Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по прекращению статуса ребенка лишенного родительской опеки

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 203/4901/16-ц

Провадження N 14-232 цс 18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління-служба у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради (далі - третя особа), про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Куценко Т.Р., Демченко Е.Л. і Максюти Ж.І.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3 (представник - ОСОБА_7),

відповідач: виконавчий комітет Центральної районної у місті Дніпрі ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління-служба у справах дітей Центральної районної у місті Дніпрі ради.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 20 жовтня 2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Вказав, що він є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - дитина).

2. У березні 2014 року мати дитини померла.

3. 13 червня 2014 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, яким визнав позивача батьком дитини.

4. 13 листопада 2014 року третя особа видала наказ N 22, на підставі якого дитина була тимчасового влаштована до родини ОСОБА_9 - колишньої дружини позивача.

5. 21 листопада 2014 року виконавчий комітет Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради прийняв рішення N 325, яким надав ОСОБА_8 статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

6. 5 лютого 2015 року ОСОБА_9 і позивач зареєстрували повторний шлюб.

7. 29 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив прийняти рішення про позбавлення ОСОБА_8 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та передати дитину йому для подальшого виховання.

8. 15 липня 2016 року відповідач прийняв рішення N 168 "Про неможливість передачі малолітнього ОСОБА_8, 2011 р. н., для подальшого виховання батьку ОСОБА_3 та втрати малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування" (далі - рішення N 168).

9. Позивач вважав, що рішення N 168 є незаконним і грубо порушує його права як батька. Просив суд скасувати рішення N 168 від 15 липня 2016 року; зобов'язати відповідача прийняти рішення про втрату ОСОБА_8 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування; зобов'язати відповідача прийняти висновок про можливість передачі дитини для подальшого виховання позивачеві.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. 12 грудня 2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення, яким повністю задовольнив позов.

11. Мотивував тим, що позивач має задовільні житлово-побутові умови, дохід і довів належними та допустимими доказами можливість передання йому дитини для подальшого виховання.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

12. 25 квітня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.

13. Мотивував тим, що предметом позову є оскарження рішення, під час прийняття якого відповідач як суб'єкт владних повноважень здійснював владні управлінські функції. А тому цей спір не може вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Суд апеляційної інстанції вважав, що провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. 19 травня 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

15. 23 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

16. Мотивував тим, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Позивач вважає, що спір не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів на нього не поширюється.

18. Вказує, що у нього з відповідачем виник спір про цивільне право, який має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

(2) Доводи інших учасників справи

19. Відповідач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

20. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

21. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

22. За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

23. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

24. ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

25. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

26. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

27. Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

28. Предметом спору у цій справі є скасування рішення відповідача N 168, а також зобов'язання відповідача прийняти рішення про втрату ОСОБА_8 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та висновок про можливість передання дитини для подальшого виховання позивачу.

29. Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

30. Обраний у цій справі спосіб захисту спрямований, зокрема, на скасування рішення органу місцевого самоврядування індивідуальної дії, яке, на думку позивача, суперечить актам цивільного законодавства, а саме приписам Сімейного кодексу (далі - СК) України та Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за N 866 (далі - Порядок N 866).

31. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб'єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов'язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

32. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту позивачем його особистих немайнових прав та інтересів, гарантованих СК України.

33. Згідно з пунктом 3 Порядку N 866 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність, зокрема, з надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над такими дітьми, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

34. Як зазначив суд першої інстанції, відповідно до пункту 27 Порядку N 866 дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків, зокрема, на підставі, довідки про повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, заяви матері, батька, поданої районній, районній у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті ради, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові. Якщо за результатами розгляду питання про можливість передачі дитини матері, батькові, які повернулися з місць позбавлення волі, районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради зробить висновок про неможливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, протягом двох місяців збирає документи, необхідні для порушення питання про позбавлення батьків їх батьківських прав.

35. Отже, відмова передати дитину, яка позбавлена батьківського піклування, для подальшого виховання одному з батьків, який звернувся з відповідною заявою, згідно з пунктом 27 Порядку N 866 є підставою для порушення питання про позбавлення батьківських прав у судовому порядку.

36. Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржуване рішення хоч і прийняте суб'єктом владних повноважень, спрямоване на реалізацію приписів сімейногозаконодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права позивача як батька дитини. Позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про втрату ОСОБА_8 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та висновок про можливість передання дитини для подальшого виховання позивачу є похідними від вимоги про скасування рішення N 168 і спрямовані на забезпечення ефективного судового захисту цивільних прав позивача.

37. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин і не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Відтак, доводи касаційної скарги стосовно встановлення фактичних обставин справи, що не були встановлені судом апеляційної інстанції, рішення якого оскаржує позивач, суд касаційної інстанції дослідити не може, оскільки це виходить за межі його повноважень.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

40. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

42. Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

43. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

(2.2) Щодо судових витрат

44. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

(3) Висновки щодо застосування норм права

45. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Близький за змістом припис був закріплений у пункті 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

46. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір - спір, в якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму, і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1-2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Близький за змістом припис був закріплений у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

47. До справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб'єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

48. Рішення про неможливість передання дитини для подальшого виховання батьку (матері) та втрати дитиною правового статусу позбавленої батьківського піклування, хоч і прийняте суб'єктом владних повноважень, є спрямованим на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права батька (матері) дитини відповідно.

49. Позовні вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про втрату дитиною статусу позбавленої батьківського піклування та скласти висновок про можливість передання дитини для подальшого виховання батькові (матері) спрямовані на забезпечення ефективного судового захисту цивільних прав батька (матері) і є похідними від вимоги про скасування рішення про неможливість передання дитини для подальшого виховання батьку (матері) та втрати дитиною правового статусу позбавленої батьківського піклування.Тому такі вимоги мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, частиною третьою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

2. Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року скасувати, а справу передати до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А. Гудима Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. ЯновськаПовний текст постанови підписаний 16 листопада 2018 року.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что решение о невозможности передачи ребенка для дальнейшего воспитания отцу (матери) и потери ребенком правового статуса лишенного родительской опеки, хотя и принято субъектом властных полномочий, направленным на реализацию предписаний семейного законодательства и влияет прежде всего на личные неимущественные права отца (матери) ребенка соответственно.

Исковые требования об обязательстве субъекта властных полномочий принять решение об утрате ребенком статуса лишенного родительской опеки и составить заключение о возможности передачи ребенка для дальнейшего воспитания отцу (матери) направлены на обеспечение эффективной судебной защиты гражданских прав отца (матери) и являются производными от требования об отмене решения о невозможности передачи ребенка для дальнейшего воспитания отцу (матери) и потери ребенком правового статуса лишенного родительской опеки. Поэтому такие требования должны рассматриваться по правилам гражданского судопроизводства.