ANTIRAID

Постанова КАС про скасування ухвали щодо зустрічного забезпечення за позовом про визнання недійсним договору іпотеки

Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 member has voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      1
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 753/22626/19

Головуючий у І-й інстанції - Заставенко М.О..

апеляційне провадження № 22-ц/824/3508/2020

Доповідач Заришняк Г.М.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі Діденку А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року адвокат Гладкий Р.В., діючи в інтересах позивачки ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , АТ «УкрСиббанк», третя особа приватний нотаріус КМНО Морозова С.В. про визнання недійсним Договору іпотеки № 14822 від 05.06.2008, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В. 05.06.2008р. за реєстровим № 13879, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 . Зазначав, що договір іпотеки укладений без нотаріально посвідченої згоди позивачки, яка проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 20.11.2007 по 07.01.2011р., що встановлено рішенням суду від 03.03.2016р.

Одночасно з поданням позову представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень №757) (в літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На обґрунтування арешту послався на те, що Договір іпотеки було укладено ОСОБА_3 без письмової нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника - ОСОБА_2 . Зазначені нежилі приміщення можуть бути реалізовані шляхом проведення електронних торгів в рамках виконавчих проваджень ВП № 52527765 від 04.10.2016р., ВП № 52526618 від 04.10.2016р., що перебувають на виконанні в Дарницькому районному відділі Державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві, боржник - ОСОБА_3 , а стягувач - АТ «УкрСиббанк»; існує реальна загроза того, що на момент вирішення спору по суті, метою якого є захист прав власності ОСОБА_2 , як співвласника нежилих приміщень з № 1- по № 8 (група приміщень № 757) (в літ. А), Дарницький РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві реалізує це майно, що в майбутньому призведе до утруднення виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог позивача. Щодо зустрічного забезпечення вказав на відсутність сенсу, оскільки забезпечення позову не спричинить для відповідачів негативних наслідків у вигляді збитків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Гладкого Р.В. про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень № 757) (в літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Застосовано зустрічне забезпечення, зобов`язано ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва, за реквізитами, грошові кошти в сумі 239 000 грн. у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду в частині зустрічного забезпечення позову скасувати, в іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.

Інші учасники справи про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, правом на подачу відзиву не скористались.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обгрунтованність постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , АТ «УкрСиббанк», третя особа приватний нотаріус КМНО Морозова С.В., про визнання недійсним договору іпотеки.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, представник позивачки вказував на те, що оспорюваний Договір Іпотеки № 14822 від 05.06.2008р., предметом якого є нежилі приміщення № 1 по № 8, укладений без її згоди, а тому є недійним.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість доводів представника позивача щодо існування ризику відчуження вищевказаних нежилих приміщень на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захід у разі повного або часткового задоволення позову. Враховуючи конкретні обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, підстави і предмет позову, суд правильно наклав арешт на спірні нежилі приміщення до набрання законної сили рішенням суду по суті спору.

Ухвала суду в цій частині не оскаржується.

Разом з тим, застосовуючи зустрічне забезпечення та зобов`язуючи ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва грошові кошти в сумі 239 000 грн. у десятиденний строк з дня постановлення ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову суттєво обмежує правомочність власника щодо розпоряджання своїм майном на власний розсуд та ураховуючи конкретні обставини справи, підстави і предмет позову та дані про майновий стан позивача, який не надав доказів наявності майна в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, а тому районний суд вважав необхідним застосувати зустрічне забезпечення в розмірі, що становить 10 % від вартості спірних нежитлових приміщень.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статі 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову (частини 1, 2 статі 154 ЦПК України).

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статі 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до частин 4-6 статі 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення.

За змістом наведених правових норм інші заходи зустрічного забезпечення, відмінні від внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, можуть бути вжиті судом лише за встановленої відсутності у позивача можливості внести відповідну суму.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що по справі відсутні належні докази можливого нанесення реальних збитків, які можуть бути спричинені відповідачам в наслідок забезпечення позову.

Крім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам, й відсутні обставини, визначені частиною 3 статі 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення, законних підстав для застосування такого зустрічного забезпечення не вбачається.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції в частині зустрічного забезпечення підлягає скасуванню.

В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась, й не містить обов`язкових підстав для її перегляду судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 , -задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року в частині застосування зустрічного забезпечення - скасувати.

В решті дану ухвалу суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2020 року.

Головуючий :

Судді:

Джерело: ЄДРСР 88047548

Share this post


Link to post
Share on other sites

Це наша справа. Суд зазначив, що аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що по справі відсутні належні докази можливого нанесення реальних збитків, які можуть бути спричинені відповідачам в наслідок забезпечення позову. Крім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Враховуючи, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам, й відсутні обставини, визначені частиною 3 статі 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення, законних підстав для застосування такого зустрічного забезпечення не вбачається.

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
      вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
      факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
      Унікальний номер справи № 759/22880/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4859/2020
      Головуючий у суді першої інстанції - Марко Я.Р.
      Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      18 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі:
      суддя-доповідач Нежура В.А.
      судді Коцюрба О.П., Сержанюк А.С.,
      секретар Шебуєв Д.А.,
      розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправними та скасування рішення,
      В С Т А Н О В И В:
      У грудні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДР КП «Реєстраційне бюро» Тарасенка І.М., ТОВ «Кредитні Ініціативи» про визнання протиправними та скасування рішення (а.с. 2-11).
      24.12.2019 представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову та просив суд накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 348245180000.
      В обґрунтування поданої заяви зазначав, що 17.08.2006 між ОСОБА_2 та ПКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір № 2706/08/06/88/339, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 90 000,00 дол. США, строком до 17.08.2012, включно. В той же день було укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2 . Згодом стало відомо, що право вимоги за даним кредитним договором перейшло до ТОВ «Кредитні Ініціативи» та 19.09.2019 державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Тарасенком М.І. було здійснено реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру за ТОВ «Кредитні Ініціативи». Представник позивача вважав, що перехід права власності на належне ОСОБА_2 майно, відбувся з порушенням вимог чинного законодавства, а порушені права позивача підлягають захисту у судовому порядку (а.с. 35-37).
      Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.12.2019 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 43-44).
      Не погоджуючись з ухвалою суду, ТОВ «Кредитні Ініціативи» оскаржило її в апеляційному порядку, в які посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
      Зазначає, що ухвала про забезпечення позову покликана не на забезпечення майнових інтересів учасників справи, а на створення умов, при яких буде виконано рішення суду та не виникне підстав, які призведуть до не можливості чи утруднення його виконання. Також вказує, що позивачем не додано жодного документа, який би підтверджував існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не надано оцінки жодному доводу, не наведено конкретних підстав, з яких вбачається наявність необхідності вжиття заході забезпечення позову (а.с. 47-50зв.).
      20.02.2020 представником позивача - ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що перехід права власності на належний позивачу предмет іпотеки відбувся незаконно (за відсутності правових підстав), що призвело до порушення його прав, які підлягають захисту у судовому порядку. Зазначає, що у поданій заяві про забезпечення позову, наголошувалося, що у разі не задоволення судом заяви про забезпечення позову, ТОВ «Кредитні Ініціативи» або інші особи, на яких ТОВ «Кредитні Ініціативи» в подальшому може перереєструвати право власності на квартиру, матимуть можливість і надалі порушувати майнові права позивача та права родичів позивача в частині користування квартирою (а.с. 65-67зв.).
      В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти поданої апеляційної скарги та просили її відхилити.
      Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
      Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
      В статті 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
      Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
      Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2006 між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір №2706/08/06/88-339, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 90 000,00 дол. США строком до 17.08.2012 включно.
      17.08.2006 між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено договір іпотеки (а.с. 14-15).
      Відповідно до договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_3 .
      Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру.
      Згодом стало відомо, що право вимоги за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки перейшло до ТОВ «Кредитні Ініціативи».
      19.09.2019 державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Тарасенком І.М. було здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні Ініціативи», а саме на вищевказану трикімнатну квартиру, підставою чому стало відповідне рішення №48754095 від 19.09.2019.
      Відповідно до п. 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: 12.1. - за рішенням суду; 12.2. - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; 12.3. - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя укладеного шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пунктах 12.3.1. та 12.3.2. цього договору.
      Відповідно до пунктів 12.3 та 12.3.1. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
      Згідно із частинами 1 та 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
      Разом з тим, слід зазначити, що під час здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні Ініціативи» договору про добровільну передачу оскаржуваної квартири у власність ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено не було, а ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.
      За таких обставин, ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
      Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не застосовано заходи зустрічного забезпечення, колегія суддів не бере до уваги. Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, визначених ч. 3 ст.154 ЦПК України.
      Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають. При апеляційному розгляді справи порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
      Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
      Прохання відповідача про стягнення судових витрат за розгляд даної апеляційної скарги є передчасним, оскільки розподіл судових витрат проводиться судом першої інстанції після завершення розгляду справи по суті та відповідно до задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України.
      Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
      П О С Т А Н О В И В:
      Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - залишити без задоволення.
      Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Тарасенка Ігоря Миколайовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання протиправними та скасування рішення - залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
      Повний текст постанови складений 19 червня 2020 року.
      Суддя-доповідач В.А. Нежура
      Судді О.П. Коцюрба
      А.С. Сержанюк
      Джерело: ЄДРСР 90020632
    • By ANTIRAID
      Справа № 753/13205/18 Головуючий в суді І інстанції Лужецька О.Р.
      Провадження № 22ц-824/5030/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      11 червня 2020 року м. Київ
      Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
      головуючого Мельника Я.С.,
      суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
      за участі секретаря Гановської А.М.,
      розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 січня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення,
      ВСТАНОВИВ:
      У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
      У подальшому представник ТОВ «Перший інвестиційний клуб» звернувся до місцевого суду із заявою, в якій просив скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2018 року, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо передачі права користування цією квартирою, права проникнення до неї, проведення ремонтних робіт, реконструкції, перепланування та інших дій по відношенню до цієї квартири, посилаючись на те, що позивачкою не було надано належних доказів щодо наявності наміру відповідача відчужити спірну квартиру, та про те, що відповідачем здійснюються дії, направлені на позбавлення позивачки права власності на квартиру або права користування нею.
      Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 січня 2020 року відмовлено у задоволенні цієї заяви про скасування заходів забезпечення позову.
      Не погоджуючись із ухвалою, представник ТОВ «Перший інвестиційний клуб» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування судом усіх обставин справи.
      У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що місцевим судом не було враховано практики Верховного Суду з питань забезпечення позову, а також не взято до уваги, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності обставин загрози відчуження спірної квартири чи позбавлення позивачки права власності чи користування цим житлом, через що вважає висновок місцевого суду про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову необґрунтованим.
      Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
      Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      Постановляючи ухвалу про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника є необґрунтованими, оскільки вжиті заходи забезпечення позову до вирішення спору по суті не призводять до обмеження прав відповідача, а слугують лише заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
      Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
      Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Перший інвестиційний клуб», в якому просила визнати протиправними дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру та визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Перший інвестиційний клуб».
      Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 липня 2019 року вжито заходів забезпечення позову, накладено арешт на спірну квартиру, заборонено будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо передачі права користування нею, проникнення, проведення ремонтних робіт, перепланувань, здачі в оренду, найм тощо.
      Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
      Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд скасовує вжиті заходи забезпечення позову, в тому випадку, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися обставини, що зумовили його застосування.
      Відповідно до ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
      Відповідно до ст.ст. 2, 13 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
      Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявник ТОВ «Перший інвестиційний клуб» не навів належних доказів того, чим саме порушуються його права цими заходами забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру, а також обставин щодо порушення прав ТОВ «Перший інвестиційний клуб» вжитими заходами забезпечення позову у справі також не встановлено, при цьому між сторонами наявний спір щодо права власності на квартиру, і обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися, тому місцевий суд постановив обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
      Посилання апелянта на те, що заявником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, крім того заходи забезпечення позову є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, тому не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
      Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга не містить.
      Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
      Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
      ПОСТАНОВИВ:
      Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 січня 2020 року - без змін.
      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
      Головуючий: Судді:
      Джерело: ЄДРСР 89871918
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      12 лютого 2020 року
      м. Київ
      Справа № 381/4019/18
      Провадження № 14-729цс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді -доповідача Лященко Н. П.,
      суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Фастівський завод органічних рідин» на постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року (у складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.) та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року (у складі колегії суддів Приходька К. П., Журби С. О., Писаної Т. О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Фастівський завод органічних рідин» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги,
      ВСТАНОВИЛА:
      У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Фастівський завод органічних рідин» (далі - ТОВ «Фастівський завод органічних рідин») про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.
      ОСОБА_1 зазначала, що 21 січня 2015 року між нею та ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язувалася надати ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» поворотну фінансову допомогу в національній валюті України в межах 30 млн грн, що є еквівалентом 1 млн 900 тис. 688 доларів США 90 центів. На виконання умов зазначеного договору ОСОБА_1 надала ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» грошові кошти у розмірі 17 млн 289 тис. 862 грн. Згідно з пунктом 2.4 договору поворотна фінансова допомога надавалася до моменту вимоги її повернення.
      У липні 2018 року позивачка направила на адресу відповідача вимогу про повернення сум поворотної фінансової допомоги, яку відповідач отримав 11 липня 2018 року, проте грошових коштів їй не повернув.
      ОСОБА_1 з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути з ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» заборгованість за вищезазначеним договором у сумі 17 млн 289 тис. 862 грн та судові витрати.
      Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги закрито.
      Ухвалу суду мотивовано тим, що позивачка на момент укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2015 року була засновником ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» та надавши поворотну фінансову допомогу здійснювала фінансування відповідача, що свідчить про виникнення спору з корпоративних відносин, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
      Постановою Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року про закриття провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
      Постанову суду мотивовано тим, що укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2015 року не призвело до зміни частки позивачки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», а тому вказаний договір не стосується її корпоративних прав, а спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
      У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила забезпечити її позов до ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» про стягнення коштів за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2015 року шляхом накладення арешту на майно ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», а саме комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
      Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2019 року у справі № 381/4019/18 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
      Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2019 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано. Ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», а саме комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
      Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував той факт, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності, а обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача та не перешкоджатиме його господарській діяльності, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника.
      У травні 2019 року ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року, в якій просило оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2018 року про закриття провадження у справі.
      Касаційну скаргу мотивовано тим, що договір про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2015 року укладався на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», а тому спірні відносини носять корпоративний характер, а спір між позивачкою та відповідачем підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
      У вересні 2019 року ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, в якій просило оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2019 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
      Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не встановив існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду, а застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними з вартістю майна, на яке накладено арешт. Також відповідач наголошує, що апеляційний суд установив намір відповідача продати нерухоме майно на підставі неналежних доказів та не врахував, що на момент винесення ухвали про забезпечення позову відповідач повернув поворотну фінансову допомогу позивачці.
      Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» на постанову Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року.
      Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року.
      Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
      Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
      Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
      Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 11 грудня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
      Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 грудня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
      Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
      Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
      Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
      Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
      Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
      Частиною першою статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
      За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
      Суди встановили, що відповідно до положень договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 06 січня 2015 року, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання придбала частку у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» у розмірі 20 %, що складає 240 тис. грн.
      21 січня 2015 року між ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги.
      Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
      Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.
      Відповідно пункту 1.1 указаного договору засновник надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
      З протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» від 14 січня 2015 року вбачається, що присутніми на зборах учасниками товариства вирішено здійснити будівництво заводу органічних рідин, а джерелом фінансування визначено фінансову допомогу учасників товариства. На виконання цього рішення й було укладено, зокрема, договор про надання поворотної фінансової допомоги між ТОВ «Фастівський завод органічних рідин» та ОСОБА_1 .
      Зміст указаного договору дає підстави для висновку про те, що його укладення не призвело до зміни (збільшення чи зменшення) частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Фастівський завод органічних рідин», тобто укладення такого договору не вплинуло на корпоративні права позивачки, а лише свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо позики грошових коштів.
      Позивачка, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не посилається на порушення її прав як засновника/учасника товариства та будь-яких інших її корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує лише на неналежне виконання відповідачем свого договірного зобов`язання (повернути позику), тобто зобов`язання, що виникло на підставі цивільно-правової угоди.
      Предметом спору є вимога позивачки до відповідача виконати своє зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо повернення отриманих коштів, її позовні вимоги обґрунтовано виключно положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини позики.
      Оскільки договір про надання поворотної фінансової допомоги від 21 січня 2015 року не впливає на корпоративні права ОСОБА_1 , то цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
      Стосовно доводів касаційної скарги ТОВ «Фастівський завод органічних» на постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову слід зазначити таке.
      Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
      Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
      Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
      Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
      Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
      Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
      Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалюючи постанову про накладення арешту на майно відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що існує ризик відчуження майна товариства, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи, що відповідач намагається відчужити шляхом продажу єдине майно, яке належить йому на праві власності.
      З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи касаційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними.
      Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
      Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 17 млн 289 тис. 862 грн, вбачається, що обраний судом апеляційної інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
      Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
      При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
      Стосовно наведених у касаційній скарзі доводів щодо незастосування судом апеляційної інстанції зустрічного забезпечення, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини третої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
      З огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання відповідачу збитків унаслідок накладення арешту на майно, доводи скарги щодо порушення норм процесуального права в частині зустрічного забезпечення на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають.
      З огляду на викладене підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
      Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
      Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
      Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА :
      Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних рідин» залишити без задоволення.
      Постанови Київського апеляційного суду від 08 травня 2019 року та 05 вересня 2019 року залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач
      Н. П. Лященко
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      О. Р. Кібенко
      С. В. Бакуліна
      В. С. Князєв
      В. В. Британчук
      О. Б. Прокопенко
      М. І. Гриців
      Л. І. Рогач
      Д. А. Гудима
      О. М. Ситнік
      В. І. Данішевська
      В. Ю. Уркевич
      Ж. М. Єленіна
      О. Г. Яновська
      О. С. Золотніков
      Джерело: ЄДРСР 87640690
    • By ANTIRAID
      Державний герб України
      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
      Апеляційне провадження № 22-ц/824/14303/2019 
      справа № 357/9218/19 
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      24 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:
      Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
      Суддів: Соколової В.В.
      Поліщук Н.В.
      При секретарі Дроздовій Ж.В.
      Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» Фоміної Тетяни Леонідівни на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, постановлену суддею Орєховою О.І. 21 серпня 2019 року про забезпечення позову, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Верестун Олексія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення,
      У С Т А Н О В И Л А :
      У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Верестун О.І. про визнання протиправним та скасування рішення.
      Також позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; просив заборонити будь - яким третім особам, у тому числі представникам ТОВ «Кредитні ініціативи» вчиняти будь - які дії щодо проникнення до квартири АДРЕСА_1 ; заборонити будь - яким третім особам, у тому числі представникам ТОВ «Кредитні ініціативи» проводити ремонтні роботи, реконструкцію, перепланування, здавати в оренду, найм, піднайм, безоплатне користування, укладати договори застави (іпотеки) або іншим способом передавати третім особам у платне або безоплатне користування квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити будь - яким третім особам, у тому числі представникам ТОВ «Кредитні ініціативи» вселятися в квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити будь - яким третім особам, реєструватися в квартирі АДРЕСА_1 ; заборонити спеціально уповноваженому органу вносити до реєстраційного обліку відомості про реєстрацію місця проживання будь - яких третіх осіб в квартирі АДРЕСА_1 ; заборонити спеціально уповноваженому органу вносити до реєстраційного обліку відомості про зняття зареєстрованих осіб з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
      Вказував, що на підставі оспорюваного незаконного рішення державного реєстратора, відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» може відчужити спірну квартиру, що у випадку задоволення позовної заяви призведе до неможливості виконання можливого рішення суду.
      Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
      Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
      В іншій частині заяви відмовлено.
      Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» Фоміна Т.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
      На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі відчуження ТОВ «Кредитні ініціативи» спірного нерухомого майна.
      Крім того зазначає, що суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не вирішив питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення.
      Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
      На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились.
      Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга непідлягає задоволенню з наступних підстав.
      Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником достатньо обґрунтовано та доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
      Колегія суддів з таким висновком суду погоджується виходячи з наступного.
      Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
      Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
      Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
      Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов?язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
      Як убачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», державного реєстратора КП «Агенція адміністративних послуг» Верестун О.І. про визнання протиправним та скасування рішення. Просив суд:
      - визнати незаконними дії державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Верестун Олексія Івановича щодо проведення 18 червня 2019 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»;
      - визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Верестуна Олексія Івановича індексний номер: 47440183 від 20.06.2019, згідно з яким внесено запис до Державного реєстру речових прав на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1856104132103 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».
      - судові витрати покласти на відповідачів.
      Так, ч.1 ст.151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
      Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
      Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
      Згідно роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчилися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
      Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
      Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
      Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру є співмірним із позовними вимогами, а також, що позовні вимоги є матеріальними вимогами, а тому позов про скасування реєстрації повинен забезпечуватися шляхом накладання арешту на квартиру.
      З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи із наступного. 
      Колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно є саме тим заходом забезпечення позову, який робить можливим ефективний захист поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
      За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені законодавством підстави.
      Колегія суддів вважає, що позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження квартири відповідачем , що зробить неможливим виконання потенційного рішення суду про скасування реєстрації.
      Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині не вирішення місцевим судом питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення, колегія суддів виходить з наступного.
      Вимоги щодо змісту і форми ухвали суду визначено статтею 260 ЦПК України. Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
      Згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
      Із урахуванням наведеного, суд має право, проте не зобов?язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.
      Випадки обов?язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої, суд зобов?язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
      Проте, жодна із обставин, перерахованих у частині третій статті 153 ЦПК України, судом першої інстанції встановлена не була. Крім того, так як квартира перебуває в іпотеці відповідача, колегія суддів не застосовує зустрічне забезпечення, оскільки права ТОВ «Кредитні ініціативи» в даному випадку є захищеними.
      За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. 
      Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
      Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
      ПОСТАНОВИЛА:
      Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» Фоміної Тетяни Леонідівни залишити без задоволення.
      Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2019 року залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
      Повний текст постанови складено 28 жовтня 2019 року.
      Суддя - доповідач: 
      Судді :
      http://reyestr.court.gov.ua/Review/85237807
       
    • By ANTIRAID
      Справа № 558/485/18
      номер провадження 2-а/558/11/18
      РІШЕННЯ
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      27 серпня 2018 року смт. Демидівка
      Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово ОСОБА_1, при секретарі Ковальській Л.С.,
      розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) до Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (місцезнаходження: смт. Демидівка, вул. Луцька, 100, Рівненської області) про оскарження дій державного виконавця, -
      в с т а н о в и в:
      ОСОБА _2, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся до Демидівського районного суду Рівненської області з позовною заявою в якій просить скасувати постанову начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець Оксани Олександрівни від 17 травня 2018 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсійні виплати для ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368.
      В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 зазначає про те, що на примусовому виконанні в Демидівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває виконавче провадження № 56021914 про стягнення з нього, ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 1234582,88 гривень.
      Постановою начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О. від 27 березня 2018 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої здійснюється щомісячне відрахування в розмірі 20 % пенсії по інвалідності, яку він отримує на рахунок № НОМЕР_2, що відкритий у філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк».
      В червні 2018 року при спробі отримати пенсію за допомогою картки у відділенні банку, зясувалося, що операція неможлива, а працівники банку повідомили про арешт коштів на його рахунку.
      При зверненні до Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області йому стало відомо, що грошові кошти на його пенсійному рахунку арештовані на підставі постанови про арешт коштів боржника від 17 травня 2018 року у виконавчому провадженні № 56021914 та йому було вручено копію такої постанови.
      Зазначеною постановою від 17 травня 2018 року про арешт коштів боржника було арештовано його усі кошти, в т.ч. і пенсія, яку отримує по інвалідності.
      Позивач ОСОБА_2 у позовній заяві вказує про те, що 24 липня 2018 року написав заяву начальнику Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О., в якій просив скасувати постанову про арешт коштів в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсія, на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у відділені Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк».
      В цей же день отримав відповідь про те, що відсутні підстави для зняття державним виконавцем накладеного арешту на кошти боржника.
      Однак, з таким рішення начальника Демидівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О. не погоджується, оскільки пенсія є єдиним джерелом його доходу, загальний розмір відрахувань з пенсії не може перевищувати 20% її розміру, а тому арешт всіх коштів у вигляді пенсійних виплат вважає неправомірним.
      З вказаних підстав у позовній заяві позивач просив скасувати постанову начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О. від 17 травня 2018 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсійні виплати для ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368.
      Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі.
      Виконуючий обовязки начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Колоєзд І.С. в судове засідання не зявився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі, не заперечує проти прийняття рішення по справі відповідно до чинного законодавства України.
      Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішує справу у письмовому провадженні.
      Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
      Суд розглянув адміністративну справу в межах позовних вимог позивача та на підставі наданих сторонами доказів.
      Сторони та /чи їх представники клопотань по суті справи не заявляли.
      Судом не вживалися заходи забезпечення доказів чи забезпечення позову по справі. Провадження по справі не зупинялося.
      Судом встановлено, що в Демидівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває на виконанні виконавче провадження № 56021914 щодо виконання виконавчого напису № 23780, виданого 8 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1234582,88 гривень.
      27 березня 2018 року, в межах виконавчого провадження № 56021914 начальником Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
      17 травня 2018 року постановою начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О., з метою забезпечення виконання виконавчого напису, накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_2, що знаходяться на рахунках відкритих на його імя в Філії Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України».
      Згідно повідомлення Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області № 5138/15.7-24 від 24 липня 2018 року, що було отримане ОСОБА_2 24 липня 2018 року, боржнику на його звернення було повідомлено про відсутність підстав у державного виконавця для скасування арешту коштів ОСОБА_2
      Як встановлено з виписки по рахунку № НОМЕР_2 на такий рахунок ОСОБА_2 здійснюється зарахування його пенсії (а.с. 11-12).
      Із змісту ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що з пенсії ОСОБА_2 за видом стягнення по даному виконавчому провадженні може бути відраховано не більше як 20% її розміру.
      Таким чином, накладення арешту на рахунок ОСОБА_2, відповідно до постанови начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О. від 17 травня 2018 року, що відкритий у Філії - Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», унеможливлює отримання ОСОБА_2 залишкових коштів, після стягнення 20 % пенсії в порядку виконання виконавчого напису.
      Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується ст.ст. 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
      Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Хонякіна проти Грузії» № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
      Норми ст. 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
      Частина 1 ст. 287 КАС України визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
      Суд приходить до висновку, що поновлення порушеного права ОСОБА_2 на отримання пенсії можливе виключно шляхом зняття арешту з його коштів, що знаходяться на банківському вкладі № НОМЕР_2 у Філії Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 3).
      Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з коштів боржника може бути знятий за рішенням суду.
      З урахуванням вказаних обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про зняття арешту з банківського рахунка (грошових коштів) у Філії Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» через який він отримує пенсію, є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
      Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 287 КАС України, суд, -
      в и р і ш и в:
      Постанову начальника Демидівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якимець О.О. від 17 травня 2018 року про арешт коштів боржника скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати ОСОБА_2 (житель АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у Філії Рівненське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 333368.
      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
      У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
      Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Демидівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
      Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
      Суддя Т.С. Феха.
      Джерело: ЄДРСР 76250507