Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по отмене проведенной с грубейшими нарушениями регистрации права аренды

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 вересня 2018 року

м. Київ

Справа N 823/2042/16

Провадження N 11-377апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В.С.,

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бондар О.А.,

представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" - Мусійчук Н.Ю.,

розглянула в судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (суддя Каліновська А.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року (у складі колегії суддів Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.).

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У грудні 2016 року Приватне підприємство "Колос Чигиринщини" (далі - ПП "Колос Чигиринщини") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням доповнень до позову просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Слуцького А.Г. (далі - державний реєстратор) від 22 квітня 2016 року, індексний номер 29383451, про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,8888 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розміщеної в адмінмежах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (далі - земельна ділянка) за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СП "Нібулон") на підставі договору оренди землі від 11 квітня 2016 року б/н, укладеного між останнім та ОСОБА_4

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. 25 травня 2011 року між ПП "Колос Чигиринщини" та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір оренди N 12 на 5 років (далі - перший договір оренди). Зазначений договір оренди був зареєстрований у відділі Держкомзему Чигиринського району Черкаської області 3 серпня 2011 року за N 712548704000171.

3. 26 травня 2016 року між ПП "Колос Чигиринщини" та фізичною особою ОСОБА_4 укладений договір оренди земельної ділянки N НОМЕР_2 (далі - другий договір оренди), за умовами якого вказана ділянка передана у строкове платне користування терміном на 10 років.

4. 07 грудня 2016 року ПП "Колос Чигиринщини" подало документи для державної реєстрації права оренди на підставі другого договору оренди, а 08 грудня 2016 року державний реєстратор відмовив ПП "Колос Чигиринщини" у державній реєстрації права оренди у зв'язку з наявністю суперечностей між заявленим правом та вже зареєстрованим за іншим орендарем правом оренди.

5. 14 грудня 2016 року ПП "Колос Чигиринщини" дізналося, що 11 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ СП "Нібулон" укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки, а 22 квітня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого за ТОВ СП "Нібулон" зареєстровано право оренди на вищезазначену земельну ділянку.

6. ПП "Колос Чигиринщини" це рішення державного реєстратора вважає протиправним, оскільки на момент його прийняття був чинним перший договір оренди, який зареєстрований в установленому законодавством порядку, а тому у державного реєстратора не було підстав для державної реєстрації права оренди ТОВ СП "Нібулон".

7. Позивач також зазначив, що державна реєстрація першого договору оренди проведена відповідно до вимог чинного законодавства, яке не вимагало подальшої додаткової реєстрації права оренди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, позов задовольнив.

9. Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, щодержавний реєстратор Чигиринської міської ради при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним 11 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ТОВ СП "Нібулон", належним чином не перевірив наявності права оренди на цю земельну ділянку за ПП "Колос Чигиринщини", внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну й ту ж земельну ділянку передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. ТОВ СП "Нібулон" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі ТОВ СП "Нібулон" серед інших доводів зазначило, що між ним та орендодавцем укладено договір оренди земельної ділянки ще 19 лютого 2010 року (тобто до укладення першого договору оренди позивачем), не зареєстрований з вини відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, який не виконав постанови Миколаївського окружного адміністративного суду у справі N 2а-4126/11/1470, про зобов'язання здійснити державну реєстрацію договору від 19 лютого 2010 року. До 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав договір оренди землі, а від цієї дати об'єктом державної реєстрації стало речове право (в цьому випадку - право оренди земельної ділянки). Також скаржник послався на те, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер і їх не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Доводи інших учасників справи

12. У запереченнях на касаційну скаргу ПП "Колос Чигиринщини" стверджувало про те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ СП "Нібулон", а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Надходження касаційної скарги на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду

13. 30 серпня 2017 рокуВищий адміністративний суд України своєю ухвалою відкрив касаційне провадження у цій справі.

14. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. 28 березня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою на підставі частини шостої статті 346 КАС України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з тим, що ТОВ СП "Нібулон" оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

16. Оскільки ТОВ СП "Нібулон" у касаційній скарзі серед інших доводів зазначає й про те, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер і їх не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

18. Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов'язане з порушенням прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.

19. Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій обґрунтували свої висновки так. Державний реєстратор Чигиринської міської ради при проведенні державної реєстрації речового права за ТОВ СП "Нібулон" за договором оренди землі не перевірив наявності права оренди на цю земельну ділянку за ПП "Колос Чигиринщини", чим порушив реєстраційне законодавство та неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї й тієї самої земельної ділянки.

20. При цьому, вирішуючи справу в межах адміністративного провадження, суди виходили з того, що між позивачем та ТОВ СП "Нібулон" відсутній спір про право оренди земельної ділянки, оскільки позивач оскаржує виключно порушення суб'єктом владних повноважень порядку здійснення державної реєстрації речових прав.

21. ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

22. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

23. Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

24. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

25. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

26. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

29. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

30. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 914/2006/17.

31. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

32. Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

33. Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

34. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ СП "Нібулон" і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

35. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТОВ СП "Нібулон" щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

36. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

37. ТакожВелика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

38. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

39. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі N 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі N 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку.

40. Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від її висновку, викладеного у постановах від 04 квітня 2018 року у справах N 817/567/16 та N 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі N 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі N 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі N 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі N 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі N 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах N 820/2675/17 та 803/1125/17. Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій.

41. У всіх наведених вище справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.

Обґрунтування відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду

42. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

43. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

44. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (див. Окремі думки суддів Великої Палати Верховного суду щодо постанови від 12 червня 2018 року у справі N 823/378/16).

45. Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

46. У пункті 49 Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

47. З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах N 817/567/16 та N 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі N 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі N 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі N 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі N 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі N 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах N 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

48. Велика Палата Верховного Суду відступає від правових висновків, викладених у зазначених постановах, з огляду на такі причини.

49. Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

50. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

51. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

52. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

53. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

54. Згідно з пунктом 1 частини першої статті стаття 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

55. Отже, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі N 823/2042/16 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо судових витрат

56. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Висновки про застосування норм права

57. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

58. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Керуючись статтями 243, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2017 року скасувати.

3. Провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи - ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Князєв В.С.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

Яновська О.Г.

Відповідно до частини третьої статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України постанова оформлена суддею Кібенко О.Р.

[ANTIRAID]

Наличие подобных решений окончательно ставит крест на правовой определенности в Украине и крест этот ставит Большая палата. Принимая это решение суд отошел от позиций ВСУ и собственных позиций и указал, что спор об отмене решения, записи о государственной регистрации вещного права на недвижимое имущество или обременения такого права за другим лицом в Государственном реестре прав на недвижимое имущество является гражданско-правовым. Поэтому решения таких споров осуществляется по правилам гражданского или хозяйственного судопроизводства в зависимости от субъектного состава сторон.

Надлежащим ответчиком по делам по иску об отмене решения, записи о государственной регистрации права или обременения должно быть лицо, право или обременение которой зарегистрировано.

И все это при том, что сам спор уже был решен по сути и право истца уже было защищено.