Решение Хозсуда Полтавской области об отказе Диамантбанку в отмене зачета встречных однородных требований

[ANTIRAID]

Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail [email protected]

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019

Справа № 917/1335/18

м. Полтава

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", 04070, м. Київ, Контрактова площа, 10-А, адреса для листування: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48

до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, буд. 4

про визнання недійсним одностороннього правочинну - зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі листа (заяви) відповідача №42/698 від 17.05.2017 р.

Cуддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Амбросімов С.С.

від відповідача: адвокат Василевська К.М.

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" про визнання недійсним одностороннього правочинну - зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі листа (заяви) відповідача №42/698 від 17.05.2017 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.11.2018 відкрито провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.2019 провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвала суду обґрунтована тим, що рішенням господарського суду м. Києва від 09.11.2017 у справі №910/15361/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та постановою Верховного Суду від 24.05.2018, було визнано припиненим зобов`язання ПрАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" перед ПАТ "Діамантбанк" з повернення кредитного траншу в розмірі 1900000,00 грн. за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький завод дорожніх машин" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк", на підставі листа № 49/891 від 26.06.2017.

Тобто, господарський суд Полтавської області в даній справі дійшов висновку, що зарахування однорідних зустрічних вимог відбулося на підставі іншого правочину листа № 49/891 від 26.06.2017.

Також суд у вказаній ухвалі зазначив, що лист ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" № 42/698 від 17.05.2017 є саме листом, яким було лише направлено платіжне доручення, а тому, на думку суду, вказаний документ не є листом (заявою) про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З наведеного суд зробив висновок про відсутність предмету спору в даній справі та закрив провадження в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Позивач із ухвалою не погодився, подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 апеляційну скаргу ПАТ "Діамантбанк" задоволено. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.01.2019 у справі №917/1335/18 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно автоматичного розподілу справу № 917/1335/18 передано на розгляд судді Паламарчука В.В., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019 року

02.05.2019 суддя Паламарчук В.В. прийняв справу 917/1335/18 до свого провадження та призначив підготовче засідання.

03.06.2019 відповідач надав суду письмові пояснення по справі, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.07.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.09.2019.

В судовому засіданні 10.09.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив

Між АТ "ДІАМАНТБАНК" (банк) та ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" №12-02-03-000021.170 від 28.03.2017, за умовами якого вкладник розміщує банківський вклад на вкладному (депозитному) рахунку у банку № НОМЕР_1 , відкритому вкладнику згідно генерального договору банківського вкладу (депозиту) № 12-02-03-000021 від 03.02.2012, сума вкладу - 2 000 000 грн., нарахування відсотків за вкладом становить 13.6 %, строк вкладу - 51 день, з 28.03.2017 по 17.05.2017 включно.

Пунктами 1.2.1, 2.1, 2.1.3, 2,4, зазначеного договору передбачено, що дата повернення вкладу 18.05.2017, банк зобов`язаний повернути вкладнику суму вкладу в порядку та на умовах, встановлених цим договором, здійснити примусове списання коштів, у випадках передбачених чинним законодавством України, вкладник має право: на отримання суми вкладу та нарахованих процентів в порядку та на умовах, встановлених цим договором, на повернення вкладу після спливу строку вкладу в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (в т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку України).

В подальшому, між сторонами укладено договір кредитної лінії №048 від 18.04.2017, за яким ПАТ "ДІАМАНТБАНК" (кредитодавець) зобов`язується з 18.04.2017 по 17.05.2017 включно відкрити ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (позичальник) відновлювальну" кредитну лінію у розмірі 1 900 000 грн., кредитні кошти надаються позичальнику в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 15,1% процентів річних, в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором позичальник в день укладання цього договору забезпечує надання кредитодавцю в заставу визначене нижче майно, а також забезпечує надання кредитодавцю поруки відповідно до викладеного нижче: позичальник в день укладення цього договору надає в заставу кредитодавцю майнові права на суму 2 000 000 грн., що випливають з договору банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" № 12-02-03-000021.170 від 28.03.2017, укладеного між ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та позичальником, які (майнові права) полягають у праві вимагати від кредитодавця повернення грошових коштів в сумі 2 000 000 грн., розміщених позичальником у кредитодавця терміном до 17 травня 2017 року включно; порука відсутня (п.2.1).

За змістом додаткової угоди №1 від 18.04.2017 до договору кредитної лінії №048 від 18.04.2017 передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 900 000 грн., в межах кредитної лінії, відкритої згідно кредитного договору.

За змістом додаткової угоди №2 від 23.06.2017 до договору кредитної лінії №048 від 18.04.2017 р. передбачено, що кредитодавець, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 190000,00 грн. до 23.06.2017.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 18.04.2017 між ПАТ "ДІАМАНТБАНК" (заставодержатель) та ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав на вклад (депозит) №048/1, відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов`язання заставодавця за кредитним договором передає заставодержателю в заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права вимоги за договором банківського вкладу, що укладений між заставодавцем та боржником (відповідачем), предметом застави за цим договором є належні заставодавцю майнові права вимоги за договором банківського вкладу. За п.2.2. цього договору встановлено, що за згодою сторін вартість майнових прав, що належать заставодавцю за договором банківського вкладу та виступають предметом застави за цим договором, складає - 2 000 000 грн.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "ДІАМАНТБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким було розпочато процедуру виведення ПАТ "ДІАМАНТБАНК" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації.

Як зазначає позивач, після запровадження в Банку тимчасової адміністрації ПРАТ "КРЕДМАШ" листом №42/698 від 17.05.2017 направив на адресу позивача, платіжне доручення №6 від 17.05.2017 р., яке банком виконано не було, у зв`язку з тим, що перерахування грошових коштів відповідно до наданого платіжного доручення призвело б до задоволення його вимог, як кредитора ПАТ "Діамантбанк", під час тимчасової адміністрації, що забороняється здійснювати в силу норм п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ДІАМАНТБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого була розпочата процедура ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" за період з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

Листом від 29.06.2017 ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" просив ПАТ "ДІАМАНТБАНК" здійснити погашення кредитної заборгованості за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017 коштами, які надані в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме: коштами згідно договору банківського вкладу(депозиту) №12-02-03-000021.170 від 28.03.2017 у сумі 2 000 000 грн., на що відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для заліку зустрічних однорідних вимог до моменту настання обставин, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно листа №316/01л від 19.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає що відповідно до умов договору кредитної лінії №048 від 18.04.2017 р. з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.04.2017 р. до нього, строк повернення кредитного траншу в сумі 1 900 00,00 грн був встановлений по 17.05.2017 р. включно. Лист (заява) №42/698 від 17.05.2017 р. від відповідача був отриманий позивачем 17.05.2017. Таким чином, строк виконання зобов`язання з повернення кредитного траншу в сумі 1900000,00 грн на момент подачі вказаного листа ще не настав, бо до кінця дня 17.05.2017 р позичальник мав право погасити заборгованість за вказаним кредитним траншем в сумі 1900000,00 грн. Крім того, за домовленістю сторін строк повернення кредитного траншу в сумі 1900 000,00 грн відповідно до додаткової угоди №2 був продовжений до 23.06.2019 р. Таким чином, за твердженнями позивача, одна з вимог, яка необхідна для здійснення зарахування однорідних зустрічних вимог, а саме настання строку виконання зобов`язань, не була дотримана.

Враховуючи вищевикладене, позивач заперечує проти дійсності одностороннього правочину, а саме зарахування однорідних зустрічних вимог на підставі листа (заяви) відповідача №42/698 від 17.05.2017 р. та звернувся до суду із даною позовною заявою.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до положень частин 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Суд встановив, що відповідач лист (заяву) №42/698 від 17.05.2019 р. заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог не вважає та на цьому не наполягає, як це стверджує позивач.

Суд, дослідив лист (заяву) №42/698 від 17.05.2019 р., де зокрема зазначено наступне: "В зв`язку з цим ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" звертається до Вас з вимогою здійснити погашення кредитної заборгованості нашого підприємства перед ПАТ "ДІАМАНТБАНК" коштами, які надані в забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору, а саме коштами згідно договору банківського вкладу (депозиту) №12-02-03-000021.170 від 28.03.2017 р. в сумі 2000000,00 грн термін повернення якого 18.05.2017 р.

В зв`язку з технічною неможливістю подати платіжне доручення на погашення кредиту через систему "Клієнт-Банк" направляємо Вам на виконання платіжне доручення №6 від 17.05.2017 на суму 1900000,00 грн.

Додаток: платіжне доручення №6 від 17.05.2017 на суму 1900000,00 грн."

Відповідно до п. 1.4 Постанови Національного банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" Інструкція від 29.03.2001 № 135 - платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява № 42/698 від 17.05.2019 р. є заявою, згідно якої відповідач просить банк саме списати кошти зі свого рахунку (депозиту) згідно платіжного доручення та перерахувати їх в рахунок погашення кредиту, а не заявою про зарахування позовних вимог. В даному випадку позивач звертається до Банку не як до позичальника, а як до банку в якому розміщений депозитний вклад відповідача з вимогою перерахувати кошти, які знаходяться на депозитному рахунку в рахунок погашення кредиту.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначене відповідає твердженням позивача викладених в позовній заяві, де позивач чітко зазначає, що після запровадження в Банку тимчасової адміністрації ПРАТ "КРЕДМАШ" листом №42/698 від 17.05.2017 направив на адресу позивача, платіжне доручення №6 від 17.05.2017 р., яке банком виконано не було, у зв`язку з тим, що перерахування грошових коштів відповідно до наданого платіжного доручення призвело б до задоволення його вимог, як кредитора ПАТ "Діамантбанк" (Т. 1 , ст. 2, з обороту абз. 7). Тобто позивач вказує, що вказаним листом надсилалося платіжне доручення і, що саме перерахування коштів відповідно до наданого відповідачем платіжного доручення призвело б до задоволення його вимог, а не зарахування зустрічних позовних вимог.

Суд зазначає, що спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

З поданих позивачем доказів, суд не вбачає, що заява № 42/698 від 17.05.2019 р містить письмове волевиявлення відповідача на припинення зустрічних вимог зарахуванням, а тому не може вважати її заявою про зарахування зустрічних позовних вимог, в зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позову.

Крім того, позивач не надав доказів його реагування на заяву (лист) №42/698 від 17.05.2017, як на заяву про зарахування зустрічних позовних вимог, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки після її отримання, як це він зробив отримавши лист № 49/891 від 26.06.2017 р., де чітко зазначив, що розцінює цю заяву (49/891 від 26.06.2017 р.) як заяву про зарахування зустрічних позовних вимог (лист 316/01л від 19.07.2017 р. )(Т. 1 а.с. -48).

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що заява № 42/698 від 17.05.2019 р містить письмове волевиявлення відповідача на припинення зустрічних вимог зарахуванням та того, що її можна вважати заявою про зарахування зустрічних позовних вимог

За таких обставин, враховуючи неподання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.09.2019р.

Суддя В.В. Паламарчук

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84384498

[ANTIRAID]

Это наше дело. Суд пришел к заключению, что истцом не представлено в суд надлежащих и допустимых доказательств того, что заявление № 42/698 от 17.05.2019 г. содержит письменное волеизъявление ответчика на прекращение встречных требований зачислением и того, что ее можно считать заявлением о зачете встречных исковых требований.

Банк фактически проиграв до этого дело по самому уведомлению проведенному не в период временной администрации, а в период ликвидации банка, как это и предусмотрено Законом, пытался покреативить и нарушить право заемщика на зачет своего же депозита служившего обеспечением по кредиту, взыскав кредит и не вернув депозит. Вот так уполномоченные лица повышают доверие к банковской системе и тратят средства вкладчиков на судебный сбор и оплату услуг креативных юристов.

Это дело демонстрирует на сколько опасно приобретать у банков права требования, а также грубейшие злоупотребления уполномоченных лиц ФГВФЛ при осуществлении временной администрации и ликвидации банков.