Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією і не входять до складу основного зобов`язання (ВС/КЦС,№ 569/613/19,03.02.20)


Recommended Posts

ВС/КЦС:Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією і не входять до складу основного зобов`язання (ВС/КЦС,№ 569/613/19,03.02.20)

 

Фабула судового акта: Постановою державного виконавця виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа міського суду про стягнення з позичальника банку (позивач у справі, що пропонується увазі читачів) заборгованості за кредитним договором у розмірі 405 224 грн та судового збору у сумі 3 441 грн було закінчено у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі. Це і стало підставою для його звернення до суду з позовом до банку, в якому він просив визнати припиненим іпотечний договір від 16 листопада 2007 року, укладений між ним та банком; зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену приватним нотаріусом у зв`язку з укладенням цього іпотечного договору та вилучити вказаний запис з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Банк проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що оскільки рішення суду про стягнення з позивача заборгованості було виконане лише через 3 роки і 6 місяців, тобто протягом всього цього часу відповідачем правомірно нараховувалися три відсотки річних та інфляційні втрати за користування належними останньому коштів, помилковим є висновок, що основне зобов`язання за кредитним договором виконане в повному обсязі та є припиненим і як наслідок, припинилось зобов`язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов`язання.

Втім, суди попередніх інстанцій погодились саме з доводами позивача і позов задовольнили. Законним і обґрунтованим такий висновок вважає також і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, висновок якого зводиться до наступного.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Ч. 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, встановивши факт належного виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов правильного висновку про настання у зв`язку з цим таких юридичних наслідків як припинення правовідносин іпотеки за іпотечним договором. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 456/3745/16-ц.

 

Аналізуйте судовий акт:  Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики (ВС/КЦС, справа № 390/1875/16-ц, 03.10.18)

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги ( справа №2-2442/12 від 30.11.2018 р.)

За період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України має право стягнути з боржника 3% річних та інфляційні витрати, проте НЕ моральну шкоду (ВСУ від 30 березня 2016 р. у справі № 6-2168цс15 )

Вкладник є споживачем і у випадку прострочення повернення вкладу має право стягнути пеню з банку у розмірі 3% суми депозиту за кожен день прострочення, але є винятки! (ВСУ у справі № 6-37цс16 від 11 травня 2016р.)

13.gif

Постанова

Іменем України

03 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 569/613/19

провадження № 61-18981св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання припиненим іпотечного договору,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати припиненим іпотечний договір від 16 листопада 2007 року №1707/1107/71-062-Z-1, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк»; зняти заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 накладену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю. у зв`язку з укладенням іпотечного договору від 16 листопада 2007 року № 1701/1107/71-062-Z-1 з реєстровим номером 494 та вилучити вказаний запис з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 16 листопада 2007 року між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено кредитний договір № 1701/1107/71-062, на забезпечення виконання зобов`язань за яким між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір № 1701/1107/71-062-Z-1, за умовами якого вона передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за указаними договорами.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року, ухваленим у справі № 569/7533/13-ц, позов АТ «Дельта Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , як поручителя, та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 405 224 грн, з яких 395 737,67 грн - заборгованість за кредитом та 9 486,33 грн - заборгованість за відсотками, та 3 441 грн судових витрат.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області № 569/7533/13-ц, виданого 27 листопада 2013 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 405 224 грн та судового збору у сумі 3441 грн закінчено у зв`язку зі сплатою боргу у повному обсязі.

Оскільки вона повністю виконала рішення суду і сплатила весь борг за кредитом, а банк не знімає заборону на відчуження предмета іпотеки, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 09 липня 2019 року позов задовольнив. Визнав припиненим іпотечний договір від 16 листопада 2007 року № 1707/1107/71-062-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю. за реєстровим № 494, укладений між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк». Зняв заборону відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 , накладену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю. у зв`язку з укладенням іпотечного договору від 16 листопада 2007 року № 1701/1107/71-062-Z-1 за реєстровим № 494 та вилучив вказаний запис з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що основне зобов`язання на забезпечення якого укладено іпотечний договір позивач виконала, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рівненський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2019 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, дійшов правильного висновку про те, що з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду про дострокове повернення кредиту, ці зобов`язання вважаються припиненими. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди банку із ухваленим у справі судовим рішенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 21 жовтня 2019 року до Верховного Суду, АТ «Дельта Банк» просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, ухвалені з порушенням основних засад судочинства, а також такими, що підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права України.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року, ухваленим у справі №569/7533/13-ц, позов АТ «Дельта Банк» задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, рішення набрало законної сили 17 грудня 2013 року, яке виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року.

АТ «Дельта Банк» не зобов`язане позиватися до суду про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, що передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки такі нарахування входять до складу основного зобов`язання та мають компенсаційний характер.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, його борг складатиме: решту суми позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Системний аналіз зазначених норм ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Рішення Рівненського міського суду від 16 вересня 2013 року виконане лише через 3 роки і 6 місяців, тобто протягом всього цього часу відповідач правомірно нараховував три відсотки річних та інфляційні втрати за користування належними останньому коштами, а тому позивач помилково вважає, що основне зобов`язання за кредитним договором виконане в повному обсязі та є припиненим і, як наслідок, припинились зобов`язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов`язання.

Ураховуючи наведене, є підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, оскільки у постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року (справа № 161/18958/15-ц) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 березня 2018 року (справа № 305/1293/16-ц) до аналогічних правовідносин застосований правовий висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

11 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, мотивований обґрунтованістю та законністю судових рішень ухвалених у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне

провадження у справі, витребувано її матеріали з Рівненського міського суду

Рівненської області.

11 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

16 листопада 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого стало ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1701/1107/71-062, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 000 дол. США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 16 листопада 2007 року по 10 липня 2031 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитним договором 16 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» укладено іпотечний договір № 1701/1107/71-062-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 494, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

25 листопада 2009 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 1701/1107/71-062-Р-1.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передав (відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і укладеними з позивачем.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 вересня 2013 року у справі №569/7533/13-ц позов АТ «Дельта Банк» задоволено повністю, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 405 224 грн, з яких: 395 737,67 грн - заборгованість за кредитом, 9 486,33 грн - заборгованість за відсотками та 3 441 грн витрат зі сплати судового збору. Рішення набрало законної сили 17 грудня 2013 року.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області № 569/7533/13-ц, виданого 27 листопада 2013 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 405 224 грн та судового збору у сумі 3 441 грн закінчено у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Отже, пред`явлення ПАТ «Дельта Банк» позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором свідчить про те, що кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати процентів за користування кредитом, і право кредитодавця нараховувати інші передбачені договором платежі припинилося.

Встановивши, що банк використав своє право надане йому частиною другою статті 1050 ЦК України та змінив строк виконання основного зобов`язання звернувшись до суду у 2013 році про стягнення заборгованості за кредитним договором, за наслідками якого Рівненський міський суд Рівненської області від 16 вересня 2013 року (справа № 569/7533/13-ц) ухвалив рішення, яке позивач виконала, що підтверджується постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 21 травня 2018 року у зв`язку зі сплатою боргу в повному обсязі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про припинення у ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши факт належного виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором, дійшов правильного висновку про настання у зв`язку з цим таких юридичних наслідків як припинення правовідносин іпотеки за іпотечним договором від 16 листопада 2007 року.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 456/3745/16-ц.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для припинення договору іпотеки, не дали належної оцінки доказам щодо неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Підстави зазначені банком для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду відсутні, правовий висновок щодо припинення кредитних зобов`язань викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), підстави для відступу від якого відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило

ссылка

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...