ПриватБанк. Витяги з Умов надання споживчого кредиту, з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на сайті банка, що не визнаються позивачем та не містять його підпису,не можна розцінювати як частину договорів (ВС/КЦС, № 285/3013/16,11.09.19)


Recommended Posts

ВС/КЦС: Витяги з Умов надання споживчого кредиту, з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на сайті банка, що не визнаються позивачем та не містять його підпису,не можна розцінювати як частину договорів (ВС/КЦС, № 285/3013/16,11.09.19)

 

Фабула судового акта: 24 березня 2008 року між позивачем (клієнт Банка) та акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (відповідач, Банк) був укладений договір про отримання кредиту в розмірі 250 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. На виконання умов договору, банк відкрив картковий рахунок з кредитним лімітом 250 грн, який в подальшому було збільшено до 4 860 грн. 08 вересня 2015 року позивач підписав оновлену анкету-заяву про приєднання до Умов та правил банківських послуг, пунктом 1.1.3.1.6 яких визначено, що клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту рахунку.

Рішенням міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року позов Банка про стягнення заборгованості за кредитним договором був задоволений, - стягнуто з клиєнта 18 259, 08 грн, але рішенням апеляційного суду від 03 вересня 2015 року наведене судове рішення скасовано та ухвалено нове - про відмову у задоволенні вимог Банка за спливом позовної давності.

Втім, Банк, виходячи з домовленості сторін про можливість договірного списання коштів з усіх відкритих в банку рахунків клієнта, вдався до такого списання з банківського рахунку позивача для погашення заборгованості за кредитом, що і стало підставою позову клієнта Банка.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд вважав встановленим, що під час отримання кредиту, позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява клієнта Банка, разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом на цій заяві.

Доводи позивача при оскарженні вказаних судових рішень у суді касаційної інстанції зводились, зокрема, до того, що оскільки рішенням апеляційного суду Банку було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у зв`язку з пропуском строку позовної давності, договірне списання коштів Банком є протиправним. Позивач також зазначав, що судами не було застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивача задовольнити частково, - скасував негативні для останнього рішення судів першої та апеляційної інстанції; визнав протиправними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (відповідач, Банк) щодо списання коштів з банківського рахунку позивача; стягнув з відповідача на користь позивача 31 417, 81 грн безпідставно списаних коштів з банківського рахунку.

Не можна сказати, що ВС/КЦС виразив свою чітку згоду з доводами позивача в частині спливу строку позовної давності для здійснення договірного списання коштів Банком, разом з цим він ретельно проаналізував суть договору приєднання, бінківські умови надання споживчого кредиту фізичним особам, умови та правила банківських послуг, що діяли в Банку.

Суд, зокрема, зазначив, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Умови надання споживчого кредиту фізичним особам та Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заявах клієнта Банка умов щодо права Банку, в тому числі на договірне списання, надані банком витяги з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Колегія суддів вважає, що витяги з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються позивачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину договорів, укладених між сторонами 24 березня 2008 року та 08 вересня 2015 року, шляхом підписання відповідних заяв. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді права та обов`язки сторін за договором, інші ніж передбачені заявою позичальника та анкетою-заявою.

ВС/КЦС також вказав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивача з Банком, останній дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та/або надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Аналізуйте судовий акт: Доводи про те, що кредитний ліміт встановлений на платіжну карту відповідача після досягнення повноліття не мають значення, оскільки сам договір був укладений до набуття клієнтом повної цивільної дієздатності (№ 289/1996/16-ц, 12.04.18)

Банківські Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника (Апеляційний суд м. Києва, справа № 755/10267/16-ц, 22.03.17)

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (ВСКЦС, справа № 444/484/15-ц, 12.12.18)

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги ( справа №2-2442/12 від 30.11.2018 р.)

13.gif

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м . Київ

справа № 285/3013/16

провадження № 61-36001св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В., суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області, у складі судді - Помогаєва А. В., від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Коломієць Я. В.,

від 01 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» у квітні 2016 року укладено договір про надання банківських послуг та видано зарплатну картку № НОМЕР_1 .

Під час користування послугами банку він виявив безпідставне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2008 року.

Вважав такі дії відповідача протиправними, оскільки рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня2013 року по справі № 285/6210/13 банку відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Стверджував, що відповідач в порушення норм Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з власної ініціативи безпідставно списав грошові кошти з належного йому карткового рахунку.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням поданих 22 лютого 2017 року уточнень, позивач просив суд:

- визнати неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення коштів, які надходили (зараховувались) на платіжну картку № НОМЕР_1 , видану на його ім`я;

- припинити неправомірні дії відповідача, а саме здійснення будь-яких або в будь-який спосіб стягнення коштів, які будуть надходити (зараховуватись) на його зарплатну картку;

- стягнути з відповідача на його користь суму заробітної плати в розмірі 31 471, 81 грн, яка незаконно була списана з його картки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав дозвіл на договірне списання коштів з карткового рахунку, в тому числі, і під час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 08 вересня 2015 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що списання коштів відповідачем з рахунку позивача є договірним, що відповідає нормам статей 1066, 1068, 1071 ЦК України, пункту 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Доводи позивача про неправомірність стягнення відповідачем заборгованості за кредитом, у зв`язку зі спливом строку позовної давності суд визнав необґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Новоград -Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановлено, що під час укладення договору із банком ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», Тарифами банку, та своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації щодо умов кредитування, якими передбачено згоду на списання банком коштів з його рахунків (договірне списання).

Сплив позовної давності, як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

 285/3013/16-ц із суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

20 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 285/3013/16-ц передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, що списання коштів відповідачем з належного йому карткового рахунку є договірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суди не досліджували змісту заяв-анкет від 08 вересня 2015 року та договору про відкриття зарплатного банківського рахунку від 26 квітня 2016 року на їх відповідність пункту 6.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21 січня 2004 року та статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Судами не надано належної оцінки, що в зазначених заявах-анкетах, мають бути зазначені обставини, за яких банк має право здійснити договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявністю договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк тощо.

Судами не було застосовано до спірних правовідносин положення пункту 7 частини одинадцятої 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подані

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 березня 2008 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про отримання кредиту в розмірі 250 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

На виконання умов договору, банк відкрив картковий рахунок № НОМЕР_2 з кредитним лімітом 250 грн, який в подальшому було збільшено до 4 860 грн.

Суди вважали встановленим, що під час отримання кредиту, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом на заяві.

08 вересня 2015 року позивач підписав оновлену анкету-заяву про приєднання до Умов та правил банківських послуг, пунктом 1.1.3.1.6 яких визначено, що клієнт доручає банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), у межах платіжного ліміту рахунку.

Пунктом 1.1.3.2.12 Умов визначено право банку проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 18 259, 08 грн заборгованості за кредитним договором від 24 березня 2008 року.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 03 вересня 2015 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» за спливом позовної давності.

Із банківського рахунку позивача АТ КБ «ПриватБанк» проводило списання грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі - Інструкція від 21 січня 2004 року), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (пункт 6.1 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема:

- умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

- номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;

- назву отримувача;

- номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника;

- перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (пункт 6.4 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (пункт 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що АТ КБ «Приватбанк» неправомірно (без його розпорядження та згоди) списало з належного йому банківського рахунку грошові кошти в загальному розмірі 31 471, 81 грн.

У заяві ОСОБА_1 від 24 березня 2008 року (а.с. 25-26) та анкеті -заяві ОСОБА_1 від 08 вересня 2015 року відсутні умови про те, що він доручає банку проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості.

Відповідач , обґрунтовуючи свої заперечення, посилався на витяги з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємних частини, укладених між сторонами договорів.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідні заяви, а також те, що вказані документи на момент укладення між сторонами правочинів містили умови, зокрема й щодо права банку здійснювати договірне списання грошових коштів з усіх рахунків ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15.

Касаційний суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 березня 2008 року, 08 вересня 2015 року) до моменту здійснення списання коштів з рахунку позивача (період з листопада 2016 року по січень 2017 року), звернення до суду із вказаним позовом (у жовтні 2017 року), тобто банк міг додати, як до своєї позовної заяви, так і до заперечень на позов ОСОБА_1 витяги з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для нього.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позивачу Умови надання споживчого кредиту фізичним особам та Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заявах ОСОБА_1 умов щодо права Банку, в тому числі на договірне списання, надані банком витяги з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що витяги з Умов надання споживчого кредиту фізичним особам та з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються позивачем та не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати як частину договорів, укладених між сторонами 24 березня 2008 року та 08 вересня 2015 року, шляхом підписання відповідних заяв. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді права та обов`язки сторін за договором, інші ніж передбачені заявою позичальника та анкетою-заявою.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада

1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договорів з ОСОБА_1 . АТ КБ «ПриватБанк» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та/або надання банківських послуг та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Подібні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, неправильно застосував положення статей 626, 628, 638, 1055, 1066, 1071 ЦК України, статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень.

З урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку про безпідставне списання відповідачем коштів із карткового рахунку ОСОБА_1 в загальному розмірі 31 417, 81 грн та невідповідність дій відповідача в цій частині вимогам закону та умовам укладеного договору, що в силу положень статті 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «Приватбанк» обов`язок негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Вимога ОСОБА_1 заборонити АТ КБ «ПриватБанк» вчиняти певні дії, а саме здійснювати будь-яке, або в будь-який спосіб стягнення коштів, які будуть надходити (зараховуватись) на картковий рахунок позивача, в майбутньому не може бути задоволена, оскільки така вимога ґрунтується на припущеннях про події, які можуть не настати.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання дій протиправними та стягнення безпідставно списаних коштів з банківського рахунку та ухвалення в цій частині нового рішення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 рокускасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 .

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 31 417, 81 грн безпідставно списаних коштів з банківського рахунку.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання припинити дії відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович

ссылка

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

"Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 01 серпня 2017 рокускасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 .

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 31 417, 81 грн безпідставно списаних коштів з банківського рахунку.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання припинити дії відмовити".

Стой там - иди сюда?..

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения