Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання (Київський апеляційний суд,справи 761/37262/14-ц, 31.07.19)


Recommended Posts

Суд: Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання (Київський апеляційний суд,справи 761/37262/14-ц, 31.07.19)

 

Фабула судового акта: Питання можливості виїзду за кордон «банківських боржників»… На прикладі цієї судової справи можна впевнитись, що стати невиїзним за наявності заборгованості перед фінансовою установою не так вже і просто.

Отже, державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження особи (боржник) у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням суду. В обґрунтування подання заявник вказував, що на виконанні у ДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа суду у справі про стягнення з цієї особи на користь банку заборгованості по кредиту у сумі 2 729 284,80 доларів США, що еквівалентно 20 788 417 грн. 46 коп. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду. Незважаючи на обізнаність боржника як про існуючу в нього заборгованість, так і про наявність виконавчого провадження, він ухиляється від виконання судового рішення, а також вчиняє дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.

Ухвалою суду подання державного виконавця задоволено, - тимчасово обмежено зазначену особу у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням суду.  Саме ця ухвала і стала предметом розгляду апеляційного суду, який цю ухвалу скасував і у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - відмовив.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано наступними обставинами, судженнями та приписами чинного законодавства.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи, або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Отже, вищенаведеними положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків,передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Йдеться, зокрема, про те, що  боржник повинен утримуватись від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з’являтися за викликом державного виконавця; письмове повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Крім того, в досліджених судом апеляційної інстанції матеріалах подання відсутнє належне підтвердження того, що боржник був повідомлений про існування вищезазначеного виконавчого провадження. Наявні в матеріалах справи супровідні листи про надіслання боржникові копій постанов не можуть підтверджувати факт їх отримання боржником, адже, вся кореспонденція, адресована боржнику, надсилалась на адресу не за місцем проживання боржника,  зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Таким чином, у суду першої інстанції, за наявних у справі доказів, були відсутні підстави для висновку про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судом, а відтак й були відсутні законні підстави для задоволення подання і тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: При забезпеченні кредитного зобов’язання іпотекою боржник не може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон (ВС/КЦС,справа № 2-173/2011, 29,05.19)

Якщо боржник має декілька поручителів, і укладено окремі договори поруки, то кредитор стягує борг з кожного поручителя окремо враховуючи правосуб’єктність за відповідним видом судочинства (ВСУ від 1 березня 2017р., № 6-923цс16)

Накладення державним виконавцем арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати заробітної плати, та для обліку коштів соціального страхування, призводить до порушення конституційних прав працюючих (ВГСУ, справа № 905/3472/15, 29.11.16)

При ухваленні рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором, судам потрібно встановлювати чи ухвалювалося раніше рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (ВСУ від 13 березня 2017р.

13.gif

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

Унікальний номер справи 761/37262/14-ц  Апеляційне провадження № 22-ц/824/8231/2019

Головуючий у суді першої інстанції - Саадулаєв А.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

31 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Суханова Є.М.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

боржника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року по цивільній справі за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської Аліни Леонідівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України Думанська А.Л. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-8499/10.

В обґрунтування подання державний виконавець вказував, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 29758848 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва, виданого 16.09.2011 у справі № 2-8499/10 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованості по кредиту у сумі 2 729 284,80 доларів США, що еквівалентно 20 788 417 грн. 46 коп. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду, 15 008 533 грн. 52 коп. та судових витрат в сумі 1 820 грн. 00 коп.

Разом з тим, незважаючи на обізнаність боржника - ОСОБА_1 як про існуючу в неї заборгованість перед ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», так і про наявність вищенаведеного виконавчого провадження, остання ухиляється від виконання судового рішення, а також вчиняє дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2014 подання державного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань, покладених на неї рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 2-8499/10 (а.с.54-56).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання. При цьому, обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги, апелянт вказує, що державним виконавцем не доведено як факту її обізнаності про існування виконавчого провадження, так і факту її умисного ухилення від виконання своїх зобов`язань за рішенням суду (а.с.70-71).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.05.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву (а.с.87-88).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.06.2019 справу призначено до розгляду (а.с. 94).

Боржник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності державного виконавця, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення боржника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 29758848 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва, виданого 16.09.2011 у справі № 2-8499/10 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованості по кредиту у сумі 2 729 284,80 доларів США, що еквівалентно 20 788 417 грн. 46 коп. за ставкою НБУ на день подачі позову до суду, 15 008 533 грн. 52 коп. та судових витрат в сумі 1 820 грн. 00 коп.

При цьому, з наявних в матеріалах справи вбачається, що державним виконавцем було вжито низку дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа суду, як то: накладення арешту на майно боржника, вчинені запити до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів, тощо.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, державний виконавець, як на підставу для його задоволення, вказував, що незважаючи на обізнаність боржника - ОСОБА_1 як про існуючу в неї заборгованість перед ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», так і про наявність вищенаведеного виконавчого провадження, остання ухиляється від виконання судового рішення, а також вчиняє дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.

Згідно зі ст. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Як передбачено п. 18 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи, або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду та в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Отже, вищенаведеними положеннями законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Разом з тим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У свою чергу, відповідно до ст. 377-1 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Крім того, як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3 своєї постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 за № 6, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правам з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12). У зв`язку із цим, у разі доведення факту зловживання процесуальними правами чи невиконання обов`язків, передбачених статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження зазначене може бути підставою для відповідного реагування, зокрема звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі статтею 377-1 ЦПК України, пунктом 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що в силу положень ст. 377-1 ЦПК України особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду факт вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, саме державний виконавець повинен доводити факт ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що додані до подання матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, яке набрало законної сили та виконується в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а вжиті державним виконавцем заходи, спрямовані на виконання рішення суду, не досягли бажаного результату.

Разом з тим, в досліджених судом апеляційної інстанції матеріалах подання взагалі відсутнє підтвердження того, що боржник, який з 24.12.1999 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , був належним чином повідомлений про існування вищезазначеного виконавчого провадження в порядку, регламентованому Законом України «Про виконавче провадження».

Наявні ж в матеріалах справи супровідні листи про надіслання боржникові копій постанов, в тому числі й про відкриття виконавчого провадження, жодним чином не можуть підтверджувати факт її отримання боржником, адже, як вбачається, вся кореспонденція, адресована ОСОБА_1 , була надіслана виконавцем на адресу: АДРЕСА_2 , тобто не за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що необізнаність про наявність виконавчого провадження сама по собі виключає можливість ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи подання, помилково на вище встановлені обставини справи уваги не звернув та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про наявність підстав вважати, що боржник вчиняє дії та/або бездіяльність, які свідчать про ухилення від виконання рішення чи роблять неможливим або ускладнюють його виконання.

Також слід зазначити, що в судовому засіданні апеляційної інстанції боржниця пояснила, що у справі було ухвалене заочне рішення за її відсутності, про існування якого вона дізналася лише у квітні 2019 року і подала заяву про його скасування до суду першої інстанції, розгляд якої наразі триває. Крім цього пояснила, що у зв`язку з невірно зазначеною адресою її місця проживання, жодних документів ні від суду, ні від виконавчої служби вона не отримувала, а отже й не могла свідомо ухилятися від виконання судового рішення.

Таким чином, у суду першої інстанції, за наявних у справі доказів, були відсутні підстави для висновку про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судом, а відтак й були відсутні законні підстави для задоволення подання і тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Таким чином, у зв`язку неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, постановлена судом ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про відмову у задоволенні подання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанської Аліни Леонідівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 01 серпня 2019 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Є.М. Суханова

ссылка

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения