Завідомо неправосудна постанова ВП-ВС про неможливість в судовому порядку оскаржити порушення при проведенні конференції адвокатів

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 160/9696/18

Провадження № 11-978апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді -доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (суддя Коренев А. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (судді Дурасова Ю. В., Божко Л. А., Суховаров А. В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ради адвокатів Дніпропетровської області (далі - Рада адвокатів), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (далі - КДКА), голови КДКА Самарця Олександра Івановича, голови Ради адвокатів Лещенко Тетяни Олександрівни, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА :

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з уточненням позовних вимог просив визнати протиправними:

дії Ради адвокатів щодо скликання та проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 07 грудня 2018 року;

дії голови Ради адвокатів Лещенко Т. О. з організаційно-технічного забезпечення проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 07 грудня 2018 року та

скасувати рішення конференції адвокатів Дніпропетровської області від 07 грудня 2018 року, оформлених протоколом від 07 грудня 2018 року, в тексті якого зазначено, що конференція проведена згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12 жовтня 2018 року № 161 «Про скликання конференції адвокатів Дніпропетровської області, затвердженого Порядком висування та обрання делегатів конференції адвокатів Дніпропетровської області, Регламенту конференції адвокатів Дніпропетровської області та встановлення квоти представництва» та рішеннями Ради адвокатів Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року № 101 та від 20 листопада 2018 року № 103.

Вимоги позову ОСОБА_1 мотивував процедурними порушеннями, які були допущені при проведенні конференції адвокатів 07 грудня 2018 року, та фактами незаконного її скликання Радою адвокатів.

В уточненій позовній заяві від 10 січня 2019 року позивач зазначив одного відповідача - Раду адвокатів і просив адміністративний суд визнати протиправними:

дії Ради адвокатів Дніпропетровської області щодо організаційно-технічного забезпечення, скликання та проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 07 грудня 2018 року та

скасувати рішення, прийняті конференцією адвокатів Дніпропетровської області 07 грудня 2018 року, оформлені протоколом від 07 грудня 2018 року, в тексті якого зазначено, що конференцію проведено згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12 жовтня 2018 року № 161 «Про скликання конференції адвокатів Дніпропетровської області, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів Дніпропетровської області, Регламенту конференції адвокатів Дніпропетровської області та встановлення квоти представництва» та рішеннями Ради адвокатів Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року № 101 та від 20 листопада 2018 року № 103, а також

витребувати у Ради адвокатів протокол конференції адвокатів Дніпропетровської області від 07 грудня 2018 року.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 квітня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції зазначив, що предметом спору в цій справі є рішення конференції адвокатів як органу адвокатського самоврядування з питань організації та діяльності адвокатури, зокрема, можливості брати участь у діяльності і бути обраним до органу адвокатського самоврядування - КДКА, а не набуття статусу адвоката чи притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, отже, такий орган не здійснює владних управлінських функцій, тому в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не відноситься до суб`єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 03 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

3. ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій і подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати їх, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги мотивує тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що вирішення цього спору не відноситься до юрисдикції адміністративного суду. Стверджує, що предмет його позову виходить за межі функціонування самого адвокатського самоврядування, оскільки оскаржуване рішення щодо відкликання та виборів нових членів КДКА створює наслідки щодо осіб, які бажають отримати доступ до адвокатської діяльності, а також отримання такого дозволу через допуск та складання іспитів.

Підтвердженням слушності його позиції про належність його спору до юрисдикцій адміністративних судів називає постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 160/109/19 за позовом ОСОБА_6 до Ради адвокатів Дніпропетровської області, конференції адвокатів Дніпропетровської області в особі головуючого на конференції Лещенко Тетяни Олександрівни, третя особа - КДКА, про визнання протиправним та скасування рішення, у якій за аналогічного предмета спору, складу відповідачів та учасників справи, за аналогічних вимог Велика Палата Верховного Суду визнала, що такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 вересня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, а ухвалою від 12 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2020 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

5. У відзиві на касаційну скаргу КДКА просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи, що з огляду на предмет спору останній підлягає розгляду судом цивільної юрисдикції.

6. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи і дійшла такого висновку.

Позивач ОСОБА_1 , як можна зрозуміти із сформованого і вираженого ним предмета позову, порушення своїх прав з боку відповідача вбачає у тому, що:

Рада адвокатів Дніпропетровської області неправильно сформувала порядок денний конференції адвокатів і на дату її проведення неправильно, безпідставно включила до нього питання про відкликання його ( ОСОБА_1 ) з посади КДКА Дніпропетровської області;

усупереч нормативно визначеному порядку забезпечення проведення конференції, Рада адвокатів Дніпропетровської області у день її проведення змінила адресу, де вона мала відбуватися, з будівлі культурно-ділового центру Дніпрогес, що на вул. Єрмолової, 35 у м . Дніпрі, на приміщення на вул . Старокозацькій, 59 у тому самому місті;

зібрання адвокатів області, яке неправильно іменоване «конференцією», у часі проведено тоді й таким чином, що він через перебування на лікуванні був позбавлений можливості віддати свій голос за вирішення питань порядку денного.

ОСОБА_1 у первісних та уточнених позовних вимогах, у касаційній скарзі в основному фокусує увагу на тому, що 07 грудня 2018 року відбулося зібрання адвокатів, яке не може породжувати жодних юридичних наслідків, оскільки проведено з порушенням Конституції України та положень Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI). З погляду позивача були порушені матеріально-правові вимоги частини третьої статті 2, частини другої статті 46, частин першої, третьої статті 47, частини четвертої статті 55 та інші цього Закону.

7. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За частинами першою, третьою статті 59 Основного Закону України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В абзаці третьому пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України Конституційний Суд України наголосив на тому, що праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України, відводиться важлива роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні <�…>. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження <�…> або іншими ознаками.

Преамбулою до Закону № 5076-VI встановлено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За частинами першою, другою, третьою статті 2 Закону № 5076-VI адвокатурою України визнається недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Згідно зі статтею 3, частиною першою статті 4, пунктами 2, 1 частини першої статті 1 цього ж Закону правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон № 5076-VI, інші законодавчі акти України. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Під адвокатською діяльністю розуміється незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатом визнається фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону № 5076-VI адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

У пункті 3 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За частиною першою статті 43 та пунктами 1, 2, 3, 6, 7 частини першої статті 44 цього Закону адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Завданнями адвокатського самоврядування є: забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; підтримання високого професійного рівня адвокатів; утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; забезпечення ведення ЄРАУ; участь у формуванні ВРЮ у порядку, визначеному законом.

Адвокатське самоврядування реалізується через утворені ним структурні організаційні форми, необхідні для функціонування адвокатури як інституту, на який покладається забезпечення права кожного на отримання правової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА), ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України (далі - РАУ), з`їзду адвокатів України.

Вищим органом адвокатського самоврядування України в <�…> областях <�…> є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в області та відомості про яких включено до ЄРАУ (частина перша статті 47 Закону № 5076-VI). За частиною п`ятою цієї статті конференція адвокатів регіону: обирає голову та членів ради адвокатів регіону, дострокове відкликає їх з посад; обрає делегатів на з`їзд адвокатів України; визначає кількість членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат КДКА, обрає голову та членів КДКА, достроково відкликає їх з посад; затверджує штатний розпис і кошторис ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; розглядає та затверджує звіт ради адвокатів регіону, КДКА, висновки ревізійної комісії адвокатів регіону, представників адвокатів регіону у складі ВКДКА і РАУ; приймає інші рішення відповідно до цього Закону.

За частинами першою, другою, п`ятою статі 50 цього Закону кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону. Голова та члени КДКА обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, <�…> адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п`ять років. Одна й та сама особа не може бути головою або членом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більше ніж два строки підряд. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: організація та проведення кваліфікаційних іспитів; прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, ВКДКА, РАУ, з`їзду адвокатів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 52 цього ж Закону в адвокатурі діє колегіальний орган - ВКДКА, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Цей орган за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

8. Із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень. У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв`язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону № 5076-VI).

9. Отже, коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура, як особлива формація реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (пункти 2, 3 частини п`ятої статті 50 Закону № 5076-VI), оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державою владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

10. Водночас, як згадано вище, адвокатура є недержавним самоврядним інститутом (формуванням, об`єднанням), що самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, визначеному Законом № 5076-VI.

За частинами першою, третьою-шостою статті 45 цього Закону всі адвокати України об`єднуються в Національну асоціацію адвокатів України, яка є недержавною некомерційною професійною організацією та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Вона є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом. Утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону. Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з`їздом адвокатів України та є її установчим документом. З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.

У статтях 47-49, 51-54 Закону № 5076-VI визначені структурні організаційні одиниці адвокатського самоврядування, порядок формування, повноваження та правила самоврядної діяльності адвокатури (конференції адвокатів регіону, ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури регіонів, голова ради адвокатів регіону, ВКДКА, ревізійні комісії адвокатів регіонів, Вища ревізійна комісія адвокатури, РАУ, голова РАУ, з`їзду адвокатів України).

У цих нормах встановлено, зокрема, хто входить до складу конференції адвокатів регіону чи з`їзду адвокатів України, як, ким, у якій кількості і в якому порядку висуваються та обираються делегати на таке зібрання адвокатів, прописано, що про день, час і місце початку роботи конференції адвокатів регіону та питання, що вносяться на її обговорення, повідомляються адвокати й встановлюються термін повідомлення - не пізніш як за п`ятнадцять днів до дня початку роботи конференції, а також визначено, що відносини, які виникають з приводу зазначених питань, входять до сфери повноважень органів адвокатського самоврядування.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 2 цього Кодексу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. За частиною третьою цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) <�…>; 5) розсудливо <�…>; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, чи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, або спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9), або ж у спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб (пункт 10).

Відповідно до частини другої цієї статті компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема, щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського обєднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (пункт 4).

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

11. У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується з`ясуванням правової природи дій та/чи бездіяльності конференції адвокатів регіону та Ради адвокатів регіону як органів адвокатського самоврядування у питаннях організації та проведення 07 грудня 2018 року конференції адвокатів Дніпропетровської області, формування порядку денного та місця її проведення.

Вимоги позивача про порушення його прав в основному концентруються навколо тези про порушення порядку скликання та легітимності встановленої законом та застосованої форми статутної діяльності адвокатів регіону.

ОСОБА_1 не пред`являв вимог про незаконне відкликання його з посади голови КДКА Дніпропетровської області на підставі неналежного виконання своїх професійних обов`язків, що призвело до порушення його права, чи негативно позначилося на широкому колі його фахових, приватних чи інших відносин.

Чітких, ясних й однозначних вимог визнати рішення конференції адвокатів регіону саме в частині дострокового відкликання й увільнення його з посади очільника КДКА Дніпропетровської області із наведенням обґрунтування незаконності цього рішення позивач не пред`явив. Домінуючим мотивом його позовних вимог було бажання домогтися в судовому порядку скасування рішення конференції адвокатів Дніпропетровської області за 07 грудня 2018 року, оформленого протоколом від 07 грудня 2018 року, у тій частині, де в тексті мовиться, що конференція проведена згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12 жовтня 2018 року № 161 «Про скликання конференції адвокатів Дніпропетровської області, затвердженого Порядком висування та обрання делегатів конференції адвокатів Дніпропетровської області, Регламенту конференції адвокатів Дніпропетровської області та встановлення квоти представництва» та рішеннями Ради адвокатів Дніпропетровської області від 05 листопада 2018 року № 101 та від 20 листопада 2018 року № 103, а також тому, що Рада адвокатів Дніпропетровської області організаційно-технічно не забезпечила скликання та проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 07 грудня 2018 року.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що на такі (окреслені в позовній заяві) спірні правовідносини не поширюється не тільки юрисдикція адміністративних судів, але й компетенція судів інших юрисдикцій.

Зі сказаного випливає, що у разі виникнення спору між адвокатами щодо порядку денного конференції адвокатів, місця її проведення, обирання голови та членів ради адвокатів регіону, обрання делегатів на з`їзд адвокатів України; визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат КДКА, обрання голови та членів КДКА, затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; розгляду та затвердження звіту ради адвокатів регіону, представництва делегатів на конференції адвокатів регіону, порядку формування делегацій адвокатів на цей форум, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення та контролю за внесенням відомостей до ЄРАУ, інших правовідносин, що стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації, то такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

У справі суди попередніх інстанцій дійшли слушного висновку, що на заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не поширюються правила адміністративного судочинства, однак помилилися, коли вирішили що ці вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з цим висновки судів про належність спору, заявленого ОСОБА_1 , до юрисдикції цивільного суду підлягають виключенню з рішення, а самі судові рішення зміні в цій частині.

12. Велика Палата Верховного Суду вважає доречним нагадати, що залежно від суті та характеру фактичних передумов на спір між адвокатом та структурним органом адвокатського об`єднання може поширюватися юрисдикція відповідного суду.

Приміром, у справі № 750/3192/14 виник спір між адвокатом та адвокатським об`єднанням «Чернігівська обласна колегія адвокатів». Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення президії адвокатського об`єднання від 6 лютого 2014 року, згідно з яким позивача відрахували зі складу членів цього об`єднання, а також загальних зборів адвокатського об`єднання, оформлене протоколом від 27 лютого 2014 року, про припинення діяльності вказаного об`єднання та безкоштовне передання його майна і всіх активів Громадській організації «Чернігівське обласне об`єднання адвокатів».

У постанові від 26 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з пунктом 2.1 статуту відповідача адвокатське об`єднання є добровільним професійним некомерційним об`єднанням адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, має статус юридичної особи, печатку, штамп зі своїм найменуванням, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, у тому числі валютні.

Члени адвокатського об`єднання, крім прав адвоката, передбачених законодавством, мають право обирати та бути обраними до органів управління адвокатського об`єднання.

В аспекті вказаного Велика Палата Верховного Суду вирішила, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і відповідачем щодо членства в адвокатському об`єднанні, діяльності останнього та його припинення, є корпоративними.

Адвокатське об`єднання є юридичною особою, а спір стосується, зокрема, членства у ньому та пов`язаних з членством прав позивача, який оскаржив управлінські рішення загальних зборів і президії цього об`єднання. Отже, ці вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління адвокатського об`єднання. Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду (31 березня 2014 року).

Вимоги позивача зобов`язати відповідача повернути робоче місце та відшкодувати матеріальну та моральну шкоду є похідними від вирішення корпоративного спору, а тому такі вимоги теж треба розглядати за правилами господарського судочинства.

13. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами скарги ОСОБА_1 про те, що правові висновки постанови Великої Палати від 16 жовтня 2019 року у справі № 160/109/19 за позовом ОСОБА_6 до Ради адвокатів Дніпропетровської області мають преюдиціальне значення для позитивного вирішення питання про віднесення до розгляду судів адміністративної юрисдикції позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки у згаданій постанові із подібним предметом спору, однаковими позовними вимогами, підставами позову та складом учасників спору Велика Палата Верховного Суду визнала, що цей спір має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

У справі, на яку, як приклад, посилається позивач, встановлено, що у грудні 2018 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Ради адвокатів, конференції адвокатів в особі Лещенко Т. О., третя особа - КДКА, з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення конференції адвокатів від 7 грудня 2018 року в частині дострокового відкликання її з посади члена кваліфікаційної палати КДКА, яке оформлене протоколом конференції адвокатів від 7 грудня 2018 року.

Суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки вважали, що компетентним судом для вирішення спору у цій справі є суд цивільної юрисдикції.

За висновком судів попередніх інстанцій КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями лише в частині діяльності щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Попри це суди визнали, що у цій справі предметом позову є рішення конференції адвокатів у частині дострокового відкликання ОСОБА_6 з посади члена кваліфікаційної палати КДКА як органу адвокатського самоврядування та стосується питань організації та діяльності адвокатури, зокрема, можливості брати участь у діяльності і бути обраним до КДКА.

Велика Палата Верховного Суду, коли ухвалювала своє рішення, насамперед відштовхувалася від змісту позовних вимог ОСОБА_6 . Остання оскаржувала незаконність, на її думку, формування складу кваліфікаційної палати КДКА як органу, що реалізує право на отримання доступу до професії адвоката. Вона стверджувала, що оскаржене рішення конференції адвокатів щодо відкликання та виборів нових членів кваліфікаційної палати КДКП створює наслідки щодо осіб, які бажають отримати доступ до адвокатської діяльності, а також отримання такого доступу через допуск та складання іспитів, сформованою у спосіб та в порядку, визначеному Законом № 5076-VI, кваліфікаційною палатою, що виходить за межі функціонування самого адвокатського самоврядування.

У межах сформованих позовних вимог Велика Палата Верховного Суду у цій справі виснувала, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку, що вирішення спору, який виник між сторонами у справі, слід здійснювати в порядку цивільного судочинства.

Аналіз правозастосовних висновків цієї постанови дає підстави вважати, що позовні вимоги ОСОБА_6 щонайменше текстуально відрізняються від тих, що пред`явив ОСОБА_1 , позаяк ОСОБА_6 доводила, що її незаконно достроково відкликали з посади члена кваліфікаційної палати КДКА, тоді як ОСОБА_1 прямо й безпосередньо таких вимог не заявляв.

Наступним висновком, який випливає з аналізу цієї постанови, є те, що у межах спору, який ініціювала ОСОБА_6 , Велика Палата Верховного Суду не стільки виводила висновки, що спір із означеним предметом належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи, інакше кажучи, що це є спір щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень або публічного органу, скільки про те, що на окреслені спірні правовідносини не поширюється юрисдикція цивільного суду.

Велика Палата Верховного Суду не ухвалювала кінцевого рішення по суті спору, а після скасування судових рішень направила справу для продовження розгляду й при цьому не орієнтувала суди на те, що заявлений ОСОБА_6 спір є різновидом правового конфлікту, який вирішується судом і не може мати розв`язання в позасудовому порядку.

14. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду скарги може змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки на підставі касаційної скарги ОСОБА_1 відбувається тільки втручання в ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, тому касаційна скарга скаржника в цій частині підлягає задоволенню.

Для задоволення решти вимог скарги немає підстав.

З огляду на наведене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальні частини ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року та викласти їх в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

Т . О. Анцупова О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв

Джерело: ЄДРСР 89961622

[ANTIRAID]

Велика палата, на мій погляд, помстилася адвокатам та позбавила їх судового захисту від свавілля РАУ-НААУ в яку адвокатів на відміну від громадських об'єднань примусово включають.

Суд зазначив, що у разі виникнення спору між адвокатами щодо порядку денного конференції адвокатів, місця її проведення, обирання голови та членів ради адвокатів регіону, обрання делегатів на з`їзд адвокатів України; визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат КДКА, обрання голови та членів КДКА, затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; розгляду та затвердження звіту ради адвокатів регіону, представництва делегатів на конференції адвокатів регіону, порядку формування делегацій адвокатів на цей форум, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення та контролю за внесенням відомостей до ЄРАУ, інших правовідносин, що стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації, то такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.