Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по оспариванию бездействия госисполнителя в сведенном производстве, если все решения принимались гражданским судом

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 707/28/17-ц
Провадження N 14-354цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк"),

заінтересовані особи: державний виконавець та начальник Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Центральний ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області), ОСОБА_3,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області

на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року у складі судді Балабан В.Г. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

у справі за скаргою ПАТ "Брокбізнесбанк" на бездіяльність державного виконавця та начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, та

УСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області.

Вимоги обґрунтовувало тим, що 06 листопада 2015 року до відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції (далі - ВДВС Черкаського РУЮ) направлено виконавчий лист, виданий Черкаським районним судом Черкаської області 16 жовтня 2015 року у справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2007 року в розмірі 506 227,67 грн.

У заяві про примусове виконання рішення суду, крім іншого, містилося клопотання про залучення представника стягувача до проведення виконавчих дій та його повідомлення про місце, дату та час їх проведення на поштову адресу: просп. Перемоги, 41, м. Київ.

Проте на адресу стягувача не надходило жодних документів про хід виконавчого провадження, чим, на думку заявника, порушено вимоги частин першої, другої та п'ятої статті 25, частини першої статті 31 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV), чинного на час здійснення виконавчих дій.

04 січня 2017 року на адресу банку надійшла копія позовної заяви ОСОБА_4 про зобов'язання вчинення дій та вилучення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо транспортного засобу марки Nisan Maxima, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зі змісту позовної заяви стало відомо, що ОСОБА_4 29 липня 2016 року став переможцем на електронних торгах, організатором яких виступило Державне підприємство "СЕТАМ" за заявкою Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області з реалізації зазначеного транспортного засобу, який перебуває у заставі банку на підставі договору застави від 04 листопада 2009 року, укладеного між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3

Банк вважав, що без відома й погодження з ним відбулася реалізація належного йому заставного майна за зниженою ціною, що спричинило заставодержателю майнової шкоди, оскільки ПАТ "Брокбізнесбанк" позбавлено можливості ознайомитися з висновком про вартість рухомого майна та, як наслідок, можливості подати заяву про рецензування звіту.

Заявник зазначав, що такими діями Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області порушено вимоги частин третьої, четвертої статті 58 Закону N 606-XIV та пунктів 3, 4 розділу II Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року N 2710/5 та чинного на момент реалізації арештованого майна.

На думку банку, усупереч положенням частин першої та другої статті 83 Закону N 606-XIV начальник Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області не здійснив належного контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем зазначеного відділу, що порушило права стягувача.

Заявник просив поновити строк на подання скарги до суду та визнати неправомірною бездіяльність начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області щодо нездійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішення державним виконавцем у виконавчому провадженні N 51288542 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2007 року в розмірі 506 227,67 грн на підставі виконавчого листа, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 16 жовтня 2015 року у цивільній справі N 2/707/100/15; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області щодо неповідомлення про здійснення виконавчих дій та незалучення представників ПАТ "Брокбізнесбанк" до проведення виконавчих дій у межах здійснення вказаного виконавчого провадження.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області щодо нездійснення контролю за своєчасним, правильним і повним виконанням рішення суду в рамках здійснення державним виконавцем виконавчого провадження N 51288542 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості за кредитним договором від 13 серпня 2007 року в розмірі 506 227,67 грн на підставі виконавчого листа, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 16 жовтня 2015 року у цивільній справі N 2/707/100/15. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області щодо неповідомлення про здійснення виконавчих дій та незалучення представників ПАТ "Брокбізнесбанк" до проведення виконавчих дій у межах указаного виконавчого провадження.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що державний виконавець Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області не направляв ПАТ "Брокбізнесбанк" жодних документів виконавчого провадження, що залишилося поза увагою начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, який відповідно до вимог частин першої, другої статті 83 Закону N 606-XIV повинен здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем. У зв'язку з цим банк був позбавлений можливості ознайомитися з висновком про вартість рухомого майна та подати заяву про рецензування звіту в порядку, передбаченому частиною третьою статті 58 Закону N 606-XIV.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області відхилено, ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно визначив правову природу спірних правовідносин, надав належну правову оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги ПАТ "Брокбізнесбанк" на бездіяльність державного виконавця та начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області.

У квітні 2017 року Центральний ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвали судів попередніх інстанцій та вирішити скаргу по суті.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що справу розглянуто з порушенням правил юрисдикції, оскільки державний виконавець вчинив дії щодо реалізації заставного майна з метою виконання зведеного виконавчого провадження, а не окремого виконавчого провадження, тому скарга ПАТ "Брокбізнесбанк" підлягала розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Заявник зазначив, що суди не з'ясували повно і всебічно усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, не взято до уваги, що банк пропустив строк звернення до суду, передбачений статтею 385 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не відповідає дійсності висновок, що стягувач повідомляв виконавчу службу про належну адресу направлення кореспонденції, оскільки в матеріалах зведеного виконавчого провадження немає такої заяви.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2017 року ПАТ "Брокбізнесбанк" подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

19 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, насамперед цивільних, господарських та адміністративних між собою. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Пунктом 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 383 ЦПК України в редакції, яка діяла на час звернення зі скаргою та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною другою статті 384 цього Кодексускарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, установленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби (далі - ДВС), рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом ДВС.

У пункті 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльність відділу ДВС, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.

Оскільки порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.

Тобто сама наявність зведеного виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

Разом з тим, ні в ЦПК України, ні в КАС України не урегульовано порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон N 1404-VIII.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону N 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У справі, яка переглядається, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області щодо виконання виконавчого листа, виданого Черкаським районним судом Черкаської області 16 жовтня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку грошових коштів у розмірі 506 227,67 грн. тобто на виконання рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що державний виконавець вчиняв дії щодо реалізації заставного майна з метою виконання зведеного виконавчого провадження, а не окремого виконавчого провадження, тому цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є необґрунтованими, оскільки у цьому випадку ПАТ "Брокбізнесбанк" оскаржило дії та бездіяльність посадових осіб органів ДВС під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання декількох судових рішень, ухвалених судами за правилами цивільної юрисдикції.

Питання юрисдикційності справ за скаргами на дії державного виконавця вже було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 березня 2018 року в справі N 14-19цс18, від 20 червня 2018 року в справі N 14-207цс18. З цього приводу зроблено висновок про те, що вказані справи мають розглядатися у порядку того судочинства, у якому постановлені судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню. Підстав для відступу від такого висновку не вбачається.

Суди правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства, оскільки як судом першої інстанції, так і апеляційної інстанції не встановлено, що до зведеного виконавчого провадження долучено інше рішення, яке підлягало примусовому виконанню, і таке рішення ухвалене не в порядку цивільного судочинства.

На таку обставину не посилалися й органи відділу ДВС, бездіяльність та дії яких оскаржуються, ні в запереченнях на позовну заяву, ні в апеляційній та касаційній скаргах.

Щодо вирішення судами попередніх інстанцій скарги ПАТ "Брокбізнесбанк" по суті Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Суди встановили, що згідно з рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2015 року у цивільній справі N 2/707/100/15 за позовом ПАТ "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3, Приватного підприємства "ФІН" (далі - ПП "ФІН") про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Брокбізнесбанк", третя особа - ПП "ФІН", про визнання договору поруки припиненим стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ПП "ФІН" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за договором від 13 серпня 2007 року N 11-2007 у розмірі 506 227,67 грн.

На виконання зазначеного рішення Черкаським районним судом Черкаської області 16 жовтня 2015 року видано виконавчий лист, у якому вказано адресу стягувача: вул. Кірова, 55, м. Черкаси.

У листопаді 2015 року зазначений виконавчий лист ПАТ "Брокбізнесбанк" надіслало до ВДВС Черкаського РУЮ до примусового виконання разом із заявою, в якій банк, крім іншого, зазначив адресу, за якою необхідно повідомляти представника стягувача про місце, дату та час проведення виконавчих дій: просп. Перемоги, 41, м. Київ.

У подальшому постановою головного державного виконавця ВДВС Черкаського РУЮ від 05 квітня 2016 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 16 жовтня 2015 року у цивільній справі N 2/707/100/15 у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю.

05 квітня 2016 року ВДВС Черкаського РУЮ направив виконавчий лист від 16 жовтня 2015 року у цивільній справі N 2/707/100/15 до Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, оскільки в останнього перебуває зведене виконавче провадження N 51288543 про стягнення з ОСОБА_3 на користь фізичних, юридичних осіб і держави боргів на загальну суму 2 632 434,42 грн.

Того ж дня Центральний ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслав її сторонам, проте як у постанові, так і в супровідному листі вказав адресу стягувача: вул. Кірова, 55, м. Черкаси.

Про всі наступні дії, вчинені у виконавчому провадженні, у тому числі звіт про оцінку майна від 10 травня 2016 року, акт уцінки арештованого майна від 04 липня 2016 року, акти опису й арешту майна боржника від 05 та 07 липня 2016 року, висновки суб'єктів оціночної діяльності про вартість майна, постанову про звернення стягнення на майно боржника від 17 жовтня 2016 року та інші дії, Центральний ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області повідомляв ПАТ "Брокбізнесбанк" також за адресою: вул. Кірова, 55, м. Черкаси.

Суди зробили обґрунтований висновок, що Центральний ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області був обізнаний про належну адресу для направлення повідомлень стягувачу з огляду на зміст самої постанови головного державного виконавця ВДВС Черкаського РУЮ від 05 квітня 2016 року та супровідного листа до неї, в яких зазначено адресу стягувача для повідомлення про місце, дату та час проведення виконавчих дій: просп. Перемоги, 41, м. Київ. Однак Центральний ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області вказані відомості не взяв до уваги та направляв документи стягувачу за іншою адресою.

Посилання особи, яка подала касаційну скаргу, що у матеріалах зведеного виконавчого провадження немає заяви ПАТ "Брокбізнесбанк" про належну адресу направлення кореспонденції, не спростовують наведених висновків судів, оскільки стягувач не може відповідати за дії органів ДВС щодо змісту пакету документів, направлених одним відділом ДВС до іншого для об'єднання виконавчих проваджень у зведене, так як стягувач належним чином повідомив орган ДВС про правильну адресу для направлення повідомлень і мав обґрунтовані надії на достатню уважність та турботливість державного виконавця щодо виконання ним своїх обов'язків.

При перевірці відповідності рішень, дій чи бездіяльності органів ДВС при вчиненні виконавчих дій суди повинні керуватися нормами, які були чинними саме на час вчинення таких рішень, дій чи бездіяльності. Необхідно враховувати, що рішення про прийняття виконавчих документів і відкриття виконавчого провадження є одномоментною дією, яка підтверджується відповідним процесуальним актом і не є триваючою у часі.

Згідно із частинами першою, другою статті 25 Закону N 606-XIV, який діяв на час вчинення дій державним виконавцем, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу ДВС. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (частина п'ята статті 25 Закону N 606-XIV).

У частині першій статті 31 Закону N 606-XIV зазначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Тобто чинне законодавство України не передбачає надіслання копії постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження стягувачу саме за адресою, зазначеною у виконавчому листі, така вимога діє лише щодо боржника.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що державний виконавець Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області порушив вимоги закону щодо належного повідомлення стягувача про здійснення виконавчих дій та незалучення представників ПАТ "Брокбізнесбанк" до проведення виконавчих дій у межах здійснення вказаного виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів, що дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області щодо неналежного направлення ПАТ "Брокбізнесбанк" документів виконавчого провадження залишилося поза увагою начальника Центрального ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, який відповідно до вимог частин першої, другої статті 83 Закону N 606-XIV повинен здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем. У зв'язку з цим банк був позбавлений можливості ознайомитися з висновком про вартість рухомого майна та подати заяву про рецензування звіту в порядку, передбаченому частиною третьою статті 58 Закону N 606-XIV.

Наведені в касаційній скарзі доводи, що банк пропустив строк звернення до суду, передбачений статтею 385 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо строку на оскарження рішення, дій чи бездіяльності органу ДВС, вивчили надані сторонами докази, надали їм правову оцінку і зробили обґрунтований висновок, що строк не пропущено.

Статтею 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо сукупності доказів, оцінки цих доказів, визначення правовідносин, що виникли між сторонами, та застосування норм матеріального і процесуального права, відповідають вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди при розгляді справи допустили порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане оскаржувані судові рішення у цій справі необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, перерозподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська І.В. Саприкіна

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

Кібенко О.Р.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что суды правильно рассмотрели спор в порядке гражданского судопроизводства, поскольку как судом первой инстанции, так и апелляционной инстанции не установлено, что к сводному исполнительному производству добавлено другое решение, которое подлежало принудительному исполнению, и такое решение принято не в порядке гражданского судопроизводства.

По сути же спора суд указал, что должник считается уведомленным об открытии исполнительного производства, если ему направлено постановление об открытии исполнительного производства по адресу, указанному в исполнительном документе. В данном же случае все уведомления направлялись по адресу филиала. 

Также суд указал, что поскольку взыскатель не может отвечать за действия органов ГИС относительно содержания пакета документов, направленных одним отделом ГИС в другой для объединения исполнительных производств в сводное, так как взыскатель должным образом сообщил органу ГИС о правильном адресе для направления уведомлений и имел обоснованные надежды на достаточную внимательность и заботливость государственного исполнителя относительно выполнения им своих обязанностей.