Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору щодо стягнення Фондом соцтраху капіталізованих платежів для розрахунку з потерпілими у разі самостійної ліквідації юрособи


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 голос

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      0
    • Ні
      1
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      0
    • Ні
      1
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
Іменем України

26 травня 2020 року

м . Київ

Справа № 925/1005/18

Провадження № 12-200гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» (далі - ДП «Черкаський консервний комбінат», скаржник) на рішення Господарського суду Черкаської області від 19 лютого 2019 року (суддя Довгань К. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 травня 2019 року (судді Зубець Л. П., Мартюк А. І., Калатай Н. Ф.) у справі № 925/1005/18 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (далі - Фонд) до ДП «Черкаський консервний комбінат» про зобов`язання виконати певні дії.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У вересні 2018 року Фонд звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом, у якому просив зобов`язати ДП «Черкаський консервний комбінат» включити кредиторські вимоги Фонду по сплаті капіталізованих платежів у сумі 1 512 753, 40 грн до проміжного ліквідаційного балансу.

1.2. Позов мотивовано доводами про необхідність проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві, внаслідок ліквідації юридичної особи (підприємства відповідача) та обґрунтовано вимогами статей 110-112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 11 Закону Українивід 23 вересня 1999 року № 1105 -XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV)та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 6 травня 2000 року (у редакції, чинній на момент звернення з позовом, далі - Порядок № 765).

1.3. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що підприємство ДП «Черкаський консервний комбінат» не є банкрутом, оскільки ліквідація підприємства відбувається за рішенням власника (на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 320 від 10 липня 2018 року) і обставини, на які посилається позивач, є недоведеними. Так, позивач не надав доказів звернення до ліквідаційної комісії та доказів відмови комісії в задоволенні вимог позивача, крім того, сума нарахованих виплат не відповідає дійсним обставинам.

1.4. Щодо суми, заявленої в позові відповідач зазначив, що аудит діяльності відповідача, проведений у лютому місяці 2018 року представниками Міністерства аграрної політики та продовольства України, показав, що за період з 1 січня 2016 року по 25 січня 2018 року на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебували виконавчі провадження (окрім заробітної плати) про стягнення з ДП «Черкаський консервний комбінат» на користь Фонду заборгованості на загальну суму 4 479,20 грн.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19 лютого 2019 року позов задоволено повністю. Зобов`язано ДП «Черкаський консервний комбінат» включити кредиторські вимоги Фонду по сплаті капіталізованих платежів у сумі 1 512 753, 40 грн до проміжного ліквідаційного балансу. Стягнуто з ДП «Черкаський консервний комбінат» на користь Фонду 1 762 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, керуючись приписами статей 111, 112 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, дослідивши обставини справи вказав, що позивач вжив усіх заходів щодо направлення документів з вимогами до боржника, проте відповіді не отримав, крім того, суд зазначив, що кредитори з вимогами про відшкодування шкоди життю та здоров`ю є привілейованими, і на такі вимоги не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів та правові наслідки пропуску граничного строку.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 травня 2019 року рішення Господарського суду Черкаської області від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

2.4. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог Фонду зі сплати капіталізованих платежів. При цьому суд прийняв до уваги доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення позивачем середньої тривалості життя застрахованих осіб, що застосовується для розрахунку капіталізації платежів.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

3.1 У липні 2019 року ДП «Черкаський консервний завод» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19 лютого 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 травня 2019 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для перевірки обґрунтованості і реального розміру заявленої позивачем суми для стягнення.

3.2. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для включення до проміжного ліквідаційного балансу страхувальника платежів по 5 потерпілим особам, яким здійснено розрахунок капіталізованих платежів для виплат у майбутньому з відшкодування втраченого заробітку відповідно до вимог Порядку № 765. Так, суди не з`ясували повно та всебічно всіх обставин справи, а саме не перевірили і не врахували ті обставини, що позивач безпідставно витрачає бюджетні кошти, списуючи їх на придбання обладнання для пенсіонерів, а сума заявлених у позові коштів не відповідає дійсним затратам, які покладено в основу капіталізації платежів та не ґрунтується на реальних показниках і потребах осіб, яким Фонд здійснює виплату.

3.3. Також за доводами скаржника, на порушення приписів статті 74, статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач надав суду недостовірні докази, які не були перевірені як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, у зв`язку із чим є необхідність призначити у справі товарознавчу та судово-бухгалтерську експертизу за наданими позивачем бухгалтерськими документами 2018-2019 років.

3.4. Крім того, скаржник зауважив, що ДП «Черкаський консервний комбінат» не є банкрутом і Порядок № 765 не підлягає до застосування в цих правовідносинах, оскільки застосовується виключно до підприємства - банкрута.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Черкаський консервний комбінат», призначив справу до розгляду в судовому засіданні, а ухвалою від 13 листопада 2019 року справу № 925/1005/18 разом із вказаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України.

4.2. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про необхідність відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 30 травня 2018 року у справі № 822/1472/17, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16 щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. Суд вказав, що оскільки процедура припинення діяльності суб`єкта господарювання (юридичної особи) врегульована нормами ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), то і всі вимоги кредиторів (у тому числі вимоги щодо капіталізації платежів) мають розглядатися в межах однієї юрисдикції - господарського суду.

4.3. Ухвалою від 26 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 925/1005/18 та призначила її розгляд в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Фонд у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи та просив залишити скаргу без задоволення, зазначивши, що прийняті у справі рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а висновки щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи.

5.2. Сторони не скористались процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.1. Суди попередніх інстанцій установили, що у відомостях, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зазначено, що відповідач - ДП «Черкаський консервний комбінат» перебуває в стані припинення за рішенням власників з 12 липня 2018 року. Головою комісії з припинення юридичної особи призначено Гребенюка Антона Володимировича . Граничним терміном подачі кредиторами вимог до боржника зазначено 12 вересня 2018 року.

6.2. Відповідач у 2001 - 2002 роках відповідно до прикінцевих положень Закону № 1105-XIV передав до Фонду документи по 9 потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для продовження страхових виплат по відшкодуванню втраченого заробітку та наданню соціальних послуг, що підтверджується актами приймання-передачі особових справ потерпілих на виробництві № 320 від 8 листопада 2001 року, № 341 від 29 листопада 2001 року, № 418 від 28 жовтня 2002 року та довідками про розмір втраченого заробітку станом на дату передачі особових справ потерпілих, виданими ДП «Черкаським консервним комбінатом» щодо кожного потерпілого для продовження страхових виплат Фондом.

6.3. На день прийняття рішення про припинення діяльності страхувальника Фонд проводить виплату по відшкодуванню втраченого заробітку по 5 потерпілим, по яких і зроблено розрахунок капіталізованих платежів для їх виплат у майбутньому.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикцію спору, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

7.2. Частина перша статті 110 ЦК України передбачає, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

7.3. Приписами частини восьмої статті 111 ЦК України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

7.4. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (частина третя статті 112 ЦК України).

7.5. Частиною другою статті 1205 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, що підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію за рішенням суду за позовом потерпілого.

7.6. Разом з тим в Україні запроваджено загальнообов`язкове державне соціальне страхування як систему прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом (стаття 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16-98ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

7.7. За статтею 6 вказаного закону об`єктом загальнообов`язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім`ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 цього Закону.

7.8. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`явизначаються Законом № 1105-XIV.

7.9. Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1105-XIV терміни «застрахована особа», «страхувальники» та «роботодавці» вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

7.10. Відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

7.11. За статтею 3 Закону № 1105-XIV соціальне страхування здійснюється за принципами обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

7.12. За змістом статті 11 Закону № 1105-XIVджерелами формування коштів Фонду є, в тому числі, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, а також капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

7.13. Розділом XI Закону № 1105-XIV передбачено, що підприємства, установи, передають до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документи, що підтверджують право працівників на страхові виплати, інші соціальні послуги від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, для продовження цих виплат.

7.14. Відповідно обов`язком Фонду є забезпечення фінансування та виплата матеріального забезпечення, страхових виплат і надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

7.15. Порядком № 765 (чинним на момент звернення позивача до суду) було врегульовано здійснення капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян.

7.16. Відповідно до пункту 1 цього Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

7.17. Пункт 2 Порядку № 765 передбачає, яким чином здійснюється розрахунок щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю або перед членами їх сімей.

7.18. За пунктом 5-1 Порядку № 765 у вимогах Фонду до суб`єкта підприємницької діяльності, щодо якого порушено справу про банкрутство, зазначається сума, визначена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб`єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

7.19. Ліквідація підприємства - це припинення його діяльності, яке супроводжується зняттям з податкового обліку та виключенням з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. У статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позначені такі шляхи ліквідації підприємства: передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам (правонаступникам після злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації); в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи; за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, у передбачених законом випадках; ліквідація в процесі банкрутства підприємства.

7.20. Отже, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин з капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян,в межах процедури ліквідації підприємства за рішенням власника за аналогією з процедурою ліквідації підприємства в процесі його банкрутства та визначення Фонду як особи, для задоволення вимог якої мають бути капіталізовані відповідні платежі як для виплати існуючої заборгованості, так і на майбутнє.

7.21. Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

7.22. За правилами частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикцію адміністративних судів поширено на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори за зверненням такого суб`єкта у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту Конституцією та законами України.

7.23. Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

7.24. Відповідно до наведеного у статті 4 КАС України визначення понять: суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

7.25. Аналіз положень Закону № 1105-XIV, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема й компетенцію Фонду та його робочих органів, дає підстави для висновку, що у відносинах, пов`язаних із виплатою страхувальником у передбачених законодавством платежів, які є джерелами формування коштів Фонду, ці органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

7.26. Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, у тому числі спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань, вирішуються в судовому порядку.

7.27. Тому Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як суб`єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом № 1105-XIV функцій за вирішенням спору щодо обов`язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді.

7.28. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, пов`язані з вимогами Фонду до суб`єкта господарювання, який ліквідується, щодо страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, з метою їх подальшої виплати потерпілим особам, підлягають розгляду відповідно до правил КАС судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

7.29. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

7.30. Спірні правовідносини сторін у цій справі опосередковані перш за все положеннями Закону № 1105-XIV, а правила визначення юрисдикції спору при ліквідації підприємства в процесі його банкрутства, прямо встановлені нормою процесуального закону, не можуть бути поширені на спори, які виникають при ліквідації підприємства за рішенням його учасників (засновників) або уповноваженого органу.

7.31. При цьому Велика Палата Верховного Суду у справах № 910/12294/16, № 910/24198/16, № 910/17448/16) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постановах від 16 лютого та 15 червня 2016 року у справах № 21-4846а15, № 21-286а16, який, закриваючи провадження в адміністративних справах, мотивував свої рішення тим, що на спори, які виникають у процесі банкрутства банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

8. Щодо відступу від висновку щодо застосування норми права в цих правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду

8.1. За приписами частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

8.2. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 травня 2018 року у справі № 822/1472/17, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, від висновку в яких вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, визначила, що спори, пов`язані із стягненням з особи, що ліквідується, страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, підлягають розгляду відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України.

8.3. Велика Палата Верховного Суду у вищевказаних постановах, керуючись приписами Закону № 1105-XIV, дійшла висновку, що Фонд є суб`єктом владних повноважень і у відносинах, пов`язаних з виплатою страхувальником у передбачених законодавством випадках капіталізованих платежів (відповідно до вказаного Порядку), не виступає на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснює управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

8.4. Отже, враховуючи викладене, проаналізувавши правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 822/1472/17, від 6 червня 2018 року у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 822/1544/16, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правових позицій, викладених у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

9.2. За вимогами пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

9.3. За змістом частин першої, другої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

9.4. Враховуючи, що судами першої й апеляційної інстанцій помилково розглянуто спір за правилами господарської юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову та рішення судів попередніх інстанцій - скасувати, а провадження у справі закрити.

10. Щодо наслідків закриття провадження у справі

10.1. З набранням чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) частину другу статті 231 ГПК України викладено в такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

10.2. Крім того, за змістом частини четвертої статті 313 ГПК України (у редакції Закону № 460-IX) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

10.3. Враховуючи, що зміни до ГПК, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційної скарги (яку відповідно до порядку передбаченого пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону розглядають в порядку, який діяв до набрання чинності Закону), але й передбачає зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити позивачеві передбачене частиною другою статті 231 ГПК України право на звернення.

11. Щодо розподілу судових витрат

11.1. Відповідно до приписів пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 308, 313, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 травня 2019 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 19 лютого 2019 року у справі № 925/1005/18 скасувати.

Провадження у справі № 925/1005/18 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до Державного підприємства «Черкаський консервний комбінат» про зобов`язання виконати певні дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач

Л. І. Рогач

Судді:

Н. О. Антонюк

О. С. Золотніков

С. В. Бакуліна

О. Р. Кібенко

В. В. Британчук

Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов

Н. П. Лященко

М. І. Гриців

О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима

В. В. Пророк

В. І. Данішевська

В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна

О. Г. Яновська

Джерело: ЄДРСР 89961610

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Велика палата зазначила, що аналіз положень Закону № 1105-XIV, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема й компетенцію Фонду та його робочих органів, дає підстави для висновку, що у відносинах, пов`язаних із виплатою страхувальником у передбачених законодавством платежів, які є джерелами формування коштів Фонду, ці органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, у тому числі спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань, вирішуються в судовому порядку.

Тому Фонд не позбавлений права звернутися до адміністративного суду як суб`єкт владних повноважень для виконання покладених на нього Законом № 1105-XIV функцій за вирішенням спору щодо обов`язку страхувальника виплатити капіталізовані платежі на задоволення вимог, що виникли із зобов`язань відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, застрахованих у Фонді.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, пов`язані з вимогами Фонду до суб`єкта господарювання, який ліквідується, щодо страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, з метою їх подальшої виплати потерпілим особам, підлягають розгляду відповідно до правил КАС судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...