Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по заявлениям о возобновлении сроков на предъявление исполнительного листа к исполнению

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

5 грудня 2018 року

м. Київ

Справа N 422/2248/17

Провадження N 14-494цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області) на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2017 року (у складі судді Герасимків Л.І.) та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року (у складі суддів Бойко С.М., Копняк С.М., Ніткевича А.В.)

за заявою ГУ Держпраці у Львівській області, заінтересовані особи: Дрогобицький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - Дрогобицький міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Львівській області), товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна бурова техніка" (далі - ТОВ "Універсальна бурова техніка"), про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ГУ Держпраці у Львівській області звернулося до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що 16 серпня 2016 року уповноваженою посадовою особою позивача винесено постанови про накладення на ТОВ "Універсальна бурова техніка" штрафів за порушення законодавства про працю в порядку, передбаченому частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Зазначений штраф є фінансовою санкцією. Постанова про накладення такого штрафу є виконавчим документом, та підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. 29 грудня 2016 року вказані постанови надіслано для примусового виконання до Дрогобицького міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області. 30 січня 2017 року стягувача повідомлено про повернення виконавчих документів без прийняття до виконання у зв'язку з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 12 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (тут і далі - Закон N 1404?VIII).

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2017 року у відкритті провадження у справі за цією заявою відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що поновлення строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання можливе лише стосовно виконавчих документів, які видані судом. Ураховуючи положення статті 371 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду заяви, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд не має повноважень поновити строк на пред'явлення до виконання виконавчого документа, який судом не видавався. Постанови ГУ Держпраці у Львівській області від 16 серпня 2016 року про накладення її уповноваженою особою штрафу на ТОВ "Універсальна бурова техніка" були винесені у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а тому порядок вирішення питань, пов'язаних із пред'явленням їх до виконання, регулюється положеннями статей 298-305 цього Кодексу.

У липні 2017 року ГУ Держпраці у Львівській області звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та КУпАП юрисдикцію спірного питання не визначають, оскільки штраф, накладений у порядку статті 265 КЗпП України, не є адміністративною санкцією; його накладено на суб'єкта господарювання - юридичну особу, яка не може бути суб'єктом адміністративної відповідальності за правопорушення. Постанови ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу є виконавчим документом, а згідно з частиною шостою статті 12 Закону N 1404-VIII стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. На думку заявника, ця норма не перешкоджає можливості поновлення строків для пред'явлення постанови іншого органу до виконання. Згідно з частиною першою статті 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Частиною першою статті 3 Закону N 1404-VIII передбачено види виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню. Виконавчі листи, які видаються судами, є лише одним із видів таких виконавчих документів поряд з рішеннями інших органів, які законом визнані виконавчими документами (пункт 7 статті 3 Закону N 1404-VIII).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито провадження у цій справі, витребувано її матеріали та надано особам, які беруть участь у справі, строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

Учасники справи у визначений ухвалою суду строк не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання заперечень.

У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 3 жовтня 2018 року- передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 5 листопада 2018 року справу прийнято та призначено до розгляду.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання заяви та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій), згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону N 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється державною виконавчою службою, у пунктах 1, 11, 2 частини першої перераховано виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; а у пункті 7 частини першої зазначено і рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою у порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень (постанов, наказів, ухвал та інших документів) інших органів, які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону N 1404?VIII.

Як убачається з матеріалів справи, 16 серпня 2016 року начальник ГУ Держпраці у Львівській області винесла постанови N 13031011236-0244 та N 13031011236?0245 про накладення штрафу на ТОВ "Універсальна бурова техніка" у розмірі 4 350 грн та 1 450 грн відповідно за порушення законодавства про працю.

Статтею 265 КЗпП України урегульовано питання відповідальності за порушення законодавства про працю, зокрема частиною четвертою передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби (частина шоста статті 265 КЗпП України). Тому вказані постанови про накладення штрафів є виконавчими документами у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII і підлягають примусовому виконанню.

У грудні 2016 року ГУ Держпраці у Львівській області надіслало зазначені постанови для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та у лютому 2017 року отримало повідомлення Дрогобицького міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області від 27 січня 2017 року про повернення виконавчих документів (постанов N 13031011236-0244 та N 13031011236?0245) стягувачу без прийняття до виконання, оскільки заявником пропущено встановлений законом строк для їх пред'явлення.

Звертаючись до суду з указаною заявою, ГУ Держпраці у Львівській області просило поновити строк пред'явлення до виконання постанов N 13031011236?0244 та N 13031011236-0245 про накладення штрафу, посилаючись на поважні причини його пропуску. Підставою такого звернення стало повідомлення міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Львівській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, тобто конкретне рішення органу державної виконавчої служби.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), передбачені розділом VI ЦПК України.

Так, згідно з вимогами статті 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 12 Закону N 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання (частина шоста статті 12 зазначеного Закону у редакції, чинній на час звернення до суду із цією заявою).

ЦПК України (стаття 371 у редакції, чинній на час звернення із заявою), Господарський процесуальний кодекс України (стаття 119 у редакції, чинній на час звернення із заявою) та КАС України (стаття 261 у редакції, чинній на час звернення із заявою) передбачали можливість розгляду заяв про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у виконавчому провадженні, яке відкрито на виконання відповідного судового рішення.

Разом із тим у статті 181 КАС України у редакції, що діяла на час звернення до суду ГУ Держпраці у Львівській області, передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскільки у справі, яка розглядається, заявником до виконання пред'явлено виконавчий документ, виданий не судом на виконання судового рішення, а іншим органом на виконання своїх повноважень, а саме ГУ Держпраці у Львівській області, то правильними є висновки судів попередніх інстанцій про неможливість її розгляду на той час у порядку цивільного судочинства.

Суд обґрунтовано зробив висновок про наявність правових підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції до внесення змін Законом N 2147-VIII, для відмови у відкритті провадження у справі.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що при розгляді справи суд першої інстанції не зазначив, у якому провадженні належить розглядати таку заяву, а суд апеляційної інстанції помилково послався на КУпАП, тобто суди допустили порушення норм процесуального права і заявнику необхідно роз'яснити, що вказана заява мала розглядатися за правилами КАС України.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до неправильного розуміння норм законодавства України та не спростовують висновків судів.

При визначенні юрисдикції справи за заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання необхідно встановити на підставі яких виконавчих документів здійснюється виконавче провадження.

Якщо виконавче провадження відкрито і примусове виконання здійснюється державною виконавчою службою або приватним виконавцем на підставі документів, передбачених у пунктах 1, 11, 2 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII, тобто на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом,? заяви та скарги розглядаються судом, який видав рішення, що перебуває на примусовому виконанні.

Якщо примусове виконання здійснювалось на підставі документів, виданих іншими органами, такі заяви учасників виконавчого провадження мали розглядатися у порядку, передбаченому статтею 181 КАС України у редакції, що була чинною на час звернення до суду.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі N 442/2270/17-ц.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - доповненню у частині роз'яснення заявникові, що вказана заява, з урахуванням дати звернення до суду, має розглядатися судом за місцем виконання постанови у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року змінити, доповнивши тим, що заява підлягає розгляду судом за місцем виконання виконавчого документа у порядку адміністративного судочинства.

В іншій частині Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что при определении юрисдикции дела по заявлению о восстановлении срока предъявления исполнительного документа к исполнению необходимо установить на основании каких исполнительных документов осуществляется исполнительное производство.

Если исполнительное производство открыто и принудительное исполнение осуществляется государственной исполнительной службой или частным исполнителем на основании документов, предусмотренных в пунктах 1, 11, 2 части первой статьи 3 Закона N 1404-VIII, то есть на основании исполнительных листов и приказов, издаваемых судами в предусмотренных законом случаях на основании судебных решений, решений третейского суда, решений международного коммерческого арбитража, решений иностранных судов и на других основаниях, определенных законом или международным договором Украины; судебных приказов; постановлений судов по гражданским, хозяйственным, административным делам, делам об административных правонарушениях, уголовных производствах в случаях, предусмотренных законом, заявления и жалобы рассматриваются судом, который выдал решение, что находится на принудительном исполнении.

Если принудительное исполнение осуществлялось на основании документов, выданных другими органами, такие заявления участников исполнительного производства должны были рассматриваться в порядке, предусмотренном статьей 181 КАС Украины в редакции, действовавшей на момент обращения в суд.