Постановление БП-ВС об уголовной юрисдикции спора по снятию ареста с имущества после продажи его на публичных торгах наложенного в уголовном деле

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 296/8586/16-ц

Провадження N 14-387цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року (суддя Сингаївський О.П.) та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2017 року (судді Трояновська Г.С., Миніч Т.І., Павицька Т.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, ОСОБА_4, Прокуратури Житомирської області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру", про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління служби безпеки України в Житомирській області (далі - УСБУ в Житомирській області), Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), ОСОБА_4, Прокуратури Житомирської області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (далі - ПАТ "Банк Кіпру"), про звільнення майна з-під арешту.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_3 на електронних торгах, які були проведені Державним підприємством "Система електронних торгів арештованим майном" (далі - ДП "СЕТАМ") у період з 10 по 15 травня 2016 року придбала автомобіль марки Ford Focus Trend, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - Автомобіль.)

Однак вчинити дії щодо реєстрації права власності на Автомобіль виявилося неможливо, оскільки 19 травня 2011 року під час розслідування кримінальної справи N 410 за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_4 у вчиненні ними злочинів, передбачених частиною четвертою статті 191, частини другої статті 28, частини другої статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК Ураїни), з метою забезпечення відшкодування завданих державі збитків слідчий слідчого відділу УСБУ в Житомирській області виніс постанову про накладення арешту на все майно, яке належало ОСОБА_4 на праві власності, у тому числі й на спірний Автомобіль.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 на законних підставах набула право власності на вказаний Автомобіль та не є учасником кримінального провадження, позивачка просила звільнити Автомобіль з-під арешту, накладеного постановою старшого слідчого УСБУ в Житомирській області від 19 травня 2011 року в кримінальній справі N 410.

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 09 червня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Звільнено Автомобіль з-під арешту, накладеного постановою від 19 травня 2011 року в кримінальній справі N 410.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 набула право власності на спірне майно, яке було предметом застави, на підставах, що не заборонені законом, а саме шляхом придбання на аукціоні (електронних торгах), що підтверджується юридичними фактами (перемога в аукціоні, сплата коштів та отримання акта про проведення електронних торгів). Право власності ОСОБА_4 на Автомобіль припинилося правомірно у зв 'язку з його відчуженням у порядку погашення заборгованості перед кредиторами. Оскільки позивачка не є учасником кримінального провадження, в межах якого було накладено арешт на Автомобіль, спір між сторонами виник із цивільних правовідносин щодо права власності на нього, тому є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2017 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 09 червня

2017 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка набула право власності на заставне майно у законний спосіб, а оскільки вона не є учасником кримінального провадження, в межах якого було накладено арешт на Автомобіль, спір є цивільно-правовим, адже стосується права власності на майно.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Житомирської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, провадження у справі закрити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що арешт на спірний Автомобіль накладено під час досудового розслідування у кримінальній справі з метою забезпечення цивільного позову щодо відшкодування збитків, завданих державі, за правилами (Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (далі - КПК України 1960 року), тому питання щодо зняття арешту також підлягає розгляду за правилами кримінального провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу залишено без руху.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 січня 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 01 серпня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки заступник прокурора Житомирської області оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 24 вересня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції Закону N 2147-VIII).

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 вересня 2010 року між ПАТ "Банк Кіпру" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір N 14/10-560/2010 (далі - Кредитний договір), згідно з яким ПАТ "Банк Кіпру" надало останній кредит на придбання автомобіля в сумі 130 тис. 060 грн на умовах повернення кредиту до 1 вересня 2015 року та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором, 2 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ПАТ "Банк Кіпру" укладено договір застави майна, предметом якого був Автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, видане Житомирським ОРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 01 вересня 2010 року (а. с. 7, 8).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 умов Кредитного договору ПАТ "Банк Кіпру" звернулося до суду з позовом щодо стягнення з неї заборгованості за цим договором.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2013 року з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк Кіпру" стягнуто заборгованість за Кредитним договором у розмірі 117 тис. 975 грн 77 коп.

За виконавчим листом N 296/3739/12-ц від 20 травня 2013 року, виданим Корольовським районним судом м. Житомира, державний виконавець Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відкрив виконавче провадження N 39357701.

У зв'язку з невиконанням рішення суду у строк, установлений для самостійного його виконання, 16 серпня 2013 року державний виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заставлений Автомобіль.

З 10 по 12 травня 2016 року ДП "СЕТАМ" були проведені електронні торги з реалізації вищевказаного заставленого Автомобіля, переможцем яких стала ОСОБА_3, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів N 176703 та актом Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про проведені торги від 05 липня 2016 року (а. с. 9, 13).

21 червня 2016 року ОСОБА_3 було сплачено 40 тис. 850 грн. за придбаний на електронних торгах Автомобіль на розрахунковий рахунок ДП "СЕТАМ" згідно з протоколом N 176703 (а. с. 9, 12).

Проте коли позивачка намагалася зареєструвати своє право власності на придбаний Автомобіль, виявилося, що 19 травня 2011 року у межах розслідування кримінальної справи N 410 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ними злочинів, передбачених частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 28 і частиною другою статті 366 КК України, з метою забезпечення відшкодування завданих державі збитків слідчим слідчого відділу УСБУ в Житомирській області було винесено постанову про накладення арешту на все майно, яке на праві власності належало громадянці ОСОБА_4, в тому числі й на Автомобіль. (а. с. 15, 16).

Отже, арешт на спірне майно - Автомобіль було накладено під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі статті 126 КПК України 1960 року в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (далі - КПК України 2012 року) визначено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ N 335/12096/15-ц (постанова від 15 травня 2018 року) та N 569/4374/16-ц (постанова від 23 травня 2018 року).

Частиною шостою статті 126 КПК України 1960 року, визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Проте нормами КПК України 1960 року не було визначено процесуального порядку скасування арешту майна за зверненням осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

Разом з тим відповідно до статті 174 КПК України 2012 року (у чинній редакції) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Пункт 9 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року передбачає, що запобіжні заходи, в тому числі і скасування арешту майна, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, арешт на майно накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню за правилами того виду ж судочинства. Але оскільки нормами КПК України 1960 року не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб які, не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України 2012 року.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що спір у справі може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства, є помилковими.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга заступника прокурора Житомирської області підлягає задоволенню, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2017 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 400, 402 - 404, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 25 жовтня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська В.С. Князєв

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что арест на имущество наложенный по правилам уголовного судопроизводства подлежит отмене по правилам того вида же судопроизводства. Но поскольку нормами УПК Украины 1960 года не был определен порядок отмены ареста имущества по инициативе лиц, которые не были участниками уголовного производства, но являются собственниками или владельцами арестованного имущества, при решении данного вопроса подлежат применению нормы УПК Украины 2012 года.