Постановление БП-ВС о возможности оспорить оценку на стадии исполнительного производства в связи с неправильно выбранной методикой и явно заниженной ценой

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

справа N 308/12150/16-ц

провадження N 14-187цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ткачука О.С., Яновської О.Г.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - Ужгородський ВДВС) Грицищук Михайло Петрович,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи"

на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року у складі судді Придачук О.А. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів Мацунича М.В., Готри Т.Ю., Куштана Б.П.

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Ужгородського ВДВС Грицищука М.П., стягувач - ТОВ "Кредитні ініціативи", та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаною скаргою, в якій просила: визнати причину пропуску строку подачі скарги поважною; визнати дії та бездіяльність головного державного виконавця Ужгородського ВДВС Грицищука М.П. у виконавчому провадженні незаконними; визнати недійсною оцінку нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, - магазину непродовольчих товарів, що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 651 600,00 грн. проведену суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатська товарно-земельна біржа" (далі - ТОВ "Закарпатська ТЗБ"), станом на 26 липня 2016 року у межах процедури виконавчого провадження.

На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що у провадженні Ужгородського ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ужгородським міськрайонним судом Закарпатській області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості у розмірі 978 246,88 грн та про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку на АДРЕСА_1. Ужгороді.

Згідно з проведеною суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Закарпатська ТЗБ" у межах процедури виконавчого провадження оцінкою майна вартість магазину непродовольчих товарів, що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, станом на 26 липня 2016 року складає 651 600,00 грн.

Не погоджуючись з указаною оцінкою, ОСОБА_1 подала письмове заперечення, в якому порушила питання про рецензування оцінки. Згідно з рецензією на звіт про оцінку від 30 вересня 2016 року він відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинуло на достовірність оцінки.

Зазначила, що згідно з висновком про незалежну оцінку майна, проведену на замовлення власника, станом на 27 листопада 2015 року ринкова вартість лише магазину непродовольчих товарів складає 1 567 591,00 грн. а загальна вартість нерухомого майна - 14 325 454,00 грн.

На думку ОСОБА_1, загальна вартість відчуженого майна не задовольнить у повному обсязі вимог стягувача за виконавчим документом.

Посилалася на те, що при призначенні експерта у виконавчому провадженні щодо визначення вартості частини майна не враховано, що боржнику за вказаною адресою на праві власності, крім магазину непродовольчих товарів, належить житловий будинок, магазин, облаштований на першому поверсі житлового будинку площею 75,10 кв. м, мансарда 93 % готовності (літ. "А"), загальною площею 83,40 кв. м, котельня (літ. "Д"), огорожа 1-9, споруди І, III. Однак стосовно цього майна не вчинялося жодних виконавчих дій, що свідчить про намір виділити із загального майна боржника лише його частину, що впливає на вартість майна, оскільки така буде істотно нижчою, ніж вартість майна, яке б реалізовувалося у цілому.

Загальна вартість частини майна не дозволяє в повному обсязі задовольнити вимоги стягувача за виконавчим документом. Крім того, у попередньому звіті за 2015 рік вартість майна була на 35 % вищою за теперішню, тому є підстави вважати, що вартість майна була свідомо занижена експертом.

Разом з цим експерт, визначаючи вартість нерухомого майна, не врахував попередньої оцінки нерухомого майна. Крім цього, експерт провів оцінку з порушенням процедури, а саме за відсутності відповідного договору з ВДВС, а також попередньої оплати послуг.

Посилаючись на вказане, позивачка вважала, що оцінку майна проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано причини пропуску строку звернення зі скаргою поважними та поновлено його. Визнано оцінку нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 651 600,00 грн. яке належить на праві власності ОСОБА_1, проведену суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Закарпатська ТЗБ", станом на 26 липня 2016 року у межах процедури виконавчого провадження недійсною. У задоволенні вимог про визнання дій та бездіяльності головного державного виконавця Ужгородського ВДВС Грицищука М.П. у виконавчому провадженні такими, що не узгоджуються із законодавством, відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що між звітами про визначення орієнтовної вартостінерухомого майна магазину непродовольчих товарів є суттєві розбіжності, тому з метою недопущення реалізації описаного та арештованого майна за заниженою ціною, що може завдати істотних збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості ціною, скарга підлягає задоволенню в частині визнання оцінки майна недійсною. При цьому суд вважав, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Стосовно вимог про визнання дій та бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні такими, що не узгоджуються у повній мірі із законодавством про виконавче провадження, то суд не знайшов підстав для їх задоволення, оскільки скаржник не зазначив які дії чи бездіяльність державного виконавця не узгоджуються із законодавством про виконавче провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" відхилено. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що оцінка нерухомого майна магазину непродовольчих товарів, проведена суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Закарпатська ТЗБ", станом на 26 липня 2016 року є недостовірною і такою, що не відповідає нормативно-правовим актам України з оцінки майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди неправильно визначилися з юрисдикційністю спору, який виник між сторонами у справі. Товариство вважало, що скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Вказувало на те, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів, зокрема під час виконання виконавчих написів нотаріуса, оскільки такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду.

Крім того, зазначало, що не отримувало судової повістки про призначення справи до судового розгляду.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 11 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди встановили, що у провадженні Ужгородського ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості у розмірі 978 246,88 грн та про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку на АДРЕСА_1, житловий будинок та магазин, облаштований на першому поверсі будинку, з визначенням початкової вартості майна 800 000,00 грн.

Відповідно до висновку про вартість майна, наданого Приватним підприємством "Агрумент", станом на 13 листопада 2015 року вартість магазину непродовольчих товарів, облаштованого між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 28, 7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, становить 885 309,00 грн.

Постановою головного державного виконавця Ужгородського ВДВС Грицищука М.П. від 19 липня 2016 року N 11-48041228 призначено експерта для визначення вартості описаного й арештованого нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, облаштованого між будинками АДРЕСА_1 та N АДРЕСА_2, загальною площею 28, 7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наданого у межах процедури виконавчого провадження звіту ТОВ "Закарпатська ТЗБ" про вартість нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, облаштованого між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 загальною площею 28, 7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, станом на 26 липня 2016 року вартість нерухомого майна становить 651 600,00 грн.

Листом від 28 липня 2016 року N 11-1012/16 головний державний виконавець Ужгородського ВДВС Грицищук М.П. повідомив боржника про визначену вартість майна.

Постановою головного державного виконавця Ужгородського ВДВС Грицищука М.П. від 22 вересня 2016 року N 11-48041228 призначено рецензію звіту про незалежну оцінку нерухомого майна боржника, проведення якої доручено ОСОБА_2 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 17 жовтня 2014 року N 17067/14).

Згідно з рецензією на звіт про оцінку від 30 вересня 2016 року, складеною ОСОБА_2, звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинуло на достовірність оцінки.

За висновком про незалежну оцінку майна, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення власника майна, ринкова вартість магазину непродовольчих товарів, облаштованого між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, становить 1 567 591,00 грн.

17 жовтня 2016 року державний виконавець направив ОСОБА_1 повідомлення про результати рецензування, яке вона отримала 21 жовтня 2016 року.

31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подала до суду позов про визнання недійсними результатів оцінки майна.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2016 року у відкритті провадження у справі N 308/11308/16-ц за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 відмовлено. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 слід обрати інший спосіб оскарження оцінки нерухомого майна.

10 листопада 2016 року на адресу ОСОБА_1 направлено копію вказаної ухвали суду, однак з наявних у справі доказів суд не зміг установити дату отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду.

Скаргу у справі, що розглядається, ОСОБА_1 подала 21 листопада 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 13 лютого 2017 року скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2016 року, постановлену у справі N 308/11308/16-ц. Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 122 ЦПК України, оскільки позовну заяву слід було залишити без руху згідно зі статтею 121 ЦПК України, а не відмовляти у відкритті провадження.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами, що скарга підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, керуючись такими міркуваннями.

У скарзі ОСОБА_1 просила:

- визнати причину пропуску строку подачі скарги поважною;

- визнати дії та бездіяльність головного державного виконавця Ужгородського ВДВС Грицищука М.П. у виконавчому провадженні незаконними;

- визнати недійсною оцінку нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, - магазину непродовольчих товарів, що знаходиться між будинками N АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 651 600,00 грн. проведену суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Закарпатська ТЗБ", станом на 26 липня 2016 року у межах процедури виконавчого провадження.

Оспорювані дії та бездіяльність державного виконавця, а також оцінка нерухомого майна стосуються виконавчого провадження, яке знаходиться у провадженні Ужгородського ВДВС, з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості у розмірі 978 246,88 грн та про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку на АДРЕСА_1, житловий будинок та магазин, облаштований на першому поверсі будинку, з визначенням початкової вартості у розмірі 800 000,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 181 КАС України (у вказаній редакції) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності відділу Державної виконавчої служби, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі.

Такий порядок судового оскарження передбачено Законом України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом N 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону N 1404-VIII).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону N 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, якзабезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом частин першої - третьої статті 57 Закону N 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

За приписами частини п'ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону N 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим відповідно до статті 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання скарги до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 384 цього Кодексускарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, установленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.

На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі N 821/197/18/4440/16 (провадження N 11-1200апп18).

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, та іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У справі, що розглядається, установлено, що на виконанні в Ужгородському ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ужгородським міськрайонним судомЗакарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості у розмірі 978 246,88 грн та про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку на АДРЕСА_1, житловий будинок та магазин, облаштований на першому поверсі будинку, з визначенням початкової вартості майна 800 000,00 грн.

Оскільки в цьому випадку оцінка майна здійснена в процесі виконання рішень Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості та про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу вимог частини другої статті 74 Закону N 1404-VIII така оцінка може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до суду у порядку цивільного судочинства.

Посилання у касаційній скарзі на те, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів, зокрема, під час виконання виконавчих написів нотаріуса є безпідставним, оскільки на виконанні у виконавчій службі перебуває не виконавчий напис нотаріуса, а рішення суду загальної юрисдикції, ухвалене в порядку цивільного судочинства.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди порушили правила предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору слід зазначити таке.

Статтею 384 ЦПК України та статтею 58 Закону N 1404-VIII встановлено 10-денний строк на оскарження оцінки майна з моменту отримання повідомлення про результати рецензування.

З огляду на вказані норми закону та встановлені обставини справи суд зробив обгрунтований висновок, що з моменту отримання результатів рецензування ОСОБА_1 на десятий день оскаржила їх у судовому порядку.

Таке оскарження було здійснено не відповідно до порядку, визначеного ЦПК України (в порядку позовного провадження), про що її повідомлено ухвалою суду від 08 листопада 2016 року.

Після отримання ухвали суду ОСОБА_1 без зволікань звернулася до суду з указаною скаргою.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Стосовно інших вимог скарги ОСОБА_1 суд правильно керувався такими нормами матеріального права.

Відповідно до статті 58 Закону N 1404-VIII визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єктагосподарювання, який проводить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною держаним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі, якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Частиною третьою статті 12 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III "Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон N 2658-III) встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Відповідно до статті 3 Закону N 2658-III оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону N 1404-VIII для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Пунктами 15, 16 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року N 1440 "Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" (далі - Національний стандарт N 1) регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, та повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.

При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до статті 36 Національного стандарту N 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

Досліджуючи проведену суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Закарпатська ТЗБ" у межах процедури виконавчого провадження оцінку майна - магазину непродовольчих товарів, що знаходиться між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, загальною площею 28,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначив, що у висновку вказано місцезнаходження та площу нерухомого майна, його індивідуальні особливості - призначення, забезпечення електропостачанням та сигналізацією, матеріал, із якого збудовано приміщення, та його стан. Враховано, що експерт взяв для порівняння вбудоване приміщення приблизно такої ж площі та об'єкт незавершеного будівництва.

Порівнюючи площу, цільове призначення та розташування аналогів, суд зробив висновок, що вказані об'єкти суттєво відрізняються конфігурацією, місцем знаходження, площею, пішохідною доступністю, відстанню до центральної частини міста тощо, а тому вони не є релевантними для визначення початкової вартості нерухомого майна для його реалізації.

Суд вважав, що з огляду на загальну характеристику об'єкта, його комерційне призначення, ринкову вартість майна необхідно визначати у рамках дохідного підходу із врахуванням пункту 15 Національного стандарту N 1.

Також суд зазначив, що при здійсненні оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Закарпатська ТЗБ", застосовано порівняльний підхід та інформацію про об'єкт нерухомості, які були обрані оцінювачем, виходячи з аналізу пропозицій нерухомості з відомостей рієлторських фірм м. Ужгорода, а також із представленого для оцінки майна, з урахуванням його місця розташування, транспортної доступності, технічного стану та площі майна.

Посилаючись на вказане, суд зробив обґрунтований висновок, що проведена ТОВ "Закарпатська ТЗБ" оцінка майна не відповідає пунктами 15, 16 Національного стандарту N 1, а вказаний звіт про оцінку майна не можна вважати достатньо обґрунтованим та об'єктивним.

При цьому суд урахував, що відповідно до наявних у справі двох копій висновків про ринкову вартість нерухомого майна, щодо якого виник спір, така вартість суттєво вища ніж та, яка зазначена експертом в оскаржуваному звіті про оцінку майна.

Суд зробив обґрунтований висновок про визнання недійсною оцінки нерухомого майна - магазину непродовольчих товарів, проведеної ТОВ "Закарпатська ТЗБ" у межах процедури виконавчого провадження, з огляду на розбіжність у визначенні орієнтованої вартості зазначеного майна і з метою недопущення реалізації описаного й арештованого майна за заниженою ціною, що може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передачі майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.

Наведені в касаційній скарзі ТОВ "Кредитні ініціативи" доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на неповідомлення про призначення справи до судового розгляду спростовується матеріалами справи, які містять відомості як про направлення судом першої інстанції ТОВ "Кредитні ініціативи" копії ухвали про розгляд справи 11 травня 2017 року, так і отримання цієї ухвали товариством (а. с. 113 - 115, 117).

Вказане свідчить про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.

На обставину неповідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції вказувало ТОВ "Кредитні ініціативи" в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції і вона була предметом перевірки апеляційним судом, про що свідчить зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду. У судове засідання, призначене апеляційним судом на 13 грудня 2017 року, ТОВ "Кредитні ініціативи" не забезпечило явки свого представника, хоч було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься на а. с. 166.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на вказане оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 13 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Ситнік

Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко

Т.О. Анцупова В.С. Князєв

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Н.П. Лященко

Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко

М.І. Гриців В.В. Пророк

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

Ж.М. Єленіна О.С. Ткачук

О.С. Золотніков О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата согласилась с судами нижестоящих инстанций и указала, что определение стоимости имущества должника является процессуальным действием государственного исполнителя (независимо от того, какое конкретно лицо - сам государственный исполнитель или привлеченный им субъект оценочной деятельности - осуществлял соответствующие действия) по принудительному исполнению решений соответствующих органов, уполномоченных лиц и суда. Поэтому обжаловать оценку имущества возможно в порядке обжалования решений и действий исполнителей.

Сравнивая площадь, целевое назначение и расположение аналогов, суд сделал вывод, что указанные объекты существенно отличаются конфигурацией, местом нахождения, площадью, пешеходной доступностью, расстоянием до центральной части города и т.д., а потому они не являются релевантными для определения начальной стоимости недвижимого имущества для его реализации.

Суд посчитал, что, учитывая общую характеристику объекта, его коммерческое назначение, рыночную стоимость имущества необходимо определять в рамках доходного подхода с учетом пункта 15 Национального стандарта N 1. Также суд отметил, что при оценке имущества, проведенной субъектом оценочной деятельности - ООО "Закарпатская ТЗБ", применен сравнительный подход и информацию об объекте недвижимости, которые были выбраны оценщиком, исходя из анализа предложений недвижимости сведений риэлторских фирм г. Ужгорода, а также из представленного для оценки имущества, с учетом его местоположения, транспортной доступности, технического состояния и площади имущества.

Ссылаясь на указанное, суд сделал обоснованный вывод, что проведенная ООО "Закарпатская ТЗБ" оценка имущества не соответствует пунктам 15, 16 Национального стандарта N 1, а указанный отчет об оценке имущества нельзя считать достаточно обоснованным и объективным. При этом суд учел, что в соответствии с имеющимися в деле двумя копиями заключений о рыночной стоимости недвижимого имущества, в отношении которого возник спор, такая стоимость существенно выше, чем та, которая указана экспертом в оспариваемом отчете об оценке имущества.

Суд сделал обоснованный вывод о признании недействительной оценки недвижимого имущества - магазина непродовольственных товаров, проведенной ООО "Закарпатская ТЗБ" в рамках процедуры исполнительного производства, учитывая расхождение в определении ориентированной стоимости указанного имущества и с целью недопущения реализации описанного и арестованного имущества по заниженной цене, что может нанести существенный ущерб взыскателю в виде неполученной дохода, а должнику - в виде передачи имущества на реализацию по существенно ниже рыночной стоимости.

[babaika]

Полезное постановление!