Постановление БП-ВС после пересмотра ЕСПЧ об отсутствии оснований для пересмотра решения в связи с длительным рассмотрением дела в судах


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа N 2-2175/11

Провадження N 14-313свц18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Яновської О.Г.

учасники справи:

позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" (далі - ТОВ "Кей-колект"),

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач за зустрічним позовом - Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "Кей-колект",

розглянула у судовому засіданні

заяву ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами

постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів Червинської М.Є., Антоненко Н.О., Журавель В.І., Коротуна В.М., Курило В.П.

у цивільній справі за позовом ТОВ "Кей-колект" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "Кей-колект", про припинення правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору та договору іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "Кей-колект", про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору поруки,

з підстав установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом,

УСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ПАТ "УкрСиббанк", яке є правонаступником АКІБ "УкрСиббанк", звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 29 серпня 2008 року АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 55 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних і строком повернення кредиту не пізніше 29 серпня 2029 року, якщо тільки не буде застосовано іншого терміну. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 уклали договір поруки від 29 серпня 2008 року. Оскільки ОСОБА_3 належним чином не виконувала зобов'язань за кредитним договором від 29 серпня 2008 року, станом на 08 липня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 435 451,73 грн. з якої: заборгованість за кредитом - 403 410,10 грн. заборгованість за процентами - 29 131,68 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 856,70 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 053,03 грн. З урахуванням викладеного ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року у розмірі 435 451,73 грн.

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", про припинення правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору та договору іпотеки. Позовну заяву мотивовано тим, що у ПАТ "УкрСиббанк" відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютної операції та надання резидентам кредитів в іноземній валюті, відомості про філії та представництва не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про відсутність відокремлених підрозділів АКІБ "УкрСиббанк". Крім того, кредитний договір підписано начальником відділення АКІБ "УкрСиббанк" ОСОБА_5 на підставі довіреності, виданої начальником Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" ОСОБА_6, яка не мала відповідних повноважень видавати довіреності від імені юридичної особи. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила суд: визнати кредитний договір від 29 серпня 2008 року недійсним; припинити дію договору іпотеки від 29 серпня 2008 року у зв'язку з припиненням основного зобов'язання; визнати договір факторингу від 12 грудня 2011 року, укладений між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-колект", недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору поруки. Позов мотивовано тим, що він не підписував договір поруки від 29 серпня 2008 року N 226272. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд: визнати договір поруки від 29 серпня 2008 року недійсним з моменту його укладення; відмовити у частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з нього на користь ТОВ "Кей-колект" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в сумі 435 451,73 грн. стягнути з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи, у розмірі 1 968,96 грн.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року замінено позивача за первісним позовом - ПАТ "УкрСиббанк" на ТОВ "Кей-колект" та залучено ТОВ "Кей-колект" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічними позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2016 року, позов ТОВ "Кей-колект" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-колект" заборгованість за кредитним договором від 29 серпня 2008 року, яка на 08 липня 2011 року становила 435 451,73 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 403 410,10 грн. заборгованість за процентами - 29 131,68 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 1 856,70 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів - 1 053,03 грн. У задоволенні інших позовних вимог ТОВ "Кей-колект" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано договір поруки від 29 серпня 2008 року N 226272, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на підставі статей 611, 1050 ЦК України. Крім того, вимоги про припинення правовідносин, які виникли на підставі укладеного договору, є необґрунтованими, оскільки частиною першою статті 512 цього Кодексу передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 20 березня 2012 року підписи від імені ОСОБА_4 в договорі поруки від 29 серпня 2008 року виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2016 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 залишено без змін.

Указану постанову мотивовано тим, що оскільки ПАТ "УкрСиббанк" є правонаступником усіх прав та обов'язків АКІБ "УкрСиббанк", то відсутні підстави для визнання недійсним кредитного договору від 29 серпня 2008 року. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 щодо припинення дії договору іпотеки від 29 серпня 2008 року, оскільки іпотека (застава) має похідний характер від основного зобов'язання та діє до повного його виконання. Таким чином, оскільки строк дії кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_3, триває, то немає правових підстав для визнання припиненим договору іпотеки. Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважав правильними висновки судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору факторингу від 12 грудня 2011 року N 1, який, як установили суди на підставі матеріалів справи, був укладений з дотриманням вимог чинного законодавства.

06 липня 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2018 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв'язку з установленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначених справ судом.

Доводи особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень

Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, ОСОБА_3 посилається на рішення ЄСПЛ від 03 травня 2018 року у справі "Коваленко та інші проти України", ухвалене внаслідок розгляду, зокрема, приєднаної до вказаної справи заяви ОСОБА_3 за N 26610/17, яким установлено порушення Україною пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) при вирішенні даної справи судом.

У частині третій статті 425 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито провадження в зазначеній справі за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами; призначено справу до судового розгляду; витребувано із Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ копію рішення ЄСПЛ від 03 травня 2018 року у справі "Коваленко та інші проти України" з її автентичним перекладом українською мовою; витребувано з Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу N 2-2175/11.

20 серпня 2018 року до Верховного Суду від Уповноваженого у справах ЄСПЛ надійшла копія рішення ЄСПЛ від 03 травня 2018 року у справі "Коваленко та інші проти України" з її автентичним перекладом українською мовою.

Позиція Великої Палати Верхового Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши наведені в заяві доводи та матеріали справи, вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Рішенням від 03 травня 2018 року ЄСПЛ об'єднав заяви ОСОБА_7 та трьох інших заявників, серед яких і ОСОБА_3, беручи до уваги схожість предмета заяв, а саме: тривалість цивільних проваджень у їхніх справах була несумісною з вимогою "розумного строку" та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку із цим; одноголосно оголосив заяви прийнятними; постановив, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

У додатку до вказаного рішення ЄСПЛ за N 26610/17 зазначено заяву ОСОБА_3 та вказано дату звернення до ЄСПЛ - 28 березня 2017 року, а також зазначено присуджену заявнику суму як відшкодування моральної та матеріальної шкоди, судових та інших витрат у розмірі 500 євро.

Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 55 Конституції України зазначено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.

Для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється ЄСПЛ, що передбачено статтею 19 Конвенції.

У статті 32 Конвенції зазначено, що юрисдикція ЄСПЛ поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47.

Згідно із частиною першою статті 44 Конвенції рішення Великої палати ЄСПЛ є остаточним.

Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вони є сторонами, що закріплено у частині першій статті 46 Конвенції. Остаточне рішення ЄСПЛ передається Комітетові Міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням.

Таким чином, ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. ЄСПЛ наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов'язань при розгляді справ судом у розумінні пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України.

З урахуванням вимог, передбачених частиною першою статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у контексті статті 124 Конституції України та статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення справ при здійсненні правосуддя в Україні є виключним повноваженням національних судів.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 46 Конвенції держави, які ратифікували вказану Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відносини, що виникають у зв'язку з виконанням рішень ЄСПЛ, урегульовано самою Конвенцією, рішеннями ЄСПЛ та статтями 26, 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася 14 травня 1986 року, а також Законом України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон N 3477-IV).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону N 3477-IV виконання рішення передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

У статті 10 названого Закону N 3477-IV передбачено, що зметою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

Для відновлення попереднього юридичного стану ЄСПЛ має встановити такі порушення, за яких повторний розгляд справи призведе до відновлення прав заявника, тобто такий перегляд буде виправданим та обумовлюватиметься обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Інакше повторний розгляд спричинить лише неповагу до остаточності судового рішення, правову невизначеність та зловживання правом однією зі сторін. Тому при вирішенні питань щодо застосування заходів індивідуального характеру необхідно визначити, чи поновить права заявника повторний розгляд справи.

У контексті застосування вказаного Закону при з'ясуванні наявності підстав для перегляду судових рішень за виключними обставинами такий перегляд може відбутися за дотримання сукупності таких умов:

1. Встановлення ЄСПЛ порушень Україною міжнародних зобов'язань при розгляді цієї справи, що спричинило ухвалення ЄСПЛ рішення, яким визнано порушення Конвенції.

2. Таке рішення ЄСПЛ має стосуватися саме справи, яка була предметом розгляду національними судами України та яку просить переглянути заявник.

3. ЄСПЛ зазначив, що такі порушення норм права допущені національними судами при розгляді справи до ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, або судового рішення, яке унеможливило цей розгляд.

4. У самому рішенні ЄСПЛ може бути зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, або із самого рішення можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, і таке відновлення можливе лише шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

У рішенні ЄСПЛ від 03 травня 2018 року у справі "Коваленко та інші проти України" зазначено про порушення прав заявниці ОСОБА_3 на стадії судового розгляду щодо термінів розгляду справи, однак не зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру. Зі змісту рішення не вбачається висновку про необхідність відновлення попереднього юридичного стану, який мали заявники, у тому числі й ОСОБА_3, оскільки висновок ЄСПЛ стосується лише порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень, що не відповідало вимозі "розумного строку" і заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту, а тому відсутня необхідність у вжитті додаткових заходів індивідуального характеру.

З огляду на зміст рішення ЄСПЛ від 03 травня 2018 року у справі "Коваленко та інші проти України", у якому констатовано надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту, Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для скасування судового рішення, про перегляд якого за виключними обставинами подано заяву, відсутні, оскільки можливість перегляду обумовлюється саме порушенням, установленим у рішенні ЄСПЛ; повторний розгляд справи не відновить порушених прав ОСОБА_3, викликаних тривалістю цивільного провадження у справі, та не усуне такого недоліку, як відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від порушень строків розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону N 3477-IV такі заходи вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, удосконалення механізмів захисту прав людини на національному рівні. Обов'язок держави виплатити ОСОБА_3 компенсацію в розмірі 500 євро є справедливою сатисфакцією за встановлені зазначеним рішенням ЄСПЛ порушення Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду відмовляє ОСОБА_3 вперегляді постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2018 року, оскільки немає підстав для її перегляду за виключними обставинами, адже в рішенні ЄСПЛ від 03 травня 2018 року у справі "Коваленко та інші проти України" встановлено порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень, що не відповідало вимозі "розумного строку", та у зв'язку з відсутністю у заявників ефективного засобу юридичного захисту, що не вимагає вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.

При цьому ВеликаПалата Верховного Суду не наділена повноваженнями розглядати питання щодо застосування загальних заходів, передбачених у рішенні ЄСПЛ, оскільки діє в межах і обсязі, передбачених Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та ЦПК України.

Керуючись підпунктом 3 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення", статтями 259, 268, 272, 416, 419, 423, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект", про припинення правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору та договору іпотеки; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект", про припинення правовідносин, які виникли на підставі договору поруки, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

Кібенко О.Р.

Link to comment
Share on other sites

Это наверное самое быстрое решение ЕСПЧ в истории. Окончательное решение было принято в Украине 28.02.2018, а решение ЕСПЧ 03.05.2018. Само решение демонстрирует, что не все решения ЕСПЧ приводят к пересмотру решения национального суда по сути спора и фактически для истца не решают главный вопрос - отмены незаконного решения и восстановление нарушенного права.

Большая Палата отказывает истцу в пересмотре постановления Кассационного гражданского суда в составе Верховного Суда от 28 февраля 2018 года, поскольку нет оснований для ее просмотра по исключительным обстоятельствам, ведь в решении ЕСПЧ от 3 мая 2018 по делу "Коваленко и другие против Украины" установлено нарушение пункта 1 статьи 6 и статьи 13 Конвенции в связи с чрезмерной длительностью гражданских производств, что не соответствовало требованию "разумного срока", и в связи с отсутствием у заявителей эффективного средства правовой защиты, что не требует принятие дополнительных мер индивидуального характера.

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...