Постанова ВП-ВС щодо цивільної юрисдикції спору між юрособами стосовно визнання ордеру на житлове приміщення не дійсним

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 688/3440/16-ц

Провадження № 14-569 цс 19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Ситнік О. М., Ткачука О. С.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Виконавчого комітету Шепетівської міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , Міністерство оборони України, про скасування рішення, визнання ордеру на житлове приміщення недійсним

за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року, ухвалене суддею Янішевською О. С., та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів Грох Л. М., Костенка А. М., Талалай О. І., та

ВСТАНОВИЛА:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У вересні 2016 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із зазначеним позовом, в якому просив скасувати рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 21 січня 2014 року № 14, яким квартира АДРЕСА_1 була розподілена судді Шепетівського міськрайонного суду ОСОБА_1, та визнати ордер на це житлове приміщення недійсним.

2. Позовна заява мотивована тим, що Квартирно-експлуатаційною частиною Шепетівського району квартира АДРЕСА_1 була надана військовослужбовцеві Збройних Сил України ОСОБА_2 та його сім`ї. У подальшому ОСОБА_2 був переведений для проходження служби у місто Київ, вищевказану квартиру не приватизував, органам Міністерства оборони України не здав.

3. У 1999 році Квартирно-експлуатаційна частина Шепетівського району передала будинок по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади м. Шепетівка. Рішенням Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 21 січня 2014 року № 14 квартира була розподілена судді Шепетівського міськрайонного суду ОСОБА_1 з посиланням на рішення Полонського районного суду від 25 грудня 2013 року у справі № 681/2372/13-ц про забезпечення житлом ОСОБА_1

4. Позивач вважає, що зазначене рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради є незаконним, оскільки повторне заселення вищевказаної квартири повинно було проводитись виключно військовослужбовцями Міністерства оборони України. Особа, якій розподілено житло, проживає у цьому житлі неправомірно.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами неправомірність рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 21 січня 2014 року № 14, а також існування обставин, які з огляду на вимоги Житлового кодексу Української РСР є підставами для визнання виданого ОСОБА_1 ордеру недійсним.

7. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький задоволена частково: рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року скасоване, провадження у цій справі закрите.

8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач і відповідач є юридичними особами, а тому справа № 688/3440/16-ц не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. В серпні 2017 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) з касаційною скаргою на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

10. Зокрема, касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі з`ясовані всі фактичні обставини справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції суперечить ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 квітня 2016 року у справі № 686/9562/14-а, якою закрито провадження у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький до Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування рішення та визнання ордеру на житлове приміщення недійсним, в якій зазначено, що цей спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що квартира АДРЕСА_1 входить до житлового фонду Міністерства оборони України, а отже питання щодо її заселення вирішувати повинен був Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький та повторне заселення цього житлового приміщення повинно проводитись військовослужбовцями Міністерства оборони України.

Позиція інших учасників справи

11. У жовтні 2017 року Виконавчий комітет Шепетівської міської ради надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відхилити касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, а рішення Ізяславського районного суду від 15 травня 2017 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

12. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрите касаційне провадження в цій справі.

13. У травні 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) справа передана до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2019 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі позивача доводів, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою було встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справа прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

17. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

18. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

19. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

20. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

21. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

22. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

23. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

24. Закриваючи провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки фактичний суб`єктний склад спору - позивач та відповідач є юридичними особами, його слід розглядати в порядку господарського судочинства.

25. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

26. ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і житлових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

27. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

28. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій,встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (пункт 1 частини другої статті 12).

29. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 13, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

30. Отже, під час визначення підвідомчості цієї справи необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

31. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

32. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

33. Водночас за змістом статей 58, 61 ЖК Української РСР єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, надалі на підставі якого укладається відповідний договір найму такого приміщення.

34. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 відповідно до статей 51, 58, 61 ЖК Української РСР на підставі рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 21 січня 2014 року № 14 та ордера на вселення № 002098 серії ХМО набула право користування спірним жилим приміщенням.

35. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду вказує, що оскільки вимоги про скасування зазначеного рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради щодо надання жилого приміщення та про визнання недійсним ордера на вселення у це житлове приміщення безпосередньо пов`язані з оспорюванням позивачем права користування ОСОБА_1 цим об`єктом, то такий приватноправовий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства з огляду на те, що його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

36. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зауважити про помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що цей спір відповідно лише до суб`єктного складу має розглядатись господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків указаної фізичної особи. У разі оспорювання житлових прав фізичної особи ця фізична особа має бути відповідачем у такому спорі.

37. Схожі висновки вже висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в її постановах від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194 цс 19), від 26 червня 2018 року у справі № 909/403/17 (провадження № 12-157 гс 18), від 30 травня 2018 року у справі № 909/911/17 (провадження № 12-99 гс 18).

38. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність закриття провадження у справі.

39. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

40. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

41. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року задовольнити частково.

2. Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 12 липня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

В. В. Пророк

Судді:

Н. О. Антонюк

О. С. Золотніков

Т. О. Анцупова

О. Р. Кібенко

С. В. Бакуліна

В. С. Князєв

В. В. Британчук

Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов

Н. П. Лященко

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

Д. А. Гудима

О. С. Ткачук

Джерело: ЄДРСР 88062443

[ANTIRAID]

Чергова пророчеська постанова, що демонструє штучний підхід до вирішення питання юрисдикції, а також протиправного втручання в права позивача шляхом необгрунтованого нав'язування складу сторін спору. Фактично Велика палата констатує необхідність ліквідації як господарських так і адміністративних судів через те, що всі спори зрештою впливають на права фізичної особи.

Велика палата зазначила, що оскільки вимоги про скасування зазначеного рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради щодо надання жилого приміщення та про визнання недійсним ордера на вселення у це житлове приміщення безпосередньо пов`язані з оспорюванням позивачем права користування ОСОБА_1 цим об`єктом, то такий приватноправовий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства з огляду на те, що його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи.

Водночас Велика Палата вважає за необхідне зауважити про помилковість висновку суду апеляційної інстанції, що цей спір відповідно лише до суб`єктного складу має розглядатись господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків указаної фізичної особи. У разі оспорювання житлових прав фізичної особи ця фізична особа має бути відповідачем у такому спорі.