Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора по возврату излишне оплаченных средств в бюджет в виде штрафа при таможенном оформлении товаров

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 грудня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/23482/17

Провадження N 12-206гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Рогач Л.І.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С.П. та представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" - Окис Т.О.,

Львівської митниці ДФС - Борисової Т.М.,

Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України - Ферштей А.М.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Львівська митниця ДФС) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 року (судді Зубець Л.П., Мартюк А.І., Алданова С.О.) у справі N 910/23482/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" (далі - ТОВ "Нестле Україна") до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - Центральний офіс з обслуговування ВП), Львівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення 4 915 447, 82 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2017 року ТОВ "Нестле Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центрального офісу з обслуговування ВП, Львівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення з держави 4 915 447,82 грн.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Львівською митницею позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення про донарахування ввізного мита та податку на додану вартість на суму 6 585 398, 04 грн (з урахуванням штрафних санкцій). За результатами судового оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень позивачу в позові було відмовлено. Оскільки узгоджені податкові зобов'язання підлягали сплаті протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, то ТОВ "Нестле Україна" виконало передбачений законом обов'язок по оплаті донарахованих сум податків.

1.3. Однак, не зважаючи на своєчасну сплату позивачем донарахованих сум, Львівська митниця ДФС направила позивачу податкові повідомлення форми "Ш", за якими позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50 % від суми узгодженого податкового зобов'язання. На виконання зазначених податкових повідомлень ТОВ "Нестле Україна" сплатила кошти в розмірі 4 915 447, 82 грн.

1.4. У подальшому, податкові повідомлення форми "Ш" про донарахування позивачу штрафних санкцій визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року у справі N 2а-3622/11/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року.

1.5. Разом з тим, кошти, сплачені на підставі податкових повідомлень форми "Ш", у розмірі 4 915 447, 82 грн позивачу повернуті не були, таким чином, внаслідок виконання незаконного рішення Львівської митниці ДФС позивач зазнав майнової шкоди (збитків), яку просить стягнути з держави на підставі статей 147, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1173, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.6. Центральний офіс з обслуговування ВП проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що позивач обрав неправильний спосіб захисту.

1.7. Львівська митниця ДФС проти задоволення позову заперечила, вказуючи, що позивач не надав до Львівської митниці ДФС заяви відповідно до вимог, передбачених Порядком повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені та копій підтверджуючих документів, тому митний орган не мав можливості передати висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. Зазначила, що стягнення надмірно сплачених митних платежів не є належним способом захисту як у разі порушення цього права митницею шляхом безпідставної відмови скласти висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів, так і у разі порушення цього права органом казначейської служби шляхом відмови виконувати такий висновок митниці.

1.8. Також Львівська митниця ДФС заявила клопотання про закриття провадження у цій справі, оскільки такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

1.9. Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві просило відмовити у задоволенні позову, оскільки шкода повинна стягуватися з рахунків тієї бюджетної організації, яка завдала таку шкоду.

1.10. Державна казначейська служба України проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що позивач не довів факт завдання збитків в результаті протиправних дій відповідачів.

2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2018 року закрито провадження у справі N 910/23482/17 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Місцевий господарський суд вказав, що позовні вимоги у цій справі обґрунтовані незаконністю рішень Львівської митниці ДФС, прийняті на виконання владно-управлінських функцій, тобто випливають з відносин публічно-правового характеру. Відтак зазначений спір, учасником якого є суб'єкт владних повноважень, є публічно-правовим та, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2018 року скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

2.4. Постанова мотивована тим, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень й вони мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Однак предметом спору у цій справі є лише одна вимога про стягнення з держави збитків, які виникли внаслідок незаконних дій органів державної влади, на підставі статей 1173, 1192 ЦК України. Вимог, наведених у статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які могли бути підставою для розгляду у поєднанні з ними вимог про відшкодування шкоди адміністративним судом, позивач не заявляв. Спір виник у зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності і спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами господарського законодавства, а тому згідно з частиною першою статті 20 ГПК України справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

3. Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи до Великої Палати Верховного Суду

3.1. У травні 2018 року Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 6 лютого 2018 року.

3.2. У касаційній скарзі зроблені посилання на те, що спори про стягнення сум надмірно сплаченого митного збору пов'язані з виконанням уповноваженим державним органом своїх владних управлінських функцій, а тому належать до юрисдикції адміністративних судів. Крім того, суд не взяв до уваги, що Окружний адміністративний суд міста Києва розглядає аналогічну справу N 826/16258/17 за позовом ТОВ "Нестле Україна" до Центрального офісу з обслуговування ВП, Львівської митниці ДФС про зобов'язання надати висновок про повернення ТОВ "Нестле Україна" грошових коштів, сплачених 9 червня 2010 року за визначеними у позові платіжними дорученнями, загалом на суму 4 915 447, 82 грн. Тобто, позивач намагається стягнути ті ж самі кошти в порядку як адміністративного, так і господарського судочинства.

3.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2018 року справу N 910/23482/17 за касаційною скаргою Львівської митниці ДФС на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3.4. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що судове рішення у цій справі оскаржується з підстав порушення правил юрисдикції, що є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку вимог частини шостої статті 302 ГПК України.

3.5. Ухвалою від 20 серпня 2018 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу N 910/23482/17 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

4. Позиція учасників справи

4.1. Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подали відзиви на касаційну скаргу, в яких підтримали касаційну скаргу Львівської митниці ДФС.

4.2. ТОВ "Нестле Україна" у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що предметом цього спору є відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів державної влади, гроші, які позивач вимушений був сплатити в силу закону на виконання незаконного рішення органу державної влади, є різновидом майна, а призначення платежу, зазначене у платіжних дорученнях під час сплати грошових коштів, жодним чином не впливає на кваліфікацію відповідних сум. Також ТОВ "Нестле Україна" вважає безпідставними посилання касатора на те, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває аналогічна справа N 826/16285/17, оскільки позов у згаданій справі має інший предмет та правові підстави.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Львівська митниця ДФС направила позивачу податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2008 року N 12 про донарахування ввізного мита на суму 2 505 247, 61 грн та N 13 про донарахування податку на додану вартість на суму 6 585 398, 04 грн (з урахуванням штрафних санкцій).

5.2. Також Львівська митниця ДФС направила позивачу: податкове повідомлення форми "Ш" від 27 квітня 2010 року N 30, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 221 599, 09 грн - 50 % від суми узгодженого податкового зобов'язання з ввізного мита; податкове повідомлення форми "Ш" від 27 квітня 2010 року N 31, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 3 186 279, 99 грн - 50 % від суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість; подання від 28 квітня 2010 року N 100 про нарахування пені з ввізного мита в сумі 142 435, 11 грн. подання від 28 квітня 2010 року N 101 про нарахування пені з податку на додану вартість в сумі 365 133, 63 грн. ТОВ "Нестле Україна" сплачено було кошти в розмірі 4 915 447, 82 грн на виконання зазначених податкових повідомлень.

5.3. Не погоджуючись із визначеними сумами штрафу та пені, ТОВ "Нестле Україна" звернулося з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, який постановою від 28 січня 2015 року у справі N 2а-3622/11/2670 визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення форми "Ш" N 30 та N 31 від 27 квітня 2010 року. Постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2016 року.

5.4. Враховуючи, що суми, сплачені позивачем на підставі скасованих судом податкових повідомлень форми "Ш", повернуті не були, позивач звернувся з цим позовом про стягнення збитків, заподіяних йому незаконними рішеннями органу державної влади з огляду на приписи статей 1173, 1192 ЦК України, 147, 224, 225 ГК України.

6. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство

6.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

6.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

6.3. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

6.4. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

6.5. Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.6. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

6.7. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України).

6.8. Як уже зазначалось, звертаючись з цим позовом, позивач визначив свої вимоги як стягнення збитків, до складу яких відніс суми, сплачені останнім на виконання податкових повідомлень-рішень форми "Ш" N 30 та N 31 від 27 квітня 2010 року та подання з призначенням платежу: пеня по ПДВ, штраф по ПДВ, пеня по ввізному миту та штраф по ввізному миту.

6.9. Статтею 546 Митного Кодексу України (далі - МК України) визначено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. До таких завдань належить, зокрема, забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, ПК України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії (пункт 6 частини другої статті 544 МК України).

6.10. Митниця Державної фіскальної служби України за організаційно-правовою формою - орган державної влади, що здійснює повноваження у сфері митної справи, у тому числі щодо справляння митних платежів під час переміщення товарів через митний кордон.

6.11. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України. Цим Кодексом визначаються, зокрема, функції та правові основи діяльності контролюючих органів, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, а також умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.

6.12. За змістом статті 4 МК України мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), а також податок на додатну вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) належать до митних платежів, справляння яких унормовано Главою 43 цього Кодексу.

6.13. Відповідно до частини першої статті 301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

6.14. За змістом статті 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

6.15. Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, казначейство України, зокрема веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

6.16. Таким чином, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Митним, Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій.

6.17. Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

6.18. Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

6.19. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

6.20. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

6.21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

6.22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

6.23. У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов'язкових платежів, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та митного законодавства та не можуть регулюватися нормами ЦК України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 цього Кодексу). Вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин.

6.24. Тобто, цей спір виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

6.25. Ураховуючи суть спірних правовідносин, а також суб'єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо можливості розгляду цього спору у порядку господарського судочинства, натомість місцевий господарський суд, об'єктивно проаналізувавши підстави позову, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.2. Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, в той час як ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

7.3. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про задоволення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 року у справі N 910/23482/17 скасувати.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 6 лютого 2018 року у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестле Україна" (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72 В літ "А", код ЄДРПОУ 32531437 рахунок N 26004003048400 в ПАТ "ІНГ банк Україна", м. Київ, МФО 300539) на користь Львівської митниці Державної фіскальної служби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875, рахунок N 37348120920026, банк одержувача в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач Л.І. Рогач Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в контексте конкретных обстоятельств этого дела содержание (суть) спорных правоотношений состоит в возвращении истцу излишне уплаченных им в бюджет сумм обязательных платежей, а потому отношения между сторонами есть возникшими с бюджетного и таможенного законодательства и не могут регулироваться нормами ГК Украины, которыми установлено, что к имущественным отношениям, основанным на административном или ином властном подчинении одной стороны другой стороне, а также к налоговым, бюджетным отношениям гражданское законодательство не применяется, если другое не установлено законом (часть вторая статьи 1 настоящего Кодекса).

Указание в исковом заявлении на положения гражданского законодательства, регулирующих возмещение вреда, не меняет сути и содержания спорных правоотношений. То есть, этот спор возник в сфере публично-правовых отношений, что исключает рассмотрение этого дела в порядке хозяйственного судопроизводства.