Незалучення іпотекодержателя у справу щодо іпотечного майна є підставою для скасування судового рішення (ВС/КЦС № 522/3901/16-ц від 10.07.2019)

[Bolt]

ВС/КЦС: Незалучення іпотекодержателя у справу щодо іпотечного майна є підставою для скасування судового рішення (ВС/КЦС № 522/3901/16-ц від 10.07.2019)

 

Фабула судового акту: Чергове судове рішення у якому подружжя намагалось уникнення накладення стягнення на іпотечне майно шляхом його поділу як спільної сумісної власності.

У даній справі жінка звернулась до суду із позовною заявою про визнання факту проживання однією сім’єю та поділ земельної ділянки та трьох магазинів.

При цьому вказане майно було придбано за кредитні кошти.

Судом першої інстанції вказані вимоги було задоволено.

Суд апеляційної інстанції із таким рішенням погодився та у своїй ухвалі вказав, що права іпотекодержателя-банківської установи не порушені, так як передача майна в іпотеку не означає неможливість здійснювати поділ спільного майна осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу. При цьому іпотека є дійсною і для нового набувача іпотечного майна.

На вказані рішення та ухвалу банком подано касаційну скаргу з доводами якої Касаційний цивільний суд погодився та у своїй постанові зазначив таке.

Нормами ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Одночасно відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадкустосується прав та обов’язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості та впливає на можливість Банку звернути стягнення на іпотечне майно.

Таким чином посилання апеляційного суду на непорушення прав банку через незалучення його до участі у справі із посиланням на ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є необґрунтованими оскільки положення названої норми регулюють правовідносини, які стосуються спадкування та правонаступництва. У випадку визнання право власності на предмет іпотеки за одним із подружжям або за особою, яка проживає з іншою особою однією сім'ю без реєстрації шлюбу, то тут до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно у період первинного придбання майна.

Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: За умови визнання кредитного договору неукладеним оспорюваний договір іпотеки, який укладався на забезпечення виконання зазначеного кредитного договору, є недійсним (ВС ВП,справа № 305/1180/15-ц, 29.05.2018)

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу (ВС/КЦС, справа № 726/831/15-ц.03.04.19)

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу (ВС/КЦС № 317/3272/16-ц від 06.03.2019)

Судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання і іпотеки та не позбавляє права звернути стягнення на предмет іпотеки (ВП ВС, справа № 921/107/15-г/16, 18.09.18)

Постанова

                                                іменем України                                              

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 522/3901/16-ц

провадження № 61-20786 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу та касаційну скаргу, - публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Кравчук Т. С. від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Заїкіна А. А. від 10 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 січня 2004 року по січень 2015 року вона проживала із відповідачем однією сім`єю, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет. За спільні кошти вони придбали майно, яке є спільною сумісною власністю і кожен з них має право на 1/2 його частки.

З урахуванням викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила: визнати спільною сумісною власністю: земельну ділянку, площею 0,65 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення магазину № 29 за адресою : АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення магазину № 30 за АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення магазину АДРЕСА_6 та визнати за нею право власності на 1/2 частку цього майна

Вказане майно було придбано за рахунок коштів, які отримані за рахунок кредитних коштів від 09 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Морський транспортний банк» і витрачені в інтересах сім`ї.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання однієї сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 01 січня 2004 року по грудень 2015 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,65 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення магазину № АДРЕСА_7 , нежитлове приміщення магазину № 30 за адресою : АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення магазину № 61 за адресою: АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,65 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_7 , загальною площею 106,1 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_9 , загальною площею 145,5 кв. м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлового приміщення магазину АДРЕСА_6 , загальною площею 27,4 кв. м.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач позов визнав, а позивачка довела, що з 01 січня 2004 року по січень 2015 року вони проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу (стаття 74 СК України) та набули майно, яке є спільною сумісною власністю, тому кожен зі сторін має право на 1/2 його частки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Марфін Банк» відхилено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, дав належну оцінку зібраним доказам. Дійсно, спірне майно набуте за рахунок кредиту отриманого ОСОБА_3 , який передав це майно ВАТ «Морський транспортний банк» в іпотеку. Рішенням суду з ОСОБА_3 стягнуто кредитну заборгованість на користь Банку.

Оскільки сторони проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу, то при поділі майна враховуються і боргові зобов?язання одного зі сторін. Рішенням районного суду права ПАТ «Марфін Банк» не порушені, так як передача майна в іпотеку не означає неможливість здійснювати поділ спільного майна осіб, які проживають однією сім?єю без реєстрації шлюбу. При цьому іпотека є дійсною і для нового набувача іпотечного майна (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження і надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного сумісного майнапризначено до судового розгляду.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

12червня 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірне майно, яке поділене між сторонами у справі, передано Банку в іпотеку. Рішенням суду на користь Банку з ОСОБА_3 стягнуто кредитну заборгованість. Поділ цього майна та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частки іпотечного майна унеможливить належне виконання рішення суду про стягнення кредиту.

А тому, не залучивши Банк до участі у справі, судовими рішеннями порушені права Банку.

Заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Починаючи з 2004 року по січень 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім?єю без реєстрації шлюбу.

Сторони у справі були пов?язані спільним побутом, вели спільне домашнє господарство та мали спільний бюджет. Зазначені обставини підтверджені визнанням відповідачем позову, показаннями свідків та іншими матеріалами справи.

09 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Морський транспортний банк»укладено кредитний договір у вигляді непоновлюваної лінії у сумі 2 141 600,00 доларів США.

Суди погодилися з доводами позивачки, що за рахунок цього кредиту, який отримано в інтересах сім?ї, сторони придбали таке майно: земельну ділянку, площею 0,65 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення магазину № 29 за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення магазину № 30 за АДРЕСА_4 ; нежитлове приміщення магазину АДРЕСА_6 .

Вказане майно було передано в іпотеку ВАТ «Морський транспортний банк» на підставі договору іпотеки від 09 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Морський транспортний банк».

Оскільки ОСОБА_3 кредитне зобов?язання не виконав, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02 червня 2010 року з нього на користь ВАТ «Морський транспортний банк» стягнуто заборгованість на загальну суму 20 797 272,29 грн (а. с. 145-149).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ «Марфін Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 74 СК України передбачено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8цього Кодексу.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною четвертою статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Застосовуючи наведені норми права, давши оцінку зібраним у справі доказам, суди встановили факт проживання сторін однією сім?єю без реєстрації шлюбу та поділили набуте під час їхнього проживання майно.

Також судами встановлено, що спірне майно набуте за рахунок кредиту та передано Банку в іпотеку.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Згідно із частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов?язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості та впливає на можливість Банку звернути стягнення на іпотечне майно.

Посилання апеляційного суду на те, що права Банку незалученням до участі у справі не порушені, оскільки згідно зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, є безпідставними, оскільки зазначена норма закону регулює абсолютно інші правовідносини, а саме ті, які стосуються спадкування та правонаступництва. У випадку визнання право власності на предмет іпотеки за одним із подружжям або за особою, яка проживає з іншою особою однією сім?єю без реєстрації шлюбу, то тут до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно у період первинного придбання майна.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Суд першої інстанції на наведене вище уваги не звернув і не залучив іпотекодержателя, Банк, до участі у справі.

Апеляційний суд на наведені порушення норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і також дійшов помилкового висновку, що ухваленим судовим рішенням права Банку не порушені.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.  

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 травня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

ссылка