Постановление БП-ВС о возможности в судебном порядке признать заключенным договор о паевом участии в инфраструктуре города и гражданской юрисдикции исходя из стороны спора

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа N 339/388/16-ц

Провадження N 14-261 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянуласправу за позовом Фінансового управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі також - позивач) до ОСОБА_3 (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (далі - третя особа), про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська

за касаційною скаргою відповідача на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 9 березня 2017 року, ухвалене суддею Сметанюком В.Б., та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Матківського Р.Й., Горблянського Я.Д. і Фединяка В.Д.

Учасники справи:

позивач:Фінансове управління Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

відповідач: ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 7 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська (далі - договір про пайову участь) у редакції, запропонованій позивачем, таким, що укладений з відповідачем.

2. Позов мотивував тим, що 15 листопада 2016 року звернувся до відповідача як замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - багатоквартирний житловий будинок), з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь, проте відповідь на цю оферту не отримав. Направлення такої пропозиції пояснював тим, що, здійснивши будівництво багатоквартирного житлового будинку, відповідач як замовник будівництва не виконала обов'язок, передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", затвердженим рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року N 1231-38, а саме: не звернулася із заявою про укладення договору про пайову участь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 9 березня 2017 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю.

4. Мотивував тим, що позивач вчинив усі необхідні дії для укладення договору про пайову участь; запропонований для підписання проект такого договору з додатком містить всі істотні умови та необхідні реквізити; інші домовленості позивача та відповідача щодо укладення такого договору відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 21 квітня 2017 року Апеляційний суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

6. Мотивував тим, що відповідач як замовник будівництва багатоквартирного житлового будинку, побудувавши його, не виконала вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов'язкового укладання договору про пайову участь, а сплата відповідачем у травні 2005 року на добровільній основі фінансової допомоги територіальній громаді міста не звільняє від обов'язку укласти такий договір.

7. Апеляційний суд також вказав, що правовідносини, які виникли між сторонами, не пов'язані тісно з господарською діяльністю, і характер цих правовідносин за змістом є цивільно-правовим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 10 травня 2017 року відповідач звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати ухвалені судові рішення та закрити провадження у справі через неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 30 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Мотивував тим, що відповідач оскаржує рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 9 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Відповідач стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували доводів про те, що з 17 лютого 2004 року вона є суб'єктом підприємницької діяльності, а її діяльність стосовно замовлення будівництва багатоквартирного житлового будинку та правовідносини щодо укладення договорів про пайову участь з органами місцевого самоврядування є за змістом господарською діяльністю. Відповідач вказує, що у межах здійснення нею діяльності із замовлення будівництва цього об'єкта документи їй видавалися, а договори з нею укладалися саме як з фізичною особою-підприємцем. Вважає, що ця справа не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

12. Стверджує, що правовідносини стосовно будівництва вказаного об'єкта виникли у серпні 2005 року, тоді як Закон України "Про планування та забудову територій" у чинній на той час редакції не передбачав пайової участі замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

(2) Доводи інших учасників справи

13. Позивач і третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції спору

14. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

15. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

16. Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

17. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

18. Отже, на момент звернення позивача до суду сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

19. У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати укладеним договір про пайову участь між ним, відповідачем і третьою особою.

20. Суд першої інстанції встановив, що відповідач є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, і 30 жовтня 2014 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області зареєструвала відповідачеві декларацію N ІФ143143030300 про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку.

21. Правові й організаційні основи містобудівної діяльності на час прийняття багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію були врегульовані Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

22. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

23. Згідно з частиною другою статті 40 зазначеного Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

24. Відповідно до частини четвертої вказаної статті до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

25. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина п'ята статті 40 зазначеного Закону).

26. Отже, за Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі будівництва багатоквартирного житлового будинку стороною договору про пайову участь як замовник може бути не лише юридична, але й фізична особа незалежно від наявності у неї статусу підприємця та мети замовлення будівництва такого будинку.

27. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі N 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі N 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі N 216/181/16-ц), зокрема і у правовідносинах щодо укладення договорів про пайову участь.

28. Як встановив суд першої інстанції, в декларації про готовність об'єкта до експлуатації замовником будівництва є фізична особа, а не фізична особа-підприємець.

29. Самоідентифікація відповідача як підприємця не має визначального значення для вирішення питання про юрисдикцію спору. Для визначення юрисдикції цього спору важливо встановити характер участі відповідача у спірних правовідносинах, зокрема, мету здійснення будівництва та використання багатоквартирного житлового будинку.

30. Суди першої й апеляційної інстанцій не встановили факт будівництва чи використання відповідачем багатоквартирного житлового будинку з метою здійснення підприємницької діяльності. Такі доводи відсутні і в касаційній скарзі.

31. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України).

32. Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону (частина друга статті 19 ГК України).Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом (частина перша статті 58 ГК України).

33. З огляду на те, що для кваліфікації діяльності як господарської є необхідним, зокрема, встановлення факту її здійснення суб'єктами господарювання, а для набуття статусу останніх необхідною є їх державна реєстрація, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами відповідача про те, що замовлення нею будівництва є господарською діяльністю.

34. ОскількиЗакон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачив, що стороною договору про пайову участь як замовник може бути фізична особа, і в декларації про готовність багатоквартирного житлового будинку до експлуатації замовником будівництва відповідач вказана як фізична особа, а не як підприємець, то за відсутності встановлених судами фактів будівництва чи використання відповідачем багатоквартирного житлового будинку з метою здійснення підприємницької діяльностіВелика Палата Верховного Суду не погоджується з викладеними у касаційній скарзі доводами позивача щодо наявності підстав для розгляду справи за правилами господарського судочинства.

35. Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що внаслідок непостановлення судом першої інстанції окремим документом ухвали за результатами розгляду її клопотання про закриття провадження у справі відповідач була позбавлена права на оскарження такої ухвали.

36. Так, висновки суду першої інстанції щодо розгляду спору за правилами цивільного судочинства були висловлені у його рішенні. Заперечення щодо таких висновків відповідач навела в апеляційній скарзі, які апеляційний суд проаналізував у його рішенні. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, навіть якщо би така була постановлена окремим документом, не перешкоджає подальшому провадженню у справі та не могла бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від судового рішення, яким спір має бути вирішений по суті; така ухвала суду першої інстанції не могла бути оскаржена й у касаційному порядку (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справах N 761/6099/15-ц та N 522/14750/16-ц).

37. Тому непостановлення судом першої інстанції окремим документом ухвали за результатами розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі не позбавило її права висловити доводи щодо наявності юрисдикції господарського суду щодо розгляду цього спору, яким суди першої й апеляційної інстанцій надали оцінку у відповідних судових рішеннях.

(1.2) Щодо інших доводів касаційної скарги

38. У касаційній скарзі позивач стверджувала, що Закон України "Про планування і забудову територій" у редакції, чинній у серпні 2005 року, не передбачав пайової участі замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

39. Частина третя статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка набрала чинності з 1 січня 2013 року, передбачає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

40. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (частина дев'ята статті 40 зазначеного Закону).

41. Враховуючи вказане, відповідач як замовник будівництва багатоквартирного житлового будинку мала обов'язок до реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації укласти договір про пайову участь.

42. Згідно з частинами другою, третьою та дев'ятою статті 40 зазначеного Закону обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва.

43. Визначений частиною дев'ятою статті 40 Закону строк тривалістю у п'ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов'язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов'язку, прямо передбаченого чинним законодавством. Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації.

44. З огляду на те, що декларація про готовність до експлуатації багатоквартирного житлового будинку була зареєстрована 30 жовтня 2014 року, а Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" з 1 січня 2013 року передбачав обов'язок замовника будівництва ініціювати укладення договору про пайову участь і укласти такий договір до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи зазначеного Закону.

45. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону (частина перша статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

46. Порядок і умови залучення коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська з урахуванням функціонального призначення об'єктів будівництва, а також організаційно-правові відносини, пов'язані з оформленням договорів про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, регулює Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста", затверджене рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 жовтня 2013 року N 1231-38 (далі - Положення).

47. Згідно з пунктом 2.1 Положення пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до бюджету м. Івано-Франківська коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська у розмірах: сім відсотків вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування для нежитлових будівель та споруд та чотири відсотки вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування для житлових будинків.

48. Замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь (пункт 1.2 Положення).

49. У разі якщо замовник не звернувся про укладення договору про пайову участь та не підписав його у встановлені терміни, виконавчий комітет та/або фінансове управління вправі подати позовну заяву про укладення такого договору в судовому порядку (пункт 1.4 Положення).

50. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що укладення договору про пайову участь є обов'язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення.

51. Як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, 15 листопада 2016 року позивач надіслав відповідачу для розгляду та підписання у десятиденний термін з моменту отримання два примірники проекту договору про пайову участь, які позивач отримала 18 листопада 2016 року, однак не підписала.

52. Суд апеляційної інстанції встановив, що укладення відповідачем у 2005 році договору про сприяння соціально-економічному розвитку міста, а саме щодо зміцнення економічних засад місцевого самоврядування міста Івано-Франківська, його утвердження як міста європейського типу, сприяння розвиткові культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, як факторів формування духовної основи міста (стаття 2 договору), не звільняє відповідача від обов'язку укласти договір про пайову участь.

53. Враховуючи те, що позивач не виконала передбаченого Законом обов'язку з укладення договору про пайову участь, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

54. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

55. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 9 березня 2017 року й ухвала Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а вказані рішення - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

57. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

(2.3) Висновки щодо застосування норм права

58. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

59. Отже, вказаний Закон передбачив, що стороною договору про пайову участь як замовник може бути фізична особа, яка не є підприємцем. Відтак, підстав для розгляду за правилами господарського судочинства справи за позовом до цієї особи про визнання договору пайової участі укладеним немає, якщо у декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації замовником будівництва фізична особа вказана не як підприємець, і відсутні докази на підтвердження фактів будівництва чи використання об'єкта будівництва з метою здійснення підприємницької діяльності.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 9 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А. Гудима Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что суд апелляционной инстанции установил, что заключение ответчиком в 2005 году договора о содействии социально-экономическому развитию города, а именно по укреплению экономических основ местного самоуправления города Ивано-Франковска, его утверждение как города европейского типа, содействие развитию культуры и искусства, физической культуры и спорта, как факторов формирования духовной основы города (статья 2 договора), не освобождает ответчика от обязанности заключить договор о долевом участии.

При этом в соответствии с пунктом 4 части первой статьи 1 Закона Украины "О регулировании градостроительной деятельности" заказчиком является физическое или юридическое лицо, имеющее намерение застройки территории (одного или нескольких земельных участков) и подала в установленном законодательством порядке соответствующее заявление.

Таким образом, указанный Закон предусмотрел, что стороной договора о долевом участии в качестве заказчика может быть физическое лицо, не являющееся предпринимателем. Следовательно, оснований для рассмотрения по правилам хозяйственного судопроизводства дела по иску этого лица о признании договора долевого участия заключенным нет, раз в декларации о готовности объекта строительства в эксплуатацию заказчиком строительства физическое лицо указана не как предприниматель, и отсутствуют доказательства в подтверждение фактов строительства или использования объекта строительства с целью осуществления предпринимательской деятельности.