• ×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

      Only 75 emoji are allowed.

    ×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

    ×   Your previous content has been restored.   Clear editor

    ×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      13 листопада 2019 року
      м. Київ
      Справа № 0840/4032/18
      Провадження № 11-831апп19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Золотнікова О. С.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (судді Ясенова Т. І, Головко О. В., Суховаров А. В.)у справі № 0840/4032/18 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Чернігівський РВ ДВС, ГТУЮ у Запорізькій області відповідно), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання бездіяльності протиправною й зобов`язання вчинити певні дії та
      ВСТАНОВИЛА :
      Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
      1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівського РВ ДВС, у якому просив:
      - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незакінчення виконавчих проваджень ВП 11170453, ВП 34003549, незняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_4 , та невиключення відомостей про ОСОБА_4 з Єдиного реєстру боржників (далі - Реєстр);
      - зобов`язати відповідача винести постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_4 , із зазначенням у них про зняття арешту з майна (коштів) боржника, а також виключити відомості про ОСОБА_4 з Реєстру.
      2. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину, оскільки він є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Проте позивачу стало відомо, що постановою відповідача від 08 квітня 2011 року ВП 11170453 на все майно померлого, яке входить до складу спадщини, накладено арешт, у зв`язку із чим позивач як спадкоємець не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. У серпні 2018 року позивач на підставі статей 39 та 40 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оспорюваних дій та прийняття постанов про зупинення виконавчих проваджень, далі - Закон № 606-XIV), відповідно до яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника, а арешт, накладений на майно боржника, знімається, звернувся до відповідача із заявою, у якій просив: закінчити виконавче провадження ВП 11170453; арешт, накладений на майно ОСОБА_4 , зняти; відомості про ОСОБА_4 виключити з Реєстру. Проте відповідач відмовив у задоволені цієї заяви. На думку ОСОБА_1 , вказана бездіяльність відповідача є протиправною.
      Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      3. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
      4. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2019 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року скасував і закрив провадження в цій справі на підставі на пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
      5. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спір, який виник між позивачем і органом державної виконавчої служби (в тому числі і службовими особами), з приводу зняття арешту з майна померлого ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
      Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
      6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд неправильно визначив характер спірних правовідносин, у зв`язку із чим при розгляді справи помилково застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
      7. На думку скаржника, посилання апеляційного суду при вирішенні спору на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16-ц є помилковим, оскільки цим судовим рішенням було вирішено спір, який виник за інших обставин, а норми процесуального та матеріального права, що були застосовані у вказаній справі, на момент розгляду цієї справи втратили чинність.
      8. Скаржник також зазначив, що спір, за вирішенням якого він звернувся до суду, є спором із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його бездіяльності. Цей спір не є похідним від вимог у приватноправовому спорі й для його розгляду законом не встановлений інший порядок судового розгляду.
      9. Крім того, помилковим є обґрунтування постанови апеляційного суду положеннями статті 30 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки ця норма стосується не предметної, а територіальної юрисдикції, і застосовується у випадку, якщо спір належить розглядати в порядку цивільної юрисдикції.
      10. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
      Позиція інших учасників справи
      11. На час розгляду справи відповідач і треті особи відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
      Рух касаційної скарги
      12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 09 серпня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
      13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України, а саме з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також зважаючи на характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін.
      Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
      14. Державний виконавець Нечипоренко Олег Григорович постановою від 03 лютого 2009 року відкрив виконавче провадження ВП 11170453 на підставі виконавчого листа № 2-594, виданого 28 листопада 2008 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 18 листопада 2008 року і до досягнення повноліття.
      15. Постановою від 08 квітня 2011 року ВП 11170453 державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції наклав арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 , у межах суми звернення стягнення 8 139 грн 72 коп. та заборонив здійснювати відчуження будь-якого майно, яке належить боржнику ОСОБА_4 , оскільки боржник не сплачує аліменти й має заборгованість по їх сплаті станом на 01 квітня 2011 року в сумі 8 139 грн 72 коп.
      16. Старший державний виконавець органу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції постановою від 04 жовтня 2016 року ВП 11170453 зупинив виконавче провадження на підставі інформації Чернігівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області від 23 вересня 2016 року № 1955/02-31.2, відповідно до якої боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 вересня 2016 року серії НОМЕР_1 . Заборгованість зі сплати аліментів станом на 04 жовтня 2016 року складає 42 001 грн 55 коп.
      17. Постановою від 27 серпня 2012 року ВП 34003549 державний виконавець ВДВС Чернігівського РУЮ на підставі виконавчого листа № 2-743/2009, виданого 07 серпня 2012 року, відкрив виконавче провадження ВП 34003549 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 350 грн.
      18. Державний виконавець ВДВС Чернігівського РУЮ постановою від 10 грудня 2012 року ВП 34003549 наклав арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 , у межах суми звернення стягнення 11 235 грн 50 коп. та заборонив здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, оскільки боржник не сплачує аліменти й має заборгованість по їх сплаті станом на 01 грудня 2012 року у сумі 11 235 грн 50 коп.
      19. Старший державний виконавець органу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції постановою від 04 жовтня 2016 року ВП 34003549 зупинив виконавче провадження на підставі інформації Чернігівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області від 23 вересня 2016 року № 1955/02-31.2, відповідно до якої боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 вересня 2016 року серії НОМЕР_1 . Заборгованість зі сплати аліментів станом на 04 жовтня 2016 року складає 18 004 грн.
      20. Листом Чернігівської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області від 03 травня 2018 року за № 72/02-14 позивача повідомлено про те, що заява про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 прийнята та зареєстрована, але на все майно, яке входить до спадщини, накладено арешт. Згідно з пунктом 4.17 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про права власності на спадщину затримується до зняття арешту.
      21. 07 серпня 2018 року позивач звернувся до Чернігівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області із заявою, у якій просив закінчити виконавче провадження ВП 11170453, зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_4 , а відомості про ОСОБА_4 виключити з Реєстру.
      22. Відповідач листом від 30 серпня 2018 року № 16.27-39/2614 повідомив позивача, що відповідно до частини четвертої статті 39 Закону № 606-XIVпротягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника не знімається. На момент зупинення виконавчих проваджень, а саме станом на 04 жовтня 2016 року, загальна заборгованість боржника ОСОБА_4 зі сплати аліментів складала 60 005 грн 55 коп. і станом на 28 серпня 2018 року не погашена.
      23. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
      24. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      25. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
      26. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
      27. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
      28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
      30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
      31. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
      32. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
      33. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незакінчення виконавчих проваджень ВП 11170453, ВП 34003549, незняття арешту, накладеного на майно ОСОБА_4 , та невиключення відомостей про ОСОБА_4 з Реєстру, а також зобов`язання відповідача винести постанови про закінчення вказаних виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_4 , із зазначенням у них про зняття арешту з майна (коштів) боржника, а також виключити відомості про ОСОБА_4 з Реєстру.
      34. Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
      35. Згідно із частиною першою статті 60 Закону № 606-ХІV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
      36. Аналогічна норма міститься й в частині першій статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
      37. Таким чином, для спорів про зняття арешту з майна, яке особа (не боржник у виконавчому провадженні) вважає своїм, встановлено певний порядок судового вирішення.
      38. Частиною першою статті 1 ЦПК України передбачено, що ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
      39. На підставі частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
      40. Позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина друга статті 30 ЦПК України).
      41. Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов`язані із зняттям арешту з майна, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
      42. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
      43. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18) та від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16 (провадження № 11-1037апп18).
      44. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Третього апеляційного адміністративного суду про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, є правильним.
      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      45. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
      46. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
      47. Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанції скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
      Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
      2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач О. С. Золотніков
      Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
      Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко
      С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
      В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
      Ю. Л. Власов В. В. Пророк
      М. І. Гриців Л. І. Рогач
      Д. А. Гудима О. М. Ситнік
      В. І. Данішевська О. С. Ткачук
      Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
      О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 86275967
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      Іменем України
      26 листопада 2019 року
      м. Київ
      Справа № 905/386/18
      Провадження № 12-85гс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді Князєва В. С.,
      судді -доповідача Уркевича В. Ю.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В.,
      Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С.,
      за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
      учасники справи:
      позивач - Національний банк України (представник - П`ятецький С. В.),
      відповідач - Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень (представник -
      Сіренко С. В.),
      третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (представник -
      не з`явився), за участю компанії «Nibulon S. A.» (представник - адвокат
      Васильєв А. О.),
      розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 905/386/18 за позовом Національного банку України до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз», за участю компанії «Nibulon S. A.», про звільнення з-під арешту нерухомого майна за касаційними скаргами Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень та компанії «Nibulon S. A.»на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року (головуючий суддя Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року (суддя Курило Г. Є.) та
      УСТАНОВИЛА:
      ІСТОРІЯ СПРАВИ
      Короткий зміст позовних вимог
      1. У лютому 2018 року Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень (далі - Мін`юст) про звільнення з-під арешту належного Публічному акціонерному товариству «Компанія «Райз» (далі - ПАТ «Компанія «Райз»), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз», нерухомого майна, а саме:
      - комплексу загальною площею 583,5 кв. м, розташованого за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Куйбишева, 47, який складається з: вагової (літ. «Б», 23,6 кв. м), гаража (літ. «В», 94,9 кв. м), майстерні (літ. «Д», 14,6 кв. м), складу (літ. «Е», 177,1 кв. м), складу (літ. «Ж», 273,3 кв. м), вбиральні (літ. «З»), огорожі, залізничної дороги, воріт, що належить ПАТ «Компанія «Райз» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В. В. за реєстровим № 3132;
      - виробничих будівель, розташованих за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свердлова, 1, які складаються з: контори (літ. «А-1», 142,0 кв. м), прохідної (літ. «Б-1», 11,1 кв. м), вольєра для собак (літ. «В-1», 26,8 кв. м), складу № 6
      (літ. «Г-1», 996,8 кв. м), складу № 5 (літ. «Д-1», 999,8 кв. м), вбиральні (літ. «Д»), зерноскладу № 4 (літ. «Е-1», 1039,1 кв. м), мехмайстерні (літ. «Е-1», 121,6 кв. м), складу № 3 (літ. «Ж-1», 989,7 кв. м), складу № 9 (літ. «З-1», 1082,6 кв. м), зерноскладу № 1 (літ. «І-1», 924,7 кв. м), зерноскладу № 2 (літ. «К-1», 1061,6 кв. м), навісу (літ. «Л-1», 867,9 кв. м), складу № 7; кімнати для прийому їжі (літ. «М-1», 1224,6 кв. м), будівлі млина (літ. «М-4», 363,3 кв. м), складу № 8 (літ. «Н-1», 1203,4 кв. м), боксу автомобільного (літ. «О-1», 135,4 кв. м), душових, котелень (літ. «П-1», «Р-1», 118,9 кв. м), вбиральні (літ. «Т»), приймально-очисного відділу (літ. «Х-1», 29,9 кв. м), приймальної вежі складу № 1-2 (літ. «Ц-3», 165,2 кв. м), трансформаторного кіоску (літ. «Ч»), вишки складу № 8 (літ. «Ш-3», 27,5 кв. м), крупоцеху (літ. «Е»), будівлі вагової (літ. «Ю-1», 27,4 кв. м), зерносушильного комплексу (літ. «Я-2», «Я», 73,6 кв. м), огорожі, залізничної колії, навісу для залізничних вагів, протипожежного водоймища (75 м куб.), огорожі ПММ, постаменту ГУАР-30, замощення, гаража на 1 машину (літ. «У-1», 20,0 кв. м), електроцеху (літ. «С», «С-1», 60,1 кв. м), трансформаторної будки (літ. «Ф-1», 48,1 кв. м), що належать ПАТ «Компанія «Райз» на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б. П. за реєстровим № 5381;
      - комплексу нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, 4-Б, який складається з: цеху дозбирання № 1 (літ. «А-2», 1134,2 кв. м), матеріально-технічного складу № 2 (літ. «К», 1361,0 кв. м), прохідної № 137 (літ. «О», 11,9 кв. м), гаража № 139 (літ. «Л», 49,4 кв. м), складу для зберігання цементу № 143 (літ. «В», 214,9 кв. м), прибудови для утримання сільгоспмашин № 144 (літ. «Г», 79,2 кв. м), нежитлового приміщення (літ. «Б», 120,6 кв. м), побутового приміщення (літ. «Б-2», 10,8 кв. м), що належить ПАТ «Компанія «Райз» на підставі свідоцтв про право власності серії САЕ № 170356, 170354 і 170355 від 10 травня 2011 року, виданих виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області.
      2. За матеріалами справи право НБУ як іпотекодержателя на нерухоме майно (предмет іпотеки), що належить на праві власності ПАТ «Компанія «Райз», у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 13 червня 2014 року. У свою чергу, в межах виконавчих проваджень № 55583162, № 49881496 арешт на нерухоме майно, яке належить ПАТ «Компанія Райз», накладений постановами від 22 січня 2018 року (виконавчий лист від 28 грудня 2017 року № 759/16206/14-ц) та 09 березня 2017 року (наказ від 13 травня 2015 року № 910/5305/15-г ), записи щодо якого внесені до реєстру 23 січня 2018 року та 10 березня 2017 року відповідно.
      3. Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача як іпотекодержателя внаслідок накладення відповідачем арешту на майно, що знаходиться в іпотеці, щодо реалізації права позивача на переважне задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок такого майна.
      Фактичні обставини справи, встановлені судами
      4. 04 червня 2014 року між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (позичальник) укладено кредитний договір № 12/09/6 з додатковими угодами до нього від 01 грудня 2014 року,
      від 23 грудня 2014 року та від 26 лютого 2015 року.
      5. 10 червня 2014 року між позивачем (іпотекодержатель) та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ПАТ «Компанія «Райз» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір (далі - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазурчуком В. В., зареєстрований в реєстрі за № 1848, відповідно до пункту 1 якого забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 12/09/6, укладеного між НБУ та позичальником, та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод до нього, додатків, змін та доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладення цього договору (у тому числі щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо) з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку, передбачених кредитним договором.
      6. Предметом іпотеки за умовами пункту 5.1 іпотечного договору є нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності, а саме:
      6.1. Комплекс загальною площею 583,5 кв. м, що складається з: вагової, «Б», 23,6 кв. м; гаража, «В», 94,9 кв. м; майстерні, «Д», 14,6 кв. м; складу, «Е», 177,1 кв. м; складу, «Ж», 273,3 кв. м, вбиральні, 3; огорожі 1; залізничної дороги 2; воріт 3, який знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Куйбишева, будинок 47, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 17 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області Чернявським В. В. за реєстровим № 3132;
      6.2. Виробничі будівлі, що складаються з: контори, «А-1», 142,0 кв. м; прохідної,
      «Б -1,» 11,1 кв. м; вольєра для собак, «В-1», 26,8 кв. м; складу № 6, «Г-1», 996,8 кв. м; склад № 5, «Д-1», 999,8 кв. м; вбиральні, «Д»; зерноскладу № 4, «Е-1», 1039,1 кв. м; мехмайстерні, «Е- 1», 121,6 кв. м; складу № 3, «Ж-1», 989,7 кв. м; складу № 9, «3-1», 1082,6 кв. м; зерноскладу № 1; архіву, «I-1», 924,7 кв. м; зерноскладу № 2, «К-1», 1061,6 кв. м; навісу, «Л-1», 867,9 кв. м; складу № 7; кімнати прийому їжі, «М-1», 1224,6 кв. м; будівлі млина, «М-4», 363,3 кв. м; складу № 8, «Н-1», 1203,4 кв. м; боксу автомобільного, 0-1, 135,4 кв. м; душевої, котельні, «П-1»; «Р-1», 118,9 кв. м; вбиральні, «Т»; приймально-очисного відділу, «Х-1», 29,9 кв. м; приймальної вежі складу № 1-2, «Ц-3», 165,2 кв. м; трансформаторного кіоску, «Ч»; норійної вишки складу № 8, «Ш-3», 27,5 кв. м; крупоцеху, «Э»; будівлі вагової, «Ю-1», 27,4 кв. м; зерносушильного комплексу, «Я-2»; «Я», 73,6 кв. м; огорожі, 1-6; залізничної колії, 7; навісу для залізничних вагів, 8; пожежного водоймища, 9, 75 м куб.; огорожі ПММ, 10; постаменту ГУАР-30, 11; замощення, 12; гаража на 1 машину, «У-1», 20,0 кв. м; електроцеху, «С»; «С-1», 60,1 кв. м; трансформаторної будки, «Ф-1», 48,1 кв. м, які знаходяться за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свердлова, будинок 1; що належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Романовським Б. П. за реєстровим № 5381;
      6.3. Комплекс нерухомого майна, що складається з:
      - цеху дозбирання інв. № 1, «А-2», загальною площею 1134,2 кв. м, матеріально-технічного складу інв. № 2, «К», загальною площею 1361,0 кв. м, прохідної інв. № 137, О, загальною площею 11,9 кв. м, гаража інв. № 139, «Л», загальною площею 49,4 кв. м, складу для зберігання цементу інв. № 143, «В», загальною площею
      214,9 кв. м, прибудови для утримання сільгоспмашин інв. № 144, «Г», загальною площею 79,2 кв. м, який розташований за адресою: Запорізька обл.,
      Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вулиця Елеваторна, будинок 4-Б; що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ № 170356
      від 10 травня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області;
      - нежитлового приміщення літ. «Б» загальною площею 120,6 кв. м, яке розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, буд. 4-Б, приміщення 1, що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ № 170354 від 10 травня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області;
      - побутового приміщення літ. «Б-2» загальною площею 10,8 кв. м, яке розташоване за адресою: Запорізька обл., Вільнянський р-н, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна,
      буд . 4-Б, що належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності серії САЕ № 170355 від 10 травня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області.
      7. За взаємною згодою у пункті 5.1.3 іпотечного договору сторони визначили, що загальна вартість предмета іпотеки складає 243 266 200,00 грн. Згідно з пунктом 7 іпотечного договору на весь строк дії договору предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця.
      8. Обтяження предмета іпотеки за договором було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 червня 2014 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 112285270 від 31 січня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
      9. 09 березня 2017 року старший державний виконавець Мін`юсту Сіренко С. В. на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 13 травня 2015 року постановою у виконавчому провадженні № 49881496 (в якому боржником є ПАТ «Компанія «Райз», стягувачем - компанія «Nibulon S. A.») наклав арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ «Компанія «Райз», зареєстровано відповідне обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 березня 2017 року за № 19392973.
      10. 22 січня 2018 року старший державний виконавець Мін`юсту Сіренко С. В. на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва
      від 28 грудня 2017 року відкрив виконавче провадження № 55583162 (в якому боржником є ПАТ «Компанія «Райз», стягувачем - компанія «Nibulon S. A.»).
      11. Постановою про арешт майна боржника, винесеною старшим державним виконавцем Мін`юсту Сіренко С. В. 22 січня 2018 року № 55583162, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПАТ «Компанія «Райз». Відповідне обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 23 січня 2018 року за № 24498221.
      12. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту від 22 січня 2018 року об`єднано виконавчі провадження № 49881496, 55583162 у зведене виконавче провадження № 55597446.
      13. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту звернувся до НБУ із запитом від 26 січня 2018 року № 55583162/20.1-4/23, в якому просив терміново надати інформацію щодо моменту виникнення у НБУ права іпотеки на нерухоме майно ПАТ «Компанія «Райз»; розміру заборгованості ПАТ «Компанія «Райз» перед іпотекодержателем - НБУ; дійсності права іпотеки НБУ щодо майна ПАТ «Компанія «Райз»; надання письмової згоди НБУ на звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Компанія «Райз»; переліку майна ПАТ «Компанія «Райз», яке перебуває в іпотеці у НБУ.
      14. НБУ надано відповідь на запит державного виконавця від 05 лютого 2018 року № 12-0007/7061, в якій він вказав про свою незгоду та заперечення проти звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності іпотекодавцю (ПАТ «Компанія «Райз») та перебуває в забезпеченні у НБУ.
      Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      15. Господарський суд Донецької області рішенням від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року, позов задовольнив повністю. Звільнив з-під арешту нерухоме майно, що належить ПАТ «Компанія «Райз» і передано в іпотеку НБУ на підставі договору іпотеки від 10 червня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1848, та на яке накладено арешт постановами посадових осіб органів державної виконавчої служби від 09 березня 2017 року № 49881496 і від 22 січня 2018 року № 55583162, а також стягнув з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.
      16. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. Відповідна правова позиція, як зазначив суд апеляційної інстанції, викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17 та
      від 19 лютого 2019 року у справі № 923/1105/17.
      Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
      17. У квітні 2019 року Мін`юст та компанія «Nibulon S. A.» (резидент Швейцарської Конфедерації - особа, яка не брала участі у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права) звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року й рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
      Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
      18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Мін`юсту, зупинив дію постанови суду апеляційної інстанції й рішення суду першої інстанції до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, надав строк для подання відзивів на касаційну скаргу та передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що однією з підстав оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є порушення ними правил предметної юрисдикції; а ухвалою від 11 червня 2019 року - відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою компанії «Nibulon S. A.» і прийняв її до спільного розгляду разом з касаційною скаргою Мін`юсту.
      19. Оскільки Мін`юст та компанія «Nibulon S. A.» оскаржують постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року й рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року з підстав порушення ними правил предметної юрисдикції, ухвалою від 25 червня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду Великої Палати Верховного Суду.
      АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
      Доводи осіб, які подали касаційні скарги
      20. Касаційні скарги мотивовано неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням ними норм процесуального права, оскільки позов у цій справі не підлягає задоволенню як такий, що поданий неналежним позивачем до неналежного відповідача. Так, особи, які подали касаційні скарги, зазначили, що власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачу та безпідставність включення такого майна до опису майна боржника і накладення на нього арешту. При цьому Мін`юст не є боржником, особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно, чи особою, якій це майно передано.
      21. Також Мін`юст та компанія «Nibulon S. A.» вказали в касаційних скаргах, що фактичним предметом позову у цій справі є оскарження НБУ дій посадових осіб державної виконавчої служби щодо накладення арешту на майно боржника - ПАТ «Компанія «Райз» у межах виконавчого провадження № 55583162. Проте з огляду на те, що виконавче провадження № 55583162 (де компанія «Nibulon S. A.» є стягувачем, а ПАТ «Компанія «Райз» - боржником) стосується примусового виконання судового рішення Святошинського районного суду міста Києва у цивільній справі № 759/16206/14-ц, розгляд відповідних вимог не відноситься до юрисдикції господарських судів, а мав би здійснюватися судом, який видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не вправі здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень, постановлених іншим судом за правилами іншого (відмінного від господарського) судочинства.
      22. На думку скаржників, суди попередніх інстанцій порушили норми статей 59, 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» і статей 20, 231 Господарського процесуального кодексу України та не закрили провадження у цій справі як відкрите помилково, що призвело до порушення ними предметної юрисдикції господарського суду і ухвалення незаконних судових рішень.
      23. Також у своїх письмових поясненнях до касаційної скарги Мін`юст зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними і не ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах, оскільки суди не визначили (не встановили) момент ухвалення судом рішень про стягнення з боржника коштів, для забезпечення реального виконання яких державним виконавцем у спірних виконавчих провадженнях, об`єднаних у зведене виконавче провадження, накладено арешт на нерухоме майно ПАТ «Компанія «Райз», передане в іпотеку позивачеві, з приводу якого виник спір у цій справі. Скаржник вказує, що один з документів, з приводу примусового виконання якого виник спір у цій справі, виданий іншим судом за правилами цивільного судочинства, а отже, необхідно застосовувати положення частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, а саме до суду, який видав виконавчий документ.
      24. Крім того, Мін`юст звертає увагу на порушення судом першої та апеляційної інстанцій положень статей 9, 41, 50 Господарського процесуального кодексу України щодо залучення до участі у цій справі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» - особи, в інтересах якої майно ПАТ «Компанія «Райз» передане в іпотеку НБУ й інтересів якої стосуються судові рішення по суті спору.
      25. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, оскільки арешт накладався в рамках зведеного виконавчого провадження, а отже, така категорія справ має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також вказав, що позивач не є власником майна, що є предметом іпотеки, тому не міг звертатися з позовом до суду, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, надавши усні пояснення по суті справи, підтримав наведені у касаційній скарзі доводи компанії «Nibulon S. A.».
      26. Представник компанії «Nibulon S. A.» у судовому засіданні зазначив, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, оскільки її не було залучено співвідповідачем у справі. Також підтримав наведені в касаційній скарзі доводи Мін`юсту, просив касаційну скаргу задовольнити.
      Позиція НБУ
      27. Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу компанії «Nibulon S. A.» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і зазначив, що НБУ обрав належного відповідача, оскільки саме його діями були порушені інтереси позивача в частині задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Щодо твердження про звернення до неналежного суду НБУ зауважив, що якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
      28. Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу компанії «Nibulon S. A.», та просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення у справі - без змін.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
      Щодо юрисдикції суду
      29. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
      30. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
      31. Предметом спору у цій справі є звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці, накладеного постановами відповідача.
      32. За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
      33. Згідно із частиною десятою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
      34. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).
      35. Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону).
      36. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
      37. Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).
      38. Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
      39. За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
      40. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо сторонами відповідного спору є юридичні особи. Таким чином, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами) з приводу зняття арешту з нерухомого майна, має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
      41. Враховуючи суб`єктний склад сторін учасників спору, а також те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
      42. Щодо посилання скаржників на положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 цього Закону, якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).
      Щодо належного відповідача у справі
      43. Позивач заявив вимогу до Мін`юсту. Суди вважали останнього належним відповідачем. Натомість компанія «Nibulon S. A.» у своїй касаційній скарзі зазначає, що Мін`юст не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, а отже, є неналежним відповідачем у цій справі.
      44. Велика Палата Верховного Суду зазначені доводи касаційної скарги щодо відповідача в цій справі вважає обґрунтованими з огляду на таке.
      45. У цій справі позивачем є НБУ (іпотекодержатель), відповідачем визначено Мін`юст, та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - ПАТ «Компанія «Райз» (боржник).
      46. При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
      47. Аналогічний правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 916/3108/17.
      48. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
      49. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
      50. У справі, що розглядається, банк як іпотекодержатель, який має переважне право вимоги перед іншими особами для задоволення своїх вимог, пред`явив позовні вимоги до Мін`юсту, який не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт, отже, останній є неналежним відповідачем у цій справі.
      51. З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими.
      52. Щодо неналежного, за твердженням скаржників, позивача у цій справі (НБУ), то Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що згідно з частиною другою статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Тобто будь-яка особа, яка вважає своє право (інтерес) порушеним, невизнаним чи оспорюваним, має право звернутися до суду та набуває процесуального статусу позивача у відповідній справі після відкриття судом провадження у ній. Недоведеність права вимоги особи, яка вважає своє право порушеним, є підставою для відмови в задоволенні позову.
      53. Водночас слід зазначити, що доводи скаржників про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на дійсну (ринкову) вартість предмета іпотеки, а також не дослідили дійсний розмір заборгованості перед позивачем за кредитним договором станом на час розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки вони зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
      54. Також Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку доводам касаційної скарги Мін`юсту щодо участі у цій справі Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», оскільки дійшла висновку про відмову у задоволенні позову.
      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      55. Частиною першою статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
      56. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 311 Господарського процесуального кодексу України).
      57. З огляду на наведене касаційні скарги Мін`юсту та компанії «Nibulon S. A.» підлягають задоволенню, а постанова Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року і рішення Господарського суду Донецької області
      від 14 червня 2018 року - скасуванню з прийняттям нового рішення - про відмову в задоволенні позову.
      Щодо судових витрат
      58. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
      59. Згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
      60. Таким чином, стягненню підлягають судові витрати: понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на користь компанії «Nibulon S. A.» з НБУ в розмірі 2 643,00 грн; у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції на користь Мін`юсту з НБУ - 3 524,00 грн та на користь компанії «Nibulon S. A.» з НБУ - 3 524,00 грн.
      Висновок щодо застосування норм права
      61. При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
      62. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
      Керуючись статтями 300-302, 308, 311, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
      П О С Т А Н О В И Л А:
      1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень та компанії «Nibulon S. A.» задовольнити.
      2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01 квітня 2019 року та рішення Господарського суду Донецької області від 14 червня 2018 року у справі № 905/386/18 скасувати.
      3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
      4. Стягнути з Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) 3 524,00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) судових витрат.
      5. Стягнути з Національного банку України (01061, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь компанії «Nibulon S. A.» 6 167,00 грн (шість тисяч сто шістдесят сім гривень 00 копійок) судових витрат.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя
      В. С. Князєв
      Суддя
      -доповідач
      В
      . Ю. Уркевич
      Судді
      :
      Н
      . О. Антонюк
      О
      . С. Золотніков
      Т
      . О. Анцупова
      О
      . Р. Кібенко
      С
      . В. Бакуліна
      Л
      . М. Лобойко
      В
      . В. Британчук
      Н
      . П. Лященко
      Ю
      . Л. Власов
      О
      . Б. Прокопенко
      М
      . І. Гриців
      В
      . В. Пророк
      В
      . І. Данішевська
      Л
      . І. Рогач
      Ж
      . М. Єленіна
      О
      . М. Ситнік
      О
      . С. Ткачук
      Джерело: ЄДРСР 86206229
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      27 листопада 2019 року
      м. Київ
      Справа № 752/14248/18
      Провадження № 14-520 цс 19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Пророка В. В.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2018 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів Желепи О. В., Музичко С. Г., Рубан С. М. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Геращенко Аліни Іванівни
      УСТАНОВИЛА:
      Короткий зміст вимог скарги
      1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із зазначеною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Геращенко А. І. (далі - державний виконавець) від 01 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53495732 та про накладення арешту на його майно в межах цього виконавчого провадження.
      2. Скарга обґрунтована тим, що згідно з вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року у справі № 1-19/12, крім іншого, з нього стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1» (далі - ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1») матеріальну шкоду в сумі 121 658,53 грн.
      3. На виконання цієї частини зазначеного вироку було відкрите виконавче провадження № 53495732 на підставі виконавчого листа від 19 квітня 2016 року № 1-19 (далі - виконавчий лист) та постановою державного виконавця накладений арешт на його майно.
      4. Однак резолютивна частина вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року у справі № 1-19/12 не відповідає тій, що зазначена у виконавчому листі. У зв`язку з цим виконавчий лист не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а вказані постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно ОСОБА_1 підлягають скасуванню.
      Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
      5. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року, у відкритті провадження відмовлено.
      6. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки примусове виконання рішення щодо розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
      Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
      7. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відкрити провадження по скарзі.
      Узагальнені доводи касаційної скарги
      8. Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з оскаржуваними судовими рішеннями, якими визначено, що заява ОСОБА_1 про оскарження дій та рішень державного виконавця має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
      9. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
      10. Рішення зазначених судів адміністративної юрисдикції мотивовані тим, що основоположним при оскарженні рішень, дій або бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення згідно з, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» є принцип, відповідно до якого особа має звертатися з такими скаргами саме до того суду, який видав відповідний виконавчий документ.
      Рух справи в суді касаційної інстанції
      11. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.
      12. 28 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі позивача доводів, передбачених частиною шостою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Згідно із цією нормою справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
      13. 01 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      14. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
      15. Статтями 124,125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
      16. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
      17. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
      18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
      19. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
      20. Частиною першою статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
      21. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).
      22. Тобто, якщо закон встановив інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
      23. Відповідно до частини першої статті 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
      24. Згідно з частиною п`ятою статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
      25. З матеріалів справи вбачається, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 357, частиною другою статті 189, частиною четвертою статті 191 та частиною п`ятою статті 185 Кримінального кодексу України.
      26. Цим же вироком задоволений цивільний позов ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1» та з ОСОБА_1 стягнута на користь ВАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1» матеріальна шкода в розмірі 121 658,53 грн.
      27. Частиною третьою статті 535 КПК України встановлено, що у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
      28. На виконання вищезазначеного вироку було відкрите виконавче провадження № 53495732 на підставі виконавчого листа та постановою державного виконавця накладений арешт на майно ОСОБА_1 .
      29. Відповідно до частин першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
      30. Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
      31. Завданням цивільного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
      32. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
      33. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
      34. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 448 ЦПК України).
      35. Отже, право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за правилами цивільного судочинства пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом, а також у випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані.
      36. Враховуючи те, що нормами КПК України не встановлено порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб щодо виконання судового рішення, яким задоволений цивільний позов у кримінальному провадженні, то в силу вимог частини п`ятою статті 128 КПК України таке оскарження має відбуватися у порядку встановленому ЦПК України.
      37. Отже, оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві, Велика Палата Верховного Суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно визначено, що скарга ОСОБА_1 має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин цей спір має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
      38. Близького за змістом висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 755/5626/16-ц (провадження № 6?2946цс16), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 569/12295/16-ц (провадження № 14?451 цс 18).
      39. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
      40. Згідно із частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
      41. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
      42. Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
      Керуючись статтями 400, 402-404 406, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА :
      Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
      Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Голосіївського районного суду міста Києва.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач
      В. В. Пророк
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      О. Р. Кібенко
      Т. О. Анцупова
      В. С. Князєв
      С. В. Бакуліна
      Л. М. Лобойко
      В. В. Британчук
      Н. П. Лященко
      Ю. Л. Власов
      О. Б. Прокопенко
      М. І. Гриців
      Л. І. Рогач
      В. І. Данішевська
      О. М. Ситнік
      О. С. Золотніков
      О. С. Ткачук
      Ж. М. Єленіна
      В. Ю. Уркевич
      О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 86241626
    • By ANTIRAID
      Державний герб України
      пр. № 6/759/897/19
      ун. № 759/10467/15-ц
      УХВАЛА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      01 листопада 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
      головуючого судді Коваль О.А.
      при секретарі Слепець Є.С. за участю представника «Універсал Банк» Приходько Л.А.
      представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
      розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред"явлення виконавчого листа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
      ВСТАНОВИВ:
      Представник стягувача АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у справі № 759/10467/15-ц, виданого 20.05.2016р., поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      Заяву обґрунтовано тим, що 20.05.2016р. Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 89 596,50 швейцарських франків. 22.07.2016р. державним виконавцем Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості по кредитному договору в сумі 89 596,50 швейцарських франків та судових витрат в сумі 1 827,00 грн. З офіційного сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень стягувачу стало відомо, що 04.10.2016р. державним виконавцем Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 51737885 та направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС, однак не вказується до якого саме відділу ДВС направляється на виконання виконавчий лист та не зазначається причина такого направлення. Станом на 31.05.2019р. в Банк не надходила жодна інформація щодо відкриття виконавчого провадження у іншому відділі ДВС або вчинення будь-яких дій, спрямованих на подальше виконання виконавчого документа. На запит Банку було отримано відповідь з Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 10.06.2019р., в якій зазначено, що 04.10.2016р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, але не вказується до якого саме відділу ДВС був направлений виконавчий лист та не зазначено причину такого направлення. Також не надано доказів направлення стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2016р. Вказане підтверджує, що виконавчий лист було втрачено саме з вини органу державної виконавчої служби. Однак втрата оригіналу виконавчого документа призвела до пропуску строку пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання. Оскільки стягувачу не було відомо про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа на виконання до іншого органу ДВС, а Святошинським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві не надано доказів направлення на адресу АТ «Універсал Банк» копії такої постанови та не повідомлено про місцезнаходження виконавчого документа, причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважними. Зважаючи на зазначене, оскільки заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» залишається непогашеною, представник заявника просив видати дублікат виконавчого листа № 2-759/10467/15-ц від 20.05.2016р. та поновити строк для його пред`явлення до виконання.
      Представник заявника в судовому засіданні підтримав викладені в заяві обставини та просив заяву задовольнити.
      Представник боржника ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення вимог стягувача заперечував, посилаючись на те, що немає доказів, що виконавчий лист від 20.05.2016р. було втрачено з вини органів ДВС. Докази, надані АТ «Універсал Банк», лише фіксують факт відсутності оригіналу документу, і з них неможливо встановити причини втрати виконавчого листа. Також у заявника відсутні поважні причини пропуску строку пред`явлення даного виконавчого листа до виконання, оскільки Банк мав вільний доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження, звідки міг отримати всю необхідну інформацію щодо стану виконавчого провадження та вжити дій щодо вчасного пред`явлення виконавчого листа до виконання. Враховуючи, що протягом 2 років і 4 місяців Банк не вживав жодних дій щодо виконання даного виконавчого листа і не цікавився ходом виконавчого провадження, просить в задоволення заяви відмовити.
      Заслухавши думку боржника, ознайомившись із заявою та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
      Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України , у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
      Положеннями п. 17.4 Розділу ХІІІ (Перехідних положень) ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
      Отже, підставами для видачі дубліката виконавчого листа є, насамперед, доведеність втрати оригіналу виконавчого листа.
      При цьому дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
      Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25 вересня 2015 року за № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втратави конавчого листа.
      Отже, з системно - логічного аналізу вищевикладеного слідує, що видача дубліката виконавчого листа не є обов`язком суду. Під час вирішення такого питання суд має визначити стан виконання судового рішення, тобто встановити, чи воно вже виконано, або що строк для пред`явлення виконавчого листа не закінчився, крім того, суд має перевірити підстави, покладені в обґрунтування заяви про видачу дубліката виконавчого листа, зокрема, обставини, які підтверджують факти втрати виконавчого листа.
      Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.11.2015р. стягнуто з ОСОБА_1 в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором та договором поруки в розмірі 89 596,50 швейцарських франків, що за курсом НБУ на день розгляду справи становить 2 044 592,13 грн. Також стягнуто з ОСОБА_4 в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором та договором поруки в розмірі 89 596,50 швейцарських франків, що за курсом НБУ на день розгляду справи становить 2 044 592,13 грн. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір з ОСОБА_3 - 1 827,00 грн., з ОСОБА_1 - 1 827,00 грн., з ОСОБА_4 - 3 654,00 грн.
      Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.03.2016р. рішення суду від 13.11.2015р. змінено, викладено другий та третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором та договором поруки в розмірі 89 596,50 швейцарських франків. Стягнути з ОСОБА_4 в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором та договором поруки в розмірі 89 596,50 швейцарських франків. В іншій частині рішення залишити без змін.
      20.05.2016р. Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 89 596,50 швейцарських франків та судового збору. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 03 березня 2017р.
      У відповідь на запит представника ПАТ «Універсал Банк» в.о. начальника Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві повідомив, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 51737885 з примусового виконання виконавчого листа № 759/10467/15-ц від 20.05.2016р., виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» боргу в розмірі 89 596,50 швейцарських франків та судових витрат в сумі 1 827,00 грн. 04.10.2016р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У відповідності до Розділу 13 ЦПК України п. 17.4 у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
      Згідно запиту в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень від 31.05.2019р. виконавче провадження № 51737885 відкрито постановою від 22.07.2016р., постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.10.2016р. (п.10 ч. 1 ст.49).
      Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.
      Дублікат виконавчого листа видається у разі втрати оригіналу виконавчого листа за результатами оцінки поданих заявником доказів, що підтверджують його втрату. Між тим таких доказів на підтвердження вказаних доводів представник АТ «Універсал Банк», в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надав. Також заявник не надав доказів поважності причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      Звертаючись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в обґрунтування своїх вимог заявник посилався на відповідь з Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 10.06.2019р., в якій зазначено, що 04.10.2016р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», але не вказується до якого саме відділу ДВС був направлений виконавчий лист та не зазначено причину такого направлення.
      Суд приходить до висновку, що зазначена вище відповідь від 10.06.2019р. на запит АТ «Універсал Банк не може слугувати належним доказом на підтвердження втрати оригінала виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» боргу в розмірі 89 596,50 швейцарських франків та судових витрат в сумі 1 827,00 грн., оскільки у такій відсутні твердження щодо втрати виконавчого листа при пересилці, відсутні будь-які докази проведення перевірки, службового розслідування стосовно втрати виконавчого документа. Суду не надано також доказів відправлення даних виконавчих листів від одної виконавчої служби до іншої.
      Посилання стягувача на ті обставини, що згідно Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутні відомості про відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» не свідчать про те, що виконавчий лист було втрачено.
      Акт про проведення перевірки оригіналів документів АТ «Універсал Банк» від 24.07.2019р., який і складав сам «Універсал Банк» не є належним та допустимим доказом саме втрати відповідного виконавчого листа.
      Окрім цього, слід зауважити, що згідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
      Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
      Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
      Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
      Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
      Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13 ).
      Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.
      Проте, в заяві АТ «Універсал Банк» не наведено жодних підстав для поновлення пропущеного строку. Натомість із метеріалів справи вбачається, що судове рішення було ухвалено 13.11.2015 року, виконавчий лист було видано 20.05.2016 року, пред`явлено до виконання 21.07.2016 року, а виконанням такого заявник почав цікавитись лише у травні 2019 року, тобто за спливом майже 2 років після пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку для його пред`явлення до виконання, оскільки заяву про видачу дубліката виконавчого листа подано поза межами строку його пред`явлення до виконання, а належних доказів на підтвердження втрати виконавого листа та поважності причин для поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання заявником надано не було.
      Керуючись ст. 260, 352, 354, 433, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
      ПОСТАНОВИВ:
      Заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред"явлення виконавчого листа до виконання - залишити без задоволення.
      Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. 
      Суддя: Коваль О.А.
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/85523213
    • By ANTIRAID
      Державний герб України
      Єдиний унікальний номер справи 756/12965/18
      Провадження №22-ц/824/14734/2019
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      14 листопада 2019 року м. Київ
      Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
      головуючого судді Журби С.О.,
      суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
      за участю секретаря Тімуш Д.І.,
      розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: ОСОБА_1 ,
      В С Т А Н О В И В:
      В жовтні 2018 року заявник звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.
      Свою заяву мотивував тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.12.2011 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 1 586 250,27 грн. та судових витрат. Рішення суду набрало законної сили, 11.07.2012 року був виданий виконавчий лист, за яким 18.02.2013 року відкрите виконавче провадження. 25.05.2015 року виконавчий документ повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення. Оскільки тривалий час інформація по даному виконавчому провадженню від відділу виконавчої служби не надходила, банк спочатку у 2015 році, а згодом повторно 30.05.2018 року звернувся до відділу державної виконавчої служби з відповідним запитом, але станом на 17.09.2018 року відповіді щодо проведених дій та стану виконавчого провадження на адресу банку не надходило.
      У відповідності до інформаційної довідки автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) станом на 17.09.2018 року на примусовому виконанні в органах виконавчої служби виконавчі документи щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» не перебувають; стан виконавчого провадження - завершене; стан виконавчого документа - повернений стягувачу. Незважаючи на зазначені в інформаційній довідці дані, банк як оригіналу виконавчого листа, так і постанови про його повернення не отримував. В зв`язку з цим банк звернувся до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, в якій також просив чуд визнати поважними причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та поновити такий строк.
      Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року заява задоволена, вирішено видати дублікат виконавчого листа та поновити АТ «Райффайзен Банк Аваль» строк пред`явлення його до виконання.
      Не погоджуючись з постановленою ухвалою, боржник подав апеляційну скаргу, в який зазначає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню як незаконна. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, на які посилається заявник, та які підтверджують направлення банком запитів до державної виконавчої служби з метою дізнатися про хід виконавчого провадження. Крім того в матеріалах справи наявний лист, який підтверджує, що вже станом на 04.08.2015 року банку було відомо про винесену постанову від 25.05.2015 року про повернення виконавчого листа, після чого банком жодних дій не вчинялося. З часу, коли банку стало відомо про повернення виконавчого документа стягувачу (04.08.2015 року), і до моменту звернення до суду (18.09.2018 року) пройшло більше трьох років, при цьому інтервал між запитами до ВДВС щодо надання оригіналу виконавчого листа склав 2 роки 9 місяців. За таких умов заявником не було належним чином обґрунтовано наявності поважних підстав для поновлення пропущеного строку. Судом дане питання фактично не досліджене, а тільки формально зазначено про наявність підставі для поновлення. Враховуючи зазначене, апелянт вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону та є помилковими, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви. Крім того просив стягнути із заявника на його користь понесені витрати на правничу допомогу. 
      Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав:
      Задовольняючи заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист було втрачено при пересиланні від ВДВС до стягувача, у зв`язку з чим наявні підстави як для видачі дубліката виконавчого листа, так і для поновлення строку пред`явлення його до виконання.
      В ході розгляду справи було встановлено, що 25.05.2015 року державним виконавцем ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві винесена постанова про повернення виконавчого листа стягувачеві. Оскільки доказів фактичного отримання такого виконавчого листа стягувачем в ході розгляду справи здобуто не було, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що даний виконавчий лист втрачений, у зв`язку з чим наявні передбачені законом підстави для видачі його дублікату. В той же час колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з позицією суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
      Положеннями ч.1 ст. 433 ЦПК України передбачено, що пропуск строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання може бути поновлений лише за умови пропуску такого строку з поважних причин. При цьому один лише факт втрати виконавчого листа сам по собі не може вважатися безумовною підставою для поновлення такого строку.
      З матеріалів справи вбачається, і про це зазначає сам заявник, що 04.08.2015 року він звертався із запитом до відділу державної виконавчої служби Оболонського РУЮ в м.Києві, в якому посилався на постанову від 25.05.2015 року про повернення виконавчого документу стягувачеві. За таких умов, принаймні з вказаної дати заявник володів інформацією як про те, що орган державної виконавчої служби має фактично повернути йому виконавчий лист, так і про інформацією про те, що фактично вказаний виконавчий лист до банку не надійшов, тобто його було втрачено. При цьому із заявою до суду про видачу дубліката виконавчого листа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся лише в жовтні 2018 року. Жодної обставини, яка б завадила банку здійснити такі дії протягом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, який в даному випадку почав свій перебіг наново з 25.05.2015 року, заявником до суду представлено не було. За таких умов колегія суддів апеляційного суду вважає, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», достеменно володіючи інформацією про втрату виконавчого листа, не вчиняв дії щодо його поновлення (отримання дубліката) протягом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, відтак такий строк пропустив не з поважних причин, що в свою чергу виключає наявність підстав для задоволення заяви.
      При вирішенні даного питання колегія суддів апеляційного суду зауважує на те, що безпідставне поновлення судом першої інстанції строку пред`явлення виконавчого листа до виконання в даному випадку є порушенням права на справедливий суд та принцип юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях «Пономарьов проти України», «Щокін проти України», «Белле проти Франції» зазначив про те, що питання поновлення процесуального строку в контексті реалізації права доступу до справедливого суду не є абсолютним, і при вирішенні цього питання не може застосовуватися автоматично. В даному випадку доказів наявності передбачених законом підстав для вчинення такої процесуальної дії представлено не було, що в свою чергу виключає можливість задоволення заяви в цій частині.
      У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення, до якого відноситься й оскаржувана ухвала суду першої інстанції, повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині серед іншого є невідповідність висновків суду обставинам справи а також порушення норм процесуального права, що призвели до невірного вирішення питання по суті.
      Зважаючи на невірне вирішення судом першої інстанції питання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в даній частині та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні наведеної вимоги.
      Приписами ст.141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
      Звертаючись до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 385,20 грн. За таких умов, зважаючи на висновки апеляційного суду щодо часткового задоволення апеляційної скарги, з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню частина судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 192,10 грн.
      У відповідності до положень ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
      1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
      2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
      Апелянтом в своїй апеляційній скарзі було наведено попередній розрахунок витрат на правову допомогу. В той же час жодного доказу на обґрунтування та підтвердження фактичного розміру таких витрат, як і взагалі визначення конкретного розміру таких витрат і вимоги про її стягнення, до суду представлено не було, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення таких витрат в даній справі.
      Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
      П О С Т А Н О В И В :
      Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
      Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року в частині поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
      В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1 - відмовити. В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
      Стягнути з публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 192,10 (сто дев`яносто дві) грн.
      Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
      Головуючий С.О. Журба
      Судді: Т.О. Писана 
      К.П. Приходько 
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/86156233