работа над ошибками

[anryzhkov]

Уважаемые учасники Антирейда, предлагаю новую тему для обсуждения "РАБОТА НАД ОШИБКАМИ". В этой теме я предлагаю проводить изучение, анализ, обсуждение и поиск слабых мест в решениях судов всех уровней, которые нам отказывают в признании валютных кредитов недействительными. Почему, на мой взгляд это нужно. Во первых, изучение стратегии противника (банков), систематизация их доводов поможет НАМ в будущем избежать ошибок, упреждать их попытки приподносить судам свою "правду". Во вторых, проводя анализ доводов банков, мы сможем выработать противоядие их системности, т.к. банкиры всегда работают по шаблонам, инициативность в выработки отдельной тактики, приёмов у банковских юристов практически отсутствует. Один составил иск, отзыв, возражение, подборку нормативных документов, решений судов и другие перенемают опыт предшествиника, приподнося эти доводы в судах. Банки всегда раотают по шаблонам (типовые договора кредитов, типовые иски, типовые отписки), индивидуального подхода у банкиров небыло, нет, и я думаю ещё не скоро будет. Поэтому предлагаю следующую схему работы по данной ТЕМЕ. На страницах Антирейда в данной теме, у кого есть решения, я думаю необходимо начинать со свежих решений, "против НАС" сбрасывать ссылки на источник или сбрасывать само решение, при этом присвоив этому решению всем понятный индивидуальный номер (например Харьков 2- 1234/2010), чтобы можно было легче отследить мнения учасников Антирейда по каждому решению. Свои доводы излагать лучше будет тезисно, со ссылками на конкреные нормативные документы (например: данное утверждение я считаю неправильным т.к. оно прямо противоречит Закону № 010 от 00.00.00 г.). Излишние имоции в данной теме будут лишними, т.к. тема должна служить "пособием", "анатомическим залом" для Антирейдовцев, тренажером для начинающих.

[anryzhkov]

Давайте для начала попробуем обсудить следующие решения, только сегодня о них узнал, даю номера, в реестре они есть:

Херсон 22ц-1889/2010 - Ухвала апеляционного суда Херсонской области от 09.06.2010 г. дело № 22ц-1889/2010 председатель Семиженка;

Херсон 22ц-860 - Рішення апеляционного суда Херсонской области от 06.04.2010 г. дело №22ц-860 председатель Орловская.

[vekt]

Та не надо номеров и реестра. Дооставайте из реестра. Сразу здесь и увековечте. А то реестр непредсказуем.

[yrist]

Та не надо номеров и реестра. Дооставайте из реестра. Сразу здесь и увековечте. А то реестр непредсказуем.

Первого определения в реестре не ищется, а второе решение вот:

Справа №22ц - 860 Головуючий в 1 інстанції:

Решетов В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року квітня місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Орловської Н.В.,

суддів: Гаркуші В.О.,

Майданіка В.В.

при секретарі Дягілевій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Проценка Павла Павловича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (далі – ПАТ “Сведбанк”), на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8) про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

16 листопада 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (третя особа – приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8) про визнання кредитного договору недійсним.

Позов обґрунтований тим, що за кредитним договором №2102/0508/71-091 від 23.05.2008 року, укладеним між нею та відповідачем, вона отримала кредит у розмірі 77000 доларів США на строк з 23.05.2008 року до 23.05.2038 року включно та зобов’язалась повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання за договором. В забезпечення виконання зобов’язання вони уклали іпотечний договір, згідно з яким вона передала ПАТ “Сведбанк” в іпотеку належну їй на праві власності 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1. На виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ “Сведбанк” з одного боку та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з іншого боку було укладено три різних договорів поруки. Пізніше вона дізналася про незаконність зазначеного кредитного договору, оскільки за законодавством єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України, є гривня. А тому ПАТ “Сведбанк” без індивідуальної ліцензії не міг надавати їй кредит в іноземній валюті. З урахуванням отримання нею кредиту в сумі, еквівалентній 373450грн. і сплати нею за весь час за кредитним договором 10390 доларів США (або 83016грн.10коп.) просила визнати недійсними зазначені кредитний договір, іпотечний договір, а також три договори поруки, зобов’язати ПАТ “Сведбанк” прийняти в неї грошові кошти у розмірі 290433грн.90коп. з розстрочкою платежів на 48 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 6050грн.71коп. Також просила зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_8 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна.

Рішенням суду від 18.01.2010 року позовні вимоги було задоволено частково . Було визнано недійсними зазначені кредитний договір, іпотечний договір, а також три договори поруки. Також було стягнуто з позивачки на користь ПАТ “Сведбанк” суму в розмірі 290433грн.90коп. Також приватного нотаріуса ОСОБА_8 було зобов’язано виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження переданого в іпотеку нерухомого майна за іпотечним договором, укладеним між сторонами. Також з відповідача на користь позивачки було стягнуто судові витрати в сумі 1820грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі Проценко П.П., діючий в інтересах ПАТ “Сведбанк”, просить вказане рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що згідно з законодавством уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. При цьому через невизначення на сьогодні законодавцем меж термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальних ліцензій. Також зазначив, що умови кредитного договору не суперечать ст.3 ЦК України, є справедливими і враховують інтереси обох сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідачу ПАТ “Сведбанк” Національним банком України видана 07.12.2007 року банківська ліцензія №38 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (а.с.46).

Згідно з письмовим дозволом №38-2 від 07.12.2007 року та додатком до вказаного дозволу відповідач має право на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.45, 44).

Між позивачкою ОСОБА_4 та відповідачем 23.05.2008 року укладено кредитний договір №2102/0508/71-091, за яким позивачка отримала кредит у розмірі 77000 доларів США на строк з 23.05.2008 року до 23.05.2038 року включно та зобов’язалась повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання за договором (а.с.13-16).

В забезпечення виконання зобов’язання 23.05.2008 року сторони уклали іпотечний договір, згідно з яким позивачка (іпотекодавець) передала ПАТ “Сведбанк” (іпотекодержателю) в іпотеку належну їй на праві власності 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.20-21).

З метою забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором між ПАТ “Сведбанк” з однієї сторони, ОСОБА_4 з другої сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (з кожним окремо) з третьої сторони 23.05.2008 року було укладено три різних договорів поруки (а.с.22, 23, 24).

Відповідно до квитанцій від 05, 27 серпня 2009 року, 23 вересня та 20 жовтня 2009 року позивачкою вносилися платежі в рахунок погашення кредиту відповідно в розмірах: 3000, 1000, 1000 і 1000 доларів США (а.с.17-19).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні відповідачем позивачці кредиту у доларах США було порушено чинне законодавство, яке забороняє надання резидентам кредиту в іноземній валюті при відсутності індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України, та були порушені норми Закону України “Про захист прав споживачів”, а тому кредитний договір підлягає визнанню недійсним. Оскільки недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, то підлягають визнанню недійсними іпотечний договір та договори поруки.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов при неповному з’ясуванні і недоведеності обставин, що мають значення для справи, та порушивши норми матеріального і процесуального права, що згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня; іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За ч.3 ст.533 вказаного Кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

На даний час таким законом є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 “Про банки і банківську діяльність” - на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст.49 вказаного Закону розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.

Згідно з п.п.1, 2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п.п.“в” п.4).

Проте на сьогодні чинним законодавством зазначені вище межі не встановлені, а тому вказана норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Крім того, відповідно до п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 – фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З вказаного вбачається, що уповноважені особи на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Тобто чинним законодавством передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам.

Таким чином, валютне кредитування резидентів України не порушує чинне законодавство України. Більше того, існує багато нормативних актів НБУ, які регулюють діяльність банків щодо кредитування позичальників, зокрема:

інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 року №368 (передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику);

положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року №279 (встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті);

зміни до вказаного Положення, затверджені Постановою Правління НБУ від 01.12.2008 року №406 (посилено вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті).

Суд першої інстанції не звернув увагу на наявність у відповідача банківської ліцензії №38 на здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Крім того, в матеріалах справи відсутні переконливі докази щодо несправедливих і недобросовісних умов кредитного договору, зокрема внесенням в нього умови кредитування в іноземній валюті.

Зазначивши у вступній частині судового рішення в якості третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд не врахував, що вказані особи у передбаченому процесуальним законом порядку до участі в розгляді справи залучені не були. Більше того, вказавши як однією з позовних вимог вимогу про визнання недійсними зазначені три договори поруки, позивачка не довела порушення її прав даними договорами.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 970грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.192, 533 ч.3, 1054 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, п.п.1, 2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923, п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Проценка Павла Павловича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 18 січня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства “Сведбанк” (треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_8) про визнання кредитного договору недійсним – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства “Сведбанк” судові витрати у розмірі 970грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8898235

При составлении иска и в процессе судебного рассмотрения видимо истец не сильно вдавался в подробности и аргументацию.

[vekt]

По 32 ЗупроНБ на территории обращение налички запрещено

Я уж за декрет помалкиваю

«Крім того, відповідно до п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року №200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за №656/13923 – фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій» =Ну, блин, их носом чтоли водить, что в этой постанове написано. Там же все расписано. Подробней Декрета

«Також відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).» = Ну это вообще борода.

«Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент» = по ЗупроПлатижни любое телодвижение между счетами является переказом внутри платежной системы. Там же – средством такого телодвижения не может быть ничто кроме гривны

[Antonina]

А какие могут быть переконливі докази щодо несправедливих і недобросовісних умов кредитного договору, зокрема внесенням в нього умови кредитування в іноземній валюті.?!

[vekt]

ЗУпроБанки: Операции, перечисленные в банковской лицензии являются исключительно банковским

ХозКод: финансовое посредничество не совершается иншими (валютой) операциями, а банковскими, т.е. теми, что перечислены в той из лицензий, которая в ЗУпроБанки называется банковской.

Законами определено, что кредит имеет статус одной из пяти ОСНОВНЫХ (!!!-ЧИТАЙ КОДЕКС) исключительно (ЗУпроБанки) банковских (Кодекс+ЗУ) операций. А не инших(!!!-ЧИТАЙ КОДЕКС).

Всякие там политки с деньгами по Конституции подзаконным законодательством не определяются.

Эта норма - прямого действия

В своих постановах про лицензии НБУ ни одну из операций, перечисленных в дозволах, так и не назвал банковской операцией.

И не назвал вообще ни одну операцию основной исключительно банковской. Что в точности соответствует той самой прямой норме Конституции.

Поэтому толкование банковской лицензии, как разрешения на валютный кредит, не отвечает государственной политике, УСТАНОВЛЕННОЙ законом про банки и кодексом. Следовательно это толкование, совершенное судьей - посадовой особой - является недопустимым соответствующей статье Конституции про то, кам способом действют посадовые особи.

А получилось то - вразрез государственной политике про деньги, финансы, кредиты и т.д.

[nameless]

Не, не в разрез политке - а в разрез здравому смыслу и закону.

[vekt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10442126

"Відповідно до п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями."

Ну что с ними делать?

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10442126

"Відповідно до п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями."

Ну что с ними делать?

гильятина

[JULIA 3]

Пока кассация не разложит все по полочкам так и будет этот разброд и шатания, одному - горькое, другому - сладкое.

[vekt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10469895

За это им будет стыдно.

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10469895

За это им будет стыдно.

"нехорошие люди"

не просто стыдно должно быть!