Постанова КАС про скасування ухвали про забезпечення позову у справі про оскарження державного акту, договорів дарування, купівлі-продажу

[ANTIRAID]

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Усатов Д.Л.

Єдиний унікальний номер справи № 369/ 15484/20

Апеляційне провадження №22ц/824/5903/2021

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,

секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішень, державного акту, договорів дарування, купівлі-продажу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державного акту та договорів.

Одночасно із позовом, позивачка подала заяву про забезпечення позову. У заяві зазначила , що предметом спору по даній справі є земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована в м. Боярка, масив Лисенко, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 3222410300:01:024:0203. Як зазначає позивачка земельна ділянка отримана другим відповідачем ОСОБА_6 за рахунок прийняття спірних протиправних рішень першим відповідачем Боярською міською радою № 36/1668 від 10 грудня 2008 року , № 2/99 від 23 листопада 2010 року та належить йому на підставі державного акту серії ЯЛ № 272709.

Заявник зазначає, що дана спірна земельна ділянка може бути відчужена на користь третіх осіб, і що уже відбулося двічі, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3222410300:01:024:0203, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та заборонити ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти буд-які дії щодо вказаної земельної ділянки

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована в м.Боярка, масив Лисенко для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222410300:01:024:0203, що отримана другим відповідачем ОСОБА_6 за рахунок прийняття спірних протиправних рішень першим відповідачем Боярською міською радою № 36/1668 від 10 грудня 2008 року , № 2/99 від 23 листопада 2010 року та належить ОСОБА_6 на підставі державного акту серії ЯЛ № 272709.

Заборонено ОСОБА_1 вчиняти буд-які дії щодо вказаної земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в м. Боярка, масив Лисенко для будівництва та обслуговування житлового будинку з кадастровим номером 3222410300:01:024:0203, що отримана другим відповідачем ОСОБА_6 за рахунок прийняття спірних протиправних рішень першим відповідачем Боярською міською радою № 36/1668 від 10 грудня 2008 року , № 2/99 від 23 листопада 2010 року та належить ОСОБА_6 на підставі державного акту серії ЯЛ № 272709.

Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви. В апеляційній скарзі зазначав, що суд постановив ухвалу на припущеннях, крім того суд не врахував, що вказаний вид забезпечення позову грубо порушує права нинішнього власника земельної ділянки ОСОБА_1 . Крім того жодного доказу, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити або унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 22 квітня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Представники апелянта приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів вважає, що неявка позивачки у судове засідання сприяє затягуванню розгляду справи, наслідком чого є порушення розумних строків розгляду справи , визначених ЦПК України, а тому вважати причини неявки, належним чином повідомленої позивачки , у судове засідання поважними у суду відсутні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як видно із матеріалів справи , ОСОБА_2 звернулася із позовом про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державного акту та договору купівлі-продажу , договору дарування .

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Позивачка зазначила, що вона вимушена звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду .

Підстави забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку .

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Позивачем наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог не обґрунтовано, належних та допустимих доказів ,що застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивачки та поновлення порушених прав та інтересів позивачки не надано, та враховуючи характер спірних правовідносин . які не відносяться до майнових , і не підлягають примусовому виконанню, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про забезпечення позову.

З огляду на викладене, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню,з ухваленням рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376, 381 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішень, державного акту.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2021 року.

Головуючий

Судді

Джерело: ЄДРСР 96520153

[ANTIRAID]

Це наша справа. Дуже часто стикаємось з ситуацією необґрунтованого забезпечення позову у спорах пов'язаних з наданням земельних ділянок чи оскарженням рішень більш ніж 10 річної давнини про надання дозволів на виготовлення технічної документації. Як і в цій справі.

Суд з посиланням на практику ЄСПЛ зазначив, що Позивачем наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог не обґрунтовано, належних та допустимих доказів ,що застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права позивачки та поновлення порушених прав та інтересів позивачки не надано, та враховуючи характер спірних правовідносин . які не відносяться до майнових , і не підлягають примусовому виконанню, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про забезпечення позову.