Постановление ВС-КГС о прекращении поручительства при досрочном взыскании залога и пропуске 6 месячного срока

[ANTIRAID]

Державний герб України

Постанова
Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 370/391/16-ц
провадження № 61-11525св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), СімоненкоВ. М., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства змінено найменування - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),

представник позивача - Хитрова Любов Володимирівна,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

представник відповідача - ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Білоконь О. В., Верланова С. М., Савченко С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 08 грудня 2005 року ОСОБА_5 отримав у банку кредит у розмірі 77 490,00 грн на термін до 08 грудня 2012 року, виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечувалось договором поруки від 08 грудня 2005 року, укладеним з ОСОБА_7 Позичальник не виконував взятих на себе зобов'язань, як наслідок станом на 30 грудня 2015 року за кредитним договором існувала заборгованість за кредитом у розмірі 56 850,57 грн, за процентами за користування кредитом у розмірі 112 390,18 грн, за комісією за користування кредитом у розмірі 17 173,15 грн та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 343 721,52 грн. Кредитор направляв боржнику та поручителю письмову вимогу, яка залишилась без задоволення.

З огляду на викладене ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути солідарно з відповідачів 530 135,42 грн заборгованості за кредитним договором.

У квітні 2016 року ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», за участю третьої особи - ОСОБА_5, про визнання поруки припиненою.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 лютого 2009 року банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку з 15 до 21,12 % річних, у договорі поруки не встановлено строку його припинення, а позов пред'явлений банком після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. 

На підставі зазначеного ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 просив визнати поруку припиненою з 01 лютого 2009 року.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Позов ОСОБА_7 задоволено.

Визнано поруку за договором від 08 грудня 2005 року № К3А0АК22783921, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7, припиненою.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк надав до суду розрахунок заборгованості, з якого неможливо встановити суми несплачених процентів за користування кредитом та формулу, за якою здійснено нарахування пені; не зазначено залишку заборгованості на початок та кінець кожного періоду, суму грошових коштів, сплачених позичальником у рахунок погашення заборгованості, та порядок їх зарахування. Крім того, банк не надав до суду доказів направлення позичальнику та поручителю повідомлення по збільшення з 01 лютого 2009 року розміру процентів за кредитом. Також суд дійшов висновку, що розмір пені - 0,15 % від простроченої суми за кожен день прострочення - є несправедливим і суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, оскільки встановлює непропорційно велику суму компенсації в разі невиконання зобов'язань, тому ця умова кредитного договору є нікчемною. Крім того, банк не пред'явив вимог до поручителя у строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 грудня 2005 року № К3А0АК22783921 у розмірі 262 237,78 грн, яка складається з: 56 850,57 грн - тіло кредиту, 85 872,83 грн - проценти за користування кредитом, 17 173,15 грн - комісія, 102 341,23 грн - пеня.

У решті позовних вимог банку та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 4 129,66 грн у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджений позивачем та не спростований відповідачами. Проте щодо нарахованих процентів суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що банк безпідставно змінив (збільшив) в односторонньому порядку розмір процентів за користування кредитом, тому суд провів власний розрахунок нарахування процентів за період з 01 лютого 2009 року до 30 грудня 2015 року виходячи з 15,0 % річних. У частині вимог щодо стягнення неустойки суд виходив з того, що пеня підлягає стягненню лише у межах одного року. Також суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року, яке залишається невиконаним, не позбавляє банк права скористатись іншим способом захисту, не заміняє основне зобов'язання та не є подвійним стягненням. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що умови договору поруки визначають припинення поруки після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту, тобто договір поруки діє до 08 грудня 2017 року.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до суду касаційної інстанції, ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. 

Касаційна скарга мотивована тим, що пов'язання у договорі поруки терміну припинення поруки із датою повернення кредиту не дає підстави для незастосування частини четвертої статті 559 ЦК України. На думку ОСОБА_8, в силу закону порука вважається припиненою попри те, що договір поруки не передбачає повідомлення поручителя про збільшення процентної ставки за користування кредитом. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не досліджував повною мірою ці обставини справи, прийняв необґрунтоване та незаконне рішення.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 08 грудня 2005 року закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № КЗА0АК22783921 (далі - кредитний договір), за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 77 490,00 грн на строк до 08 грудня 2012 року зі сплатою 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,49 % від суми виданого кредиту, період сплати - з 08 до 12 числа кожного місяця.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 08 грудня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № КЗА0АК22783921 (далі - договір поруки), відповідно до якого вона взяла на себе солідарну відповідальність із позичальником за виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, штрафів, пеней та інших платежів.

Умовами договору поруки встановлено строк її дії - до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, крім того, передбачено, що порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (пункти 11, 12 договору поруки).

У 2009 році у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства змінено найменування ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частинами першою та другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суди встановили, що ПАТ КБ «ПриватБанк» у січні 2012 року зверталось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2012 року звернуто стягнення на автомобіль Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на права власності ОСОБА_5, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 129 344,63 грн.

Також зазначеним рішенням суду встановлено юридичний факт, що 09 вересня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_5 вимогу про дострокове повернення кредиту у строк не пізніше 30 календарних днів з дати одержання повідомлення.

Такими діями банк на власний розсуд використав право вимагати дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, процентів, комісії і пені за порушення умов договору та змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії кредитного договору і договору поруки як додаткового (акцесорного) способу забезпечення виконання зобов'язань щодо припинення поруки після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що порука є припиненою відповідно до частини четвертої статті 554 ЦК України, є правильним, оскільки банк протягом шести місяців з дня настання зміненого строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимог до поручителя.

Рішення суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором учасники справи не оскаржують, тому у цій частині не переглядається Верховним Судом.

За викладених обставин рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат та в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_7 про визнання поруки припиненою слід скасувати відповідно до статті 413 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції у цій частині - залишити в силі.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_7 сплатила судовий збір у сумі 661,45 грн.

У такому разі з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_7 підлягає стягненню відшкодування витрат зі сплати судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року у частині стягнення з ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором і судових витрат та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Макарівського районного суду Київської області від 02 вересня 2016 року.

Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_7 відшкодування судових витрат за подання касаційної скарги у сумі 661,45 грн.

У решті рішення Апеляційного суду Київської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко І. М. Фаловська С. П. Штелик
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/78715464

[ANTIRAID]

Это наше решение. Верховный суд указал, что не смотря на то, что в договоре поручительства указано о том, что прекращение поручительства происходит по истечении 5 лет со дня наступления срока возврата кредита по кредитному договору, однако в связи с тем, что Приватбанк досрочно потребовал возврата всей суммы кредита и на протяжении 6 месяцев с момента наступления уже измененного срока не обратился к поручителю, поручительство является прекращенным.

 

[logoped]

13 часов назад, ANTIRAID сказал:

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що порука є припиненою відповідно до частини четвертої статті 554 ЦК України, є правильним, оскільки банк протягом шести місяців з дня настання зміненого строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимог до поручителя.

Опечатка. Правильно ч. 4 ст. 559 ЦК Украины. А за такую практику огромное спасибо Вам Ростислав и команде!