Постановление БП-ВС об указании апелляционному суду не рассматривавшему дело восстановить срок для апелляции с целью рассмотрения спора в соответствующей юрисдикции


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      0
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 826/9963/16

Провадження N 11-954апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року (суддя Катющенко В.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року (судді Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Земляна Г.В.) у справі N 826/9963/16 за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни (далі - Нотаріус), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" (далі - ТОВ "Кей-колект"), про визнання протиправним та скасування рішення і

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Нотаріуса, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 30 квітня 2015 року N 9550270 про право власності за ТОВ "Кей-колект" на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,8 кв. м (далі - спірна квартира);

- скасувати рішення Нотаріуса від 30 квітня 2015 року N 21063251 про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за ТОВ "Кей-колект" на спірну квартиру.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 16 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_4 залишив без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача в касаційній скарзі зазначив, що вказані рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вчиненню реєстраційних дій передує невирішений спір про право. Крім того, спір у справі є майновим, оскільки він обумовлений порушенням приватного та майнового права фізичної особи - позивача, що підлягало захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25 травня 2018 рокувідкрив касаційне провадження в цій справі, а ухвалою від 17 серпня 2018 року передав її на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25 серпня 1998 року ОСОБА_4 є власником спірної квартири.

16 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - Банк) та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту N 11347050000 (далі - кредитний договір), відповідно до якого Банк надав ОСОБА_6 кредит в іноземній валюті в сумі 95 тис. доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту між Банком та позивачем укладено договір іпотеки від 16 травня 2008 року N 85637, згідно з яким іпотекодавець (позивач) передав іпотекодержателю (Банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме спірну квартиру.

11 червня 2011 року Банк відступив право вимоги ТОВ "Кей-колект" відповідно до договору факторингу N 4 та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки до позивача за зобов'язаннями за кредитним договором.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 квітня 2015 року N 21063251 Нотаріусом внесено запис від 30 квітня 2015 року N 9550270 про право власності за ТОВ "Кей-колект" на об'єкт нерухомого майна - спірну квартиру.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4, Окружний адміністративний суд міста Києва, з висновками якого погодився й Київський апеляційний адміністративний суд, керувався тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, проте позивач звернувся до суду з пропуском установленого законом шестимісячного строку, а підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду немає.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про належність цієї справи до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, ВеликаПалата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи N 11-96апп18 (N 826/366/16) та N 11-192апп18 (N 815/6956/15) відповідно).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі N 758/11934/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Кей-колект", Нотаріуса, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраклус" про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування реєстраційних записів про право власності, визнання протиправними дій Нотаріуса та витребування майна із чужого незаконного володіння в частині позовних вимог до Нотаріуса про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування реєстраційних записів про право власності, визнання протиправними дій Нотаріуса.

Для поновлення порушених, на думку ОСОБА_4, прав та інтересів позивачу, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, необхідно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 листопада 2015 року, подавши при цьому клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

Лобойко Л.М.

Link to comment
Share on other sites

Вот что бывает, когда отбор судей проводя грантососы и уровень знаний законодательства в размере 9% достаточен. Это или откровенная глупость или циничная коррупция. Большая палата закрывая производство в админюрисдикции  в данном деле по оспариванию незаконных действий нотариуса, о чем судьям Большой палаты известно уже из неоднократно выносимых решений, предлагает истцу обратится в апелляционный суд гражданской юрисдикции и оспорить определение гражданского суда отказавшего в открытии производства ранее.

Интересно, а если апелляция откажет, они предложат истцу обратится в ЕСПЧ и только после его решения откроют производство? Это решение одно из ярчайших демонстраций катастрофы и полного провала судебной реформы.

  • Like 4
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...