Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора между субъектами властных полномочий относительно распоряжения землей

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

13 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 925/1152/17

Провадження N 12-178гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Уркевича В.Ю.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко O. Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М.,

за участю помічника судді Павленко В.В., який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури (від прокуратури - Рудак О.В.),

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (представник - не з'явився),

відповідач - Чигиринська районна державна адміністрація (представник - не з'явився),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу N 925/1152/17 Господарського суду Черкаської області за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Чигиринської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року (головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2017 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Чигиринської районної державної адміністрації (далі - Чигиринська РДА) про визнання незаконним та скасування розпорядження від 20 грудня 2016 року N 376 "Про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 12 серпня 2005 року N 172".

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Чигиринська РДА порушила норми статті 19 Конституції України, оскільки прийнятим розпорядженням вилучила землі державної власності, розпорядником яких, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, чим перевищила повноваження, та порушила встановлений законодавством порядок реалізації права на землю. Позивач вважає, що у результаті протиправних дій Чигиринської РДА відбулась не лише заміна розпорядника земель та порушена процедура передачі земель держаної власності, а й фактичне вилучення земель із державної власності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 08 квітня 2005 року проведені загальні збори власників земельних часток (паїв) с. Стецівка, за результатами яких було складено протокол загальних зборів власників земельних часток (паїв) (далі - протокол).

4. Згідно з пунктом 5 протоколу передано до земель запасу Стецівської сільської ради землі спільної часткової власності загальною площею 976,26 га, з них 1,20 га ріллі, які розміщенні окремими ділянками на малих площах, 36,66 га сіножаті в результаті уточнення меж земельних масивів та 938,4 га пасовищ, які фактично використовуються як пасовища на схилах більше 9°, а також затверджено зменшення орних земель спільної часткової власності площею 134,42 га, які знаходяться під пунктом тріангуляції (0,1 га), ярами (21,25 га), болотами (5,0 га), польовими шляхами (2,15 га), лісовкриттям (96,92 га) та під господарським двором (9,0 га).

5. У подальшому відповідно до протоколу виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Стецівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

6. Чигиринською РДА прийнято розпорядження від 12 серпня 2005 року N 172 "Про затвердження остаточного розміру і вартості земельної частки (паю) і видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) Стецівської сільської ради" (далі - розпорядження N 172), яким, зокрема передано до земель запасу землі спільної часткової власності загальною площею 976,26 га, з них 1,2 га ріллі, які розміщенні окремими ділянками на малих площах; 938,4 га пасовищ, які фактично використовуються як пасовища на схилах більше 9° та 36,66 га сіножатей (пункт 4 розпорядження).

7. У подальшому Чигиринською РДА прийнято розпорядження від 20 грудня 2016 року N 376 "Про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 12 серпня 2005 року N 172" (далі - розпорядження N 376), яким внесено зміни до розпорядження N 172 та викладено його пункт 4 у такій редакції: "4. Земельні ділянки загальною площею 976,26 га, з них 1,2 га ріллі, 938,4 га пасовищ та 36,66 га сіножатей віднести до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в адміністративних межах Стецівської сільської ради за межами населеного пункту".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Господарський суд Черкаської області рішенням від 28 листопада 2017 року позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав незаконним та скасував розпорядження Чигиринської РДА від 20 грудня 2016 року N 376 "Про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 12 серпня 2005 року N 172". Стягнув з відповідача судовий збір.

9. Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що Чигиринська РДА порушила норми частини другої статті 19 Конституції України, оскільки прийнятим розпорядженням вилучила землі державної власності, розпорядником яких, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, чим перевищила повноваження та порушила встановлений законодавством порядок реалізації права на землю, тому в результаті протиправних дій Чигиринської РДА відбулась заміна розпорядника земель.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

10. Київський апеляційний господарський суд постановою від 15 березня 2018 року рішення Господарського суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року скасував та закрив провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що спір виник між двома суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а саме, стосовно повноважень щодо розпорядження землями, а тому спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У квітні 2018 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Черкаської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року. У своїй касаційній скарзі просив постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року - залишити в силі.

13. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір у цій справі виник між двома рівноправними суб'єктами земельних відносин щодо правомірності рішення відповідача, яким, зокрема, вилучено із державної власності земельну ділянку площею 976,26 га та віднесено її до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, тобто фактично надано правового режиму приватної власності, що свідчить про наявність у спірних правовідносинах спору про право цивільне. Крім цього, у касаційній скарзі зазначено, що спір має не публічний, а приватноправовий характер, відтак його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 травня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області, призначив до розгляду справу та надав учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

15. За змістом частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

16. 19 червня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу разом з касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження судових рішень є порушення судами правил суб'єктної та предметної юрисдикції.

17. Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що підставою оскарження постанови є порушення судом апеляційної інстанції правил суб'єктної та предметної юрисдикції, оскільки, на думку скаржника, цей спір має не публічний, а приватноправовий характер, отже, є підвідомчим саме господарським, а не адміністративним судам, тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину першу статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, на час звернення позивача до суду з позовом) та помилково закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

18. Оскільки заступник прокурора Черкаської області оскаржує постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року з підстав порушення судом апеляційної інстанції правил суб'єктної та предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила справу до розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Скаржник зазначає, що Чигиринська РДА не має щодо ГУ Держгеокадастру контрольних функцій, не перебуває із ним у відносинах управлінського підпорядкування, тобто у даному спорі про право щодо конкретного об'єкту цивільних відносин (земельна ділянка), відповідач з рівним йому суб'єктом не здійснює владних управлінських функцій, а його вирішення урегульовано нормами цивільного права.

20. Крім того, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наявність між сторонами у справі, які є рівноправними суб'єктами земельних відносин, спору про право на земельну ділянку площею 976,26 га, яка за доводами позивача належить до державної власності, а за доводами відповідача - до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, тобто до приватної власності, а звідси дійшов помилкового висновку, що позов прокурора не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

21. Натомість суд першої інстанції правильно встановив предмет позову, його підстави і зміст позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про приватноправовий характер спору, який урегульовується нормами цивільного, земельного законодавства, оскільки спірним розпорядженням відповідач змінив розпорядника земельної ділянки площею 976,26 га, та вилучив її з державної власності, чим порушив права позивача.

22. У судовому засіданні прокурор надала усні пояснення по суті справи та підтримала доводи касаційної скарги.

Позиція інших учасників справи

23. 07 червня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Чигиринської РДА на касаційну скаргу, у якому стверджується, що постанова суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження в цій справі, є законною та обґрунтованою, оскільки спір виник у сфері управління стосовно повноважень щодо розпорядження землями.

24. Також Чигиринська РДА вказала, що розпорядженням N 376, яким викладено пункт 4 розпорядження N 172 у новій редакції, не змінено форму власності на землю, а приведено цей документ у відповідність до вимог земельного законодавства, яке було чинним як на момент видання розпорядження N 172, так і на час видання розпорядження N 376. Тому вважає, що Чигиринська РДА діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, земельним законодавством, Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

25. 12 червня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру на касаційну скаргу, у якому висловлена незгода з мотивами, викладеними у постанові Київського апеляційного господарського суду, оскільки в спірних правовідносинах було порушено право держави в особі ГУ Держгеокадастру саме як власника майна, а тому захист цивільних прав не належить до сфери адміністративного судочинства.

26. Крім цього, зазначає, що розпорядження N 376 прямо порушує права ГУ Держгеокадастру як розпорядника зазначених земель, оскільки вилучення земель із державної власності унеможливлює проведення аукціону та продажу прав на цю земельну ділянку через відкриті торги й тим самим наповнення державного бюджету відповідними коштами. Також наголошує, що розпорядження N 172 є актом індивідуальної дії, що вичерпало свою дію після його винесення, тому внесення жодних змін до нього не є можливим.

27. Звідси ГУ Держгеокадастру вважає рішення Господарського суду Черкаської області законним і обґрунтованим.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

28. Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору у цій справі, що пов'язаний із визнанням незаконним та скасуванням розпорядження Чигиринської РДА, Велика Палата Верховного Суду виходить з наступного.

29. Питання про те, чи підвідомча господарському суду справа, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

30. Згідно з положеннями статей 1, 41 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), які кореспондуються зі статтями 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

31. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у згаданій редакції)).

32. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), згідно з пунктами 1, 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; і справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

33. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункти 1, 6 частини першої статті 20 цього Кодексу).

34. Натомість частинами першою, другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

35. Відповідно до частини третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

36. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Зокрема, вона поширюється на публічно-правові спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (частини перша, друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

37. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання позову), визначається як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

38. Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.

39. Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

40. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

41. Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

42. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

43. Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

44. Згідно з пунктом "а" частини першої статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

45. За змістом статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

46. Стаття 84 Земельного кодексу України встановлює, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

47. Із наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

48. Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

49. Як зазначено судами попередніх інстанцій, прокурор, звертаючись до господарського суду із позовом про визнання незаконним розпорядження Чигиринської РДА, стверджував про порушення оскаржуваним розпорядженням прав та інтересів держави як власника спірних земельних ділянок в орендних правовідносинах.

50. Судами попередніх інстанцій не встановлено факту виникнення (зміни чи припинення) будь-яких цивільних прав чи обов'язків держави, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, за наслідками прийняття оскаржуваного розпорядження Чигиринської РДА. Посилання суду першої інстанції на державну статистичну звітність (форма 6-зем) як на підставу віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу державної власності є необґрунтованим. Відділ у Чигиринському районі ГУ Держгеокадастру листом від 13 листопада 2017 року N 771/112-17 повідомив, що інформація про реєстрацію спірних земельних ділянок загальною площею 976,26 га в Державному земельному кадастрі відсутня; інформація щодо обліку права власності держави в особі ГУ Держгеокадастру на земельні ділянки загальною площею 976,26 га в адміністративній звітності з кількісного обліку земель (форми N N 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) у відділі відсутня (а. с. 102).

51. З огляду на це, відсутність порушення приватного права держави у спірних відносинах вказує й на відсутність ознак приватноправового спору у цій справі.

52. Натомість суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що позов прокурора мотивований, зокрема посиланням на приписи статті 122 Земельного кодексу України, якою встановлено, що розпорядником земель державної власності є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельним відносин, у цьому випадку - ГУ Держгеокадастру.

53. Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

54. Виходячи з наведеного, оскаржуване розпорядження Чигиринської РДА від 20 грудня 2016 року N 376 "Про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 12 серпня 2005 року N 172", приймалось райдержадміністрацією під час здійснення нею владних управлінських функцій.

55. Отже, цей спір підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки предметом перевірки у цій справі є відповідність рішення місцевого органу державної влади (районної державної адміністрації) законодавчо визначеному обсягу його компетенції при здійсненні владних управлінських функцій.

56. Зважаючи на публічно-правовий характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі, оскільки спір у цій справі не має ознак приватноправового характеру, а є публічно-правовим, а отже, мав розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

57. Інші доводи касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду не бере до уваги, оскільки предметом касаційного перегляду є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а звідси вони не впливають на визначення юрисдикції цієї справи.

58. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області - без задоволення.

Щодо судових витрат

62. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

63. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судових рішень у цій справі та не ухвалює нового, розподіл судових витрат не проводиться.

Висновок щодо застосування норм права

64. За змістом статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду), статей 2, 6, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду), справи у спорах, що виникають між двома суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі N 925/1152/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач В.Ю. Уркевич Судді: С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко В.В. Британчук Н.П. Лященко Д.А. Гудима О.Б. Прокопенко В.І. Данішевська Л.І. Рогач О.С. Золотніков І.В. Саприкіна О.Р. Кібенко О.М. Ситнік

[ANTIRAID]

В этот раз Большая палата опять решила не обращаться к гадальным картам и угадывать цель иска и указала, что этот спор подпадает под юрисдикцию административного суда, поскольку предметом проверки в этом деле является соответствие решения местного органа государственной власти (районной государственной администрации) законодательно определенному объему его компетенции при осуществлении властных управленческих функций.

Таким образом, по смыслу статей 1, 2, 12 Хозяйственного процессуального кодекса Украины (в редакции, действующей на момент обращения с иском в суд), статей 2, 6, 17 Кодекса административного судопроизводства Украины (в редакции, действующей на момент обращения с иском в суд), дела по спорам, возникающим между двумя субъектами властных полномочий по поводу реализации их компетенции в сфере управления, подлежат рассмотрению по правилам административного судопроизводства.