Постановление ВС-КГС о взыскании с пешехода-виновника ДТП ущерба причиненного автомобилю


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

Постанова
Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 296/2509/16-ц
провадження № 61-34163св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач)
судді: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача - адвокат Логінов Руслан Миколайович,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представники відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира у складі судді Анциборенко Н. М. від 15 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І. від 20 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2015 року о 08 год. 51 хв. позивач, керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись на вул. В. Бердичівська в напрямку майдану Смолянського на дозволяючий сигнал світлофору поблизу перехрестя вул. В. Бердичівська - Жуйка, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який, порушуючи Правила дорожнього руху (далі - ПДР), раптово вибіг на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху, створив небезпеку для руху водію автомобіля Toyota Land Cruiser 200 ОСОБА_1 , який не мав технічної можливості уникнути наїзду в даній дорожній обстановці. Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, а належний позивачу автомобіль - механічні пошкодження. 02 березня 2016 року постановою Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за статею 124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Посилаючись на вказані обставини та на приписи статей 23, 1166, 1192 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 110 551,65 грн майнової шкоди, 900 грн витрати за проведення автотоварознавчого дослідження, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 15 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 73 701,11 грн завданих матеріальних збитків та 737,01 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що оскільки внаслідок ДТП, яка відбулася 16 грудня 2015 року, з вини ОСОБА_2 був пошкоджений належний позивачу автомобіль, то вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного йому автомобіля у розмірі 73 701,10 грн, які документально підтверджені, має відшкодувати відповідач в силу вимог статті 1166 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 березня 2017 року залишено без змін. 

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, покладаючи на ОСОБА_2 обов`язок з відшкодування позивачу матеріальних збитків, не врахували, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між ДТП, яка відбулася 16 грудня 2015 року, та заподіяними позивачу матеріальними збитками на відновлювальний ремонт автомобіля, реальність понесення яких останнім не доведено.

Відзив позивача на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 296/2509/16-ц з Корольовського районного суду м. Житомира.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 16 грудня 2015 року о 08 год. 51 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 200, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись на вул. В. Бердичівська в напрямку майдану Смолянського на дозволяючий сигнал світлофору поблизу перехрестя вул. В. Бердичівська - Жуйка, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який, порушуючи ПДР, раптово вибіг на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху, створив небезпеку для руху водію автомобіля Toyota Land Cruiser 200 ОСОБА_1 , який не мав технічної можливості уникнути наїзду в даній дорожній обстановці.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2016 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статею 124 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що внаслідок порушення ОСОБА_2 . ПДР належний йому автомобіль зазнав механічних пошкоджень, що підтверджується експертним автотоварознавчим дослідженням № 112 від 23 грудня 2015 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Регламентація правовідносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, здійснюється у статті 1187 ЦК України, якою встановлені підстави і порядок відшкодування такої шкоди, а також передбачено нормативну дефініцію джерела підвищеної небезпеки.

Частина друга статті 1187 ЦК України встановлює суб'єкта відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до положень цієї статті таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, суб`єкт відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, має відповідати таким ознакам: 1) володіння джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом) та 2) правомірність володіння відповідним об`єктом (володіння має виникнути на правових підставах, примірний перелік яких наведено у частині другій статті 1187 ЦК України - право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо).

Наведене зумовлює неможливість покладання відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, на підставі статті 1187 ЦК України на особу, яка не є власником або володільцем джерела підвищеної небезпеки, яке зумовило (спричинило) настання шкоди, або у разі, якщо таке володіння не є правомірним.

Тобто, пішохід, як учасник дорожнього руху (стаття 14 Закону України «Про дорожній рух»), не є особою, на яку розповсюджуються норми статті 1187 ЦК України, і навіть у разі скоєння правопорушення, що потягло за собою заподіяння шкоди власнику транспортного засобу не може вважатись належним суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом).

В силу імперативних положень частини другої статті 1187 ЦК України на пішохода, який винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, неможливість кваліфікації пішохода в якості належного суб`єкта відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, в порядку, передбаченому статтею 1187 ЦК України, не свідчить про відсутність правових підстав для притягнення пішохода, з вини якого сталася ДТП, до цивільно-правової відповідальності за завдану його неправомірними діями шкоди на загальних підставах.

На спірні правовідносини поширюються норми статті 1166 ЦК України, якою врегульовані загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, з урахуванням наявності у діях пішохода вини щодо порушення ПДР, внаслідок яких (причинно-наслідковий зв`язок) іншим учасникам дорожнього руху було завдано майнову або моральну шкоду, пішохід має нести цивільно-правову відповідальність щодо відшкодування шкоди на загальних підставах, зокрема, застосовуючи положення статті 1166 ЦК України.

З урахуванням наведеного, покладаючи на відповідача обов`язок з відшкодування позивачу майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження належного йому автомобіля під час ДТП, яка сталася з вини пішохода ОСОБА_2 внаслідок порушення останнім ПДР, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених приписами статті 1166 ЦК України, для відшкодування такої шкоди. 

Розмір понесених позивачем на відновлювальний ремонт автомобіля матеріальних збитків належними та допустимими доказами відповідачем не спростований.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
В. П. Курило

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85836172

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Верховный суд указал, что пешеход, как участник дорожного движения (статья 14 Закона Украины «О дорожном движении»), не является лицом, на которое распространяются нормы статьи 1187 ГК Украины, а также в случае совершения правонарушения, что повлекло за собой причинение ущерба собственнику транспортного средства не может считаться надлежащим субъектом ответственности за вред, причиненный источником повышенной опасности (транспортным средством). В силу императивных положений части второй статьи 1187 ГК Украины на пешехода, который виновен в совершении административного правонарушения, предусмотренного статьей 124 КУоАП, не может быть возложена обязанность по возмещению вреда, причиненного источником повышенной опасности.

С учетом наличия в действиях пешехода вины в нарушении ПДД, в результате которых (причинно-следственная связь) другим участникам дорожного движения был причинен имущественный или моральный вред, пешеход должен нести гражданско-правовую ответственность по возмещению вреда на общих основаниях, в частности, применяя положения статьи 1166 ГК Украины.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...