Постанова ВС-КАС щодо підстав поновлення строків у зв`язку з порушенням юрисдикції при подачі позову

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

23 червня 2020 року

м. Київ

справа №826/17687/16

адміністративне провадження №К/9901/36760/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2016р. (суддя - Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. (судді - Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Приватне акціонерне товариство «Нео Віта», про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №65/1968 від 01.10.2015 р. «Про передачу приватному акціонерному товариству «Нео Віта» земельної ділянки для будівництва житлово-офісного торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземними та наземними паркінгами на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2016р. відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р., позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що після отримання відповіді від КМДА на запит (лист від 24.01.2016р.) він звернувся з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва. Однак, ухвалою цього суду від 29.08.2016р. у відкритті провадження у справі було відмовлено з тих підстав, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи, що він не міг передбачити, що Дніпровський районний суд м. Києва, незважаючи на судову практику, відмовить йому у відкритті провадження у справі, строк звернення до суду за захистом права та законних інтересів пропущено ним з поважних причин.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.12.2015р. позивач звернувся до КМДА з адвокатським запитом з метою отримання інформації, чи відповідають дійсності відомості щодо передачі КМДА в оренду 5,4 га землі у м. Києві по АДРЕСА_2 компанії «Нео Віта» під будівництво житлово-офісного торгівельного комплексу строком на 10 років.

Листом від 24.01.2016р. №-57024-66 Департамент земельних ресурсів КМДА підтвердив факт передачі зазначеної земельної ділянки в оренду ПАТ «Нео Віта».

23.08.2016р. позивач подав позовну заяву до Дніпровського районного суду м. Києва про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №65/1968 від 01.10.2015р. «Про передачу приватному акціонерному товариству «НЕО ВІТА» земельної ділянки для будівництва житлово-офісного торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на АДРЕСА_3 у Дніпровському районі м. Києва», однак ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.08.2016р. відмовлено у відкритті провадження, оскільки спір є публічно-правовим.

11.11.2016р. позивач з вернувся з аналогічним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, який ухвалою від 17.11.2016р. відкрив провадження у даній справі, а ухвалою від 19.12.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р., залишив позовну заяву без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки як свідчать матеріали справи про оскаржуване рішення позивачу було відомо ще 24.01.2016р., в той час як до адміністративного суду позивач звернувся лише у листопаді 2016 року. Обставин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, позивачем не наведено.

При цьому, судами враховано ту обставину, що позивач помилково звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва, однак до місцевого суду позивач звернувся також з пропуском законодавчо визначеного шестимісячного строку.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 99 КАС України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується самим позивачем, про оскаржуване рішення Київської міської ради №65/1968 від 01.10.2015 року позивач дізнався 24.01.2016р. з наданої Департаментом земельних ресурсів КМДА відповіді (№057024-66) на його адвокатський запит від 22.12.2015р., водночас з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся лише 11.11.2016р., тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суди виходили з того, що звертаючись з аналогічним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва позивачем уже тоді було пропущено передбачений КАС України строк звернення до суду.

Разом з тим, судами залишено поза увагою, що до Дніпровського районного суду м. Києва позивач звертався в порядку цивільного судочинства, у якому строк звернення до суду обмежено строком позовної давності і позивач не повинен був при такому зверненні дотримуватись строку звернення до суду, передбаченого для адміністративного судочинства.

Одночасно судами не враховано, що позивач хоч і дізнався про наявність оскаржуваного рішення 24.01.2016р., однак самого рішення не отримав, а офіційно оприлюднене таке рішення було лише 22.04.2016р.

При цьому, позивач вживав заходи спрямовані на захист порушених на його думку прав, вчиняв для цього активні дії, однак звернувся до суду з порушенням правил юрисдикції.

У своїй сукупності такі обставини свідчать, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2016р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді :

О .П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук

Джерело: ЄДРСР 89977197

[ANTIRAID]

Це наша справа. Дуже яскравий приклад вакханалії влаштованої Великою палатою. Треба судитись 4 роки (!!!) тільки для того, щоб відкрити провадження у справі.

Сама справа пов`язана з незаконністю, на мій погляд, передачі Київською міською радою в оренду 5,4 га землі у м. Києві по проспекту Возз’єднання, 19 компанії «Нео Віта» під будівництво житлово-офісного торгівельного комплексу строком на 10 років. Дана земельна ділянка, за наданою інформацією, належить до санітарно-захисної зони й будівництво житлових приміщень на ній заборонено. Крім того, девелопером виявилась компанія К.А.Н Девелопмент, що зареєстровано за цією ж адресою та одним з власників якої є екс-заступник мера Кличко - Ігор Ніконов. Тому, у разі задоволення позову, в осіб що придбають нерухомість за цією адресою можуть виникнути проблеми з правом власності.

Верховний суд зазначив, що судами залишено поза увагою, що до Дніпровського районного суду м. Києва позивач звертався в порядку цивільного судочинства, у якому строк звернення до суду обмежено строком позовної давності і позивач не повинен був при такому зверненні дотримуватись строку звернення до суду, передбаченого для адміністративного судочинства.

Одночасно судами не враховано, що позивач хоч і дізнався про наявність оскаржуваного рішення 24.01.2016р., однак самого рішення не отримав, а офіційно оприлюднене таке рішення було лише 22.04.2016р. При цьому, позивач вживав заходи спрямовані на захист порушених на його думку прав, вчиняв для цього активні дії, однак звернувся до суду з порушенням правил юрисдикції.

У своїй сукупності такі обставини свідчать, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин.