв. м При цьому, ФОП ОСОБА_3 ніколи не набував права на інші споруди та земельні ділянки, які належать до цілісного майнового комплексу.

Крім того, ТОВ "Херсоноптторг" зазначає, що копії договорів купівлі-продажу асфальтного майданчика з огорожею, площею 2600 кв. м, які стали підставою для визнання за позивачем права власності на них, начебто укладені з ТОВ "Херсоноптторг". Проте, як стверджує товариство, воно не укладало з ФОП ОСОБА_3 ніяких договорів купівлі-продажу огорожі та асфальтного майданчика, а походження представлених позивачем копій таких договорів ТОВ "Херсоноптторг" не відомо.

Також, ТОВ "Херсоноптторг" наголошує, що технологічне обладнання, в тому числі перевідна стрілка являються його власністю, завжди знаходилось на земельній ділянці товариства і ніколи нікому не відчужувалось.

Задовольняючи апеляційну скаргу ТОВ "Херсоноптторг" та закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом даного спору є визнання за позивачем права власності на цілісний майновий комплекс, а тому справа про захист порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних або господарських відносин, не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення, предметом цього спору є визнання за ОСОБА_3 права власності на цілісний майновий комплекс.

Аналіз обставин справи дає підстави Великій Палаті Верховного Суду встановити, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, оскільки між ОСОБА_3 та ТОВ "Херсоноптторг" існує спір про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (у вказаній редакції) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватись в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

В.І. Данішевська Л.І. Рогач

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.С. Ткачук

О.Р. Кібенко О.Г. Яновська

Князєв В.С.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что как следует из материалов дела и обжалуемого судебного решения, предметом настоящего спора является признание за физлицом права собственности на целостный имущественный комплекс. Анализ обстоятельств дела дает основания суду установить, что спор по этому делу не связан с защитой прав, свобод или интересов истца в сфере публично-правовых отношений, поскольку между истцом и юрлицом существует спор о праве.

При этом суд пришел к выводу о хозяйственной юрисдикции данного спора хотя истец подал иск как физлицо.