Постанова ВП-ВС про стягнення моральної шкоди в адміністративній юрисдикції з автоперевізника що не надав відповідь

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня2020 року

м . Київ

Справа № 180/1560/16-а

Провадження № 11-1123апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 180/1560/16-а за позовом ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Марганецької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортної компанії «Автоград» про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автоград» та ОСОБА_1 на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровької області від 11 жовтня 2016 року (суддя Беспальок О. А.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (у складі колегії суддів Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю., Семененка Я. В.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. 05 вересня 2016 року ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому (з уточненням позовних вимог від 12 вересня 2016 року) просив:

? визнати дії (бездіяльність) Виконавчого комітету Марганецької міської ради щодо відповіді № К-557 від 04 серпня 2016 року та № К-525 від 30 жовтня 2014 року протиправними;

? визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автоград» (далі ? ТОВ «Транспортна компанія «Автоград», ТОВ відповідно) щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 24 червня 2016 року;

? стягнути з Виконавчого комітету Марганецької міської ради (далі ? Виконком) та директора ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 по 20 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

2. Позов обґрунтовано тим, що протягом 2014-2016 років йому, як інваліду ІІ групи, та його онукам, опікуном яких він є, відмовляють у пільговому перевезенні. У зв`язку з цим він звертався до відповідачів з відповідними заявами. Виконком надав відповіді з порушенням законодавства, а саме, надіслав відповідь № К-557 від 04 серпня 2016 року без підпису міського голови, а на заяву від 30 жовтня 2014 року, яка зареєстрована у Марганецькій міській раді (далі ? Міськрада) за № 525, надав відповідь без вихідного номера та дати, тобто без реєстрації. Вважає зазначені відповіді неналежними, оскільки вони не відповідають чинному законодавству, тому просить визнати дії Виконавчого комітету Марганецької міської ради протиправними. Директор ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» не надав відповіді на запит від 24 червня 2016 року, у зв'язку з чим позивач просить визнати його бездіяльність. Позивач зазначає, що такими протиправними діями відповідачів йому та дітям-сиротам, що перебувають під його опікою: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , заподіяно моральні страждання, що стало підставою для звернення до лікарні.

3. Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано дії Виконкому у наданні відповідей за № К-557 від 04 серпня 2016 року і за підписом ОСОБА_4 без вихідного номеру та дати на заяви ОСОБА_1 протиправними; у задоволенні позову до ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» відмовлено; у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовлено.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року позов задоволено частково. Зокрема, Постанова Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року скасована в частині відмови в задоволенні позову до ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» та прийнята нова постанова про часткове задоволення адміністративного позову в цій частині. Дії ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 24 червня 2016 року визнано протиправним та ухвалено стягнути з ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5 000 гривень (п`ять тисяч гривень). В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» та закрити провадження в цій частині з підстав порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

6.З рішенням судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не погодився та подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати їх в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з Виконкому та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог у повному обсязі.

7.Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Транспортна компанія «Автоград».

8. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі ? Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі ? КАС України) викладено в новій редакції.

10. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами від 10 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за зазначеними касаційними скаргами.

12. Ухвалою від 16 жовтня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 листопада 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій

14. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та опікуном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Впродовж 2014-2016 років ОСОБА_1 та його онукам пасажирський перевізник з обслуговування автобусних маршрутів у місті Марганець - ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» відмовляє у користуванні правом пільгового проїзду. ОСОБА_1 звертався до Виконкому із заявами про незаконність відмови в перевезенні пільгової категорії громадян на міських маршрутах загального користування. Також позивач звертався із запитом до ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» щодо надання інформації стосовно підстав здійснення ним перевезення громадян у місті Марганець з посиланням на Закон України «Про надання інформації» та Закон України «Про звернення громадян».

15.Виконком на звернення позивача надав відповідь від 04 серпня 2016 року № К-557, у якій відсутній підпис міського голови, а також відповідь (за зареєстрованою заявою ОСОБА_1 вх. № К-525 від 30 жовтня 2014 року) без дати та номеру.

16.ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» відповіді на інформаційний запит позивача від 27 червня 2016 року надано не було.

17.Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом на підставі письмових пояснень, наданих суду Виконкомом, установлено, що ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» здійснює пасажирські перевезення в місті Марганці на підставі договору від 12 лютого 2014 року, укладеного між ТОВ «Транспортною компанією «Автоград» та Виконкомом.

18.Вважаючи протиправними дії та бездіяльність Виконкому та ТОВ «Транспортною компанією «Автоград», а також з метою моральної компенсації за таку протиправну бездіяльність відповідачів звернувся із цим позовом до суду.

Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

19.Суд першої інстанції, задовольнивши адміністративний позов частково, визнав дії Виконкому в наданні відповідей за № К-557 від 04 серпня 2016 року та за підписом ОСОБА_4 без вихідного номеру та дати на заяви позивача такими, що надані в неналежній формі відповідно до вимог статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян». У задоволенні позову до ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» відмовлено, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначене ТОВ не є розпорядником інформації, запитуваної позивачем. У частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд відмовив у задоволенні позову, арґументуючи це тим, що позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому та його онукам моральної шкоди.

20.Суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнив частково. Зокрема, у частині відмови в задоволенні позову до ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» скасував та прийняв нову постанову, якою визнав протиправними дії ТОВ щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 27 червня 2016 року, оскільки такий обов`язок установлений статею 19 Закону України «Про звернення громадян», а також пунктом 2 частиною першою статті 5, частиною першою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв`язку з чим суд зазначив, що запитувана інформація є публічною і стосується безпосередньо позивачів, як одних зі сторін (пасажирів) договору перевезення автобусом на маршруті загального користування. А також у зв`язку з тим, що відмови в перевезенні пільговика надавались саме перевізником, апеляційний суд дійшов висновку щодо стягнення моральної шкоди з ТОВ «Транспортна компанія «Автогром» на користь позивача в розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційних скаргах вимог

21.У касаційній скарзі ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» зазначає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права в частині визначення предметної юрисдикції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що спір між ним та позивачем не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Так, скаржник зазначає, що між сторонами справи виникли договірні зобов'язання щодо перевезення пасажирів на підставі відповідних договорів. Договори щодо перевезення пасажирів мають господарський та цивільно-правовий характер залежно від суб`єктного складу їх сторін. При цьому, публічним договором є лише договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування. Однак такий договір не є адміністративним договором.

22.Зокрема, скаржник зазначає, що суд не вірно кваліфікував зміст правової природи договорів щодо перевезення пасажирів. Суд кваліфікував їх як адміністративні договори, у той час, як скаржник вважає, що договори на перевезення пасажирів мають господарський та цивільно-правовий характер залежно від суб`єктного складу сторін. Так, він вважає, що договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування між ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» та ОСОБА_1 не є адміністративним договором. У зв`язку із цим скаржник вважає, що, покладаючи на ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» обов`язок відшкодувати моральну шкоду, апеляційний суд безпідставно застосував правила статті 1167 Цивільного кодексу (далі ? ЦК України), яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини.

23.У касаційній скарзі ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей-сиріт: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , зазначає, що суди першої і апеляційної інстанції не врахували моральні страждання, які завдані йому та дітям-сиротам, що перебувають під його опікою, протиправними діями (бездіяльністю) Виконкому. У зв`язку з зазначеним скаржник просить стягнути з Виконкому по 20 000 грн (двадцять тисяч гривень) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 .

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

24.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційних скаргах доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Щодо юрисдикції

25.Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі ? Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

26.Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

27.Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

28.Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

29.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС (у редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень у справі, що розглядається) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

30.Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України в зазначеній редакції).

31.Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій та повноважень, водночас ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб`єктом саме в тих правовідносинах, де виник спір.

32.Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

33.Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

34.Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

35.Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

36.Орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений 12 лютого 2014 року між ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» та Виконкомом за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

37.Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 813/2803/16 (провадження № 11-201апп19).

38.Тобто предметом розгляду в цій справі є дії органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень і перевірка результату дій такого органу під час реалізації покладених на нього управлінських функцій, що в цілому свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин.

39. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації є: особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, ? стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

40. Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» такої відповіді позивачу не надавала.

41. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок суду апеляційної інстанцій щодо вирішення спору за правилами адміністративної юрисдикції.

Щодо відшкодування моральної шкоди

42.За правилами частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

43.Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

44.Згідно із частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

45.Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

46.Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

47.Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

48.У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що протиправними діями Виконкому йому, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 завдано моральної шкоди. Позивач вказує, що внаслідок протиправної діяльності ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІ групи, та його неповнолітні підопічні: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відчувають моральні та фізичні страждання.

49.Водночас слід зазначити, що відповіді на інформаційні звернення органом місцевого самоврядування позивачу були надані, однак оформлені неналежним чином. На цій підставі Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними дій Виконкому без стягнення моральної шкоди.

50.Також з урахуванням того, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» були задоволені частково, зокрема встановлено обов`язок відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн (п`ять тисяч гривень), Велика Палата Верховного Суду вважає, що така сума моральної шкоди ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні апеляційним судом всіх доказів, які є у справі, є пропорційною і справедливою та висновки суду відповідають приписам статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

52. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

55. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Автоград» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін у незміненій судом апеляційної інстанції частині.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов Н. П. Лященко

М. І. Гриців О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 88952209

[ANTIRAID]

Чергове сумнівне за якістю та законністю рішення Великої палати. Суд визнав дії Виконкому у наданні відповідей без вихідного номеру та дати на заяви протиправними однак відмовився стягувати моральну шкоду у зв'язку з тим, що відповіді на інформаційні звернення органом місцевого самоврядування позивачу були надані, однак оформлені неналежним чином. На цій підставі Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправними дій Виконкому без стягнення моральної шкоди. Тоді виникає логічне питання до суддів Великої палати, а в чому тоді ефективність захисту на який вони постійно посилаються скасовуючи законні рішення. Дії протиправні однак шкоду не стягуємо.

Крім того суд визнав переможця конкурсу фактично суб'єктом владних повноважень і у зв'язку з відсутністю відповіді від приватного перевізника моральну шкоду стягнув з нього. Тобто за думкою суддів ВП-ВС владні функції можна делегувати на підставі адміністративного договору, однак де це передбачено - незрозуміло.

Зокрема суд зазначив, що орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений 12 лютого 2014 року між ТОВ «Транспортна компанія «Автоград» та Виконкомом за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

Щодо розміру моральної шкоди, суд зазначив, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.