Текст иска о признании кредитного договора недействительным (АКБ Надра, договор Автопакет)


Recommended Posts

Текст иска о признании кредитного договора недействительным (АКБ Надра, договор Автопакет)

Это тот иск по которому я получил первое положительное решение. Только я его немного изменил - выбросил валюту, добавил ст. 27 ГК и ст. 228 ГК. Обратите внимание, что договор банка Надра "Автопакет" с течением времени практически не эволюционировал, т.е. не изменялся. Поэтому этот иск можно использовать независимо от даты заключения договора.

До Ріпкинського районного суду Чернігівської області

15000, Чернігівська обл., смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 94

тел. (04641) 2-15-04, 2-11-03

Позивач: _________________________________

Адреса: _______________________________

Представник Позивача:

Степаненко Андрій Миколайович

Адреса: 65012, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 67, кв. 10

Адреса для листування:

65011, м. Одеса -11, а/с 40

Тел.: (067) 937-2-937

Відповідач: ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Чернігівське РУ.

Адреса: м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 17.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання договору недійсним

__________ року між мною Позичальником ______________________________, та ВАТ КБ «Надра» (надалі за текстом — Банк) укладено Договір «Автопакет» №______________, який за своєю суттю є кредитним договором. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.1. цього договору Банк мав наміри (але не зобов’язався) надати Позичальникові кредитні кошти з ___________ року і терміном погашення по ____________ року включно у сумі __________ доларів США. Відповідно до п. 1.1.3.1. Позичальник зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15,3% річних. У п. 2.2.1. та 2.2.3. договору зазначено, що Позичальник зобов’язується щомісяця в термін до 18 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного платежу, розмір якого за цим Договором становить _____ долари США.

Проте підписання зазначеного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав Позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку ВАТ КБ «Надра», а саме:

РОЗДІЛ 1:

Згідно п. 2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуго-вуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на стра-хування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Ця інформація майже в повному обсязі не була надана Позивачу.

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно п. 1. ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

РОЗДІЛ 2:

Договір про надання споживчого кредиту суперечить ряду норм чинного законодавства, а саме:

1. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.1. Банк зобов’язаний:

п.п. 4.1.1. Надати Позичальнику консультаційні послуги з питань виконання цього до-говору.

Норма законодавства: П. 1 ст. 1054 ЦК України: За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Коментар: У тексті договору зобов'язання банку надати кредит відсутнє взагалі.

2. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

Розділ «Визначення термінів»:

- «Договір страхування» - Договір №06/69057/24701/08 від 16.07.2008 року, укладений між Позичальником та ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції».

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.7. Ініціювати зміну (збільшення) відсоткової ставки за користування Кредитом, письмово попередивши про це Позичальника та Поручителя за 10 робочих днів в тому числі (але не виключно) в наступних випадках:

- Розірвання Позичальником договору страхування із страховою компанією, яка співпрацює з банком по банківському продукту «Автопакет».

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.17. В день укладання цього договору застрахувати предмет застави в страховій компанії, що входить до переліку акредитованих Банком.

Норма законодавства: Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення учасника пра-вочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: До договорів із споживачами про на-дання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, ви-значеною кредитодавцем…

Коментар: У тексті договору банк позбавляє позичальника права вільно вибирати страхову компанію на весь період дії кредитного договору.

3. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.2. …Банк має право вимагати дострокового виконання Зобов’язання (не зважаючи на відсутність простроченої заборгованості Позичальника), а у випадку невиконання Позичальником такої вимоги в строк … Банк звертає стягнення на заставне майно.

Норма законодавства: П. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення спожив-чого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи засто-сування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один кален-дарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Коментар: У тексті договору банк надає собі права будь-коли, безпідставно, на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

4. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.5. Вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов’язань щодо повер-нення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим До-говором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

Норма законодавства: П. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення спожив-чого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи засто-сування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один кален-дарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Коментар: У тексті договору банк встановлює занадто жорсткі умови виконання зобов’язання, та надає собі права будь-коли на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

5. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.7. Ініціювати зміну (збільшення) відсоткової ставки за користування Кредитом, письмово попередивши про це Позичальника та Поручителя за 10 робочих днів в тому числі (але не виключно) в наступних випадках:

- Якщо Позичальник припиняє перерахування заробітної плати, або інших регулярних надходжень на рахунок, відкритий в Банку.

Норма законодавства: Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем…

Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення учасника пра-вочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Коментар: У тексті договору банк вимагає укладення іншого договору з креди-тодавцем.

6. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.8. … Позичальник дає згоду на те, що інформація, що стосується Позичальника та цього Договору (включаючи інформацію, надану Позичальником Банку в зв’язку з укладенням цього договору), стане відомою третім особам для конфіденційного викори-стання (в тому числі в зв’язку з наданням послуг, обробкою даних статистичною звітністю та управлінням ризиками, а також для підготовки та направлення Позичальнику комерційних пропозицій).

Норма законодавства: Ст. 61 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»:

Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці:

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

Аб. 2 п. 3 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.

Коментар: У тексті договору банк заявляє про розкриття банківської таємниці у власних комерційних інтересах.

7. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.9. Банк має право … вимагати від Позичальника негайного дострокового пога-шення наданого Кредиту, відсотків, інших платежів, та можливих штрафних санкцій за цим Договором, у разі отримання Банком несприятливої інформації, що свідчить про можливість невиконання (неналежного виконання) Позичальником зобов’язань (під такою несприятливою інформацією Сторони розуміють документи державних органів про обшук, виїмку, арешт чи примусове списання коштів, розкриття банківської таємниці стосовно Позичальника чи пов’язаних з ним осіб, порушення кримінальної справи стосовно учасника або працівника Позичальника або пов’язаних з ним осіб тощо), або у разі встановлення, що кредитна операція містить ознаки такої, яка згідно з законодавством підлягає фінансовому моніторингу.

Норма законодавства: Ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»:

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: 1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

Ст. 11 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»: Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею.

Коментар: У тексті договору банк надає собі права будь-коли, безпідставно, на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

Коментар: У тексті договору банк надає собі права будь-коли, безпідставно, на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

8. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.6. Протягом дії цього договору не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань, а також надавати Банку можливість перевірки його дійсності та грошової оцінки.

пп. 4.3.14. Не виконувати дій, що тягнуть за собою пошкодження предмета застави чи зменшення його вартості.

пп. 4.3.10. Надати додаткове забезпечення виконання зобов’язань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника, зниження вартості забезпе-чення за цим Договором.

Норма законодавства: Ст. 5. ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: Суб'єктами оціночної діяльності є:

… юридичні особи … які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

Ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»: містить перелік операцій яки дозволено виконувати банкам; серед них оціночної діяльності немає.

Коментар: У тексті договору банк надає собі повноваження, яки не передбачені Законом – виконувати грошову оцінку та робити висновки щодо зменшення вартості майна.

Транспортний засіб знижує свою ринкову вартість на протязі часу, навіть, якщо не експлуатується взагалі. Щоб отримати кредит Позичальнику обов’язково завжди треба мати додаткове забезпечення.

9. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.16. Внести плату на нотаріальне посвідчення договорів, яки можуть укладатись в майбутньому і пов’язані з виконанням Позичальником Зобов’язань по цьому договору.

Норма законодавства: П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються поло-ження цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

Аб. 2 П. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Коментар: У тексті договору банк зобов’язує споживача нести витрати, не вка-зуючи їх розмір.

10. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.8. На вимогу Банку з’явитися до Банку для підписання додаткової угоди, в якій визначено розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

Норма законодавства: Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням ви-мог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення учасника пра-вочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Коментар: У тексті договору банк посягає на свободу волевиявлення пози-чальника.

11. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.1. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.1. Забезпечити Банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п. 2.1. цього Договору.

п. 2.1. Надання Кредиту проводиться шляхом:

- перерахування коштів, за реквізитами, вказаними Позичальником письмово, або

- перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника, за реквізитами, вказаними Позичальником.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: У тексті договору банк вимагає уплати штрафу в розмірі 2657 доларів США у разі ненадання Позичальником реквізитів (рахунку) для перерахування коштів.

12. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.2. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.2. Суворо дотримуватися положень цього Договору.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: У тексті договору банк вимагає уплати штрафу в розмірі 2657 доларів США взагалі безпідставно і будь-коли, якщо Банку це буде потрібно.

13. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.7. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.7. Протягом двох робочих днів повідомляти Банк про зміну адреси, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення, одруження, на-родження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов’язань за цим Договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: У тексті договору банк вимагає уплати штрафу в розмірі 2657 доларів США взагалі безпідставно і будь-коли, якщо Банку це буде потрібно.

14. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.10. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.10. Надати додаткове забезпечення виконання зобов’язань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника, зниження вартості забезпе-чення за цим Договором.

Норма законодавства: П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються поло-ження цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: Умова щодо необхідності наявності додаткового забезпечення не заявляється і не перевіряється Банком до надання кредиту.

Транспортний засіб знижує свою ринкову вартість на протязі часу, навіть, якщо не експлуатується взагалі. Тобто Позичальнику невідомо, що щоб отримати кредит йому обов’язково завжди треба мати додаткове забезпечення, інакше він платить штраф 2657 доларів США.

15. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.3. Позичальник несе відповідальність перед Банком за надання недостовірної інформації, що стосується Предмета застави, в розмірі повної вартості Предмета застави.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад

п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

Коментар: У разі подання Позичальником недостовірної інформації (навіть по-милково або несвідомо) Банк вимагає сплати 120% від суми наданого кредиту. І це є лише штрафною санкцією, і не звільняє Позичальника від виконання ос-новного зобов’язання (повернення всього кредиту та відсотків).

16. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.4. …Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору виплачує Банку пеню від загальної суми заборгованості Позичальника по договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ…

пп. 5.1. У разі прострочення Позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню Кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ…

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Коментар: 1. Банк намагається отримувати подвійну пеню за одне і те саме по-рушення і від Позичальника і від Поручителя. При цьому зобов’язання Поручи-теля перевищують зобов’язання Позичальника, оскільки Поручитель, у разі виконання зобов’язань, має сплатити пеню і за Позичальника і за себе.

2. Банк нараховує пеню не на суму простроченого зобов’язання, а на всю суму боргу по договору, що є загалі безпідставним.

Зважаючи на те, що всі зазначені положення кредитного договору пов’язані між собою та з іншими пунктами договору, треба застосовувати п. 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»: у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі по-ложення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

РОЗДІЛ 3:

Наслідком укладання кредитного договору стало обмеження можливості Позичальника мати не заборонені законом цивільні права, а саме:

1. Вільно укладати цивільні угоди щодо страхування майна (пп. 4.2.7.; пп. 4.3.17.; пп. 4.2.2.; пп. 5.2. кредитного договору).

2. Вільно розпоряджатися майном (грошима), що належить Позичальнику на праві приватної власності (пп. 4.2.7. кредитного договору).

3. Мати захист персональної інформації, що складає банківську таємницю (пп. 4.2.8. кредитного договору).

Згідно Ст. 21 Конституції України: права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

РОЗДІЛ 4:

Безспірним є факт порушення прав і свобод, що охороняються безпосередньо Конституцією України. Зокрема, відповідно ст. 42 Конституції України, не допускається неправомірне обмеження конкуренції, а у кредитному договорі вка-зано страхову компанію, в якій Кредитор вимагає страхуватися, навіть, вказаний номер договору страхування. Інші положення договору (пп. 4.2.7.; пп. 4.3.17.; пп. 4.2.2.; пп. 5.2.) передбачають, у разі відмови від такого страхування, підвищення відсоткової ставки, сплату штрафу та навіть розривання договору і звернення стягнення на заставне майно.

Також, договір суперечить ст. 41 Конституції України (право приватної власності є непорушним), оскільки зобов’язує Позичальника перераховувати заробітну плату та інші регулярні надходження безпосередньо Кредиторові (пп. 4.2.7. кредитного договору). Отже рішення щодо того, куди спрямувати гроші і як їх отримувати приймає не власник, а Кредитор.

Згідно п. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. А відповідно п. 2 цієї ж статті, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності пра-вочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У разі застосування наслідків недійсності правочину Позивач повинен повернути Відповідачеві суму наданого кредиту, а саме ________ долари США*____ (курс НБУ на ________ р.) = __________ грн. Відповідач повинен повернути Позивачеві сплачені платежі за кредитом, а саме ________ доларів США * _____ = ___________ грн.

У разі взаємозаліку зобов’язань, Позичальник мусить повернути Банку ___________ грн.

З огляду на те, що норми діючого законодавства, а також права споживачів були порушені Відповідачем, а не Позивачем, я вважаю що неприпустимо погіршувати майновий стан Позивача, вимагаючи повернення боргу у термін менший, ніж було погоджено сторонами при наданні кредиту.

У разі початку повернення боргу з ________ 2010 року до закінчення терміну кре-диту залишиться ____ місяців. Отже розмір щомісячного платежу складає _________ грн. / ____ місяців = ______ грн.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 15, 21, 110, 119-120 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. 3, 4, 13, 27, 203, 215, 228, 236, 524, 548 Цивільного кодексу України, Законами України, «Про банки та банківську діяльність», Постанови N 5 від 12. 04. 96 пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»,

Прошу:

1. Прийняти позовну заяву до свого розгляду відповідно до статі 110 Цивільного проце-суального кодексу України та Постанови N 5 від 12.04.96 Пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ: «Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження Відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання Договору. Жоден із цих Судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого Суду з мотивів непідсудності».

2. Визнати недійсним Договір «Автопакет» №______________ від ___________ р., ук-ладений між Позичальником та Банком.

3. Зобов’язати Відповідача (Банк) прийняти у Позивача (Позичальника) суму залишкової заборгованості __________ грн. рівними частинами по ________ грн. на місяць на протязі ____ місяців.

4. У відповідності із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачі» звільнити мене від сплати Судового збору.

7. Судові витрати покласти на Відповідача.

Додатки:

1. Копія договору «Автопакет» №________________ від ___________ р. – 9 арк.

2. Копії квитанцій щодо розрахунків із Банком – 13 арк.

3. Заява про розгляд у попередньому засіданні за відсутності Позивача – 1 арк.

Представник Позивача ___________________/ А.М. Степаненко

«01» лютого 2010 р.

Первоисточник и ссылка для скачивания в Word - http://grand-insur.com/tekst_iska_o_prizna..._avtopaket.html

Ниже представлен для скачивания текст кассационной жалобы - используйте его формулировки обязательно, при подаче иска по договору Автопакет!!!

Autopaket.doc

Link to comment
Share on other sites

  • 1 month later...
  • 1 month later...

Текст иска о признании кредитного договора недействительным (АКБ Надра, договор Автопакет)

Это тот иск по которому я получил первое положительное решение. Только я его немного изменил - выбросил валюту, добавил ст. 27 ГК и ст. 228 ГК. Обратите внимание, что договор банка Надра "Автопакет" с течением времени практически не эволюционировал, т.е. не изменялся. Поэтому этот иск можно использовать независимо от даты заключения договора.

До Ріпкинського районного суду Чернігівської області

15000, Чернігівська обл., смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 94

тел. (04641) 2-15-04, 2-11-03

Позивач: _________________________________

Адреса: _______________________________

Представник Позивача:

Степаненко Андрій Миколайович

Адреса: 65012, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 67, кв. 10

Адреса для листування:

65011, м. Одеса -11, а/с 40

Тел.: (067) 937-2-937

Відповідач: ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Чернігівське РУ.

Адреса: м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 17.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання договору недійсним

__________ року між мною Позичальником ______________________________, та ВАТ КБ «Надра» (надалі за текстом — Банк) укладено Договір «Автопакет» №______________, який за своєю суттю є кредитним договором. Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.1. цього договору Банк мав наміри (але не зобов’язався) надати Позичальникові кредитні кошти з ___________ року і терміном погашення по ____________ року включно у сумі __________ доларів США. Відповідно до п. 1.1.3.1. Позичальник зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15,3% річних. У п. 2.2.1. та 2.2.3. договору зазначено, що Позичальник зобов’язується щомісяця в термін до 18 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного платежу, розмір якого за цим Договором становить _____ долари США.

Проте підписання зазначеного договору про надання споживчого кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав Позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку ВАТ КБ «Надра», а саме:

РОЗДІЛ 1:

Згідно п. 2. ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуго-вуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на стра-хування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Ця інформація майже в повному обсязі не була надана Позивачу.

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно п. 1. ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

РОЗДІЛ 2:

Договір про надання споживчого кредиту суперечить ряду норм чинного законодавства, а саме:

1. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.1. Банк зобов’язаний:

п.п. 4.1.1. Надати Позичальнику консультаційні послуги з питань виконання цього до-говору.

Норма законодавства: П. 1 ст. 1054 ЦК України: За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Коментар: У тексті договору зобов'язання банку надати кредит відсутнє взагалі.

2. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

Розділ «Визначення термінів»:

- «Договір страхування» - Договір №06/69057/24701/08 від 16.07.2008 року, укладений між Позичальником та ЗАТ Фінансова група «Страхові традиції».

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.7. Ініціювати зміну (збільшення) відсоткової ставки за користування Кредитом, письмово попередивши про це Позичальника та Поручителя за 10 робочих днів в тому числі (але не виключно) в наступних випадках:

- Розірвання Позичальником договору страхування із страховою компанією, яка співпрацює з банком по банківському продукту «Автопакет».

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.17. В день укладання цього договору застрахувати предмет застави в страховій компанії, що входить до переліку акредитованих Банком.

Норма законодавства: Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення учасника пра-вочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: До договорів із споживачами про на-дання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, ви-значеною кредитодавцем…

Коментар: У тексті договору банк позбавляє позичальника права вільно вибирати страхову компанію на весь період дії кредитного договору.

3. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.2. …Банк має право вимагати дострокового виконання Зобов’язання (не зважаючи на відсутність простроченої заборгованості Позичальника), а у випадку невиконання Позичальником такої вимоги в строк … Банк звертає стягнення на заставне майно.

Норма законодавства: П. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення спожив-чого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи засто-сування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один кален-дарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Коментар: У тексті договору банк надає собі права будь-коли, безпідставно, на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

4. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.5. Вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов’язань щодо повер-нення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим До-говором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі сплатив черговий платіж.

Норма законодавства: П. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення спожив-чого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи засто-сування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один кален-дарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Коментар: У тексті договору банк встановлює занадто жорсткі умови виконання зобов’язання, та надає собі права будь-коли на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

5. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.7. Ініціювати зміну (збільшення) відсоткової ставки за користування Кредитом, письмово попередивши про це Позичальника та Поручителя за 10 робочих днів в тому числі (але не виключно) в наступних випадках:

- Якщо Позичальник припиняє перерахування заробітної плати, або інших регулярних надходжень на рахунок, відкритий в Банку.

Норма законодавства: Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем…

Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення учасника пра-вочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Коментар: У тексті договору банк вимагає укладення іншого договору з креди-тодавцем.

6. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.8. … Позичальник дає згоду на те, що інформація, що стосується Позичальника та цього Договору (включаючи інформацію, надану Позичальником Банку в зв’язку з укладенням цього договору), стане відомою третім особам для конфіденційного викори-стання (в тому числі в зв’язку з наданням послуг, обробкою даних статистичною звітністю та управлінням ризиками, а також для підготовки та направлення Позичальнику комерційних пропозицій).

Норма законодавства: Ст. 61 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»:

Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці:

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

Аб. 2 п. 3 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.

Коментар: У тексті договору банк заявляє про розкриття банківської таємниці у власних комерційних інтересах.

7. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.2. Банк має право:

пп. 4.2.9. Банк має право … вимагати від Позичальника негайного дострокового пога-шення наданого Кредиту, відсотків, інших платежів, та можливих штрафних санкцій за цим Договором, у разі отримання Банком несприятливої інформації, що свідчить про можливість невиконання (неналежного виконання) Позичальником зобов’язань (під такою несприятливою інформацією Сторони розуміють документи державних органів про обшук, виїмку, арешт чи примусове списання коштів, розкриття банківської таємниці стосовно Позичальника чи пов’язаних з ним осіб, порушення кримінальної справи стосовно учасника або працівника Позичальника або пов’язаних з ним осіб тощо), або у разі встановлення, що кредитна операція містить ознаки такої, яка згідно з законодавством підлягає фінансовому моніторингу.

Норма законодавства: Ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»:

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: 1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

Ст. 11 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»: Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею.

Коментар: У тексті договору банк надає собі права будь-коли, безпідставно, на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

Коментар: У тексті договору банк надає собі права будь-коли, безпідставно, на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту, або звернути стягнення на майно.

8. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.6. Протягом дії цього договору не здійснювати будь-яких дій щодо зниження вартості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань, а також надавати Банку можливість перевірки його дійсності та грошової оцінки.

пп. 4.3.14. Не виконувати дій, що тягнуть за собою пошкодження предмета застави чи зменшення його вартості.

пп. 4.3.10. Надати додаткове забезпечення виконання зобов’язань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника, зниження вартості забезпе-чення за цим Договором.

Норма законодавства: Ст. 5. ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: Суб'єктами оціночної діяльності є:

… юридичні особи … які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

Ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»: містить перелік операцій яки дозволено виконувати банкам; серед них оціночної діяльності немає.

Коментар: У тексті договору банк надає собі повноваження, яки не передбачені Законом – виконувати грошову оцінку та робити висновки щодо зменшення вартості майна.

Транспортний засіб знижує свою ринкову вартість на протязі часу, навіть, якщо не експлуатується взагалі. Щоб отримати кредит Позичальнику обов’язково завжди треба мати додаткове забезпечення.

9. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.16. Внести плату на нотаріальне посвідчення договорів, яки можуть укладатись в майбутньому і пов’язані з виконанням Позичальником Зобов’язань по цьому договору.

Норма законодавства: П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються поло-ження цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

Аб. 2 П. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Коментар: У тексті договору банк зобов’язує споживача нести витрати, не вка-зуючи їх розмір.

10. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 4.3. Позичальник зобов’язаний:

пп. 4.3.8. На вимогу Банку з’явитися до Банку для підписання додаткової угоди, в якій визначено розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

Норма законодавства: Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням ви-мог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення учасника пра-вочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Коментар: У тексті договору банк посягає на свободу волевиявлення пози-чальника.

11. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.1. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.1. Забезпечити Банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених п. 2.1. цього Договору.

п. 2.1. Надання Кредиту проводиться шляхом:

- перерахування коштів, за реквізитами, вказаними Позичальником письмово, або

- перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника, за реквізитами, вказаними Позичальником.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: У тексті договору банк вимагає уплати штрафу в розмірі 2657 доларів США у разі ненадання Позичальником реквізитів (рахунку) для перерахування коштів.

12. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.2. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.2. Суворо дотримуватися положень цього Договору.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: У тексті договору банк вимагає уплати штрафу в розмірі 2657 доларів США взагалі безпідставно і будь-коли, якщо Банку це буде потрібно.

13. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.7. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.7. Протягом двох робочих днів повідомляти Банк про зміну адреси, місця роботи, номерів телефонів, прізвища та імені, а також про факти розлучення, одруження, на-родження дітей та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов’язань за цим Договором, з наданням відповідних документів, що їх підтверджують.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: У тексті договору банк вимагає уплати штрафу в розмірі 2657 доларів США взагалі безпідставно і будь-коли, якщо Банку це буде потрібно.

14. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.2. У разі порушення Позичальником вимог п.п. 4.3.10. цього Договору, Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту, визначеної у п. 1.1. цього Договору, за кожен випадок.

пп. 4.3.10. Надати додаткове забезпечення виконання зобов’язань за цим договором у разі суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника, зниження вартості забезпе-чення за цим Договором.

Норма законодавства: П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються поло-ження цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

П. 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Коментар: Умова щодо необхідності наявності додаткового забезпечення не заявляється і не перевіряється Банком до надання кредиту.

Транспортний засіб знижує свою ринкову вартість на протязі часу, навіть, якщо не експлуатується взагалі. Тобто Позичальнику невідомо, що щоб отримати кредит йому обов’язково завжди треба мати додаткове забезпечення, інакше він платить штраф 2657 доларів США.

15. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.3. Позичальник несе відповідальність перед Банком за надання недостовірної інформації, що стосується Предмета застави, в розмірі повної вартості Предмета застави.

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

П. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад

п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;

Коментар: У разі подання Позичальником недостовірної інформації (навіть по-милково або несвідомо) Банк вимагає сплати 120% від суми наданого кредиту. І це є лише штрафною санкцією, і не звільняє Позичальника від виконання ос-новного зобов’язання (повернення всього кредиту та відсотків).

16. Норма договору, що суперечить нормам законодавства:

п. 5. Відповідальність сторін:

пп. 5.4. …Поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору виплачує Банку пеню від загальної суми заборгованості Позичальника по договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ…

пп. 5.1. У разі прострочення Позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню Кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ…

Норма законодавства: П. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»:

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Коментар: 1. Банк намагається отримувати подвійну пеню за одне і те саме по-рушення і від Позичальника і від Поручителя. При цьому зобов’язання Поручи-теля перевищують зобов’язання Позичальника, оскільки Поручитель, у разі виконання зобов’язань, має сплатити пеню і за Позичальника і за себе.

2. Банк нараховує пеню не на суму простроченого зобов’язання, а на всю суму боргу по договору, що є загалі безпідставним.

Зважаючи на те, що всі зазначені положення кредитного договору пов’язані між собою та з іншими пунктами договору, треба застосовувати п. 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»: у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі по-ложення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

РОЗДІЛ 3:

Наслідком укладання кредитного договору стало обмеження можливості Позичальника мати не заборонені законом цивільні права, а саме:

1. Вільно укладати цивільні угоди щодо страхування майна (пп. 4.2.7.; пп. 4.3.17.; пп. 4.2.2.; пп. 5.2. кредитного договору).

2. Вільно розпоряджатися майном (грошима), що належить Позичальнику на праві приватної власності (пп. 4.2.7. кредитного договору).

3. Мати захист персональної інформації, що складає банківську таємницю (пп. 4.2.8. кредитного договору).

Згідно Ст. 21 Конституції України: права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

РОЗДІЛ 4:

Безспірним є факт порушення прав і свобод, що охороняються безпосередньо Конституцією України. Зокрема, відповідно ст. 42 Конституції України, не допускається неправомірне обмеження конкуренції, а у кредитному договорі вка-зано страхову компанію, в якій Кредитор вимагає страхуватися, навіть, вказаний номер договору страхування. Інші положення договору (пп. 4.2.7.; пп. 4.3.17.; пп. 4.2.2.; пп. 5.2.) передбачають, у разі відмови від такого страхування, підвищення відсоткової ставки, сплату штрафу та навіть розривання договору і звернення стягнення на заставне майно.

Також, договір суперечить ст. 41 Конституції України (право приватної власності є непорушним), оскільки зобов’язує Позичальника перераховувати заробітну плату та інші регулярні надходження безпосередньо Кредиторові (пп. 4.2.7. кредитного договору). Отже рішення щодо того, куди спрямувати гроші і як їх отримувати приймає не власник, а Кредитор.

Згідно п. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. А відповідно п. 2 цієї ж статті, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності пра-вочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

У разі застосування наслідків недійсності правочину Позивач повинен повернути Відповідачеві суму наданого кредиту, а саме ________ долари США*____ (курс НБУ на ________ р.) = __________ грн. Відповідач повинен повернути Позивачеві сплачені платежі за кредитом, а саме ________ доларів США * _____ = ___________ грн.

У разі взаємозаліку зобов’язань, Позичальник мусить повернути Банку ___________ грн.

З огляду на те, що норми діючого законодавства, а також права споживачів були порушені Відповідачем, а не Позивачем, я вважаю що неприпустимо погіршувати майновий стан Позивача, вимагаючи повернення боргу у термін менший, ніж було погоджено сторонами при наданні кредиту.

У разі початку повернення боргу з ________ 2010 року до закінчення терміну кре-диту залишиться ____ місяців. Отже розмір щомісячного платежу складає _________ грн. / ____ місяців = ______ грн.

На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 15, 21, 110, 119-120 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. 3, 4, 13, 27, 203, 215, 228, 236, 524, 548 Цивільного кодексу України, Законами України, «Про банки та банківську діяльність», Постанови N 5 від 12. 04. 96 пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»,

Прошу:

1. Прийняти позовну заяву до свого розгляду відповідно до статі 110 Цивільного проце-суального кодексу України та Постанови N 5 від 12.04.96 Пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ: «Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження Відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання Договору. Жоден із цих Судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого Суду з мотивів непідсудності».

2. Визнати недійсним Договір «Автопакет» №______________ від ___________ р., ук-ладений між Позичальником та Банком.

3. Зобов’язати Відповідача (Банк) прийняти у Позивача (Позичальника) суму залишкової заборгованості __________ грн. рівними частинами по ________ грн. на місяць на протязі ____ місяців.

4. У відповідності із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачі» звільнити мене від сплати Судового збору.

7. Судові витрати покласти на Відповідача.

Додатки:

1. Копія договору «Автопакет» №________________ від ___________ р. – 9 арк.

2. Копії квитанцій щодо розрахунків із Банком – 13 арк.

3. Заява про розгляд у попередньому засіданні за відсутності Позивача – 1 арк.

Представник Позивача ___________________/ А.М. Степаненко

«01» лютого 2010 р.

Первоисточник и ссылка для скачивания в Word - http://grand-insur.com/tekst_iska_o_prizna..._avtopaket.html

Я спочатку вирішив піти таким шляхом і написати на основі Вашого позову лист до Міністерства споживчої політики:лист.txt
Link to comment
Share on other sites

  • 4 weeks later...

koval, я так понимаю Вы подписывали допсоглашение о реструктуризации автокредита, если не сложно выложит скан допсоглашения, или скиньте на почту doughnut@meta.ua. хочу дать юриту почитать.Заранее благодарен.

Link to comment
Share on other sites

  • 2 weeks later...

а можно почитать решение Суда. У самого Автопакет 2007 года и уже подумываю о суде

Справа № 2-290/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого – судді Жовток Є.А.

при секретарі Нерус Н.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк “Надра”, в особі філії ВАТ КБ “Надра” Чернігівське регіональне управління - про визнання недійсним договору “Автопакет” та про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зазначивши що 17.07.2008 року він уклав з банком “Надра” договір “Автопакет”, отримавши кредит у розмірі 26 573 долара США, строком до 15.07.2015 року та зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 15,3% річних. Вважаючи, що при укладенні договору банком було порушено вимоги діючого законодавства, ОСОБА_1 просить визнати його недійсним та зобов”язати відповідача прийняти упродовж 65 місяців, рівними частками по 1187 грн. 80 коп. залишок заборгованості в національній валюті, по курсу відносно долара США, який існував на момент укладення договору.

Як на підстави для визнання договору недійсним, ОСОБА_1 посилається на незаконність видачі банком кредиту і отримання плати за його використання, в іноземній валюті; неповідомлення позичальника про суттєві умови кредитування, в тому числі, позбавлення права вільного вибору страхової компанії; можливість банку на власний розсуд вимагати дострокового повернення кредиту; право банку проводити оцінку майна і звертати на нього стягнення; право банку вимагати укладення інших договорів, розкривати банківську таємницю, покладати на позичальника додаткові витрати за договором, а на поручителя - зобов”язання, які перевищують розмір позики.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір «Автопакет» та зобов’язати відповідача прийняти залишок заборгованості рівними частками по 1325,78 грн. упродовж 65 місяців.

Під час судового розгляду до участі у справі в якості спввідповідача було залучено ВАТ КБ “Надра”.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, обгрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що при укладенні і виконанні договору з ОСОБА_1, банк дотримався як вимог діючого законодавства, так і звичаїв ділового обороту. Договір був укладений внаслідок вільного волевиявлення сторін, його умови відповідають інтересам позивача, є розумними та справедливими.

Застосування іноземної валюти для кредитування і плати за кредит здійснено у відповідності до вимог законодавства, оскільки на проведення валютних операцій банк має ліцензію Національного банку України, отже отримання індивідуальної ліцензії не вимагається.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він добровільно, без будь-якого примусу підписав з відповідачем кредитний договір, отримав кошти в повному обсязі і використав їх на придбання автомобіля, тобто за призначенням.

Позивач тривалий час вносив платежі за користування кредитом і відсотки, в порядку та на умовах, визначених угодою сторін.

Позивач зазначив, що його ніхто не спонукав до укладення кредитного договору саме з ВАТ КБ “Надра”.

Такі пояснення позивача узгоджуються з матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк надає позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується його повернути, сплативши відсотки.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України передбачена письмова форма кредитного договору, а ч.1 ст.1056-1 ЦК визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати визначаються залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, а також інших факторів.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1, основною причиною звернення до суду з позовом, стала зміна курсу доллара США по відношенню до гривні, у зв”язку з чим, він вимушений вносити плату за користування кредитом у розмірі більшому, ніж передбачав.

Суд розцінює дії позивача, котрі були спрямовані на укладення кредитного договору з банком на умовах, зазначених в угоді від 17.07.2008 року, як вільне волевиявлення.

Про таке волевиявлення ОСОБА_1 свідчить факт підписання ним відповідної угоди, отримання коштів у повному обсязі та тривале виконання договору, при відсутності письмових застережень на окремі його пункти, аж до 09.02.2010 року, тобто дня звернення з позовом до суду.

Частиною 1 ст.1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір на тій підставі, що грошові кошти не були ним одержані від позикодавця, або одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Таких обставин в судовому засіданні не встановлено.

Частиною 1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у розмірі та на умовах, встановлених самим договором, а споживач зобов'язується повернути його разом з нарахованими відсотками.

Частиною 2 ст.11 вказаного Закону передбачено обов”язок кредитодавця повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови і форми забезпечення кредиту; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту; витрати на страхування і юридичне оформлення; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та особу, якою вона проводиться, тощо.

Будь-яких доказів, які підтверджували б невиконання банком цих вимог закону при укладенні договору, або введення позивача в оману, ОСОБА_1 суду не надав.

Пунктом 1 ч.7 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків у випадку надання йому неповної, недоступної або недостовірної інформації, однак ОСОБА_1 таким своїм правом не скористався.

Суд вважає необгрунтованим твердження позивача про те, що відповідач не мав права надавати кредит та отримувати плату за його використання в іноземній валюті, з огляду на наступне.

Згідно ліцензі НБУ № 21 від 30.06.2000 року, КБ “Надра” має право здійснювати валютні операції.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позичальнику фактично було видано кредит в національній валюті і ОСОБА_1 вносив плату за його використання та відсотки, також в національній валюті України, в еквіваленті до долара США по курсу, який існував на момент здійснення цих платежів.

У відповідності до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.

Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст.215 ЦК України визначено, що правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

В той же час, підстав встановлених законом, для визнання недійсним договору, укладеного між сторонами, за наслідками розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.ст.10, 57, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», в особі філії ВАТ КБ «Надра» Чернігівське регіональне управління - про визнання недійсним договору “Автопакет” та про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, в доход держави, судовий збір у розмірі 51 грн.

Сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи віднести на рахунок позивача ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області, через Ріпкинський районний суд, протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Є.А. Жовток

Link to comment
Share on other sites

а можно почитать решение Суда. У самого Автопакет 2007 года и уже подумываю о суде

Справа № 2 – 114 / 2010 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.,

за участю секретаря Нерус Н. І.,

позивача та його представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ріпки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі ВАТ КБ «Надра»), про визнання кредитного договору недійсним, зобов’язання відповідача вчинити певні дії та стягнення судових витрат,

встановив:

09 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про визнання договору «Автопакет» № 20-05/АП/2008-840, укладеного між сторонами 17.07.2008 року і який за сутністю є кредитним договором, недійсним, оскільки вважав що відповідачем при укладанні договору, його, як позичальника, відповідачем було введено в оману що до умов кредитування та повернення кредиту в іноземній валюті, до того ж на валютні операції сторони не мали відповідних ліцензій, що є порушенням норм чинного законодавства та безпідставно примушено до укладення договору страхування, через викладене та зміну курсу валют, внаслідок чого як споживач вважав умови кредитування несправедливими, просив визнати вказаний договір недійсним, зарахувати до сум сплачених ним відповідачу коштів 8 778 переплати, що виникла внаслідок зміну курсу валют та становить 42 485 грн. 52 коп. і суми ним сплачені страховику (всього 8 969 грн. 16 коп.) та зобов’язати відповідача прийняти від нього на протязі 65 місяців рівними частинами по 1 187 грн. 80 коп. щомісяця у рахунок повного виконання ним умов договору (виходячи з курсу валют, що діяв на момент укладення договору) у загальній сумі 77 207 грн. 04 коп. та стягнути з відповідача на його користь 120 грн. понесених судових витрат. 29 березня 2010 року позивач уточнив заявлені вимоги та з підстав викладених вище просить укладений між сторонами 17.07.2008 року договір «Автопакет» № 20-05/АП/2008-840 визнати недійсним і зобов’язати відповідача прийняти від нього на протязі 65 місяців рівними частинами по 1 325 грн. 78 коп. щомісяця у рахунок повного виконання ним умов договору (виходячи з курсу валют, що діяв на момент укладення договору) у загальній сумі 86 176 грн. 20 коп.

У судовому засіданні позивач та його представник зменшені вимоги підтримали, обґрунтовуючи їх обставинами викладеними у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщався завчасно і належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. ст. 224 - 226 ЦПК України.

Заслухавши пояснення, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про потребу задоволення позову зважаючи на те, що відповідно до ст. 229 ЦК України якщо сторона, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природу правочину, прав і обов’язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

За змістом ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставивн, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує про їх існування.

Відповідно до ч. ч. 1 і 3 ст. 19 Закону України “Про банки та банківську діяльність” банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається Національним банком України.

Згідно положень статті 49 Закону України “Про банки та банківську діяльність” як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону.

Внаслідок розгляду справи судом встановлено, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували те, що на час укладання між сторонами кредитного договору, яким за цивільно – правовою сутністю є договір «Автопакет» № 20-05/АП/2008-840 від 17. 07. 2008 року, та у відповідності до п. 3) ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» він був і на час прийняття рішення у справі є "уповноважений банк" - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, як й того що відповідач мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, або позивач мав індивідуальну ліцензію на здійснення валютних операцій в Україні у такому обсязі, який надавав відповідачу право на укладення оспорюваного договору без отримання генеральні ліцензії з боку відповідача на здійснення валютних операцій з резидентом, - фізичною особою, плзивачем у справі. Викладене у сукупності є висновком суду про укладення кредитного договору, відносно якого виник спір, позивачем під впливлом обману з боку відповідача.

Оскільки кредитні кошти були отримані позивачем в сумі 26 573 доларів США під час дії курсу валют 1 долар США= 04 грн. 84 коп., а в судовому засіданні цей правочин визнаний недійсним, тобто з моменту його укладання, то справедливим належить позивачу погасити решту боргу, з урахуванням (в порядку взаємозаліку наявної переплати до звернення ним до суду боргових зобов’язань перед відповідачем в сумі 42 485 грн. 52 коп.), шляхом щомісячної сплати, починаючи з березня 2010 року рівними частками решти заборгованості по кредиту, відсотків та комісій в сумі 1 325 грн. 78 коп. з погашенням складових кредиту без порушення позивачем визначених судом зобов’язань, до 15 липня 2015 року в загальному розмірі 86 176 грн. 20 коп.

Основна вимога позивача задоволена, то вимога про стягнення з відповідача судових витрат також підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10; 11; 58 - 60; 74; 76; 88; 169; 209; 212- 215; 224 – 228; 293 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати, що договір «Автопакет» № 20-05/АП/2008-840 від 17 липня 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством комерційного банку «Надра» (МФО 35627, код ЄДРПОУ 26211071), за яким ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) було отримано 26 573 доларів США є недійсним з моменту його укладання внаслідок обмани позивача з боку відповідача.

Зобов’язати відкрите акціонерне товариство комерційного банку «Надра» (МФО 35627, код ЄДРПОУ 26211071) на свою користь в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (договір «Автопакет» № 20-05/АП/2008-840№ СН1/0035 від 17 липня 2008 року) отримувати від ОСОБА_2 щомісячно по 1 325 грн. 78 коп. у погашенням складових кредиту, (за умови не порушення позивачем визначених судом зобов’язань), до 15 липня 2015 року в загальному розмірі 86 176 грн. 20 коп., тобто до повного погашення кредитних зобов’язань позивача у терміни, що були визначені договором між сторонами.

120 грн. 00 коп., понесених ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Ріпкинському районному суді Чернігівської області, стягнути на його користь з Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (МФО 35627, код ЄДРПОУ 26211071)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд шляхом подання в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя В. І. Шляхов

Link to comment
Share on other sites

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позичальнику фактично було видано кредит в національній валюті і ОСОБА_1 вносив плату за його використання та відсотки, також в національній валюті України, в еквіваленті до долара США по курсу, який існував на момент здійснення цих платежів.

У відповідності до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов”язання в іноземній валюті.

Ну и куда засунули ст1046 ЦК - повернути те, що отримано ?
Link to comment
Share on other sites

По этому договору есть кассационная жалоба. Она, на мой взгляд, наиболее продвинута по своему содержанию (по сравнению с первоначальным иском). Поэтому её формулировки рекомендую использовать всем, кто планирует судиться с банком.

Nadra_Autopaket.doc

Link to comment
Share on other sites

  • 1 year later...

Справа № 2-290/2010 року

Частиною 2 ст.11 вказаного Закону передбачено обов”язок кредитодавця повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови і форми забезпечення кредиту; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту; витрати на страхування і юридичне оформлення; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та особу, якою вона проводиться, тощо.

Будь-яких доказів, які підтверджували б невиконання банком цих вимог закону при укладенні договору, або введення позивача в оману, ОСОБА_1 суду не надав.

Интересно как можно доказать суду что банк НЕ "повідомив споживача у письмовій формі про кредитні умови і форми забезпечення кредиту; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту; витрати на страхування і юридичне оформлення; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та особу, якою вона проводиться, тощо"

Если письменного уведомления НЕТ, то его ПРОСТО НЕТ, и как можно это доказать?

Насколько я понимаю доказывать что оно было должен банк.

Link to comment
Share on other sites

  • 1 year later...

Интересно как можно доказать суду что банк НЕ "повідомив споживача у письмовій формі про кредитні умови і форми забезпечення кредиту; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту; витрати на страхування і юридичне оформлення; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та особу, якою вона проводиться, тощо"

Если письменного уведомления НЕТ, то его ПРОСТО НЕТ, и как можно это доказать?

Насколько я понимаю доказывать что оно было должен банк.

именно так, заставить Банк соревноваться в процессе на равных

Link to comment
Share on other sites

именно так, заставить Банк соревноваться в процессе на равных

В идеале все верно, а на практике как то однобоко получается. В судебном заседании представитель банка прямым текстом говорит: "я отказываюсь доказывать факт получения денег ответчиком, для чего это надо, ведь договор то он подписал, значит считается что деньги получил", а судья в решении об этом ни слова.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи