Постанова ВС-КЦС щодо передчасності стягнення заборгованості у разі вісутності досудової вимоги

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 759/5757/15-ц

провадження № 61-11469св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року у складі судді Борденюка В. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М. Побірченко Т. І. ,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 липня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», після зміни найменування - ПАТ «УкрСиббанк»), укладено кредитний договір №26-882/06/2006И, за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти на суму 45000 доларів США, на строк до 07 липня 2027 року, із процентною ставкою за користуванням кредиту -11,80 %.

Для забезпечення виконання зобов`язань 07 липня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 26-87G/06-2006И.

ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов`язань своєчасно та у повному обсязі не виконував, у зв`язку з чим станом на 31 березня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 35 619 доларів США, яка складається з: 29 943,55 доларів США - заборгованість за кредитом, 5 676,37 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом в розмірі 44 448,18 гривен, з яких: 17 459, 14 гривен - за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 26 989, 04 гривен - за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Позивач просив стягнути кредитну заборгованість солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У серпні 2015 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов, який підписаний представником ОСОБА_4 , до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки припиненим.

Зустрічний позов мотивований тим, що згідно частини четвертої статті 559 ЦК України ПАТ «УкрСиббанк» пропущено строк звернення до ОСОБА_2 , як поручителя, з вимогою про погашення заборгованості, оскільки датою дострокового повернення всього розміру кредиту було 03 вересня 2014 року.

Просила визнати припиненим з 03 березня 2015 року договору поруки № 26-87G/06-2006И від 07 липня 2006 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 35 619,92 доларів США і 44 448,18 гривен, судовий збір у розмірі 3 654,00 гривен.

У задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення як з поручителя кредитної заборгованості відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання припиненим договору поруки задоволено, визнано припиненим договір поруки.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 31 березня 2015 року склала 35 619,92 доларів США та 44 448,18 гривен. Суд погодився із доводами зустрічного позову поручителя до банку, оскільки існують підстави для припинення поруки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києві від 10 лютого 2016 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявні законні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за договором кредиту, оскільки відповідачем неналежно виконувались зобов`язання за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити в повному обсязі, в іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , в іншій частині не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не дали належної оцінки та не дослідили той факт, що розрахунок заборгованості здійснено невірно, він є необґрунтованим, завищеним. У розрахунку відсутня загальна сума погашеної заборгованості за тілом кредиту, методика розрахунку відсоткової ставки, не вказано щомісячний платіж за кредитним договором. ОСОБА_1 не отримував повідомлення про встановлення нової процентної ставки. Довідка про заборгованість не дає можливості встановити суми погашення пені та правильність нарахування відсотків та пені. Позивачем не підтверджений факт видачі кредитних коштів позичальнику, не надано жодних доказів існування заборгованості. На правовідносини, які виникли між відповідачем та банком поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» 60-денний строк має відраховуватися саме з дати одержання, а не відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Вимоги про дострокове повернення кредиту відповідач не отримував, тому на момент подачі позову його права не були порушені, тобто позов подано передчасно. Суди ухвалили рішення, ґрунтуючись на припущеннях про фактичні обставини справи.

Позиція інших учасників справи

Заперечення на касаційну скаргу не надано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2016 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу № 759/5757/15-ц, виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження по справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 березня 2018 року матеріали цивільної справи № 759/5757/15-ц надійшли до Верховного Суду.

04 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що 07 липня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 26-882/06/2006И (№ 26-87G/06-2006И), за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 45 000 доларів США, на строк до 07 липня 2027 року, із процентною ставкою за користуванням кредиту - 11,80 %.

Відповідно до пункту 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в будь-якому випадку не пізніше 07 липня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до визнаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору.

В пункті 11.1 договору про надання споживчого кредиту зазначено, що у випадку настання обставин, визначених у підпунктах 2. 3, 4. 9, 5. 3, 5. 5, 5. 8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов цього договору протягом 31 календарного дня з дня одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

У пункті 11.2 договору про надання споживчого кредиту № 26-87G/06-2006И від 07 липня 2006 року вказано, що зазначене у пункті 11.1 договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу позичальнику, що вказана у розділі 12 цього договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зазначено, «якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

…суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

За змістом частини першої статті 303 ЦПК України, в редакції на час розгляду справи в суді апеляційної інстанцій, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд на зазначені обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, встановивши, що відповідачам були направлені вимогипро необхідність усунення порушень щодо виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, не оцінив чи вважається ОСОБА_1 таким, що отримав вимогу про необхідність усунення порушень кредитного договору,коли настав строк для виконання основного зобов`язання та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати і передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2017 року виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року зупинено до закінчення касаційного провадження по справі. Оскільки оскаржена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, то підстави для поновлення виконання оскаржених рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року скасувати.

Передати справу № 759/5757/15-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

Джерело: ЄДРСР 91010035

[ANTIRAID]

Це наша справа. Верховний суд зазначив, що суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Апеляційний суд на зазначені обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, встановивши, що відповідачам були направлені вимоги про необхідність усунення порушень щодо виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту, не оцінив чи вважається ОСОБА_1 таким, що отримав вимогу про необхідність усунення порушень кредитного договору, коли настав строк для виконання основного зобов`язання та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.