Постанова ВП-ВС щодо підстав відмови у наданні дозволу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наслідків розгляду заяви й адміністративній юрисдикції такого спору


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 голос

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 806/352/16

Провадження № 11-768апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Чуднівська РДА) про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (судді Шидловський В. Б., Євпак В. В., Капустинський М. М.),

УСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Чуднівської РДА щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 5 жовтня 2015 року;

- скасувати рішення засідання комісії Чуднівської РДА від 4 листопада 2015 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 29,74 га на території Молочківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області (далі - Сільрада);

- зобов`язати Чуднівську РДА повторно розглянути та задовольнити заяву ОСОБА_1 від 5 жовтня 2015 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 29,74 га, на території Сільради.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Цей суд, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14), від 24 лютого 2015 року (справа

№ 21-34а15), від 17 лютого 2015 року (справа № 21-551а14),дійшов висновку, що спір у справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та роз`яснив сторонам, що такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити у силі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 липня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі.

На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАСвикладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 липня 2019 року постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Згідно із частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційних скаргах та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Житомирська обласна державна адміністрація, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду площею 29,74 га на території Сільради, листом від 28 вересня 2015 року № 4458/41/2-15 запропонувала Чуднівській РДА, надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, відповідно до частини третьої статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК).

5 жовтня 2015 року ОСОБА_1 , посилаючись на лист Житомирської обласної державної адміністрації від 28 вересня 2015 року № 4458/41/2-15, звернувся із заявою до Чуднівської РДА про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, до якої додав необхідні документи.

Чуднівська РДА, розглянувши указану заяву, листом від 6 листопада 2015 року № 15/1799 повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до протоколу комісії від 4 листопада 2015 року № 4 йому відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що відповідно до вимог статті 122 ЗК повноваження щодо надання водних об`єктів у користування на умовах оренди у межах населеного пункту належить сільській раді.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскількиу відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб`єкта щодо надання йому у власність земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС у цій же редакції справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом положень статті 13 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 17 ЗК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За правилами статті 123 ЗК надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється, зокрема, органами виконавчої влади на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органами виконавчої влади, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок у справі, що розглядається, предметом якої є рішення засідання комісії Чуднівської РДА від 4 листопада 2015 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду на території Сільради, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Окрім того слід зазначити, що надання чи відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою.

За викладених обставин, враховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у справі має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, тому постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до цього суду для продовження апеляційного розгляду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року скасувати.

3. Справу № 806/352/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії направити для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

О. Б. Прокопенко

Судді:

Н. О. Антонюк

Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна

Н. П. Лященко

В. В. Британчук

В. В. Пророк

Ю. Л. Власов

Л. І. Рогач

М. І. Гриців

О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков

О. Г. Яновська

В. С. Князєв

Джерело: ЄДРСР 87454068

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Велика палата в черговий раз зазначила, що надання чи відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

При цьому єдиною підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Варто звернути увагу, що ця постанова доводить відсутність складу корупційного адмінправопорушення з боку чиновників міських рад при голосуванні за рішення стосовно надання чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Судді зверніть на це увагу.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...