Рішення Голосіївського райсуду Києва про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису зробленого ПНІФНО Личуком Т.В. на користь Альфа-банку
Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?
2 members have voted
-
Пользователи
-
Similar Content
-
By ANTIRAID
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2021 року місто Київ
справа № 761/34739/20
апеляційне провадження № 22-ц/824/3848/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Коцюрби Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Савицького О.А. від 2 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький Павло Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", у якому просила визнати виконавчий напис № 3980 від 22 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. про стягнення на користь ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" заборгованість в сумі 239 583 доларів США, що виникла за договором про надання споживчого кредиту № 2619/0408/88-012 від 24 квітня 2008 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладено між ВАТ"Сведбанк" та ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій просила зупинити стягнення за виконавчим написом№ 3980 від 22 вересня 2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В.
Заява мотивована тим, що оскаржуваний виконавчий напис пред`явлено до примусового виконання і постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. від 30 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63166038. Також приватним виконавцем звернуто стягнення на її заробітну плату.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 2 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Судове рішення мотивована тим, що зупинення стягнення за виконавчим написом, за своїм змістом, є тотожним задоволенню заявленим позовним вимогам, без розгляду спору по суті, а тому обраний заявником спосіб забезпечення позову є недопустимим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд не звернув увагу на положення пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України, яким чітко передбачено можливість зупинення стягнення за виконавчим документом, у випадку його оскарження в судовому порядку. Крім того, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, оскільки приватним виконавцем вже вчиняються дії з його примусового виконання, що у випадку задоволення позову утруднить відновлення порушених прав позивача.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиви на апеляційну скаргу учасники справи не подали.
Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 24 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2619/0408/88-012, відповідно умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 125 500 доларів США на строк до 24 квітня 2018 року.
5 лютого 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 2619/0408/88-012 від 24 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1
22 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 3980 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" заборгованості за кредитним договором № 2619/0408/88-012 від 24 квітня 2008 року в розмірі 239 583, 73 доларів США.
30 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Русецьким П.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63166038 з примусового виконання виконавчого напису № 3980 від 22 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В.В цей же день приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький П.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. з порушенням вимог закону.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зупинення стягнення за виконавчим документом вирішує позовні вимоги по суті, оскільки такий вид забезпечення позову чітко передбачений цивільним процесуальним законом.
Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
У даній справі між сторонами виник спір щодо правомірності вчиненого приватним нотаріусом виконавчого напису щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення повернення сторін спору у попередній стан.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, відповідно до якої колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 3980, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. від 22 вересня 2020 року.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 2 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича від 22 вересня 2020 року, зареєстрованого у реєстрі за номером 3980, до набрання законної сили рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Русецький Павло Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За даною ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; боржником: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", ЄДРПОУ 37356981, адреса: місто Київ, вулиця Жамбила Жабаєва, 7.
Строк пред`явлення до виконання 3 (три) роки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 червня 2021 року.
Головуючий
Судді:
Джерело: ЄДРСР 97745246
-
Постанова КАС про визнання виконавчого напису на користь Альфа-банку таким, що не підлягає виконаннюBy ANTIRAID
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/23499/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5382/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чередніченко Н.П., по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Дмитро Валентинович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, вчинений 24 вересня 2020 року, що зареєстрований за реєстровим номером № 3994, який вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. (а.с. 3-9).
В обґрунтування позову зазначав, що 24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 3994, яким запропоновано звернути стягнення із позивача на користь відповідача за кредитним договором у розмірі 412 862,00 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 63404203 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, також винесено постанову про арешт майна, коштів та звернуто стягнення на заробітну плату боржника. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушеннями вимог чинного законодавства з огляду на те, що у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, були відсутні докази безспірності розміру заборгованості боржника перед кредитором, стягнення з позивача плати за вчинення виконавчого напису суперечить ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавчий напис № 3994 від 24 вересня 2020 року було вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат», зокрема, було пропущено трирічний строк на його вчинення, а також порушено вимоги ст. 87 Закону України «Про нотаріат».
Зазначав, що у червні 2020 року отримав від відповідача вимогу від 01 червня 2020 року про оплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 650,89 доларів США. 10 липня 2020 року у відповідь на зазначену вимогу направив лист, у якому не погоджувався з сумою заборгованості, зазначеною в листі від 01 червня 2020 року та не приймав умови щодо обсягу зобов`язань з його боку перед банком відповідно до умов зазначеного вище договору.
Крім того, зазначав, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року по цивільній справі №753/12863/15-ц було стягнуто з позивача на користь ПАТ «Альфа- Банк» заборгованість за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у розмірі 185 602,07 грн. З моменту ухвалення зазначеного рішення суду кредитні правовідносини між позичальником та банком припинилися, натомість існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини у обсязі, встановленому рішенням суду. Враховуючи зазначене вище, вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року буде незаконним, з огляду на пропуск імперативного трирічного строку, передбаченого чинним законодавством України. Крім того, нарахування відсотків за користування кредитом після винесення судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором є незаконним.
Таким чином, у відповідача були відсутні документи на підтвердження безспірності заборгованої боржника перед кредитором саме у розмірі, вказаному в повідомленні про порушення основного зобов`язання, тому були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
У грудні 2020 року представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Стеценко М.В. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Зазначав, що АТ «Альфа-Банк» не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, порушують законні права та інтереси АТ «Альфа-Банк». Вказував, що кредитний договір № 700007927 від 10 липня 2008 року не розірваний та чинний до повного його виконання, а також, що позивач умови даного кредитного договору належним чином не виконує та у нього існує заборгованість. Жодних доказів на підтвердження виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості матеріали справи не містять. Вказував на те, що твердження позивача щодо звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису поза межами строку для такого звернення не відповідає дійсності (а.с. 54-58).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року вказаний позов було задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3994 від 24 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за період із 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в загальному розмірі 14 650,89 доларів США та 1 500,00 грн. Стягнуто із АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп. У стягненні витрат, пов`язаних із отриманням правової допомоги, відмовлено (а.с. 76-81).
Не погодившись з рішенням районного суду, 05 лютого 2021 року представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Стеценко М.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення суду першої інстанції скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі (а.с. 83-88).
Зазначав, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а також, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказував, що виписка з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення підтверджує наявність заборгованості позивача перед апелянтом. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій. Вказував, що матеріали справи не містять жодного доказу на виконання умов кредитного договору щодо виконання грошового зобов`язання.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С.С. просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначав, що вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (а.с. 112-117).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бабенко О.С, заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі, до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. АпелянтАТ «Альфа-Банк» двічі був сповіщений повідомленням на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням фіксації такого повідомлення. Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. був сповіщений врученням повідомлення особисто про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ляпін Д.В. був сповіщений повідомленням на зазначену ним адресу електронної пошти із забезпеченням фіксації такого повідомлення. Крім того, повідомлення про розгляд справи апеляційним судом здійснювалось розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 134-139, 142-147).
Наведені обставини свідчать, що АТ «Альфа-Банк», який звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою та інші учасники справи повідомлені завчасно про розгляд справи апеляційним судом і мали б цікавитись рухом справи в суді апеляційної інстанції.
Доказів наявності поважних причин неможливості явки представника апелянта та інших осіб до апеляційного суду не надано, клопотань про проведення судового засідання апеляційного суду в режимі відеоконференції до суду не заявлено.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу для видачі виконавчого напису.
Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 липня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 700007927, відповідно до умов якого ЗАТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 22 565,59 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,25% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 11 липня 2015 року, а ОСОБА_1 зобов`язався своєчасно та у повному обсязі повертати кредит на умовах, визначених цим договором, та сплатити проценти за користування кредитом згідно з графіком, встановленим додатком № 1 до договору (а.с. 59-63).
02 квітня 2009 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 700007927 від 10 липня 2008 року, відповідно до умов якого сторони визначили дату остаточного повернення кредиту до 11 липня 2018 року (а.с. 64-65).
Постановою Верховного Суду від 28 березня 2019 року було залишено без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року, якими стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 185 602 гривні 07 копійок, яка складається із: 7 888 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 166 870 гривень 37 копійок - заборгованість за кредитом; 885 доларів США 52 центи, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 18 731 гривень 70 копійок - заборгованість по відсотках. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 24 769 гривень 49 копійок (а.с. 18-21).
01 червня 2020 року ПАТ «Альфа-Банк» направив ОСОБА_1 повідомленням про порушення основного зобов`язання, у якому банк вимагав добровільно виплатити заборгованість у розмірі 14 650,89 доларів США (а.с. 13-15).
10 липня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу ПАТ «Альфа-Банк» відповідь про те, що не погоджується з сумою заборгованості, оскільки вона не підтверджена жодними доказами (а.с. 16).
24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. було вчинено виконавчий напис № 3994, яким запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за період із 01 червня 2017 року по 01 червня 2020 року в загальному розмірі 14 650,89 доларів США та 1 500,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису (а.с. 17).
26 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ляпіним Д.В. було відкрито виконавче провадження № 63404203 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису (а.с. 22).
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису) визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього Переліку (щодо стягнення за іпотечними договорами)), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин: 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості вчинений нотаріусом 24 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Таким чином, для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 стягувачу необхідно було подати оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
З матеріалів справи вбачається, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був наданий оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) (а.с. 59).
Як стверджував відповідач, для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором № 700007927, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 68).
З вказаної виписки вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року станом на 01 червня 2020 року становить 14 650,89 доларів США та складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7 888,61 доларів США, прострочена заборгованість за комісією та процентами 6 762,28 доларів США. У виписці зазначено, що боржнику було направленого вимогу та надано термін для погашення заборгованості до 10 вересня 2020 року, проте станом на 11 вересня 2020 року заборгованість не погашена.
Колегія суддів вважає, що подані відповідачем документи нотаріусу не підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Банк має право пред`явити вимогу боржнику як у позасудовому порядку, так і одразу у судовому, оскільки безпосередня заборона на вчинення таких дій у законі або договорі відсутня. Умови кредитного договору не містять чіткої вимоги щодо пред`явлення вимоги спочатку у позасудовому порядку, в разі її невиконання - у судовому.
Встановлено, що датою остаточного повернення кредиту за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року сторони визначили 11 липня 2018 року (а.с. 64-65).
У липні 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року (а.с. 18).
Отже, пред`явивши позов про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 398/4514/15-ц.
Встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року та постановою Верховного Суду від 28 березня 2019 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 185 602 гривні 07 копійок, яка складається із: 7 888 доларів США 61 цент, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 166 870 гривень 37 копійок - заборгованість за кредитом; 885 доларів США 52 центи, що за курсом НБУ на 11 червня 2015 року складає 18 731 гривень 70 копійок - заборгованість по відсотках. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» пеню за кредитним договором № 700007927 від 10 липня 2008 року у сумі 24 769 гривень 49 копійок (а.с. 18-21).
Таким чином, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року з позивача було достроково стягнуто 7 888 доларів США 61 цент заборгованості за кредитом, 885 доларів США 52 центи заборгованість по відсотках та пеню у сумі 24 769 гривень 49 копійок станом на 11 червня 2015 року.
Аналогічну суму простроченої заборгованості за сумою кредиту 7 888,61 доларів США станом на 01 червня 2020 року також було запропоновано стягнути з позивача виконавчим написом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., вчиненим 24 вересня 2020 року, що зареєстрований за реєстровим номером № 3994. При цьому, у оспорюваному позивачем виконавчому напису нотаріуса, сума процентів за кредитним договором визначена 6 762 долари США 28 центів, що суперечить визначеному до стягнення розміру процентів за кредитним договором за вищевказаними набравшими законної сили судовими рішеннями (а.с. 67).
Враховуючи вказане, оскільки у наданій нотаріусу для вчинення виконавчого напису виписці з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором № 700007927 не міститься детального розрахунку заборгованості та нарахування процентів та комісії після дострокового повернення позики, вказана виписка не є доказом безспірності заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена банком при подачі документів нотаріусу (а.с. 68).
Так, стороною відповідача не надано до суду доказів на підтвердження подання нотаріусу документів, передбачених законом, які б давали можливість вчинити виконавчий напис у встановленому законом порядку.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц суд апеляційної інстанції визнав хибними, оскільки станом на час вчинення виконавчого напису нотаріуса 24 вересня 2020 року судовий спір між сторонами був вирішений за набравшим законної сили рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року.
Доводи апелянта із посиланням на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 засновані на помилковому тлумаченні апелянтом норм матеріального права, оскільки обов`язковість договору і розмір боргових зобов`язань ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором підтверджені постановою Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 753/12863/15-ц (а.с. 18-21)
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення районного суду не підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
На підставі ст. 141 ЦПК України, у випадку відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені відповідачем судові витрати за розгляд справи апеляційним судом мають бути віднесені на рахунок апелянта і не підлягають розподілу.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 23 квітня 2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова
Джерело: ЄДРСР 96483839
-
By ANTIRAID
Справа № 761/10435/20
Провадження № 2/761/1835/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. 06.03.2020, щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. вчинений виконавчий напис щодо стягнення з позивача заборгованості, що виникла на підставі кредитного договору.
На думку позивача, даний виконавчий напис було вчинено з порушенням норм чинного законодавства України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
11.06.2020 до суду надійшли витребувані документи, а саме: копія виконавчого напису та документи, що стали підставою для його вчинення.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Д.І. та приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В., своїм правом на надання суду письмових пояснень по суті позову, не скористалися.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази,суд встановив.
06.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Д.І. було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 21525,16 грн.
Як вбачається з матеріалів, наданих приватним нотаріусом, для вчинення виконавчого напису нотаріусу був наданий оригінал договору про відступлення права вимоги та виписка з рахунку боржника про стан заборгованості.
На виконання даного виконавчого напису 27.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України яким повинен керуватись нотаріус.
Пунктом 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
З огляду на викладене, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі відступлення права вимоги, який нотаріально не посвідчений.
Пункт 1 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 81, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 279, 280, 352 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Богомолова Дар`я Ігорівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити в повному обсязі.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богомоловою Дар`єю Ігорівною 06.03.2020, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 21525,16 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-Б)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1261,20 грн.
Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 22.03.2021.
Суддя :
Джерело: ЄДРСР 95690050
-
By ANTIRAID
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45649/20-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Волкова С.Я.
секретар Топал А.І.
справа № 75745649/20-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач : Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович
третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
установив:
20.10.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис 8045, вчинений 12.07.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства, а саме: за обставин пропущення строків позовної давності, оскільки на документах, за якими у кредитора з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Матеріали позовної заяви передано судді 21.10.2020 р. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями).
Ухвалою суду від 26.10.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
30.10.2020 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.11.2020 р. відкрито провадження у справі.
Відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» відзив на позовну заяву не подано.
Третьою особою: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем пояснення щодо позову або відзиву не подано.
Третьою особою: Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) пояснення щодо позову або відзиву не подано.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 21.02.2007 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником якого є Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк») укладено кредитний договір № б/н.
12.07.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. вчинено виконавчий напис, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» кошти у сумі 10 574,00 доларів США, що за курсом 26,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.03.2017 р. складає 285 244,73 грн, з урахуванням 1 994,58 долари США заборгованості за тілом кредиту, 7 658,24 доларів США заборгованості за відсотками, 400,00 доларів США заборгованості з пені та комісії, 18,53 доларів США заборгованості по штрафам (фіксована частина), 502,64 долари США заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості), 1 800,00 грн витрат за вчинення виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення, становить 10 років 1 місяць 10 днів, а саме: з 21.02.2007 р. по 31.03.2017 р.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р. (далі - «Порядок»).
Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - «Перелік документів»).
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку, а лише їх конкретизує.
Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та, виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 6-887цс17, постанові Верховного Суду від 19.09.2018 р. у справі № 207/1587/16.
Таким чином нотаріус перш ніж вчинити виконавчий напис повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису. Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2017 р. у справі № 201/1662/16-ц.
З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років. Аналізуючи вищезазначене, виконавчий напис може бути вчинений за наявності одночасно двох умов, а саме: з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років та підтверджено безспірність заборгованості.
Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Враховуючи, що стягнення заборгованості за виконавчим написом провадиться за період з 21.02.2007 р. по 31.03.2017 р., означене свідчить, що боржник не сплачував борг з цієї дати і банк був обізнаний про порушення свого права та у нього виникло право вчиняти дії для захисту порушеного права.
Суд звертає увагу, що частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), втім в порушення вищезазначеної норми виконавчим написом нотаріуса поза межами річного строку спеціальної позовної давності з позивача стягнуто заборгованість за період з 21.02.2007 р. по 31.03.2017 р., отже у даному випадку нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а тому приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір за подання позову у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню з відповідача.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях № 13-рп/2000 від 16.11.2000 р., № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р., зокрема, у рішенні № 23-рп/2009 від 30.09.2009 р. зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність -це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частин першої, третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Василевською К.М. відповідно до договору про надання правової допомоги № 172 від 30.09.2020 р. та на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1059429 від 16.10.2020 р. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 позивачем до матеріалів справи долучено рахунок на оплату № 558 від 06.10.2020 р., фіскальний чек 0.0.1860240151.1 від 06.10.2020 р., у договору про надання правової допомоги сторони визначили фіксований розмір вартості послуг (гонорару): заява про забезпечення позову, клопотання про витребування доказів, позовна заява.
Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розмір означених судових витрат, суд вважає, що всі дії, вчинені представником позивача в межах розгляду цивільної справи № 755/45649/20-ц, є правничою допомогою в розумінні вимог закону в межах саме даної цивільної справи, а тому витрати на професійну правничу допомогу адвоката Василевської К.М. у розмірі 7 500,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України суд,
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8045, вчинений 12.07.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», грошових коштів за кредитним договором № б/н від 21.02.2007 р. сумі 10 574,00 доларів США, що за курсом 26,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.03.2017 р. складає 285 244,73 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 840,80 грн сплаченого судового збору, 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського,1-Д, ЄДРПОУ: 14360570).
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович (01001, м. Київ, вул. Лютеранська, 3, нежилі прим. З № 1 по № 5 (рупа прим. № 31) (в літ. А), офіс 31).
Третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, ЄДРПОУ: 34967593).
Суддя Волкова С.Я.
Джерело: ЄДРСР 94961984
-
-
Темы
-
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.