Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора по отмене распоряжения горсовета о изменении вида пользования земельным участком

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 752/1666/17-ц

Провадження N 14-382цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року в складі судді Антонової Н.В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2017 року в складі колегії суддів Шахової О.В., Вербової І.М. Поливач Л.Д. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого органу Київської міської ради про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до виконавчого органу Київської міської ради про скасування розпорядження відповідача від 17 лютого 2016 року N 85 "Про зміну Генеральній прокуратурі України виду використання земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_1".

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2017 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Рішення судів мотивовано тим, що спір підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить постановлені у справі ухвали скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважаючи, що спір має розглядатися у порядку цивільного судочинства.

11 вересня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали.

31 травня 2018 року справу отримано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 15 серпня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України у чинній редакції.

Відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 КАС України у чинній редакції.

При цьому стаття 2 КАС України (у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України у редакції, чинній на час вчинення судами першої та апеляційної інстанцій відповідних процесуальних дій).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення виконавчого органу Київської міської ради N 85 від 17 лютого 2016 року, яким змінено Генеральній прокуратурі України вид використання земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_1. Предметом цього спору є перевірка законності рішення, пов'язаного зі здійсненням владних управлінських функцій виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією), а не питання щодо вирішення речового права позивача на земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії) обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич О.Р. Кібенко О.Г. Яновська В.С. Князєв

[ANTIRAID]

Большая палата принял прямо противоположное решение в аналогичном споре. При том, что и в данном случае распоряжение теряет свою сиду с момента принятия, однако суд, видимо с температурой воздуха или направлением ветра решил, что такой спор подлежит рассмотрению в административном суде.

Суд указал, что истец оспаривает решение исполнительного органа Киевского городского совета которым изменен Генеральной прокуратуре Украины вид использования земельного участка для строительства, эксплуатации и обслуживания жилищно-офисного комплекса. Предметом этого спора является проверка законности решения, связанного с осуществлением властных управленческих функций исполнительным органом (Киевской городской государственной администрацией), а не вопрос по решению вещного права истца на земельный участок.

Таким образом, суд первой инстанции, с выводами которого согласился и апелляционный суд, на основании пункта 1 части первой статьи 205 ГПК Украины (в редакции, действовавшей на момент совершения соответствующей процессуальной действия) обоснованно отказал в открытии производства по делу.

[ANTIRAID]

Противоположная позиция находится здесь: