Решение Ленинского райсуда о признании условий договора с ПАТ „Эрсте Банк” недействительными


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Справа №2-113

2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2010р. Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого – судді Матвєйшиної О.Б.

при секретарі Машталенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Ерсте Банк” в особі Луганського відділення №4 про визнання договору недійсним, та зустрічному позову ПАТ „Ерсте Банк” в особі Луганського відділення №4 до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ВАТ «ЕРСТЕ ОСОБА_2» в особі Луганського відділення №4, (в наступний період ПАТ „Ерсте Банк” ), в якому послалася, що 21 січня 2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/6949/5/09450, за яким відповідач надав їй кредит у сумі 28000 доларів США, що еквівалентно на день видачі 141400 гр. зі сплатою 11,5% річних, строком погашення до 24 січня 2015 року згідно складеному графіку погашення та сплатою протягом першого року 11,5% річних, протягом другого – 11% річних, третього – 10,5%, четвертого – 10%, п’ятого – 9,5%, шостого – 9%, сьомого – 8,5%.

Також умовами договору передбачено, що вона має право порушувати питання про перенесення строків платежу у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежної від неї причини. У зв’язку зі зростанням курсу долара та затримкою у виплаті заробітної плати, вона звернулася до відповідача письмо 12 січня та 27 січня 2009 року з проханням переглянути умови договору, оскільки вона не в змозі виконувати умови договору.

Відповідач запропонував їй зробити перерахунок кредиту у гривні по курсу НБУ 7,7 гр. за 1 долар та проводити оплату у гривнях зі сплатою 23% відсотка річних згідно складеному новому графіку погашення, у зв’язку з чим вона має сплачувати у місяць більш ніж 6000 гривень. Ці умови є для неї неприйнятними у зв’язку з відсутністю доходів. Вона просила банк перенести строки платежів за кредитом та по сплаті відсотків за користування кредитом та не нараховувати штрафні санкції, однак і в цьому їй було відмовлено та повідомлено про можливість звернення стягнення на предмет застави автомобіль, заборонив провести страхування автомобіля у страховій компанії за своїм розсудом, змінив графік погашення кредиту на 2009 рік та підвищив процентну ставку.

Таким чином, вона вважає, що відповідач своїми протиправними діями з підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за договором на наступний рік, істотно порушив умови договору та її права, як сторони за договором, тим самим позбавив її того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Посилаючись, що з жовтня 2008 року в України почався економічний спад та розпочалася економічна криза, що позначилося на її доходах, вона не має можливості сплачувати кредит на запропонованих відповідачем умовах, вважає, що істотно змінилися обставини на яких вона наважилася взяти кредит, якби вона могла це передбачити, вона б ніколи не уклала договір або уклала б його на інших умовах. Тому просить розірвати вказаний договір.

Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому послався, що згідно умов укладеного з позивачкою зазначеного кредитного договору вона отримала 28000 доларів США на придбання автомобіля, зобов’язалася укласти договір застави цього автотранспорту та застрахувати його у певній страховій компанії, зобов’язалася укласти договір страхування свого життя, а також зобов’язалася погашати суму кредиту та відсотки за користування кредитом. У разу невиконання умов договору щодо страхування, передбачено право відповідача вимагати дострокового погашення суми заборгованості за кредитом та відсотками. 25 січня 2009 року припинилася дія укладених позивачкою договорів страхування, нею заходи по страхуванню не прийнято, у зв’язку з чим у відповідача виникло право вимагати погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на 18 травня 2009 року загальна заборгованість позивачки за кредитним договором становить 22505,40 доларів США, у тому числі : заборгованість за кредитом та відсотками у сумі 22479,03 долара США, пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків 28,37 доларів США. Тому відповідач просить стягнути з позивачки вказану суму.

У ході розгляду справи позивачкою змінено позовні вимоги, шляхом подання відповідних заяв, при цьому посилаючись на ті ж обставини, позивачка зазначила, що вказаний кредитний договір не містить у собі жодних обов’язкових умов, передбачених ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постановою НБУ № 168, а саме:

відсутній графік платежів,

сукупна вартість кредиту,

дата видачі кредиту,

право дострокового погашення кредиту,

перелік та розрахунок комісій банку,

перелік та розмір інших фінансових зобов’язань,

цей договір взагалі вміщує тільки загальну інформацію про надання кредиту, носить декларативний характер та не може спричинити виникнення прав та обов’язків сторін договору, що призвело до двоякого тлумачення пунктів договору, відсутності розмірі щомісячного кредитного платежу та порядку його розрахунку.

Крім того, передбачивши у договору обов’язок позивачки укласти договір страхування зі страховою компанією, визначеною банком, відповідач тим самим передбачив для неї несправедливі умови договору, оскільки обмежуються її права у виборі страховика, що суперечить ст..18 вказаного Закону України «Про захист прав споживачів». Також позивачка вважає, що у договорі безпідставно визначено грошове зобов’язання у іноземній валюті, бо у відповідача відсутня відповідна ліцензія для здійснення операцій в іноземній валюті. Крім того, відповідач безпідставно вимагав від неї сплаті комісійних платежів при здійсненні нею покупки валюти для погашення кредиту. Оскільки вказаний кредитний договір не відповідає вимогам закону, позивачка просить визнати його недійсним.

Крім того, позивачкою подано доповнення до уточненої позовної заяви, в якій вона посилається, що несправедливими та порушуючими її права споживача є умови договору викладені у п.1.4 стосовно валюти договору, п.1.3.1, 1.3.2, додаток №1 до кредитного договору, які містять у собі додаткові( інші ніж проценти) збори та виплати, п.3.8, 5.7 щодо обов’язкового страхування ризику смерті у конкретній страховій компанії, п.6, 7, стосовно ш нерівності прав та обов’язків кредитора та позичальника, розділу 9 щодо відповідальності за порушення умов договору тільки для позивальника, п.5.4 щодо проведення перевірок фінансового стану позичальника та надання документів для такої перевірки, п.6.5 щодо права кредитора вимагати погашення заборгованості та інших виплат на власний розсуд, п.6.1 щодо права кредитора змінити відсоткову ставку на власний розсуд.

Відповідач також у ході розгляду справи уточнив свої позовні вимоги в частині розміру заборгованості, та просить стягнути заборгованість станом на 1 березня 2010 року у сумі 20439,02 долара США, у тому числі: заборгованість за кредитом – 20200,39 доларів США, заборгованість за відсотками – 176,26 доларів США, пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків 24,67 доларів США та 37,70 доларів США, та також станом на 4 червня 2010р. загальна заборгованість позивачки за кредитним договором становить 18604,84 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом та відсотками у сумі 18533,74 долара США, пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків 71,10 доларів США. Тому відповідач просить стягнути з позивачки вказану суму.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримала уточнені та доповнені позовні вимоги, дали пояснення, аналогічні викладеному у її позовних заявах, зустрічний позов не визнала.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав, зустрічний позов підтримав, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовних заявах.

Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами ОСОБА_2 банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління ОСОБА_2 банку України від 10.05.2007 року N 168.

У відповідності зі ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, д о відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору

Згідно зі ст.. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як передбачено ст.. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст.. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності зі ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено права споживача в разі придбання ним продукції у кредит та порядок укладення договору споживчого кредиту, зокрема встановлено :

1. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

ОСОБА_1 вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції.

2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

3. Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.

ОСОБА_1 є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.

Фінансові установи несуть відповідальність за порушення прав споживачів у сфері захисту персональних даних згідно із законом.

4. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки ОСОБА_2 банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

6. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.

Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.

7. Право відкликання згоди не застосовується щодо:

1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

2) споживчих кредитів на придбання житла;

3) споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

8. Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

9. У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.

10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

11. Якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

При цьому кредитодавцю забороняється:

1) надавати неправдиву інформацію про наслідки несплати споживчого кредиту;

2) вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення;

3) зазначати на конвертах з поштовими повідомленнями інформацію про те, що вони стосуються несплати боргу або споживчого кредиту;

4) вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту;

5) звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача;

6) вчиняти дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою;

7) вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Судом встановлено, що 25 січня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено кредитний договір №014/6949/5/09450, за яким відповідач згідно умов договору надав позивачці кредит на придбання автомобіля у сумі 28000 доларів США, зі сплатою нею за користування кредитом 11,5% річних, строком погашення кредиту та відсотків до 24 січня 2015 року згідно складеному графіку погашення та сплатою протягом першого року 11,5% річних, протягом другого – 11% річних, третього – 10,5%, четвертого – 10%, п’ятого – 9,5%, шостого – 9%, сьомого – 8,5%., з обов’язковим укладенням позивачкою договору застави придбаного автомобіля та страхування його та свого життя у відповідній страховій компанії, з наданням відповідачеві права у разі невиконання умов договору про страхування автомобіля ставити питання про дострокове повернення суми кредиту та відсотків, також умовами договору передбачено право відповідача зміняти розмір відсотків за користування кредитом, також у п. 1.4 містяться умови стосовно валюти договору, п. 1.3.1, 1.3.2, додаток №1 до кредитного договору, містять у собі додаткові( інші ніж проценти) збори та виплати , п.3.8, 5.7 - щодо обов’язкового страхування ризику смерті у конкретній страховій компанії, п. 6, 7 - стосовно прав та обов’язків кредитора та позичальника, розділу 9 - щодо відповідальності за порушення умов договору для позивальника, п.5.4 - щодо проведення перевірок фінансового стану позичальника та надання документів для такої перевірки, п.6.5 - щодо права кредитора вимагати погашення заборгованості та інших виплат , п.6.1 - щодо права кредитора змінити відсоткову ставку.

Судом також встановлено, що обов’язки згідно умов договору по передачі суми кредиту відповідачем було виконано, вказана сума була отримана позивачкою у день укладення договору.

Позивачкою також на виконання умов кредитного договору було укладено договір застави придбаного автомобіля, та договір страхування у зазначеній у кредитному договорі страховій компанії строком до 25 січня 2009 року, також позивачкою у подальшому виконувалися умови кредитного договору про погашення кредиту та відсотків за користування кредитом до січня 2009 року, після чого у зв’язку з суттєвим погіршенням фінансового стану з підстав від позивачки незалежних, 12 січня та 27 січня 2009 року вона звернулася до відповідача з проханням переглянути умови договору, оскільки вона не в змозі виконувати умови договору, перенести строки платежів за кредитом і по сплаті відсотків за користування кредитом та не нараховувати штрафні санкції.

Відповідач відмовився перенести строки сплати, та запропонував їй зробити перерахунок кредиту у гривні без зниження розміру відсоткової ставки згідно складеному новому графіку погашення.

Оскільки позивачка відмовилася від цієї пропозиції та не поновила договір страхування автомобіля та свого життя з визначеної відповідачем страховою компанією строк дії якого сплив, відповідач став вимагати дострокового повернення суми кредиту та відсотків, згідно умов кредитного договору, позивачка у свою чергу вважає договір недійсним, з приводу чого між сторонами і виник спір.

Вказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором застави автомобіля, договором страхування автомобіля, заявами позивачки до відповідача про зміну умов кредитного договору, відповідями відповідача на звернення позивачки.

Суд вважає, що підстав для визнання зазначеного кредитного договору недійсним у цілому немає.

Виходячи з загального аналізу умов зазначеного кредитного договору вбачається, що взагалі він складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту стосовно дотримання прав споживачів, та принципу справедливості, за винятком окремих його положень.

Суд вважає, що окремі його положення у повній мірі не відповідають вимогам закону, а тому мають бути визнані недійсними.

Суд вважає, що у зазначеному кредитному договорі несправедливими та такими, що порушують права позивачки, як споживача є його наступні пункти : п.5.7 та тісно пов’язані з ним п. 1.2, 6.5, 9.2, а саме:

- П.5.7 – Одночасно з укладенням цього договору позивальник укладає з СК «еталон» на весь строк дії цього договору на користь кредитора, як вигодонабувача договір страхування позивальника від ризику смерті внаслідок нещасного випадку та сплачує за власний рахунок страховий платіж. Позичальник зобов’язується забезпечити чинність вищевказаного договору страхування із страховиком протягом всього строку дії цього договору, в тому числі своєчасно 9 до дати закінчення строку дії договору страхування) продовжувати строк дії договору страхування на кожний наступний рік, здійснювати своєчасну ( до дати закінчення періоду, за який сплачено попередній страховий платіж) сплату страхових платежів, та надавати кредитору копії договорів, що підтверджують продовження строку дії договору страхування та копії платіжних документів про сплату страхових внесків. У випадку порушення позичальником передбачених цим пунктом договору обов’язків, для нього настають наслідки, передбачені в п. 1.2, 6.5, 9.2 цього договору. Кредитор має право застрахувати позичальника , у тому числі сплатити страхові платежі за свій рахунок із стягненням з позичальника витрат на страхування. Страхування майна, застава якого є забезпеченням цього договору, на користь кредитора, та інше страхування відповідно до умов кредитного договору здійснюється позичальником та/або іншими особами-майновими поручителями відповідно до умов договорів забезпечення.

- П.1.2 – У випадку порушення позичальником п.5.7 цього договору, а також у випадку порушення позичальником та/або іншими особами-майновими поручителями умов договорів застави в частині будь-яких обов’язків по страхуванню майна та іншого страхування, з моменту такого порушення розмір діючої відсоткової ставки ( без внесення змін до цього договору шляхом укладення будь-яких письмових договорів чи додаткових угод до цього договору) підлягає зміні і встановленню на рівні відсоткової ставки 11,5% річних до закінчення строку користування кредитом.

- П.6.5 - кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції, у випадках порушення наступних умов, які визнаються сторонами як істотні:

- порушення позичальником п. 5.1, 5.2, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 цього договору,

- порушення позичальником та/або третіми особами умов укладених договорів забезпечення,

- наявності фактів невиконання позичальником ( його гарантами або поручителями) будь-яких інших своїх зобов’язань,

- у випадку вимоги позичальника або майнового поручителя повернути оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, переданих кредитору на зберігання,

- значного погіршення фінансового стану позичальника ( його гарантів або поручителів), що визначається за методикою кредитора,

- подання до суду позову про визнання недійсним у цілому чи в частині та/або неукладеним цього договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань.

Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичал ника , включаючи забезпечення за цим договором , за умови попереднього ( за 30 днів) надіслання відповідної вимоги позичальнику рекомендованим листом.

- П.9.2 – За кожне порушення умов п.5.7 цього договору позичальник додатково до компенсації витрат кредитора на страхування сплачує останньому штраф у розмірі несплаченого страхового платежу.

Ці пункти є несправедливими та порушуючими права позивачки, як споживача, у зв’язку з тим, що вони містять обмеження її права вільно вирішувати питання щодо вільного укладення договору страхування та вибору страхової компанії для страхування життя та закладеного автомобіля, оскільки у договорі застави автомобіля також зазначено обов’язок його страхування тільки у вказаній у кредитному договорі страховій компанії, яку визначив відповідач, а також в супереч принципу добросовісності ці умови мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, оскільки ці умови обмежують право позивачки, як споживача, вільно вибирати страхову компанію для укладення договорів страхування майна у вигляді придбаного автомобіля та свого життя, на найбільш вигідних для себе умовах.

Тому вказані пункти підлягають визнанню недійсними.

Що стосується умов кредитного договору, встановлених у п.1.4 стосовно валюти договору, п.1.3.1, 1.3.2, додаток №1 до кредитного договору, які містять у собі додаткові виплати позичальником, п.3.8, щодо обов’язкового страхування ризику смерті позичальника страхування майна, п.6 та 7 в цілому стосовно прав та обов’язків кредитора та позичальника, розділу 9 в цілому щодо відповідальності за порушення умов договору тільки для позичальника, п.5.4 щодо проведення перевірок фінансового стану позичальника та надання документів для такої перевірки, п.6.1 щодо права кредитора змінити відсоткову ставку за наявності відповідних підстав, то суд не вбачає у цих умовах порушення прав позивачки, як споживача, та не може визнати їх несправедливими.

У зв’язку з викладеним, , суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки про визнання зазначеного кредитного договору недійсним у цілому.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» , крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Як вже зазначено вище, вказаний кредитний договір складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту стосовно дотримання прав споживачів, та принципу справедливості, за винятком окремих його положень, зазначених вище, які суд вважає недійсними в силу того, що вони суперечать вимогам закону.

Підстав для визнання вказаного кредитного договору нікчемним, на що посилається позивачка, не вбачається.

Посилання позивачки про те, що вказаний кредитний договір не містить у собі жодних обов’язкових умов, передбачених ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постановою НБУ № 168, а саме: відсутній графік платежів, сукупна вартість кредиту, дата видачі кредиту, право дострокового погашення кредиту, перелік та розрахунок комісій банку, перелік та розмір інших фінансових зобов’язань, цей договір взагалі вміщує тільки загальну інформацію про надання кредиту, носить декларативний характер та не може спричинити виникнення прав та обов’язків сторін договору, що призвело до двоякого тлумачення пунктів договору, у ньому відсутні відомості щодо розміру щомісячного кредитного платежу та порядку його розрахунку, на увагу не заслуговують, оскільки крім договору складено графік повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, у якому містяться всі зазначені позивачкою відомості, та який є невід’ємною частиною кредитного договору.

Посилання позивачки, як на підставу визнання кредитного договору недійсним, на те, що у договорі безпідставно визначено грошове зобов’язання у іноземній валюті, бо у відповідача відсутня відповідна ліцензія для здійснення операцій в іноземній валюті, на увагу не заслуговує.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про ОСОБА_2 банк України", статей 5, 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ОСОБА_2 України здійснює видачу та відкликання ліцензій, контролює діяльність банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня, разом з тим, вказана стаття не обмежує використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Частиною 2 статті 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" .

Відповідно до статті 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_2 Банку України.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.

Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, законодавство України визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань, в тому числі і в іноземній валюті.

Відповідно припису статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій ОСОБА_2 банку України.

Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, наданий у частині 4 цієї статті.

Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт «в»частини 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У відповідача наявна банківська ліцензія видана ОСОБА_2 банком України на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5 - 11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Отже, надання відповідачем кредиту позивачці в іноземній валюті є правомірним, оспорюваний кредитний договір укладено у відповідності з чинним законодавством.

Згідно зі ст.. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що право чин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, суд вважає, що підстав для визнання зазначеного кредитного договору недійсним у цілому немає, оскільки пункти договору, які на думку суду є недійсними не впливають на суть самого договору про надання кредиту та не роблять неможливим подальше його виконання сторонами згідно тих умов, які є дійсними.

Також не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним посилання позивачки про те, що відповідач вимагав від неї сплати комісійних платежів при здійсненні нею покупки валюти для погашення кредиту, оскільки вказана обставина не відноситься до умов кредитного договору.

За таких обставин, суд вважає, що у вказаному кредитному договорі слід визнати недійсними тільки зазначені вище пункти, задовольнивши частково вимоги позивачки.

Що стосується позовних вимог відповідача про дострокове повернення суми кредиту та відсотків за вказаним кредитним договором, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки пункти кредитного договору, на підставі яких заявлено вказані вимоги судом визнано недійсними.

Посилання відповідача, що умова щодо страхування у певній страховій компанії, яка внесена до кредитного договору, передбачена відповідною програмою надання кредиту для зазначених цілей, з якою позивачка була ознайомлена та погодилася, на увагу не заслуговує, оскільки ніякі програми не повинні суперечити вимогам закону, та встановлювати нові не передбачені законом правила.

Посилання відповідача про те, що позивачка підписавши кредитний договір з вказаною умовою, тим самим погодилася з нею, а тому має виконувати її, оскільки взяті зобов’язання сторонами цього зобов’язання мають виконуватися у відповідності з умовами договору, на увагу не заслуговує, оскільки згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений виконувати те, що суперечить закону.

Також суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з позивачки пені за прострочення платежів, передбаченою умовами договору, оскільки у даному випадку ця пеня створилася за період знаходження спору сторін на розгляді суду.

Інших підстав дострокового повернення позивачкою кредиту, відсотків та інших передбачених кредитним договором сум, відповідачем не наведено.

Керуючись ст. 10,15,57,60,212 ЦПК України, Конституцією України, ст.192, 203,215,217,1050,1054, 1055,1056-1,1627 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів”, Законом України „Про банки та банківську діяльність”, Законом України „Про ОСОБА_2 України”, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсними п. 1.2, 5.7, 6.5, 9.2 кредитного договору № 014/6949/5/09450, укладеного 25 січня 2008 року між ВАТ «ЕРСТЕ ОСОБА_2» (в наступний час ПАТ „Ерест Банк”) в особі Луганського відділення №4 та ОСОБА_1, як несправедливі та такі, що порушують права ОСОБА_1, як споживача.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю.

У задоволенні зустрічного позову ВАТ «ЕРСТЕ ОСОБА_2» (в наступний час ПАТ „Ерест Банк”) в особі Луганського відділення №4 до ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви по апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9694486

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Посилання позивачки, як на підставу визнання кредитного договору недійсним, на те, що у договорі безпідставно визначено грошове зобов’язання у іноземній валюті, бо у відповідача відсутня відповідна ліцензія для здійснення операцій в іноземній валюті, на увагу не заслуговує.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про ОСОБА_2 банк України", статей 5, 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ОСОБА_2 України здійснює видачу та відкликання ліцензій, контролює діяльність банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня, разом з тим, вказана стаття не обмежує використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Частиною 2 статті 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" .

Відповідно до статті 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_2 Банку України.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.

Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, законодавство України визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань, в тому числі і в іноземній валюті.

Відповідно припису статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті відноситься до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій ОСОБА_2 банку України.

Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Перелік валютних операцій, для здійснення яких необхідна індивідуальна ліцензія НБУ, наданий у частині 4 цієї статті.

Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Пункт «в»частини 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

У відповідача наявна банківська ліцензія видана ОСОБА_2 банком України на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п. 5 - 11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Отже, надання відповідачем кредиту позивачці в іноземній валюті є правомірним, оспорюваний кредитний договір укладено у відповідності з чинним законодавством.

\ Это как это? Судья отказал за принципом "ничё не понял, значит отказать" ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ну наши Луганские судьи дают... :lol: Как раз тот банк с которым и я сужусь, только район не тот

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Ну, для Луганских нормально! Язык не тот. Кошты, грошы, все шипит и ниче непонятно.

Вот если бы было сказано: средства и деньги, тогда больше шансов разобраться по существу было бы, по крайней мере фонетикой отличаются :huh:

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А причём тут это.. Господи, неужели и это нада будет разжовывать на суде????

Ну - давайте, раз тот-же банк у кое-кого..... попинаем сразу и по сути.

1. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ответ - ДА. Банковский кредит это действительно обязательство банка дать определённую сумму денег в обмен на обязательство должника вернуть определённую сумму и оплатить проценты.

ДА, по этому-же закону, в рамках этого же закона, средства - это деньги в национальной или иностранной валюте.

Во-первых, "сумма" и "средства" - это разные вещи.

Толкование термина Средства данное в законе про банки не распространяется за рамки указанного закона.

Во-вторых никто не отрицает, что есть такое определение, даное в законе про банки, и в ст.1054. Указанное определение можно толокавать в широком смысле, и считать, что по кредитной операции банк передаёт средства как в национальной так и в зарубежной валюте.

Но определение не есть основание для совершения данной операций кем угодно, как угодно, и с кем угодно.

Пример - Убийство по УК Украины - лишение жизни человека. Но определение понятие не даёт права убивать людей.

Банки осуществляют только те операции, которые им разрешены к осуществлению. Исходя из ст.5 ЗУ про банки - банки осуществляют операции только после получения лицензии. ЛИцензия согласно ЗУ о лицензировании - документ с перечнем операций, разрешённых к совершению.

Согласно Зу о банках, банки осуществояют свою деятельность путём заключения договоров, при соблюдении условий и ограничений, установленных в законодательстве.

Предоставление кредита в иностранной валюте - есть валютная операция. Валютные операции можно совершать только те, которые разрешены к совершению законом. ЗУ про банки указывает, какие операции совершаются банком при получении банковской лицензии, и на какие операции необходимо получать отдельное разрешение, которое выдаётся НБУ в виде лицензии с приложением операций, разрешённых к совершению. К отдельным операциям, требующим наличие письменного разрешения НБУ относятся операции с валюными ценностями.

В перечне данных операций, отсутствуют операции по предоставлению потребительского кредита в иностранной валюте резиденту от резидента. Соответсвенно банк Вообще может совершать операции, указанные в лицензии и в письменном разрешении, в том числе и кредитование в иностранной валюте, но с соблюдением условий, обозначенных законодательством и актами НБУ. Таким законодательством есть Декрет, устанавливающий иные операции, на совершение которых необходимо наличие генеральной или индивидуальной лицензии НБУ. Декрет чётко указывает, что Генеральная лицензия не даёт права осуществолять операции, на совершение котрых нужна индивидуальная лицензия.

Индивидуальная лицезия нужна на выполнение обязательств в иностранной валюте по пунтку Г ст. 5.

В то-же время законодательство запрещает проводить валютные операции, разрешение котрых прямо не указанно в законе. Законодательством разешены

операции с валютными ценностями, указанные в индивидуальной, генеральной, банковской лицензии, письменном разрешении (Лицензии по форме №9 постановы №275) НБУ на совершение валютных операций. Операция по предоставлению потребительского кредита в иностранной валюте заёмщику резиденту, для покупки товаров и услуг на территории украины не разрешена к совершению ни одной лицензией.

В рамках кредитования в иностранной валюте на валютом рынке Украины для банков-резидентов разрешены операции с физическими лицами-резидентами, клиентами банка, только с переводом средств в иностранной валюте за границы Украины для оплаты импортного товара, либо услуг лечения, обучения. На совершение данной операции, в соответствие постановлению НБУ № 281, 270, требуется наличие Индивидуальной лицензии НБУ, вместе с лицензией-Разрешением НБУ. Также разрешены операции по предоставлению и получению кредита в иностранной валюте между учасниками валютного рынка Украины - банками, имеющим соответствующую банковсую лицензию (Форма 7 постановы 275) а так-же Лицензию-разрешение на совершение валютных операций на валютном рынке Украины (Фома 9 постановы 275) и финансовыми учреждениями, имеющими соответствующую лицензию на проведение операций на валютном рынке Украины.

По-этому, наличие термина Банковский кредит, как и наличие термина Средства не есть основанием для:

- совершения запрешённой операции

- выполнением обязательств без лицензии, требующих наличия индивидуальной лицензии по пункту Г ч.4 ст 5 Декрета.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Цитата з рішення, тобто і із закону:

"У відповідності зі ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено права споживача в разі придбання ним продукції у кредит та порядок укладення договору споживчого кредиту, зокрема встановлено"...

Чи підпадає під дію закону кредит, в якому записано, що кредит надається на споживчі цілі, без конкретизації придбаного товару? Га?

Роз"яснення Пленуму приймалося при старій редакції Закону. Позиція судів є різна. Ваша думка?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Кредиты есть коммерческие и потребительские.

Конкретность целей кредита тут не играет важной роли. Во всяком случае - не должна.

ЗУ о потребителях говорит - потреб кредит - это когда даются деньги на покупку товаров и услуг.

Если в договоре написано - на потребительские цели, то вы - потребитель.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Кредиты есть коммерческие и потребительские.

Конкретность целей кредита тут не играет важной роли. Во всяком случае - не должна.

ЗУ о потребителях говорит - потреб кредит - это когда даются деньги на покупку товаров и услуг.

Если в договоре написано - на потребительские цели, то вы - потребитель.

Я за позичальників. Але...

Класифікація кредитів на комерційні і споживчі - не правильна.

Стаття 1057. Комерційний кредит

1. Договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

2. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов’язання, і не суперечить суті такого зобов’язання.

Тобто, до банківських кредитів не стосується.

Можна забажанням провести різницю між придбанням продукції у кредит і кредитом на споживчі цілі.

В одному рішенні читав (закладки не зробив), що кредит регулюється з-м про фінпослуги, а не про споживачів, хоча ІМХО одне другого не виключає.

Як правило, судді погоджуються з позичальниками, хоча при цьому рідко задумуються.

Блін, Данія прпустила (((

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Если деньги на покупку ковородки или дома - то потребительский.

Один чёрт - мы - потребители фин услуг, значит с нами "делют" потребительские кредиты.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Если деньги на покупку ковородки или дома - то потребительский.

Один чёрт - мы - потребители фин услуг, значит с нами "делют" потребительские кредиты.

Та то я шось перемудрив.

Ст. 11. п.1. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У розмірі та на умовах - стосується кредиту, а не продукції, як придбавається (гарне слово - придбавається))) )

Ст.1

17) послуга — діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

22) споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника;

23) споживчий кредит — кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Тобто, основна ознака, - для особистих потреб, не пов"язаних із підприємницькою діяльністю.

А суддя жжот! Валютні кредити - ясно :-(. А визнання недійсним пунктів про істотні умови, при яких можна достроково розірвати договір - ріспект. Хоча чому він прив"язав цей пункт до страхування??? Всьо інше - єресь на 12 стр.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Суды воплощают лозунг "Впихнём невпихуемое", или перекрутим закон как нада, шоб не страшно было сказать "кашмар..... во надули всех"

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения