Постанова ВС-КАС про необхідність перевіряти при відкритті виконавчого провадження місце реєстрації боржника для запобігання порушення правил щодо виконавчого округу

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 380/7750/20

адміністративне провадження № К/9901/1690/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року (суддя Кедик М. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (судді Кузьмич С. М., Улицький В. З., Шавель Р. М.).

І. Суть спору

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В., у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 вересня 2020 року № 62928748.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги пояснив, що його зареєстрованим місцем проживання та власне місцем проживання є: АДРЕСА_1 . Зазначив також, що працює у ТОВ «Авто-Дубина», яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; майна, яке знаходилось би на території інших областей, зокрема, Київської області, у нього немає.

3. Вважає, що відповідачу було відомо про відсутність підстав приймати до примусового виконання виконавчий напис від 14 серпня 2020 року № 17489, тому постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню як протиправна.

ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

4. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис від 14 серпня 2020 року № 17489 про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») заборгованості в сумі 27504,79 грн.

5. ТОВ «Вердикт Капітал» подало приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Малковій М.В. заяву від 21 серпня 2020 року про примусове виконання рішення, у якій просило:

1) відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. від 14 серпня 2020 року № 17489 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 27504,79 грн;

2) у випадку встановлення доходу боржника, яким є ОСОБА_1 , звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.

6. До вказаної заяви її автор долучив платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису від 14 серпня 2020 року № 17489, належним чином завірену копію довіреності представника стягувача.

7. На цій підставі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. винесла постанову від 02 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62928748 з примусового виконання виконавчого напису № 17489, вчиненого 14 серпня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С.

8. Воднораз, суд першої інстанції з`ясував, що зареєстрованим місцем проживання позивача (згідно з відомостями, зазначеними у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Стрийським РВ УМВС України у Львівській області 29 листопада 2001 року) з 15 квітня 2011 року є адреса: АДРЕСА_1 .

9. Зареєстроване місце проживання позивача (та сама адреса) зазначено також у виконавчому написі нотаріуса від 14 серпня 2020 року № 17489. Утім, поряд з цією адресою у тому ж виконавчому написі зазначена ще одна адреса, «місце проживання» ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_3 , що слугувало для відповідача, виконавчим округом якої є місто Київ, відкрити виконавче провадження.

10. Не погодившись з правомірністю постанови від 02 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62928748, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

11. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 08 жовтня 2020 року позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. про відкриття виконавчого провадження від 02 вересня 2020 року ВП № 62928748.

12. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 грудня 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що при відкритті виконавчого провадження відповідачу було відомо про зареєстроване місце проживання позивача.

14. Вказана у виконавчому написі від 14 серпня 2020 року № 17489 (на час його вчинення) інформація про місце проживання позивача (боржника у виконавчому провадженні) у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документа у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації про дійсне місце проживання боржника на час відкриття виконавчого провадження.

15. Цей суд зауважив також, що відповідач не надав жодних доказів того, що позивач проживає, перебуває, працює або має майно у місті Києві.

16. Резюмуючи суд першої інстанції зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника у місті Києві, оскільки стягувач не надав жодних підтверджуючих документів.

17. Суд апеляційної інстанції в цілому погодився з висновками суду першої інстанції. З-поміж іншого зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що боржнику належить будь-яке майно у межах виконавчого округу відповідача. Натомість підтвердженим є факт реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

18. У підсумку апеляційний суд виснував, що приватний виконавець Малкова М.В. порушила правила територіальної діяльності приватних виконавців, позаяк прийняла до примусового виконання виконавчий документ з іншого виконавчого округу.

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова М.В. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

20. Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначила пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

21. У цьому зв`язку пояснила, що на дату звернення до касаційного суду немає висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) у вимірі подібних правовідносин.

22. Стосовно іншої правової підстави відповідач зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. З-поміж іншого зауважила, що за правилами статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред`явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання.

23. Вважає, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили поняття «місце реєстрації» і «місце проживання» боржника як критерію чи умови, за якими потрібно визначати місце виконання рішення. Трактування судами першої та апеляційної інстанцій статті 24 Закону № 1404-VIII звужує зміст цієї статті, норми якої пов`язують місце провадження виконавчих дій саме з місцем проживання/перебування боржника (яке не завжди збігається із зареєстрованим місцем проживання).

24. У контексті цієї справи заявник додала також, що зареєстроване місце проживання позивача не є достатнім підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник проживав за цією адресою (у Львівській області), оскільки маючи право на вільне пресування та вільний вибір місця проживання він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за іншою, аніж зареєстрована, адресою.

25. Заявник наголосила на тому, що не зобов`язана перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі. Пояснила, що виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 14 серпня 2020 року № 17489 відповідав усім вимогам до виконавчого документа, які передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема містив відомості про місце проживання боржника, за яким його пред`явлено до примусового виконання.

26. З посиланням на статті 24, 26 Закону № 1404-VIII відповідач зазначила, що оскільки місце проживання боржника розташоване в окрузі, в якому вона як приватний виконавець здійснює свою діяльність, то вона мала право прийняти до виконання згаданий виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання.

27. На підтвердження своєї позиції зазначила, що за подібних обставин аналогічний висновок висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20.

28. Ухвалою від 02 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив провадження у цій справі з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою надіслано позивачу. Однак, поштове відправлення повернено до касаційного суду з відміткою органу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

29. У визначений строк позивач не надіслав суду відзиву на касаційну скаргу; клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.

V. Релевантні джерела права

30. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

31. За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <�…> 3) виконавчих написів нотаріусів; <�…>.

32. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

33. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

34. За текстом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

35. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII).

36. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

38. За текстом частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

39. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

40. Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

41. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

42. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону № 1404-VIII).

43. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

44. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

45. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

46. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

47. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

48. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

49. Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

50. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

51. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

52. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

53. За текстом статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV):

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

54. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

55. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).

56. Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

57. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

58. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

59. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

60. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

VI. Висновки Верховного Суду

61. Перед тим, як перейти до правового оцінювання спірних правовідносин у вимірі фактичних обставин справи колегія суддів вважає за потрібне спершу стисло окреслити суть спору.

62. У цій справі оскаржується правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М. В. про відкриття виконавчого провадження від 02 вересня 2020 року ВП № 62928748 з тих мотивів, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем його виконання. Нагадаємо, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За тією самою адресою він і зареєстрований, про що зроблено відповідні відмітки у його паспорті громадянина України.

63. Позивач переконував, що його зареєстроване місце проживання збігається з фактичним (дійсним) місцем проживання, свідченням чого є хоча б те, що він працює у місті Сколе Львівської області. Проте, оскільки виконавчим округом відповідача є місто Київ, то остання аж ніяк не могла провадити виконавчі дії за виконавчим документом щодо боржника, місце проживання якого знаходиться за межами її виконавчого округу.

64. Своєю чергою відповідач апелює до виконавчого документа, на підставі якого ухвалено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, а саме - виконавчого напису приватного нотаріуса Горая О. С., вчиненого 14 серпня 2020 року № 17489, у якому поряд з «адресою реєстрації» боржника, АДРЕСА_4 , зазначено також його «адресу проживання»: АДРЕСА_5 .

65. Власне, з огляду на «адресу проживання», яка, вочевидь, знаходиться у виконавчому окрузі, на який поширюється компетенція приватного виконавця Малкової М. В., стягувач (ТОВ «Вердикт Капітал») визначив місце виконання рішення (у цьому випадку ним є виконавчий напис нотаріуса), з яким відповідач, по суті, погодився, ухваливши спірну постанову.

66. Тут треба зауважити, що «адресу проживання» боржника приватний нотаріус Горай О.С. зазначив у виконавчому написі на підставі заяви стягувача (ТОВ «Вердикт Капітал»). З цього приводу у справі встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до приватного нотаріуса Горая О. С. із заявою про примусове виконання рішення, у якій, серед іншого, вказано дві (різні) адреси боржника: «адреса реєстрації» та «адреса проживання» (їх зазначено вище).

67. Очевидним є факт, що зареєстроване місце проживання боржника знаходиться в іншому виконавчому окрузі (Львівська область), аніж повідомлене стягувачем «місце проживання» (місто Київ). Проте, саме з огляду на останнє відповідач визначила місце виконання виконавчого документа і ухвалила спірну постанову про відкриття виконавчого провадження.

68. Аргументація відповідача, якою вона доводить правомірність цього рішення, а також вимоги касаційної скарги, головним чином основується на положеннях статті 24 Закону № 1404-VIII у зіставленні з положеннями статті 26 цього Закону. У контексті обставин цієї справи відповідач, покликаючись на вказані статті, акцентує на тому, що визначальним при вирішенні питання щодо місця виконання виконавчого документа є місце проживання/перебування боржника, а не його «зареєстроване місце проживання». Водночас переконує, що приватний виконавець не зобов`язаний перевіряти вірогідність відомостей, зазначених у виконавчому документі, та повідомлених стягувачем.

69. Отож, у вимірі спірних правовідносин і доводів касаційної скарги колегія суддів повинна відповісти на питання: які фактичні обставини мають юридичне значення при визначенні «місця виконання рішення» у значенні частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII як умови, з якою частина друга статті 25 Закону № 1403-VIII пов`язує підвідомчість виконавчого документа приватному виконавцю з огляду на територіальні межі його діяльності.

70. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що положення статті 24 Закону № 1404-VIII оперують термінами «місце проживання, перебування» боржника, а не «зареєстроване місцем проживання» як чинником, який впливає на визначення місця виконання рішення.

71. Спираючись на цільове тлумачення цієї норми у системному зв`язку з іншими положеннями зазначеного Закону, таку її конструкцію можемо пояснити тим, що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто «примусове виконання» рішень має бути певним чином «наближеним», прив`язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).

72. Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом цих дій. Зауважимо, що йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов`язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.

73. Приміром, якщо йдеться про рішення майнового характеру, то звертається стягнення на майно боржника (у першу чергу - на кошти та інші цінності, за їх відсутності чи недостатності - на нерухоме майно (стаття 48 Закону № 1404-VIII). Поряд з тим, за заявою стягувача виконавець може одразу звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (якщо сума стягнення не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати; стаття 68 Закону № 1404-VIII), як-от було у випадку із заявою ТОВ «Вердик Капітал»

74. У вимірі цього спору, якщо узагальнити весь спектр виконавчих дій/рішень виконавця, можемо виснувати, що вони відбуваються «навколо» боржника і його майна, що дає розуміння, чому «місце виконання рішення» законодавець «прив`язав» до місця проживання, перебування боржника. Подібним чином можна пояснити опосередкованість місця виконання рішення місцезнаходженням майна боржника, на яке можна звернути стягнення (за рішеннями майнового характеру).

75. У контексті обставин цієї справи наведені міркування суду мають на меті донести думку про те, що місце проживання (або ж «адреса проживання», як зазначено у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 14 серпня 2020 року № 17489) має відповідати дійсності. Іншими словами, не стільки номінальна адреса проживання боржника, скільки його фактичне, реальне місце проживання повинні визначати місце виконання рішення задля досягнення мети виконавчого провадження і дотримання його засад, визначених статтею 2 Закону № 1404-VIII.

76. Повертаючись до спірних правовідносин, звернемо увагу, що «адреса проживання» ( АДРЕСА_5 ), яку стягувач зазначив у своїй заяві, адресованій приватному виконавцю Малкові М. В., зазначена також у виконавчому написі приватного нотаріуса Горая О. С. від 14 серпня 2020 року № 17489 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2014 року № 500932746 (на користь ТОВ «Вердикт Капітал»).

77. Цей виконавчий напис приватний нотаріус Горай О. С. вчинив на підставі відповідного звернення ТОВ «Вердикт Капітал» (стягувач), який набув право вимоги за вказаним кредитним договором.

78. Отож, інформацію про «адресу проживання» ОСОБА_1 (боржника) повідомив саме стягувач - ТОВ «Вердикт Капітал». Проте, якщо зареєстроване місце проживання боржника має офіційне підтвердження (відповідні відомості зазначено у паспорті громадянина України), то «адреса проживання» у цьому випадку базується виключно «на словах» стягувача (тобто особи, яка у виконавчому провадженні є заінтересованою стороною).

79. Колегія суддів погоджується, що виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі. Водночас, нагадаємо, приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII).

80. Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

81. Отримавши заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ. При вирішенні цього питання колегія суддів звертає увагу на таке.

82. Аналіз наведених положень Цивільного кодексу України у зіставленні з положеннями Закону № 1382-IV дозволяє зробити висновок, що місцем проживання особи є житло, в якому вона проживає (постійно або тимчасово). Особа не обмежена у можливості мати більше, ніж одне місце проживання, проте реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорта громадянина України.

83. У справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , і ця інформація міститься у паспорті громадянина України. Питання про те, чи позивач фактично проживає за зареєстрованим місцем проживання суди попередніх інстанцій у цій справі не досліджували. Зі слів позивача, він проживає за вказаною адресою і працює в місті Сколе (у ТОВ «Авто-Дубина»). Утім, в обсязі з`ясованих обставин справи цей нюанс не викликав в учасників справи сумнів чи непорозумінь.

84. Щодо «адреси проживання», яку повідомив стягувач (ТОВ «Вердикт Капітал»), то за текстом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, жодного підтвердження вірогідності цієї інформації немає. Тобто об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що ОСОБА_1 проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу, відповідач (на підтвердження правомірності спірної постанови у вимірі мотивів, з яких її оскаржено) не надав.

85. З огляду на доводи касаційної скарги, положення законодавства про свободу пересування та вільний вибір місця проживання відповідачу відомі, тож і зрозумілою є відмінність між місцем проживання і «зареєстрованим» місцем проживання. У цьому зв`язку потрібно зауважити, що спільним для обох понять є те, що особа проживає (має право проживати) в обох місцях, водночас для офіційного «спілкування» з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами визначає лише одне із них і несе відповідальність за свій вибір (у тому сенсі, приміром, що зареєстроване місце проживання є своєрідним орієнтиром для державних органів, фізичних/юридичних осіб при визначенні територіальної юрисдикції судових справ за участі цієї особи; надсилання поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання є умовою належного повідомлення особи).

86. У контексті спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника ( ОСОБА_1 ). Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

87. Якщо трактувати місце виконання рішення у ситуації, подібній до тієї, яку маємо у цій справі, у той спосіб, як це зробив відповідач, то це (за своєю зовнішньою формою прояву) створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом № 1404-VIII місця виконання рішення і пов`язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом.

88. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець Малкова М. В., виконавчим округом якої є місто Київ, не могла прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 14 серпня 2020 року № 17489), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі. З огляду також на критерії, визначені у частині другій статті 2 КАС, на відповідність яким адміністративний суд повинен перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про протиправність оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження.

89. Стосовно покликання відповідача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20 колегія суддів зазначає, що цим судовим рішенням суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення, тому це судове рішення не може слугувати прикладом застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах.

90. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

91. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

92. За частиною четвертою статті 341 КАС у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

93. Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді О. Р. Радишевська

Н. В. Шевцова

Джерело: ЄДРСР 95946017

[ANTIRAID]

Дуже цікава справа яка покладе край зловживанням стягувачів й в першу чергу обрання зручних приватних виконавців для здійснення виконавчих дій за незаконними виконавчими написами, що протирічать законодавству та не можуть вчинятись на не нотаріально посвідчених договорах. Наступним кроком буде вже притягнення таких, як встановив суд, недобросовісних виконавців, до дисциплінарної відповідальності та позбавлення свідоцтв за відкриття виконавчих проваджень з порушенням територіальності та за виконавчими документами не передбаченими законом.

В цій справі брали участь нотаріус з позбавленим вже свідоцтвом Горай, стягувач ТОВ «Вердикт Капітал» та приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна. Сподіваюсь, що приватний виконавець перевірить наразі всі свої документи та без нових рішень судів закриє всі незаконно відкриті виконавчі провадження.

В самому рішенні зазначено, що у контексті спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника ( ОСОБА_1 ). Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

87. Якщо трактувати місце виконання рішення у ситуації, подібній до тієї, яку маємо у цій справі, у той спосіб, як це зробив відповідач, то це (за своєю зовнішньою формою прояву) створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом № 1404-VIII місця виконання рішення і пов`язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом.

88. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець Малкова М. В., виконавчим округом якої є місто Київ, не могла прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О. С. від 14 серпня 2020 року № 17489), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі. З огляду також на критерії, визначені у частині другій статті 2 КАС, на відповідність яким адміністративний суд повинен перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції про протиправність оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження.

[Лев]

Опять Малкова. Таки доигралась!..

Ушел гонорар на судебный сбор...

[Bolt]

А Шевцова то надо же в этой коллегии тоже, это парадокс какой-то, после своей святой иконы для приватных исполнителей от 09 декабря 2020 года... Два судьи коллегии этой её просто похерили с её мнением... Но она не сдаётся... Даже написала Окрему думку...

[Bolt]

7 часов назад, ANTIRAID сказал:

89. Стосовно покликання відповідача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 460/3537/20 колегія суддів зазначає, що цим судовим рішенням суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення, тому це судове рішення не може слугувати прикладом застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Вот это то прямо, что я всегда доказывал прямо дословно, за эти четыре месяца, но меня всегда посылали подальше судьи... Это и есть та работа произведение Шевцовой кстати... Мало того, это дело ничем не закончилось в нём нет окончательного решения, так как суд первой инстанции после кассации той оставил иск без рассмотрения... Но манипуляции с этой проплаченной Шевцовской постановой не имеет границ в судах и приватные исполнители несут её во все суды как флаг...

[Лев]

В моем случае Малкова открыла ИП по гораевскому ИНН, где указан фейковый киевский адрес (несуществующее в природе жилье) - кв. 21 в доме коттеджного типа по ул. Деснянской, 2.

А постановление об открытии ИП "почему-то" отправила должнице по настоящему адресу ее проживания и регистрации. Никак, по ошибке...

[Лев]

А вот и перестали принимать кассации у нашей красавицы:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96016002

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080665

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95904919

[Bolt]

19 минут назад, Лев сказал:

В моем случае Малкова открыла ИП по гораевскому ИНН, где указан фейковый киевский адрес (несуществующее в природе жилье) - кв. 21 в доме коттеджного типа по ул. Деснянской, 2.

А постановление об открытии ИП "почему-то" отправила должнице по настоящему адресу ее проживания и регистрации. Никак, по ошибке...

Это не уникальная ситуация... Так у всех...

[Bolt]

14 минут назад, Лев сказал:

А вот и перестали принимать кассации у нашей красавицы:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96016002

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080665

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95904919

Всё зависит от компьютера... Смотря на какого судью он распределит... Один откроет, другой нет... Системы и закономерности здесь нет никакой...

[Лев]

3 часа назад, Bolt сказал:

А Шевцова то надо же в этой коллегии тоже, это парадокс какой-то, после своей святой иконы для приватных исполнителей от 09 декабря 2020 года... Но она не сдаётся... Даже написала Окрему думку...

И зачем ей надо было так палиться? Чтобы доказать верность заказчику, оправдаться за неудачу?..

[Bolt]

6 часов назад, Лев сказал:

И зачем ей надо было так палиться? Чтобы доказать верность заказчику, оправдаться за неудачу?..

Сам не понимаю, видать очень у неё душа болит (а может какая другая заинтересованность) за приватных исполнителей, которые нарушают закон... Но отрабатывает она по полной как я погляжу, вот например её окрема думка по этому делу... https://reyestr.court.gov.ua/Review/95946195

Ну и самое печальное, что я думаю, то это то что сейчас посыпется в отместку от неё град постанов в пользу приватных исполнителей... Поскольку у неё сейчас открыто несколько кассационных проваджень по той же самой например Дорошкевич, но не рассмотрены и постановы ещё не вынесены... Эти дела висят там уже более полугода и их много довольно таки... Но никто их не торопился рассматривать, но теперь я думаю настал её звёздный час... Она ещё всем покажет и это печально... Качели с этими приватными исполнителями только начинают раскачиваться... Остановить их сможет только ВПВС...

Например ту постанову от 09 декабря 2020 года она вынесла моментально почему-то после открытия кассационного провадження, примерно около месяца... То есть очень торопилась подарить приватным исполнителям святую икону для удобства борьбы с нами... Всё это очень подозрительно и наталкивает на недвусмысленные размышления и видно невооружённым глазом, что это был заказ... Но например я не ожидал, что она будет так его отстаивать... Обычно судьи так себя не ведут, чтобы не палиться окончательно...

[Лев]

6 часов назад, Bolt сказал:

Обычно судьи так себя не ведут, чтобы не палиться окончательно...

Может кто-то ей скворечник на Мальдивах проавансировал...

[Bolt]

6 часов назад, Лев сказал:

Может кто-то ей скворечник на Мальдивах проавансировал...

Скорее всего не без этого, а иначе какой смысл против своих коллег по КАС ВС идти самой первой... впереди всего КАС ВС...

[Bolt]

И всё таки она вертится, что не может не радовать... Я верил в это до последнего, несмотря ни на что, что здравый смысл должен восторжествовать, даже после 09 декабря 2020 года. Практика в этом вопросе только укрепляется, появилось ещё четыре таких постановы КАС ВС в подобных делах за последнее время, а именно 29 апреля 2021 года одна и ещё три 05 мая 2021 года... 

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96655284

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96706696

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96731615

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96731616

[Bolt]

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96655284

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 300/3258/20

провадження № К/9901/5250/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року (суддя Панікар І. В.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (судді Святецький В. В., Гудим Л. Я., Довгополов О. М.).

І. Суть спору

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №   63406615 від 26.10.2020.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що місце проживання боржника (позивача у справі) знаходиться поза межами виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Отож, ствердив позивач, відповідач прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, тому спірна постанова протиправна і підлягає скасуванню.

ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

3. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис № 36827 від 08.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Аланд» (далі - ТОВ «ФК «Аланд») заборгованості в сумі 38229,29 грн.

4. ТОВ «ФК «Аланд» 23.10.2020 звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р. В. із заявою про примусове виконання рішення, а саме: виконавчого напису № 36827 від 08.09.2020, який вчинив приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд»  заборгованості в сумі 38229,29 грн.

5. На цій підставі приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. 26.10.2020 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 63406615 з примусового виконання виконавчого напису № 36827 від 08.09.2020. У цій постанові зазначено, що місцем проживання боржника є: АДРЕСА_1 («місце проживання»); АДРЕСА_2 («місце реєстрації боржника»).

6. Тим часом, суди попередніх інстанцій з`ясували, відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області 13.08.2012, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

7. Суди попередніх інстанцій додали також, що в договорі на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки від 06.09.2012 № НОМЕР_2 , укладеному між позивачем і ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Аланд», на підставі якого видано виконавчий документ (виконавчий напис нотаріуса від 08.09.2020 № 36827), зазначено лише одну адресу ОСОБА_1 (як зареєстроване місце проживання і фактичне місце проживання боржника), а саме: АДРЕСА_2 .

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

8. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2020   року позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 63406615 від 26.10.2020.

9. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2021 року  залишив рішення суду першої інстанції без змін.

10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 6, 9 Закону України від 11.12.2003 №   1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.

11. На думку судів попередніх інстанцій, відповідач, зважаючи на виконавчий округ, у якому він здійснює свою діяльність, може відкрити виконавче провадження у тому випадку, коли місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням його майна є місто Київ. Проте, матеріали справи не містять належних письмових доказів того, що позивач (боржник) має відношення до цього виконавчого округу, яке, у значенні статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), впливає на визначення місця виконання рішення.

12. Стосовно доводів відповідача про те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку перевіряти місце проживання боржника до відкриття виконавчого провадження суди попередніх інстанцій зауважили, що в контексті спірних правовідносин ці аргументи не мають сенсу, адже не заперечують того, що відповідач порушив вимоги Закону № 1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання.

13. У підсумку суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає скасуванню як протиправна.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

16. У цьому зв`язку пояснив, що на дату звернення до касаційного суду немає висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону Закон №   1404-VIII у вимірі подібних правовідносин.

17. Зазначив також, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. З-поміж іншого зауважив, що за правилами статті 24 Закону №   1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред`явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання.

18. Вважає, суди першої та апеляційної інстанцій помилково інтерпретують зміст статті 24 Закону № 1404-VIII, пов`язуючи місце виконання рішення лише із зареєстрованим місцем проживання боржника (яке не завжди збігається із фактичним місцем проживання).

19. У контексті цієї справи відповідач наголосив, що зареєстроване місце проживання позивача не є достатнім підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник проживав за цією адресою, позаяк маючи право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за іншою, аніж зареєстрована, адресою.

20. Заявник зауважив також, що як приватний виконавець на стадії відкриття виконавчого провадження не зобов`язаний перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі. Додав, що виконавчий документ, на підставі якого винесено спірну постанову, відповідав усім вимогам до його форми і змісту, які передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема містив відомості про місце проживання боржника, за яким його пред`явлено до примусового виконання.

21. З посиланням на положення статей 24, 26 Закону № 1404-VIII відповідач зазначив, що позаяк місце проживання боржника (вказане у виконавчому документі) розташоване в окрузі, в якому він як приватний виконавець здійснює свою діяльність, то він мав право прийняти до виконання згаданий виконавчий документ і відкрити виконавче провадження з його примусового виконання. Як можна зрозуміти зі змісту доводів відповідача, сам факт наявності у виконавчому документі (як і заяві стягувача) адреси в місті Києві є достатньою підставою для того, щоб визначити місцем виконання цього рішення виконавчий округ, територією якого є місто Київ (де, власне, і здійснює свою діяльність приватний виконавець Клименко Р.В. ).

22. Ухвалою від 10 березня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом частини четвертої статті 328 КАС.

23. У визначений строк позивач і третя особа не надіслали суду відзивів на касаційну скаргу; клопотань процесуального характеру від них теж не надходило.

24. Зважаючи на нормативні підстави відкриття касаційного провадження в цій справі  потрібно зауважити, що на дату постановлення ухвали від 10 березня 2021 року висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах ще не було.

25. Утім, 31 березня 2021 року Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом розгляду в цій справі.

26. За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від 31   березня 2021 року, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у такому. Сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище (мовиться про справу № 380/7750/20) ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

27. Фактичні обставини справи № 380/7750/20 і справи, судові рішення у якій є предметом касаційного оскарження, подібні, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір в обох справах виник з аналогічних підстав.

28. Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховуватиме правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у постанові від 31 березня 2021   року у справі № 380/7750/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків здійснюватиме у межах, визначених статтею 341 КАС, правове оцінювання того, як суди попередніх інстанцій вирішили цей спір.

V. Релевантні джерела права

29. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

30. За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…>  3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.

31. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

32. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №   1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №   1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

33. За текстом частини першої статті 4 Закону №   1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

34. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №   1403-VIII).

35. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №   1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №   1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

37. За текстом частини першої статті 4 Закону №   1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

38. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

39. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №   1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

40. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

41. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №   1404-VIII).

42. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №   1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

43. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №   1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

44. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №   1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

45. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

46. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

47. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №   1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

48. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №   1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

49. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

50. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

51. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

52. За текстом статті 3 Закону Закон №   1382-IV:

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

53. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

54. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).

55. Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012   року №   5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №   5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

56. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

57. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

58. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

59. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

VI. Висновки Верховного Суду

60. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданого вище правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31   березня 2021 року у справі № 380/7750/20, колегія суддів констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.

61. У цій справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 ; доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) працює чи має майно у місті Києві, відповідач (доводячи правомірність спірної постанови) не надав.  

62. За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів, погоджуючись з тим, що при відкритті виконавчого провадження відповідач володів достовірною інформацією про місце проживання боржника, вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем Клименком Р.В., виконавчим округом якого є місто Київ, виконавчого документа (виконавчого напису №   36827 від 08.09.2020, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С.) і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), зареєстроване місце проживання якого знаходиться в Івано-Франківській області, де він проживає і працює (отримуючи дохід).

63. Зважаючи на наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено адресу, яка знаходиться на території міста Києва , не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

64. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. За частиною четвертою статті 341 КАС у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

67. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Порушень процесуальних норм, які б вплинули на законність судових рішень, колегія суддів не встановила. З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

68. Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                                                М. І. Смокович

Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич

                                                                                                    О. Р. Радишевська

[Bolt]

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96706696

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року

м. Київ

справа № 160/15005/20

провадження № К/9901/5954/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», про визнання протиправною і скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року (суддя Кучма К. С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (судді Малиш  Н.  І., Баранник Н. П., Щербак А. А.).

І. Суть спору

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»), про визнання протиправною та скасування постанови від 04.09.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62948667, винесену при примусовому виконанні виконавчого напису № 21142 від 25.08.2020, який вчинив приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай  О.С.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що місце проживання боржника (позивача у справі) знаходиться поза межами виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Отож, ствердив позивач, відповідач прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, тому спірна постанова підлягає скасуванню як протиправна.

ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

3. 03.09.2020 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» (стягувач) звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. із заявою №2504/ВП/20 від 31.08.2020 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №21142 від 25.08.2020, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 79488,80 грн.

4. На цій підставі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко  Р.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62948667 від 04.09.2020. Позивач, довідавшись про зазначену постанову, оскаржив її в порядку адміністративного судочинства з мотивів, які написано вище.

5. З урахуванням аргументів ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій з`ясували, що він, відповідно до відомостей, зазначених у паспорті громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

6. Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, приватний виконавець Клименко Р.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

7. Відтак суди попередніх інстанцій виснували, що виконавче провадження №  62948667, яке приватний виконавець Клименко Р.В. розпочав на підставі виконавчого напису № 21142 від 25.08.2020, здійснюється не за місцем проживання боржника ( ОСОБА_1 ).

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

8. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 11 грудня 2020  року позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження № 62948667 від 04.09.2020, прийняту приватним виконавцем виконавчого округу міста м. Києва Клименко Р.В.

9. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26 січня 2021 року  залишив рішення суду першої інстанції без змін.

10. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 6, 9 Закону України від 11.12.2003 №  1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.

11. На думку судів попередніх інстанцій, відповідач, зважаючи на виконавчий округ, у якому він здійснює свою діяльність, може відкрити виконавче провадження у тому випадку, коли місцезнаходженням боржника або за місцезнаходженням його майна є місто Київ. Проте, матеріали справи не містять належних письмових доказів того, що позивач (боржник) має відношення до цього виконавчого округу, яке, у значенні статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), впливає на визначення місця виконання рішення.

12. Стосовно доводів відповідача про те, що у виконавчому документі, поряд із зареєстрованим місцем проживання, яке знаходиться в Дніпропетровській області, зазначено також місце фактичного проживання в місті Києві ( АДРЕСА_2 ) суди попередніх інстанцій зауважили таке. Стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку перевіряти місце проживання боржника до відкриття виконавчого провадження. Однак у контексті спірних правовідносин ці аргументи безпідставні, адже, що відповідач порушив вимоги Закону № 1404-VIII в частині відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання рішення.

13. У підсумку суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження № 62948667 від 04.09.2020 прийнята з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягає скасуванню як протиправна.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р. В. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

15. Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначив пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

16. У цьому зв`язку пояснив, що на дату звернення до касаційного суду немає висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону Закон №  1404-VIII у вимірі подібних правовідносин.

17. Зазначив також, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. З-поміж іншого зауважив, що за правилами статті 24 Закону №  1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред`явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання.

18. Вважає, що трактування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 24 Закону № 1404-VIII звужує зміст цієї статті, норми якої пов`язують місце провадження виконавчих дій саме з місцем проживання/перебування боржника (яке не завжди збігається із зареєстрованим місцем проживання).

19. У контексті цієї справи відповідач додав також, що зареєстроване місце проживання позивача не є достатнім підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник проживав за цією адресою, позаяк маючи право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за іншою, аніж зареєстрована, адресою.

20. Заявник наголосив на тому, що як приватний виконавець не зобов`язаний перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі. Пояснив, що виконавчий документ, на підставі якого винесено спірну постанову, відповідав усім вимогам до його форми і змісту, які передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема містив відомості про місце проживання боржника, за яким його пред`явлено до примусового виконання.

21. З посиланням на положення статей 24, 26 Закону № 1404-VIII відповідач зазначив, що позаяк місце проживання боржника (вказане у виконавчому документі) розташоване в окрузі, в якому він як приватний виконавець здійснює свою діяльність, то він мав право прийняти до виконання згаданий виконавчий документ і відкрити виконавче провадження з його примусового виконання.

22. Ухвалою від 15 березня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС.

23. У визначений строк позивач не надіслав суду відзиву на касаційну скаргу; клопотань процесуального характеру від нього теж не надходило. Третя особа також не надіслала письмових пояснень чи клопотань стосовно розгляду цієї справи.

24. Зважаючи на нормативні підстави відкриття касаційного провадження в цій справі  потрібно зауважити, що на дату постановлення ухвали від 15 березня 2021 року висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах ще не було.

25. Утім, 31 березня 2021 року Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом розгляду в цій справі.

26. За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від 31  березня 2021 року, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у такому. Сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище (мовиться про справу № 380/7750/20) ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

27. Фактичні обставини справи № 380/7750/20 і справи, судові рішення у якій є предметом касаційного оскарження, подібні, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір в обох справах виник з аналогічних підстав.

28. Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховуватиме правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у справі № 380/7750/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів здійснюватиме у межах, визначених статтею 341 КАС, правове оцінювання того, як суди попередніх інстанцій вирішили цей спір.

V. Релевантні джерела права

29. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

30. За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…>  3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.

31. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

32. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №  1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №  1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

33. За текстом частини першої статті 4 Закону №  1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

34. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №  1403-VIII).

35. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №  1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №  1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

37. За текстом частини першої статті 4 Закону №  1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

38. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

39. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №  1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

40. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

41. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №  1404-VIII).

42. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №  1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

43. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №  1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

44. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №  1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

45. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

46. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

47. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №  1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

48. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №  1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

49. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

50. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

51. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

52. За текстом статті 3 Закону Закон №  1382-IV:

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

53. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

54. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).

55. Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012  року №  5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №  5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

56. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

57. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

58. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

59. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

VI. Висновки Верховного Суду

60. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданого вище правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 380/7750/20, колегія суддів констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.

61. У цій справі встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; доказів, які б підтверджували, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) працює чи має майно у місті Києві, відповідач (доводячи правомірність спірної постанови) не надав.

62. За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів, погоджуючись з тим, що при відкритті виконавчого провадження відповідач володів достовірною інформацією про місце проживання боржника, вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем Клименком Р.В., виконавчим округом якого є місто Київ, виконавчого документа (виконавчого напису №  21142 від 25.08.2020, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм О.С.) і відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), зареєстроване місце проживання якого знаходиться в Дніпропетровській області, де він проживає і отримує доходи.

63. Зважаючи на наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено дві адреси, одна з яких (фактичне місце проживання) є київською, не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

64. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

65. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. За частиною четвертою статті 341 КАС у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

67. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Порушень процесуальних норм, які б вплинули на законність судових рішень, колегія суддів не встановила. З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

68. Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020  року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          М. І. Смокович

Судді                                                                                                    О. В. Кашпур

                                                                                                                        О. Р. Радишевська

[Bolt]

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96731615

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року

м. Київ

справа № 620/2957/20

провадження № К/9901/2215/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року (судді Василенко Я. М., Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)

І. Суть спору

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., третя особа: товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (далі - ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ»), у якому просив визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2020 № 62606485.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не проживає у місті Києві, а тому, у значенні статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, виконавчим округом якого є місто Київ.

ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

3. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай   О.   С. вчинив виконавчий напис від 08.07.2020 № 10782 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в розмірі 39731,47 грн.

4. Відповідно до цього виконавчого напису адресою реєстрації позивача є: АДРЕСА_1 ; адресою проживання: АДРЕСА_2 .

5. Між тим, відповідно до паспорта громадянина України (позивача) серії НОМЕР_1 , виданого Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 06.12.2003, позивач з 15.12.2009 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

6. ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. із заявою від 16.07.2020 про примусове виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого приватний виконавець винесла постанову від 07.04.2020 про відкриття виконавчого провадження №   62606485.

7. Стягувач долучив до заяви про примусове виконання копію договору про надання кредиту № 2830202 від 23.10.2019 та копії додаткових угод про зміну умов договору про надання кредиту № 2830202 від 18.11.2019 та від 07.12.2019, в яких вказано адресу реєстрації та адресу фактичного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

8. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 15 жовтня 2020 року позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.07.2020 ВП № 62606485, винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич   В.Л.

9. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 грудня 2020   року скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року і прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

10. Суд першої інстанції, з посиланням на статті 6, 9 Закону України від 11.12.2003 №   1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.

11. Відтак зазначив, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. не володіла достовірною інформацією про фактичне місце проживання боржника за вказаною у виконавчому написі адресою у місті Києві та не вжила жодних заходів щодо перевірки цієї інформації.

12. Зазначена у виконавчому написі № 10782 від 08.07.2020 та заяві стягувача інформація про адресу фактичного проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на переконання суду першої інстанції, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.

13. Резюмуючи суд першої інстанції зазначив, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, останній не мав повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 10782 від 08.07.2020.

14. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, на основі зібраних у справі доказів зазначив, що адреса проживання позивача перебуває у межах виконавчого округу відповідача, тож останній цілком правомірно відкрив виконавче провадження.

15. Додав також, що під час  апеляційного провадження позивач не надав доказів, які б підтверджували оскарження ним вказаного виконавчого напису нотаріуса та/або визнання його недійсним чи скасування як через зазначення в ньому недостовірних даних, так і внаслідок його видачі неуповноваженим суб`єктом.

16. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 826/7969/16 суд апеляційної інстанції визнав помилковим,  позаяк правовий висновок у тій справі основується на відмінних фактичних обставинах справи.

IV. Касаційне оскарження

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і задовольнити позовні вимоги. Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

18. Обґрунтовуючи свою позицію пояснив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 та у справі №   580/3311/19.

19. Щодо іншої нормативної підстави для касаційного оскарження (пункт 3 частин четвертої статті 328 КАС) зазначив, що на дату звернення до касаційного суду немає висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону Закон №   1404-VIII у вимірі подібних правовідносин.

20. Заявник переконує, що відповідач не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження, адже місце проживання боржника (позивача) знаходиться поза межами його виконавчого округу. У цьому зв`язку зазначив, що місце виконання рішення має визначатися на зареєстрованим місцем проживання боржника.

21. Ухвалою від 23 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС.

22. У визначений строк відповідач не надіслала суду відзиву на касаційну скаргу; клопотань процесуального характеру від неї не надходило. Третя особа теж не надала письмових пояснень чи клопотань стосовно розгляду цієї справи.

23. Потрібно зауважити, що на дату відкриття касаційного провадження у цій справі нормативні підстави для постановлення згаданої ухвали від 23 лютого 2021 року з підстави, встановленої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС були, адже висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах на той час ще не існувало.

24. Проте, 31 березня 2021 року Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом в цій справі.

25. За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від 31   березня 2021 року, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації (мовиться про справу № 380/7750/20) визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

26. Фактичні обставини справи № 380/7750/20 і справи № 620/2957/20 (судові рішення у якій є предметом касаційного оскарження) є подібними, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір у цих справах виник з аналогічних підстав.

27. Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховуватиме правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі № 380/7750/20, щодо застосування статті 24 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів даватиме у межах, визначених статтею 341 КАС, правову оцінку тому, як суди попередніх інстанцій вирішили цей спір.

28. З приводу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, то заявлений аспект касаційного перегляду через призму правових висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 08 квітня 2020 року у справі №   804/6996/17 і від 30 квітня 2020 року № 580/3311/19, видається неможливим, тому що фактичні обставини цих справ і спірні правовідносини, на яких побудовані правозастосовні висновки, до яких апелює позивач, сутнісно відрізняються від тих, які є предметом розгляду в цій справі, що унеможливлює їхнє порівняння.

V. Релевантні джерела права

29. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

30. За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…>  3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.

31. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

32. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №   1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №   1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

33. За текстом частини першої статті 4 Закону №   1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

34. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №   1403-VIII).

35. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №   1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №   1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

37. За текстом частини першої статті 4 Закону №   1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

38. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

39. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №   1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

40. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

41. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №   1404-VIII).

42. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №   1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

43. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №   1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

44. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №   1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

45. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

46. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

47. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №   1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

48. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №   1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

49. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

50. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

51. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

52. За текстом статті 3 Закону Закон №   1382-IV:

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

53. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

54. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).

55. Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20.11.2012 №   5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №   5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

56. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

57. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

58. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

59. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

VI. Висновки Верховного Суду

60. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданого вище правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31   березня 2021 року у справі № 380/7750/20, колегія суддів констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дану винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Якщо визначене таким чином місце виконання виконавчого документа знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, останній має право приймати його до виконання.

61. За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів, погоджуючись з тим, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець Дорошкевич В.Л. володіла достовірною інформацією про місце проживання боржника, вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), який проживає у місті Чернігові.

62. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

63. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

64. За частиною четвертою статті 341 КАС у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

68. Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

69. З огляду на наведені мотиви колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин висновки апеляційного суду ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, тож рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, скасовано помилково.  

70. У прохальній частині касаційної скарги її автор просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і задовольнити позовні вимоги. Зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції суду, визначені у статті 349 КАС, вимогу про задоволення позовних вимог колегія суддів у контексті цієї справи інтерпретує як прохання залишити в силі рішення суду першої інстанції (з урахуванням власне того, як суд першої інстанції вирішив цей спір).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року в цій справі скасувати і залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          М. І. Смокович

Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич

                                                                                                                        О. В. Кашпур

[Bolt]

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96731616

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року

м. Київ

справа № 280/5862/20

провадження № К/9901/2511/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (суддя Сацький Р. В.) і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (судді Олефіренко Н. А., Білак С. В., Шальєва В. А.)

І. Суть спору

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕТУС Україна» (далі - ТОВ «АВЕТУС Україна»), в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62476652 від 06.07.2020.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що постійно проживає у місті Запоріжжі, де має постійне місце робити. Ніколи не проживала та не була зареєстрована у АДРЕСА_1 .

3. З посиланням на частину другу статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) зазначила, що відповідач, виконавчим округом якого є місто Київ, не мала підстав для відкриття виконавчого провадження.

ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 уклала з ТОВ «АВЕНТУС Україна» (код ЄДРПОУ 41078230) договір від 24.12.2019 №  1688600 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.

5. 20.06.2019 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ), яка є боржником за кредитним договором № 1688600 від 24.12.2019, укладеним з ТОВ «АВЕНТУС Україна». Загальна сума заборгованості складає 10190,00 грн.

6. На адресу Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради 18.08.2020 (вх № 2729/в) надійшла постанова від 05.08.2020 (ВП 6246652) приватного виконавця виконавчого округу м.  Києва Дорошкевич В.Л. про стягнення з ОСОБА_1 (за місцем її роботи) суми боргу за виконавчим написом від 20.06.2020 № 958, виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

7. Із даних бази АСВП (автоматичної системи виконавчих проваджень) позивачу стало відомо, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич  В.Л. винесла постанову від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 6246652 про стягнення (з ОСОБА_1 ) грошових коштів. Адресою проживання позивача (боржника у виконавчому провадженні) зазначено: АДРЕСА_1 .

8. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ніяких документів по ВП №6246652 позивач не отримувала. Позивач зареєстрована та проживає на території Запорізької області, майна на території Київської області чи міста Києва не має.

9. Не погодившись із правомірністю постанови 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 6246652 з наведених вище мотивів, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

10. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 24 вересня 2020 року позов задовольнив повністю.

Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №  62476652 від 06.07.2020.

11. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 03 грудня 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з посиланням на статті 6, 9 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.

13. Відтак зазначив, що позаяк зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника (м. Київ) та місце реєстрації боржника (м. Запоріжжя) відрізняються і територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги також, що відомості про місце проживання позивача достовірно не підтверджені тими документами, які надав стягувач разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець був зобов`язаний на підставі частини п`ятої статті 24 Закону № 1404-VIII перевірити відомості щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.

14. За текстом рішення суду першої інстанції, вказана у виконавчому написі та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на дату відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.

15. Суди попередніх інстанцій зазначили також, що Закон №1404-VIII не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі місця проживання чи майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, позаяк здійснення заходів примусового виконання вимог виконавчого документа у м. Києві значно обмежує права боржника на участь у виконавчому провадженні з огляду на територіальну віддаленість через фактичне проживання та працевлаштування позивача у м. Запоріжжі.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

17. Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначила пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

18. У цьому зв`язку пояснила, що на дату звернення до касаційного суду немає висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону Закон №  1404-VIII у вимірі подібних правовідносин.

19. Стосовно іншої правової підстави відповідач зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. З-поміж іншого зауважила, що за правилами статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред`явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання.

20. Вважає, що трактування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 24 Закону № 1404-VIII звужує зміст цієї статті, норми якої пов`язують місце провадження виконавчих дій саме з місцем проживання/перебування боржника (яке не завжди збігається із зареєстрованим місцем проживання).

21. У контексті цієї справи відповідач додала також, що зареєстроване місце проживання позивача не є достатнім підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник проживав за цією адресою, оскільки маючи право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за іншою, аніж зареєстрована, адресою.

22. Заявник наголосила на тому, що не зобов`язана перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі. Пояснила, що виконавчий документ, на підставі якого винесено спірну постанову, відповідав усім вимогам до його форми і змісту, які передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема містив відомості про місце проживання боржника, за яким його пред`явлено до примусового виконання.

23. З посиланням на положення статей 24, 26 Закону № 1404-VIII відповідач зазначила, що позаяк місце проживання боржника розташоване в окрузі, в якому вона як приватний виконавець здійснює свою діяльність, то вона мала право прийняти до виконання згаданий виконавчий документ і відкрити виконавче провадження з його примусового виконання.

24. Ухвалою від 23 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС.

25. У визначений строк позивач не надіслала суду відзиву на касаційну скаргу; клопотань процесуального характеру від неї не надходило. Третя особа теж не надала письмових пояснень чи клопотань стосовно розгляду цієї справи.

26. Потрібно зауважити, що на дату відкриття касаційного провадження у цій справі нормативні підстави для постановлення згаданої ухвали від 23 лютого 2021 року були, адже висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах на той час ще не існувало.

27. Проте, 31 березня 2021 року Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом в цій справі.

28. За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від 31  березня 2021 року, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище (мовиться про справу № 380/7750/20) ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

29. Фактичні обставини справи № 380/7750/20 і справи № 280/5862/20 (судові рішення у якій є предметом касаційного оскарження) є подібними, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір у цих справах виник з аналогічних підстав.

30. Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховуватиме правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у справі № 380/7750/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів даватиме у межах, визначених статтею 341 КАС, правову оцінку тому, як суди попередніх інстанцій вирішили спір.

V. Релевантні джерела права і висновки Верховного Суду.

31. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

32. За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…>  3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.

33. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

34. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №  1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №  1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

35. За текстом частини першої статті 4 Закону №  1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

36. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №  1403-VIII).

37. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №  1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №  1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

39. За текстом частини першої статті 4 Закону №  1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

40. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

41. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №  1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

42. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

43. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №  1404-VIII).

44. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №  1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

45. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №  1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

46. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №  1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

47. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

48. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

49. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №  1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

50. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №  1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

51. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

52. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

53. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

54. За текстом статті 3 Закону Закон №  1382-IV:

вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

55. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

56. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV).

57. Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012  року №  5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №  5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

58. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

59. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

60. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

61. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

62. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи і через призму згаданого правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31  березня 2021 року у справі № 380/7750/20, колегія суддів констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяла неправомірно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, відповідно, виконавчого округу, у межах якого приватний виконавець може вчиняти виконавчі дії, має бути зареєстроване місце проживання боржника (у виконавчому провадженні).

63. У цій справі встановлено, що: приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва; у паспорті громадянина України ( ОСОБА_1 ) серії НОМЕР_1 зазначено, що місцем реєстрації позивача з 25.05.2020 є АДРЕСА_4 , водночас інформація про зміну позивачем місця проживання у паспорті громадянина України відсутня. З`ясовано також, що ОСОБА_1 працює в місті Запоріжжя, що, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, виключає можливість її фактичного проживання у м. Києві. Зауважено також, що доказів наявності у позивача майна у місті Києві у справі немає.

64. За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів, погоджуючись з тим, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець Дорошкевич В.Л. володіла достовірною інформацією про місце проживання боржника, вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), яка проживає та отримує доходи у місті Запоріжжі.

65. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. За частиною четвертою статті 341 КАС у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

68. Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          М. І. Смокович

Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич

                                                                                                                        С. А. Уханенко

[Bolt]

Сила в правде и это так...! И в здравом смысле...!

Браво Михаил Иванович...! Судья Смокович настоящий судья...!