Постановление 6ААС об отмене налоговых уведомлений-решений при списании прощенного банком долга после передачи ипотечного имущества

[ANTIRAID]

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/16837/16

Суддя першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року

м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В., 

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 липня 2016 року № 0002591306 та № 0002601306.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що її кредитні зобов'язання були погашені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а не шляхом прощення боргу. У зв'язку з цим ОСОБА_1 вважає, що не отримувала оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага.

ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що отримання ОСОБА_1 доходу в розмірі 2411791 грн 26 коп. підтверджується відомостями з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України та листом ПАТ «Кредит Європа Банк».

Представник позивача надав також додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких просив врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 802/1728/16-а.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування - відсутні.

Третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечила та про причини неявки суду не повідомила. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника ПАТ «Кредит Європа Банк».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що між ЗАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № 00011-EL-000000001040 про надання споживчого кредиту від 12 червня 2008 року.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 повного погашення зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_3 12 червня 2008 року був укладений договір іпотеки № 00011-EL-000000001040/і. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Між ПАТ «Кредит Європа Банк» (яке є правонаступником ЗАТ «Кредит Європа Банк») та ОСОБА_3 24 березня 2015 року був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (далі - договір від 24 березня 2015 року).

У зв'язку з укладенням вказаного договору ПАТ «Кредит Європа Банк» 08 травня 2015 року подало до контролюючого органу електронний податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форми №1ДФ) за 1-ий квартал 2015 року, у якому задекларувало відомості про нарахування та виплату ОСОБА_1 доходу сумі 2411791 грн 00 коп. за ознакою 126.

У лютому 2016 року ПАТ «Кредит Європа Банк» у відповідь на письмовий запит ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20 січня 2016 року № 893/10/26-54-12-04-25 надіслало інформацію про те, що мала місце не фактична виплата ОСОБА_1 задекларованої суми доходу, а анулювання останній в 2015 році заборгованості по кредитному договору в сумі 2411791 грн 26 коп.

ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провела документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею сум податків до бюджету за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року, за результатами якої склала акт від 30 травня 2016 року № 130/26-54-13-06-17-2759907668.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2016 року № 0002601306, яким нарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб у розмірі 602281 грн 56 коп., з яких 481689 грн 25 коп. - основне зобов'язання та 120592 грн 31 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також № 0002591306, яким нарахував позивачу військовий збір 45215 грн 46 коп., з яких 36172 грн 37 коп. - основний платіж та 9043 грн 09 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оподатковуваним доходом позивача є основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків.

Також суд першої інстанції зазначив, що анульована (прощена) банком сума заборгованості за кредитним договором (а саме: сума основного боргу у розмірі 186900,24 дол. США, яка в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на день прощення заборгованості за кредитним договором становила суму більшу ніж вказана у податковій звітності та повідомленні банку - листі № 949/03 від 13 травня 2015 року) набула ознак додаткового блага в розумінні норм Податкового кодексу України та у позивача виник податковий обов'язок для сплати нею податку на доходи фізичних осіб.

Посилання позивача на обставину припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку із укладенням договору про задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмет іпотеки - нерухомого майна третьої особи, як такі, що звільняють позивача від обов'язку з нарахування, декларування та сплати суми податку на доходи фізичних осіб суд першої інстанції визнав безпідставними. Такий висновок обґрунтований тим, що наведена обставина не змінює юридичних наслідків, що настали для позивача, яка фактично отримала дохід у вигляді звільнення від сплати банку основної суми боргу за кредитом.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на невірному встановленню фактичних обставин справи та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

У відповідності до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час укладення договору від 24 березня 2015 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Отже, оподатковуваним доходом є лише основна сума боргу (кредиту), без урахування процентів та пені, за умови, що вона є, зокрема, прощеною (анульованою) кредитором за його самостійним рішенням.

Зазначена норма права також передбачає, що кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до п. 1.4 договору від 24 березня 2015 року, на час його укладення заборгованість за договором про надання споживчого кредиту становить 204836, 39 доларів США, з них 186900,24 доларів США основного боргу та 17936,15 доларів США відсотки.

У пункті 1.5 вказаного договору зазначено, що згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості від 16 березня 2015 року оціночна вартість квартири складає 2330000 грн 00 коп.

Доходом у вигляді прощеної суми боргу (кредиту) ПАТ «Кредит Європа Банк» визнав суму у розмірі 2411791 грн 26 коп.

З наведеного вбачається, що при визначенні суми прощеного боргу банк використав курс долара США у відношенні до гривні - 23,149.

Отже, загальна сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту на момент укладення договору від 24 березня 2015 року становила 4741791 грн 26 коп., з яких 4326553 грн 66 коп. - основний борг та 415237 грн 60 коп. - відсотки.

Для цілей оподаткування ПАТ «Кредит Європа Банк» виходив з того, що частина боргу у розмірі 2330000 грн 00 коп. є погашеною за рахунок майна, що перебувало в іпотеці, а частина боргу - 2411791 грн 26 коп. є сумою прощеного боргу (кредиту).

У зв'язку з цим ПАТ «Кредит Європа Банк» направив ОСОБА_1 письмове повідомлення від 13 травня 2015 року № 949/03 про прощення боргу перед банком на суму 2411791 грн 26 коп. У вказаному повідомленні позивачу було також роз'яснено, що вона зобов'язана виконати вимоги пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме: відобразити у річній податковій декларацій суму отриманого доходу та сплатити самостійно суму податку з такого доходу.

Вказаний лист був вручений ОСОБА_1 18 травня 2015 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103034184767 та фіскального чеку відділення пошти від 13 травня 2015 року № 9278.

Також ПАТ «Кредит Європа Банк» включив відомості про нарахування ОСОБА_1 доходу в розмірі 2411791 грн 26 коп. до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форми №1ДФ) за 1-ий квартал 2015 року.

Положеннями пп. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, встановивши, що ОСОБА_1 не подала податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, яка б містила відомості про отримання доходу у розмірі 2411791 грн 26 коп., зобов'язана була за наслідками перевірки встановити чи є зазначена сума оподатковуваним доходом у розумінні пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Як раніше зазначалося, вказана норма права передбачає, що за певних умов додатковим благом є сума саме основного боргу.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становила 4741791 грн 26 коп., з яких 4326553 грн 66 коп. - основний борг та 415237 грн 60 коп. - відсотки. Вартість майна, за рахунок якого були задоволені вимоги банку становило 2330000 грн 00 коп. Відтак, до суми коштів 2411791 грн 26 коп. входять як частина основної суми боргу, так і відсотки, що не відповідає пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Перевіряючи підстави припинення зобов'язань ОСОБА_1 перед ПАТ «Кредит Європа Банк», колегія суддів встановила, що відповідно до п. 1.7 договору від 24 березня 2015 року за рахунок предмету іпотеки в момент переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця (ОСОБА_3.) до іпотекодержателя (ПАТ «Кредит Європа Банк»), вважається повністю виконаним основне зобов'язання боржника (ОСОБА_1.) перед іпотекодержателем (ПАТ «Кредит Європа Банк») за договором про надання споживчого кредиту.

У п. 5.1 договору від 24 березня 2015 року також зазначено, що після державної реєстрації згідно з чинним законодавством України за іпотекодержателем права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, позасудове врегулювання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що вчинено шляхом укладення цього договору, вважається завершеним у відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а основне зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту - припиненими.

Зазначені пункти договору від 24 березня 2015 року вказують на те, що основне зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту (сума основного боргу (кредиту)) є припиненим внаслідок набуття банком права власності на предмет іпотеки.

Посилання на те, що сума основного боргу (кредиту) чи його частина є прощеним у договорі від 24 березня 2015 року - відсутні.

Підстави припинення зобов'язань визначені у главі 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 598 зазначеного Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки від 24 березня 2015 року за своїм змістом відповідає ст. 600 Цивільного кодексу України та передбачає припинення основного зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту внаслідок передання банку відступного - квартири, що була предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Оскільки зобов'язання ОСОБА_1 щодо погашення основного боргу (кредиту) були припинені за згодою сторін, а саме - за договором від 24 березня 2015 року та внаслідок передання боржником кредиторові відступного - квартири за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок податкового органу про те, що таке зобов'язання було припинене внаслідок прощення боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, вартість предмета іпотеки на момент набуття права власності на нього є істотною умовою договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначення у договорі від 24 березня 2015 року вартості предмета іпотеки та суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту (основного боргу та відсотків), а також той факт, що розмір основного зобов'язання перевищує оціночну вартість предмета іпотеки - не змінюють правової природи укладеного договору та не свідчать про те, що різниця між розміром основного зобов'язання та оціночною вартістю квартири є сумою прощеного боргу.

Висновки суду, викладені у даній постанові, відповідають також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 802/1728/16-а.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу та суду першої інстанції про те, що кошти у розмірі 2411791 грн 26 коп. є оподатковуваним доходом ОСОБА_1, передбаченим пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Відтак, нарахування на зазначену суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим.

Згідно з розрахунком податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2016 року № 0002601306 сума нарахованих санкцій складається з штрафу, безпосередньо пов'язаного із нарахуванням податку на доходи фізичних осіб, а також штрафу, передбаченого за неподання податкової звітності.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Положеннями пп. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до пп. 49.18.4. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 не отримувала у 2015 році дохід від ПАТ «Кредит Європа Банк» в розмірі 2411791 грн 26 коп., у зв'язку з чим у позивача не виникло обов'язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

Отже, нарахування ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України також є незаконним.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06 липня 2016 року № 0002591306 та № 0002601306 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 26 червня 2018 року та є підставами для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, надав неналежну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - 

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06 липня 2016 року № 0002591306 та № 0002601306.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

 Головуючий суддя А.М. Горяйнов 

Судді О.М. Кузьмишина 

Постанова складена у повному обсязі 21 грудня 2018 року.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78824640

[ANTIRAID]

Это наше решение. Суд апелляционной инстанции отменяя решение первой инстанции и удовлетворяя иск об отмене налогового-уведомления решения установил, что указание в договоре об удовлетворении требований ипотекодержателя стоимости предмета ипотеки и суммы задолженности по договору о предоставлении потребительского кредита (основного долга и процентов), а также тот факт, что размер основного обязательства превышает оценочную стоимость предмета ипотеки - не меняют правовой природы заключенного договора и не свидетельствуют о том, что разница между размером основного обязательства и оценочной стоимостью квартиры является суммой прощенного долга.