Постановление БП-ВС о возможности подачи апелляционной жалобы в гражданском процессе как на прямую в апелляционный суд, так и через суд первой инстанции до начала работы ЕСИТС

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 145/1330/17

Провадження № 14-549 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» (далі - ТОВ «Агро Інвест Україна»),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , орган опіки і піклування Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Орган опіки та піклування),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ «Агро Інвест Україна»

на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року, постановлену суддею Зайцевим А. Ю.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро Інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Орган опіки і піклування, про визнання договору оренди недійсним та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) від 05 жовтня 2011 року, укладений на 15 років, сторонами якого зазначені вона як орендодавець та ТОВ «Агро Інвест Україна» як орендар.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка (кадастровий номер 0524583800:01:001:0144) на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області площею 5,0893 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цією ділянкою користується ТОВ «Агро Інвест Україна».

Позивачка зазначала, що має намір самостійно користуватися власною земельною ділянкою та вимагала від відповідача повернути земельну ділянку. Відповідач відмовив у поверненні земельної ділянки, вказавши, що підставою користування спірною земельною ділянкою є договір оренди № 166 земельної ділянки (паю) від 05 жовтня 2011 року, укладений на строк 15 років.

ОСОБА_1 стверджувала, що не укладала договору оренди, не знала про його існування, а підписи на цьому договорі та на акті приймання-передачі земельної ділянки (паю) виконані іншою особою. Крім того, на дату укладення договору оренди позивачці не виповнилось 18 років, тобто вона як неповнолітня не могла самостійно його укласти.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення, зокрема тим, що згоди Органу опіки та піклування на укладення неповнолітньою особою договору оренди не надано; отримання орендної плати, за умови, що договір не підписувався орендодавцем, свідчить лише про досягнення згоди між сторонами спору про тимчасове користування спірною земельною ділянкою; строки позовної давності не пропущено.

ТОВ «Агро Інвест Україна» оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро Інвест Україна» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 січня 2018 року повернуто без розгляду особі, яка її подала.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апеляційна скарга подана з порушенням встановленого порядку її подання, оскільки відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» її слід було подати за правилами, що діяли до набрання цієї редакції ЦПК України, тобто через відповідний суд першої інстанції.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

У квітні 2019 року ТОВ «Агро Інвест Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просило скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, що фактично позбавило відповідача права на судовий захист.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.

11 вересня 2019 року ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів, передбачених частиною третьої статті 403 ЦПК України, оскільки вважав необхідним відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 (провадження № К/9901/8661/19).

07 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом.

10 січня 2018 року Тиврівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.

12 березня 2018 року, не погодившись із рішенням суду, ТОВ «Агро Інвест Україна» через засоби поштового зв`язку подало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.

14 березня 2018 року Апеляційний суд Вінницької області ухвалою повернув без розгляду апеляційну скаргу ТОВ «Агро Інвест Україна».

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд зробив висновок, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак з огляду на положення підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакції ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 355 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Разом з цим згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, у розділі «Перехідні положення» ЦПК України врегульовано питання подання учасниками справи апеляційних і касаційних скарг до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме, як безпосередньо до апеляційного суду, так і через відповідний суд першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що станом на час звернення з апеляційною скаргою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не функціонувала і не функціонує на цей час.

Відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (пункт 45 рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України), які надають їй право як безпосередньо подавати апеляційну скаргу до апеляційного суду, так і подавати її через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, як визначено у статті 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Аналогічні висновки щодо подання апеляційної скарги до апеляційного суду викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17-ц (провадження № 61-12112сво18), а також у постановах судових палат Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду, зокрема в постановах від 05 червня 2019 року у справі № 760/10908/13-ц (провадження № 61-6св19), від 22 травня 2019 року у справі № 755/8517/18 (провадження № 61-156св19), від 17 квітня 2019 року у справі № 752/4619/18 (провадження № 61-2152св19), від 10 квітня 2019 року у справі № 152/355/17 (провадження № 61-11439св18).

Такі самі висновки зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 лютого 2019 року у справі № 335/13534/16-а (провадження № К/9901/65410/18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 185/1706/18 (провадження № К/9901/57032/18), від 22 листопада 2019 року у справі № 520/178/19 (провадження № К/9901/5063/19).

Однак у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 (провадження № К/9901/8661/19) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив протилежні висновки, а саме, що за тлумаченням підпункту 15.5 пункту 5 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга подається через відповідний суд, яким є суд першої інстанції, а не безпосередньо до апеляційного суду.

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від указаних висновків Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 0440/4893/18 (провадження № К/9901/6176/19), від 27 червня 2019 року у справі № 310/7336/18 (провадження № К/9901/8661/19), з наведених вище мотивів.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно з частиною першою статті 186 КАС України у редакції до 15 грудня 2017 року апеляційні скарги подавалися до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Відтак за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, суди першої інстанції надсилали матеріали справи, тому положення підпункту 15.5 пункту 15 «Перехідні положення» КАС України фактично пролонгують дію порядку подання апеляційної скарги, передбаченого положеннями цього Кодексу в попередній редакції.

З огляду на вказане висновок апеляційного суду про повернення без розгляду апеляційної скарги внаслідок порушення, на думку суду, порядку її подання (подана до апеляційного суду, а не до суду першої інстанції) заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, за змістом якого апеляційні скарги подаються до або через відповідні суди (апеляційні суди).

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

У частинах третій, четвертій статті 406 ЦПК України зазначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 406, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інвест Україна» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 березня 2018 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Пророк

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформлено суддею Ситнік О. М.

Джерело: ЄДРСР 87180096

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в разделе «Переходные положения» ГПК Украины урегулирован вопрос предоставления участниками дела апелляционных и кассационных жалоб в день начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы, а именно, как непосредственно в апелляционный суд, так и через соответствующий суд первой инстанции.

Суд сослался на Конвенцию и решения ЕСПЧ, и указал на излишний формализм, а также возможность подачи жалоб и напрямую в апелляционный суд даже до начала работы ЕСИТС.