Решение ОАСК о признании противоправными и отмене налогового уведомления-решения, налогового требования, решение об описи имущества в налоговый залог


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 квітня 2019 року № 640/1496/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ 2010»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2018 року № 00011381402, податкової вимоги від 06.11.2018 року № 211166-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2018 року № 211166-17, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ 2010» (далі - ТОВ «КОНТАКТ 2010», позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2018 року № 00011381402, податкової вимоги від 06.11.2018 року № 211166-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2018 року № 211166-17.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки Акту перевірки від 29.08.2018 року № 594/26-15-14-02-01/37145782, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються лише на податковій інформації його контрагента ТОВ «Фан-Трейд». В Акті відсутні посилання на будь-які документальні докази, які б засвідчили недостовірність відомостей у первинних документах підприємства, викликали сумнів щодо реальності постачання послуг, невідповідності цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчували наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Позивач звертає увагу, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти повноваження контрагента на предмет дієздатності та дотримання контрагентом законодавства, зокрема податкового.

Також, на думку позивача, наявність кримінального провадження щодо його контрагента, по якому не винесено вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.09.2018 року № 00011381402, є протиправним та підлягає скасуванню.

Поряд з цим, позивач звертав увагу, що ним вказаного податкового повідомлення-рішення, яким було донараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 36 812, 34 грн. не отримувалося, що вказує на відсутність у ТОВ «КОНТАКТ 2010» грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 36 812,34 грн та як наслідок і на відсутність податкового боргу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 36 812,34 грн, а відсутність податкового боргу, в свою чергу, позбавляє контролюючий орган права на складання податкової вимоги та права податкової застави.

Таким чином, на думку позивача, оскаржувана податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2018 року № 211166-17 також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду відповідачам надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

28.02.2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки, а також податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2018 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 16.08.2018 № 12555, направлення від 17.08.2018 року № 1347/26-15-14-02-01 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ 2010» (код 37145782) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» (код 33337263) за липень 2016 року, за результатами якої складено Акт № 594/26-15-15-02-01/37145782.

Висновками даного акту перевірки встановлено порушення ТОВ «КОНТАКТ 2010» вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84 813, 00 грн., в тому числі: за 2016 рік у сумі 84 813, 00 гривень;

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 »Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36 816, 00 грн., в тому числі: за 2016 рік у сумі 36 816, 00 гривень;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 48 224, 00 гривень, у тому числі по періодах: за липень 2016 року у сумі 48 224, 00 гривень.

18 вересня 2018 року на підставі висновків акту перевірки № 594/26-15-15-02-01/37145782 від 29.08.2018 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00011381402, яким ТОВ «КОНТАКТ 2010» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46 020, 00 грн., в тому числі 36 816, 00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 9 204, 00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

06 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкову вимогу № 211166-17, згідно з якою, станом на 05.11.2018 року за ТОВ «КОНТАКТ 2010» облікується податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 55 997, 21 грн., що в себе включає: 36 816, 00 грн. - основний платіж; 9 204, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); 9 980, 87 грн. - пеня.

Також, 06 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 211166-17.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 21.12.2018 року № 41315/6/99-99-17-05-15 податкову вимогу від 06.11.2018 року № 211166-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2018 року № 211166-17 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Даним рішення позивача також повідомлено, що оскаржувані вимога та рішення про опис майна у податкову заставу контролюючим органом прийнято, у зв'язку з несплатою ТОВ «КОНТАКТ 2010» у встановлені законодавством строки нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2018 року № 00011381402 сум, які набули статусу податкового боргу.

Незгода позивача з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень, обумовили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що вказаний Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Фан-Трейд» (Продавець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі статуту з одного боку та ТОВ «КОНТАКТ 2010» (Покупець), в особі директора Лісовського О.П., який діє на підставі статуту з іншої сторони укладено договір поставки обладнання від 11.07.2016 року № ОБ 11-07/16.

Відповідно до умов договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити Покупцю обладнання відповідно до додатка № 1 до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість продукції, визначається у Специфікації (Додатку № 1 до Договору).

Згідно Специфікації до Договору від 11.07.2016 року № ОБ 11-07/16, ТОВ «Фан-Трейд» на адресу ТОВ «КОНТАКТ 2010» зобов'язувалося поставити наступну продукцію: апарат абразивної чистки ПАО-50 (ПАО-20 МВ) - 1 шт.; компресор ПКС- 3,5 - 1 шт.; камеру ручної порошкової покраски проходного типу «Південь» КН-1700-1П - 1 шт.

На виконання реальності даного договору, позивачем надано копії: рахунку-фактури від 11.07.2016 року № 18, №19; видаткових накладних від 11.07.2016 року № 18, №19.

В підтвердження оплати товару за вказаним вище договором надано копії виписок по особовому рахунку.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

У той же час, податковим органом за результатами дослідження вказаних документів встановлено неможливість ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» реалізовувати товари, на адресу ТОВ «КОНТАКТ 2010», оскільки надані первинні документи підписані від імені Постачальника - директором ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» ОСОБА_1, який згідно протоколу допиту від 21.07.2017 року, здійсненого в рамках кримінального провадження від 11.08.2016 року № 32016100050000073 заперечує свою причетність до діяльності даного Товариства.

Таким чином, встановлено, що від імені підприємства ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» (код 33337263) діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, яка, крім того, не мала ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

Також, контролюючий орган приходячи до висновку в акті перевірки про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств на 36 816, 00 грн. виходив з того, що згідно до баз даних ДФС податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них (форма 1-ДФ) ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» за 2016 рік до органів ДФС не подано, що свідчить про відсутність штатної чисельності працівників на підприємстві, в зв'язку з чим ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» не мало можливості реалізовувати товари. На думку податкового органу, неподання до органів ДФС звіту суб'єкта малого підприємництва, декларації з податку на прибуток з додатками за 2016 рік також свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей на ТОВ «ФАН-ТРЕЙД».

Одночасно, проведеним аналізом ланцюга задекларованого ТОВ «ФАН-ТРЕЙД», за вказаних вище обставин, контролюючим органом встановлено, що підприємство не придбавало товари (апарат абразивної чистки ПАО-ЗО (ПАО-50 MB), компресор ПКС - 3,5, камера ручної порошкової покраски проходного типу «Південь» КН-1700-1П).

Враховуючи викладене вище, суд при вирішенні даної справи, виходить з наступного.

Податковий орган, як на підставу нереальності господарських операцій посилається на матеріали кримінального провадження від 11.08.2016 року № 32016100050000073, в рамках якого отримано протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 21.07.2017 року, який зареєстрований засновником та директором ТОВ «Фан-Трейд».

Відповідно до вказаного протоколу свідок повідомив, що він не має жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фан-Трейд», про те, що він є засновником та директором ТОВ «Фан-Трейд», він дізнався від працівників податкової міліції. Також йому невідома адреса реєстрації ТОВ «Фан-Трейд» (код 33337263), податкова інспекція, в якій дане підприємство перебуває на обліку, а також невідомо, яку фінансово-господарську діяльність здійснює вищевказане підприємство, суд зазначає наступне.

Відповідачем, на підтвердження своїх доводів та обґрунтувань надано суду копію відповідного протоколу від 21.07.2017 року.

Дослідивши його зміст суд зазначає, що він дійсно містить в собі відомості, на які посилався відповідач, втім, така копія не може бути прийнята в якості належного доказу, оскільки вона виготовлена неналежної якості, внаслідок чого більшу її частину не можливо дослідити та надати оцінку показам свідка в повному обсязі.

У той же час, згідно правової позиції висловленої Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів в рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних відомостей про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів суду не повідомлено відповідачем та всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Суд зазначає, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Одночасно, оцінюючи доводи контролюючого органу, викладені а акті перевірки позивача на підставі податкової інформації щодо нього суд враховує правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі № 2а-15124/11/2670 (К/9901/612/18), зазначає, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

У той же час, належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини відповідачем суду не надано.

Таким чином, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано, а акт перевірки не містить жодних відомостей щодо дослідження контролюючим органом засад формування у бухгалтерському обліку інформації щодо «Балансу» та облікових записів позивача за фактом придбання апарату абразивної чистки ПАО-50 (ПАО-20 МВ) - 1 шт.; компресора ПКС- 3,5 - 1 шт.; камери ручної порошкової покраски проходного типу «Південь» КН-1700-1П - 1 шт. та наявності у нього таких товарно-матеріальних цінностей.

Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 72 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Суд констатує, що таких обставин в даній справі встановлено не було.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Фан-Трейд» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта.

З огляду на викладене, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «Фан-Трейд».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18.09.2018 року № 00011381402, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві є протиправним, та підлягає скасуванню.

Щодо вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 06.11.2018 року № 211166-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2018 року № 211166-17, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За правилами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Уніфіковані правила направлення податкових вимог усім платникам податків передбачені статтею 59 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Приписами підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

З системного аналізу норм Податкового кодексу України, вбачається пряма залежність при надісланні податкової вимоги та виникнення права податкової застави від наявності узгодженого податкового боргу у платника податків. Зазначені норми вказують, що надсилання податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є заходами з погашення податкового боргу платника податків.

Таким чином, оскільки визначення позивачу суми податкового зобов'язання відбулось протиправно, що встановлено судом, тому податкова вимога від 06.11.2018 року № 211166-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2018 року № 211166-17 підлягають скасуванню.

При цьому, суд визнає, що недоведеність складу податкового правопорушення податковим органом в розумінні статті 109 Податкового кодексу України унеможливлює прийняття позиції податкового органу щодо правомірності визначення податку на прибуток та винесення та направлення податкової вимоги із включенням до її складу податкового боргу та нарахування нею пені, що обумовлює протиправність їх прийняття.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року, справа №К/9901/61751/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, відповідач у справі обов'язку щодо доведення правомірності своїх дій та рішень не виконав, відзиву без поважних причин не надав, що судом кваліфікується у відповідності до приписів ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, як визнання позову.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ 2010» (код ЄДРПОУ 37145782, 04107, м. Київ, вул. Печенізька, 8) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.09.2018 року № 00011381402.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 06.11.2018 року № 211166-17.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 06.11.2018 року № 211166-17.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТАКТ 2010» (код ЄДРПОУ 37145782, 04107, м. Київ, вул. Печенізька, 8) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/81045037

Link to comment
Share on other sites

Это наше решение. Рекомендую ознакомиться всем кто интересуется налоговыми спорами. Суд в своем решении со ссылками на позиции Верховного суда пришел к целому ряду важных выводов, касательно предмета спора:

1. Сам факт возбуждения уголовного производства и получения показаний (объяснений) должностных лиц хозяйствующих субъектов в рамках такого уголовного производства не является безоговорочным фактом, подтверждающим отсутствие реальных правовых последствий всех хозяйственных операций, проведенных истцом и его контрагентами.

2. Во время проведения хозяйственных операций налогоплательщик может быть и неосведомленным относительно истинного положения правосубъектности своих контрагентов и реально получить от них товары (работы или услуги), несмотря на то, что контрагенты возможно и имеют целью нарушение налогового законодательства.

3. Отсутствие у контрагента истца материальных и трудовых ресурсов не исключает возможности реального выполнения им хозяйственной операции и не говорит о получении необоснованной налоговой выгоды истцом, поскольку привлечение работников возможно по договорам гражданско-правового характера, аутсорсинга и аутстаффинга (аренда персонала). Основные и транспортные средства могут находиться у поставщика на праве аренды или лизинга. В то же время, надлежащих и допустимых доказательств, опровергающих указанные обстоятельства ответчиком суду не предоставлено.

4. Только достоверное установление в ходе судебного разбирательства факта согласованности действий налогоплательщика с недобросовестным поставщиком с целью незаконного получения налоговых выгод или его осведомленности с такими действиями поставщика или содействие уклонению поставщиком товара от выполнения налоговых обязательств может служить основанием для отказа в праве на валовые расходы и право на налоговый кредит. При этом такие выводы не могут основываться на предположениях, а могут основываться только на доказательствах, которые отвечают критериям, определенным в статье 72 Кодекса, то есть быть надлежащими, допустимыми и достоверными.

5. Не является обязательным условием для определения контролирующими органами денежных обязательств признание недействительными (в том числе ничтожными) сделок, которые заключались по связующим звеньям между предыдущими посредниками, через цепь которых декларировалось движение товаров или услуг, якобы приобретенных последним в таком цепи плательщиком налога. При этом отношения между участниками предыдущих цепей поставок товаров и услуг не имеют непосредственного влияния на исследование факта реальности хозяйственной операции, совершенной между последним в цепочке поставок налогоплательщиком и его непосредственным контрагентом. Учитывая, что юридическая ответственность имеет индивидуальный характер, истец не может нести ответственность за возможные противоправные действия других юридических лиц. Кроме того, нарушения контрагентом истца требований законодательства о порядке осуществления хозяйственной деятельности не может быть основанием для вывода о бестоварности соответствующих хозяйственных операций.

6. Осуществление хозяйственной деятельности контрагента не может иметь последствий для истца, поскольку законодательством не предусмотрена обязанность субъекта предпринимательской деятельности быть осведомленным с особенностями хозяйствования контрагента. Сведения, обязательные для проверки предприятием относительно своего контрагента, это включение его в Единый государственный реестр юридических лиц и физических лиц-предпринимателей, а также наличие свидетельства о регистрации плательщика налога на добавленную стоимость на время осуществления хозяйственных операций.

7. Из системного анализа норм Налогового кодекса Украины, усматривается прямая зависимость при отправке налогового требования и возникновения права налогового залога от наличия согласованного налогового долга у налогоплательщика. Указанные нормы подтверждают, что направления налогового требования и принятия решения об описи имущества в налоговый залог являются мерами по погашению налогового долга налогоплательщика.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Прекрасное решение, респект и Суду и представителям плательщика налога, которые сумели донести до Суда существенные обстоятельства в этом споре ! Наконец-то, очевидные истины для всех истины, были заложены в основу мотивации суда:

1. ну не может протокол свидка быть "підставою нереальності господарських операцій " !

2. Очень важно то, что Суд отметил ДФС "в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування податкового кредиту", а при системном анализе с "Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій", все вопросы к плательщику налогов должны быть сняты. Но, "заточенность" фискалов на результат любой ценой толкает их на "перетягивание на себя одеяла" , и тут уже начинается налоговотворчество: "за результатами дослідження вказаних документів встановлено неможливість ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» реалізовувати товари, на адресу ТОВ «КОНТАКТ 2010», оскільки надані первинні документи підписані від імені Постачальника - директором ТОВ «ФАН-ТРЕЙД» ОСОБА_1, "... Ну еще бы, раз документы подписаны не уполномоченным лицом, то и хоз. операции (материальные действия) были невозможны (без бумажки ты...)!

3. Суд, действуя в формате настоящего правосудия, а не пособника фискалов, указал "що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги)". Более того,  плательщик и НЕ ОБЯЗАН БЫТЬ ПОИНФОРМИРОВАННЫМ В ОТНОШЕННИИ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ ПРАВОВСУБЪЕКТНОСТИ СВОЕГО КОНТРАГЕНТА ! И дальше еще лучше: плательщик налога НЕ обязан и не имеет права требовать подтверждения у контрагента відсутність (или наличие) матеріальних та трудових ресурсів для выполнения договорных обязательств. Иначе, это уже вмешательство в хоз. деятельность субъекта хозяйствования !

4. Стоит еще подчеркнуть, что у нас ответственность индивидуальная, а не коллективная или субсидиарная (кроме некоторых исключений). Пусть фискалы УЧАТСЯ ловить не того, кого легче обобрать, а того, кто создает и крышует фиктивный бизнес ( но тут есть опасность "выйти на самих себя") :D

Вообщем спасибо за решение. Видим же, что суды могут, когда хотят поставить Закон выше хотелок фискалов.

 

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...